ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет і методи; віддзеркалено наукову новизну, практичну цінність та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи  формування та розвитку ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств» проаналізовано сутність ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств та його складові елементи з урахуванням сучасних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах; узагальнено та удосконалено методичні підходи щодо оцінки ресурсного потенціалу; розроблена структурно-логічна схема дослідження процесу формування та розвитку ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств з урахуванням нематеріальних активів; досліджено нематеріальні активи як складову ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

В роботі наголошується, що важливим методологічним питанням досліджуваної проблеми є визначення структури ресусного потенціалу, яка відображає наявність ресурсів, що входять до його складу. Рішення щодо включення будь-якого ресурсу до складу ресурсного потенціалу має базуватися на об’єктивній основі, бути теоретично та практично обгрунтованим. При суб’єктивному підході до цього питання ми можемо зіштовхнутися з включенням до складу ресурсного потенціалу другорядних ресурсів. Узагальнення поглядів вчених на сутнісно-змістову основу поняття ресурсного потенціалу дозволило автору визначити його як сукупність земельних, трудових, матеріально-технічних ресурсів та нематеріальних активів.

Зазначено, що відомі в економічній літературі підходи щодо розвитку ресурсного потенціалу підприємств, зокрема сільськогосподарських, упродовж тривалого часу не в повній мірі реалізують комплексний підхід до врахування його складових. Теорія та практика ефективного управління організаціями засвідчує, що нематеріальні активи у світовій практиці господарювання відіграють одну із головних ролей при формуванні потенціалу підприємства. Разом з тим, проведені дослідження показують, що до останнього часу більшість вітчизняних сільськогосподарських підприємств через недосконалість нормативно-методичного забезпечення оцінки наявних об’єктів інтелектуальної власності не враховують їх у складі своїх активів, а також не сприймають їх в якості важливого чинника ефективності використання інших складових ресурсного потенціалу. Аналіз існуючих поглядів на еволюцію сутності нематеріальних активів дозволив автору характеризувати їх як сукупність немонетарних активів та різноманітних прав на різні види власності, що є цінними для підприємства та володіння якими забезпечує йому отримання певної користі та доходу.

В роботі проаналізовано існуючі методичні підходи щодо оцінки ресурсного потенціалу, а також обґрунтовано авторський вибір підходу, що ґрунтується на використанні грошової оцінки, який в умовах ринкової економіки дозволяє: віддзеркалювати економічні процеси та тенденції в нарощуванні окремих складових елементів потенціалу, приводити їх до єдиного знаменника та виявляти структурні зміни.

Виконане дослідження показало, що до цього часу, як в теорії, так і в практиці ведення сільськогосподарського виробництва, значна кількість різновидів нематеріальних активів залишається поза увагою вищого керівництва аграрних підприємств. Виявлено, що інколи за умов наявності та практичного використання нематеріальних активів в сільськогосподарських підприємствах, спостерігалося неврахування їх у складі ресурсного потенціалу. Тобто, нематеріальні активи не в повній мірі відображаються в балансі, що відбувається частково через відсутність єдиних загальноприйнятих методичних підходів комерціалізації результатів інтелектуальної власності та їх оцінки і відображення в балансі підприємства, а також через неусвідомлення важливості ролі нематеріальних активів як чинника ефективного використання інших складових ресурсного потенціалу.

Автором систематизовано різновиди нематеріальних активів як складової ресурсного потенціалу за участю у виробничому процесі та за рівнем відображення їх в балансі підприємств (рис.1). Формування окремих різновидів нематеріальних активів у складі активів підприємств, а також володіння ними, безперечно, сприяє ефективній діяльності сільськогосподарських підприємств (наприклад, клієнтська база, людський та соціальний капітал); формує впевненість для реалізації довгострокових перспектив, підвищує вартість підприємства та його інвестиційну привабливість (наприклад, право користування земельними ділянками тощо).

У другому розділі – «Оцінка формування та ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств» – здійснено моніторинг сучасного стану формування та використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств Сумської області з урахуванням нематеріальних активів та проведена економічна оцінка використання.

В роботі зроблено наголос, що однією з головних умов забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств є раціональне формування та використання всіх наявних ресурсів, досягнення їх високої віддачі. У зв’язку з цим, автором було досліджено стан ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств Сумської області за період 2004-2009 рр. Встановлено, що за досліджуваний період площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 6,9%; середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, скоротилась більш, ніж на 57 відсотків, вартість основних виробничих засобів зменшилась вдвічі, а вартість оборотних засобів зросла на 71,3%. З 2004 р., коли вперше почали відображатися нематеріальні