ОЦІНКА І ПРОГНОЗУВАННЯ СТАЛОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Короткий зміст

У першому розділі – “Теоретико–методичні засади сталості розвитку”– досліджено передумови і основні етапи формування теорії сталості розвитку у світовому масштабі, розкрита сутність поняття “сталість розвитку”, досліджено основні історичні віхи формування концепції сталості розвитку сільського господарства та її роль у життєдіяльності суспільства, уточнено трактування поняття “сталість розвитку сільськогосподарських підприємств”, досліджено основні методичні особливості оцінки сталості розвитку сільського господарства.

Дослідження теоретичних основ формування концепції сталості розвитку показали, що у сучасній світовій суспільно–політичній практиці існує ряд суперечностей щодо остаточного визначення сутності поняття “сталість розвитку”. Узагальнюючи погляди різних авторів установлено, що основними принципами сталості розвитку є: 1) постійне вдосконалення економічної, соціальної і екологічної складових на основі незворотності, одночасності,      односпрямованості, закономірності якісних змін з метою їх здатності протистояти різного роду негативним впливам; 2) перевага якісного поліпшення умов життєдіяльності суспільства над фізичним зростанням матеріальних благ та ресурсопотоків.

Отже, сутність поняття “сталість розвитку” полягає у досягненні одночасного, збалансованого, взаємоузгодженого розвитку економічної, соціальної і екологічної складових, що має набути закономірного, постійного, незворотного характеру, здатного протистояти негативним впливам та забезпечувати якісне поліпшення умов життєдіяльності суспільства.

Особливого значення проблема переходу суспільства до моделі сталості розвитку набуває по відношенню до сільського господарства, яке є однією з життєзабезпечуючих галузей та має безпосередній вплив на стан економіки держави в цілому. Узагальнюючи теоретичні підходи щодо сутності поняття “сталість розвитку сільського господарства” та враховуючи, що основною виробничою ланкою галузі є підприємство, запропоновано таке визначення: сталість розвитку сільськогосподарського підприємства – це незворотний, закономірний, одночасний, однонаправлений розвиток трьох складових (економічної, соціальної, екологічної), що створюють триєдність цілісної системи суб’єкта господарювання, спрямованої на досягнення необхідних результатів для задоволення потреб суспільства шляхом керованого впливу на амплітуду коливань параметрів розвитку кожної з трьох складових.

Управління сталістю розвитку сільськогосподарських підприємств базується на побудові відповідних показників і способів їх аналізу. Під егідою ООН, ОЕСЗ, Світового банку для визначення сталості розвитку сільського господарства були розроблені методики, які включають понад 12 зведених, 45 ключових і 98 аналітичних показників і велику кількість компонентів.

Більш прийнятними, зручними та інформативними з погляду практичного застосування є методики на основі розрахунку коефіцієнтів варіації, запропоновані радянськими ученими ще у 80-х рр. ХХ ст. На сучасному етапі розвитку науки більш вдалі напрацювання в цьому напрямку мають вітчизняні вчені.

У другому розділі – “Розвиток сільськогосподарських підприємств регіону в контексті сталості” – досліджено стан та динаміку показників економічної, екологічної та соціальної складових сільськогосподарських підприємств Харківської області з погляду сталості їх розвитку; вплив змін у структурі товарної продукції на сталість розвитку сільськогосподарських підприємств; стан та динаміку показників сталості розвитку сільськогосподарських підприємств Красноградського району Харківської області.

У результаті проведених досліджень установлено, що стан та динаміка економічних, соціальних та екологічних показників виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області не відповідають вимогам сталості розвитку. Обсяг виробництва валової продукції сільського господарства у 2009 р. у порівнянні із 1990 р. зменшився на 35,9% (табл.1).       У тому числі, зменшилася частка валової продукції, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами із 77,2% у 1990 р. до 46,8% у 2009 р.         У порівнянні із 1990 р. обсяг виробництва сільськогосподарськими підприємствами валової продукції зменшився на 3660,5 млн. грн., або на 61,1%. Із усіх видів продукції рослинництва збільшення обсягів виробництва спостерігається тільки по зерну і соняшнику. Разом із цим виробництво цих видів продукції назвати сталим неможливо через наявність сильних коливань. До того ж соняшник – культура дуже вибаглива до поживного режиму ґрунтів, тому надмірне збільшення виробництва за рахунок збільшення площ посівів може стати негативним фактором відносно екологічної складової підприємств. По інших видах продукції рослинництва та продукції тваринництва спостерігається значне зменшення обсягів виробництва та високий рівень коефіцієнта варіації.