ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

Актуальність теми. Обмеженість запасів і нерівномірність розподілу водних ресурсів (лише 2% належать до прісних вод у складі льодовиків і менше 1% – до природних водних об’єктів світу), транскордонний характер їх забруднення зумовлюють необхідність відмови від споживацького підходу до водокористування. Втручання людини спричинило погіршення якості у 90% поверхневих вод України (віднесені до категорії екологічно брудних). Витрати свіжої води на одиницю продукції у 2,5 рази перевищують аналогічні показники Франції й у 4,3 раза – Німеччини та Великобританії. Знос основних фондів галузей, які є головними водокористувачами, досягає 62%. Недосконалість технологій спеціального водокористування в Україні і складна екологічна ситуація визначають актуальність підвищення ефективності управління водними ресурсами.

Вагомий внесок у розвиток економіки з питань ефективного природокористування здійснено зарубіжними вченими: А. Маршаллом, А. Пігу, Р. Коузом, В. Оутсом, Р. Тернером – інтерналізація екологічних екстерналій, установлення права власності на природні ресурси; Б. Коммонером, Н. Реймерсом, Ю. Одумом – узагальнення теорії та практики природокористування, біоекономіки й екології людини; Дж. Форрестером, Д. Медоузом та іншими – формалізація процесів, структури й динамічних змін поведінки складних екологічних систем; О. Балацьким, К. Гофманом, М. Лемешевим, Г. Моткіним, І. Потравним, О. Рюміною, М. Тихомиро­вим – розробка наукових підходів до адекватної оцінки та збереження природного капіталу.

Серед досліджень вітчизняних учених слід відзначити роботи: С. Дорогунцова, В. Павлова, А. Федорищевої та М. Хвесика з підвищення раціональності водокористування шляхом оптимізації розвитку й розміщення продуктивних сил; О. Амоші, Л. Мельника, Є. Хлобистова, М. Чумаченка щодо розробки економічного механізму ресурсозбереження й нормування навантаження на водні екосистеми; І. Александрова, О. Веклич, В. Міщенко, І. Синякевича, Ю. Стадницького, В. Трегобчука з удосконалення економічного механізму управління природокористуванням; Н. Андрєєвої, Б. Буркинського, Л. Купінець, О. Прокопенко, С. Харічкова щодо активізації природоохоронних інновацій; О. Дмитрієвої, В. Інякіна, О. Рубеля з розвитку науково-методичних засад екологічно безпечного водокористування й управління підприємствами водного господарства. Проте питання впорядкування організаційної структури механізму управління водними ресурсами, формування спеціалізованого інструментарію підтримки управлінських рішень і створення стимулів до зменшення техногенного навантаження на водні екосистеми з урахуванням інституціональних особливостей України потребують подальшого дослідження. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, формування мети та завдань, спрямованих на її реалізацію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено згідно із планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер держреєстрації 0104U003429, 2004-2007 рр.) – на основі аналізу нормативно-законодавчої бази України у сфері водокористування розроблено рекомендації щодо її вдосконалення, визначено організаційну структуру й економічний інструментарій механізму управління водними ресурсами; «Фінансово-економіч­ний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер держреєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.) – узагальнено підходи до економічної оцінки збитків унаслідок техногенного впливу на навколишнє середовище, що дозволило запропонувати підхід до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод; «Управління розвитком промисловості в умовах системних дисбалансів» (номер держреєстрації 0110U000380, 2010-2013 рр.) – проаналізовано зарубіжний досвід із моделювання економіко-екологічних систем, на основі якого розроблено й реалізовано системно-динамічну модель управління технічними і комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства. За держбюджетною темою Донецького національного університету «Методологія та практика прийняття управлінських рішень у менеджменті» (номер держреєстрації 0107U001776, 2007-2010 рр.) розроблено інструментарій підтримки прийняття управлінських рішень у сфері водокористування, охорони та відтворення водних ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розвиток теоретичних положень та обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення й підвищення ефективності організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України.

