РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано сучасний стан досліджень предмету дисертації і доведено необхідність його удосконалення. Сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, а також подано відомості про використання отриманих результатів у практичній діяльності підприємств і в навчальному процесі.

У першому розділі – «Теоретико-методичні аспекти дослідження соціально-психологічних методів управління персоналом» – наведено докази збагачення під впливом прискорення та ускладнення економічних процесів переліку ресурсів, які забезпечують життєдіяльність підприємств; проаналізовано передумови й тенденції посилення уваги до наукового дослідження соціально-психологічних інструментів впливу на поведінку (активність) людини; визначено сутність, роль, функції емоційної складової інтелектуального капіталу виробничої організації.

Практика засвідчила, що емоції поступово перетворюються на ключовий ресурс бізнесу. Їх стан впливає на здібності людини швидко приймати  виважені рішення, на формування згуртованості трудового колективу, яка є необхідною умовою забезпечення його адекватної реакції на складні ситуації. Переживання працівником постійних стресових ситуацій на робочому місці породжує синдром «професійного вигорання», який негативно позначається на його працездатності.

Вихідні ідеї для розроблення в дисертації методичного забезпечення формування механізму соціально-психологічного впливу на поведінку колективу отримані з аналізу еволюції наукових підходів до обґрунтування актуальності соціально-психологічного впливу на поведінку людини та дисертаційних робіт, пов’язаних з предметом дослідження автора. Цей аналіз засвідчив, що інтерес до соціально-психологічних аспектів управління, інструментів впливу на емоційний стан людини спостерігається протягом багатьох століть у представників різних галузей науки. Однак у менеджменті на рівні організації він досліджений недостатньо. Компетентне управління ними сприяє розвитку емоційної складової капіталу організації, яка забезпечує ефективність використання потенціалу творчих працівників. Оскільки сутність і зміст цієї частини інтелектуального капіталу не вивчалася до сьогодні, в дисертації на основі узагальнення літератури запропоновано визначати її як консолідовану здатність персоналу організації відчувати, розуміти і трансформувати емоції у джерело позитивної енергії. Аналіз емоційного капіталу виробничої організації створює підстави визначення резервів зняття емоційно-психологічного напруження в колективі, подолання синдрому «професійного вигорання» і формування сприятливого СПК. Управління розвитком емоційної складової інтелектуального капіталу підприємства ускладнює предмет уваги керівника (табл.1), обумовлює необхідність опанування ним соціально-психологічних інструментів впливу на активність підлеглих.