Для досягнення мети вирішено такі завдання:

розкрито сутність механізму управління водними ресурсами згідно зі структурно-організаційним підходом до визначення терміна «механізм» і системним підходом до визначення поняття «управління» з урахуванням специфічних особливостей водних ресурсів і їх використання як об’єкта управління;

узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід управління водними ресурсами й визначено основні організаційно-економічні підходи до їх раціонального використання;

удосконалено концепцію формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України;

проведено аналіз нормативно-правової бази України для визначення організаційної структури, недоліків і перспектив удосконалення економічного інструментарію механізму управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів;

проаналізовано існуючі методи економічного оцінювання збитку, зав­даного забрудненням навколишнього середовища, моделювання та ситуаційного аналізу поведінки складних економіко-екологічних систем для формування інструментарію підтримки управлінських рішень;

надано рекомендації щодо реформування сучасної організаційної структури механізму управління водними ресурсами України за басейновим принципом;

розроблено підхід до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод;

побудовано й реалізовано системно-динамічну модель управління технічними та комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства; розроблено інерційний і активний сценарії функціонування підприємства для визначення найбільш ефективної стратегії управління в довгостроковому періоді.

Об’єктом дослідження є процес функціонування організаційної структури на підставі ефективного використання економічного інструментарію механізму управління водокористуванням, охороною та відтворенням водних ресурсів.

Предметом дослідження є організаційна структура й економічний механізм управління спеціальним водокористуванням і водними ресурсами.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою роботи є фундаментальні концепції економічної теорії та теорії управління, наукові положення у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища, класичні підходи до водоспоживання та водовідведення, роботи зарубіжних і вітчизняних учених у сфері економіко-математичного моделювання поведінки складних систем. Інформаційною базою виступають нормативно-законодавчі акти України, статистичні звіти Державної служби статистики України, Головного управління статистики в Донецькій області, програми та звіти Сіверсько-Донецького басейнового управління водними ресурсами, форми звітності щодо розрахунку тарифів на послуги водопостачання.

У дисертації використано такі загальнонаукові методи: аналізу та синтезу, теоретичного узагальнення та порівняння – при дослідженні зарубіжного досвіду теорії та практики управління водними ресурсами, уточненні понятійного апарату; кластерного аналізу (метод k-середніх) – при класифікації організаційно-економічних підходів до управління водними ресурсами; генетичних алгоритмів – при підтвердженні придатності обраних класифікаційних ознак для розбиття країн на кластери; детермінованого факторного аналізу – при визначенні кількісних значень індикаторів ефективності механізму управління водними ресурсами; системного підходу – при розробці концептуальних положень формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами; економетричного аналізу – при прогнозуванні рівня техногенного навантаження на природні водні ресурси, розробці підходу до оцінювання обґрунтованої величини грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод; системної динаміки – при розробці й реалізації моделі управління технічними та комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства; сценарного підходу – при обранні найбільш ефективної стратегії управління підприємством водопровідно-комунального господарства в довгостроковій перспективі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних і науково-практичних положень щодо визначення й удосконалення організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами. До основних результатів, які визначають наукову новизну дослідження, належать такі:

уперше запропоновано науково-методичний підхід до управління технічними та комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства, заснований на методі системної динаміки і сценарному підході. Його відмінність від відомих підходів полягає в урахуванні поведінки споживачів і введенні чинника «індекс неприбуткової води», що дозволяє визначити розмір тарифу на послуги із централізованого водопостачання, регулювати раціональність водокористування й поліпшити економічний результат діяльності підприємств водопровідно-комунального господарства;

удосконалено:

класифікацію організаційно-економічних підходів до управління водними ресурсами (приватизаційний, традиційно-історичний, адміністративно-територіальний, природно-ландшафтний, постколоніальний та адміністративно-командний підходи), відмітна особливість якої полягає у групуванні країн на основі кластерного аналізу й установлення адекватності обраних класифікаційних ознак (форма організації, спосіб утворення, причина формування або реформування і специфічні риси) методом генетичних алгоритмів;

концепцію формування організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України, яка на відміну від існуючих надає рекомендації щодо реформування організаційної структури механізму управління водними ресурсами й формування спеціалізованого інструментарію підтримки прийняття управлінських рішень з урахуванням переваг і недоліків зарубіжного досвіду басейнового управління водними ресурсами й особливостей України;

дістали подальшого розвитку:

напрями вдосконалення нормативно-законодавчої бази України у сфері управління водними ресурсами: уніфікація термінологічного апарату; пропозиції щодо створення міжнародних, регіональних та субрегіональних басейнових рад як спеціально вповноважених установ з управління гідрографічними басейнами; розширення якісного складу басейнових рад включенням пред-
ставників міжнародних організацій і науково-дослідних установ;

науково-методичний підхід до оцінювання грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод із використанням економетричних моделей, відмінність якого від відомих підходів полягає в обґрунтованому відображенні величин техногенного навантаження на водні ресурси у грошовому еквіваленті.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі запропонованого підходу до розрахунку грошового еквівалента одиниці забруднення водних ресурсів скидами зворотних вод упроваджено науково обґрунтований показник питомого економічного збитку від забруднення водних ресурсів і ставки штрафів за порушення природоохоронного законодавства.

Системно-динамічна модель управління технічними й комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства є основою прогнозної оцінки впливу зміни тарифної ставки, відрахувань на скорочення технологічних і комерційних втрат води на фінансову результативність виробничої діяльності. Моделювання їх змін за сценаріями розвитку подій забезпечує зменшення невизначеності прийняття рішень і створення найбільш ефективної стратегії управління – максимізацію раціональності використання природних водних ресурсів при максимізації економічного ефекту.

Пропозиції та рекомендації дисертації використано: при розробці екологічного розділу «Стратегії розвитку міста Донецька на період до 2020 року» (лист № 127/160 від 08.02.2011 р.) – рекомендації щодо вдосконалення термінології у сфері управління економікою водокористування, реформування організаційної структури механізму управління водними ресурсами; у діяльності Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству (лист № 09/1755 від 17.12.2008 р.), Донецької обласної ради (лист № к9-1762 від 14.07.2009 р.) і Секретаріату Кабінету Міністрів України (лист № 1001/0/2-10 від 08.02.2010 р.) – економіко-математичне обґрунтування встановлення грошового еквівалента умовної тонни шкідливої речовини, яка надійшла до навколишнього середовища; у роботі Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України (листи № 04-13/11-381 від 13.05.2009 р., № 127/112 від 21.01.2011 р.) – науково-методичний підхід до управління технічними та комерційними втратами води на підприємствах водопровідно-комунального господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій подано авторський підхід до вирішення наукового завдання щодо визначення, удосконалення й підвищення ефективності організаційно-економічного механізму управління водними ресурсами України. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дослідження обговорено і схвалено на 12 науково-практичних конференціях. Основні з них: «Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку» (м. Алушта, 2006 р.), «Управління розвитком соціально-економічних систем: вчора, сьогодні, завтра» (м. Донецьк, м. Святогірськ, 2006 р.), «Теория и практика экологического страхования: устойчивое развитие» (м. Москва, Росія, 2007 р.), «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2008 р.), «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 2009 р.), «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.), «Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації» (м. Київ, 2009 р.), «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 15 наукових працях, серед яких 1 колективна монографія, 10 статей у наукових фахових виданнях, 4 матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій – 19,95 д.а., з них особисто автору належить 6,32 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (325 найменувань). Загальний обсяг роботи – 347 сторінок, містить 29 таблиць, 36 рисунків і 11 додатків.