ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ АТП) Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти впливу ризику на ефективність управлінських рішень в діяльності економічних суб’єктів» комплексно досліджено теоретико-концептуальні основи ризику як фактора, який об’єктивно впливає на якість управлінських рішень, розкрито зміст процесу прийняття управлінських рішень, розглянуто підходи до класифікації ризиків.

Теоретичне обґрунтування та аналіз різних поглядів щодо розуміння категорії «ризик» дали змогу визначити, що в літературі, присвяченій проблемі ризику, серед дослідників немає єдиної думки щодо визначення поняття «ризик». Перш за все це пов’язано з багатогранністю проявів цього складного явища, недостатнім урахуванням його в управлінській та економічній діяльності суб’єктів господарювання.

У зв’язку з цим у роботі на основі узагальнення визначень сутності категорії «ризик», було розкрито зміст ризику як економічної категорії, що визначає ймовірність не тільки настання несприятливих наслідків, а й можливості отримання додаткового ефекту. Саме поєднання можливості досягнення як негативних, так і позитивних відхилень від запланованих результатів дає найбільш повну характеристику ризику та визначає сутність цього складного явища. В сучасних умовах ризик перетворюється у своєрідний регулювальний інструмент у системі економічних відносин. Він виробляє навики орієнтації у складній, суперечливій дійсності, формує такі властивості мислення і способи дій керівників, як варіантність, альтернативність, уміння вибирати рішення і нівелювати суперечності у разі незрозумілих, невизначених обставин. Він має конструктивне, позитивне значення і виконує роль каталізатора у пошуку нових ідей, новаторських рішень у нестандартних, оригінальних підходах до діяльності.

У результаті досліджень визначено, що основні характеристики управлінського ризику зводяться до того, що ризик наявний завжди на всіх етапах діяльності суб’єктів господарювання поза залежністю від сфери їх функціонування, при цьому відмінність може полягати лише в його ступені; повне усунення ризику неможливе через ряд причин як об’єктивного (неповноту інформації, постійний розвиток як конкретного ринку, так і економіки країни загалом), так і суб’єктивного характеру (досвід, психологію, схильність до ризику).

Якість процесу прийняття рішень залежить безпосередньо від повноти врахування всіх факторів, суттєвих для наслідків від прийнятих рішень. У більшості країн стає обов’язковим розроблення рішень і суттєвим врахуванням факторів ризику, тобто допустимого рівня ризику. Обґрунтування допустимого рівня ризику пов’язано з розумінням багатьох, інколи несподіваних, проявів ситуації невизначеності з необхідністю прийняття рішень. Керівництво підприємств та компаній зобов’язане враховувати рівень ризику як важливого фактора. Це можна зробити, маючи достатньо інформації. Якість ризикованих рішень обумовлюється передусім повнотою і достовірністю використаної інформації.

З’ясовано, що значущим фактором управлінського ризику є ступінь визначеності ситуації. В сучасних умовах господарювання, які характеризуються мінливістю і непередбачуваністю, прийняття управлінських рішень – це складний і суперечливий процес. Якщо в умовах визначеності використовуються переважно стандартні методи та прийоми прийняття рішень, що виправдали себе на практиці, то в разі невизначеності доцільно залучати досвід, інтуїцію, творчі здібності керівників. Від компетентності керівника, його схильності до ризику, свідомості, володіння особливими якостями характеру залежить управлінський ризик, який є невід’ємною частиною процесу прийняття рішень, наслідки яких не передбачувані.

Аналіз процесу прийняття управлінських рішень на підприємствах показав, що в цілому він зводиться до постановки мети, аналізу альтернатив та вибору оптимальної з них. Оскільки невизначеність і ризик є об’єктивними факторами управління і в процесі прийняття рішень їх потрібно враховувати, то саме на стадії оцінювання рівня ризику виникає головна складність. Виходячи з цього, для підвищення якості управління потрібно особливу увагу приділити аналізу і оцінюванню ризику.

Оскільки важливою складовою процесу дослідження ризиків та основою для подальшого аналізу та оцінювання ризиків, прийняття відповідних упереджуючих заходів по мінімізації ризиків є точна класифікація ризиків, автором розглянуто різні підходи до класифікації ризиків. Здебільшого ризики класифікують за джерелом виникнення; за рівнем виникнення; за масштабами та обсягами; за ступенем правомірності ризику; за сферою походження; за ступенем впливу. Водночас, в економічній науковій літературі не має чіткої системи класифікації економічних ризиків. Це пов’язано зі складністю завдання через існування великої кількості різноманітних видів ризиків, динамічністю і мінливістю політичного розвитку та глобалізованої економіки, неможливістю чіткого розмежування ризиків. Найчастіше класифікують ризики для здійснення визначеної мети чи виконання запланованого завдання. Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікаційною системою, яка включає групи, категорії, види, підвиди та різновиди ризиків. У дисертаційній роботі акцентовано увагу на класифікацію ризиків підприємства залежно від сфери виникнення (зовнішні та внутрішні). Зважаючи на те, що в сучасному економічному середовищі зовнішні ризики мають великий вплив на діяльність підприємства, не піддаються контролю, а уникнути їх неможливо, то основну увагу в роботі було приділено внутрішнім ризикам, що виникають в процесі управління підприємством, ймовірність виникнення яких можна передбачити, ступень впливу оцінити, а запобігання їм, чи зменшення їх впливу до мінімально можливих меж дозволять підприємству залишатися прибутковим і фінансово стійким навіть в умовах зовнішніх негативних факторів.

У другому розділі «Дослідження методів визначення ступеня ризику при прийнятті управлінського рішення» досліджено й узагальнено вплив факторів невизначеності на прийняття управлінських рішень, розглянуто методи оцінювання ризику, розроблено модель вартісної оцінки ризику, яка дає змогу оцінювати ризики, що виникають в діяльності підприємств автомобільного транспорту.

У дисертаційній роботі визначено, що істотним фактором впливу на якість управлінського рішення є невизначеність, під якою розуміють ситуацію, яка не піддається оцінці, що ускладнює вибір варіантів, поведінки учасників господарської діяльності. Специфічною характеристикою невизначеності є те, що суб’єкти підприємницької діяльності повинні враховувати вплив не тільки невизначеності розвитку внутрішнього ринку, але й зовнішнього, що є наслідком розширення світогосподарських зв’язків і процесу інтеграції економік різних країн. Визнання імовірнісного характеру розвитку економічних систем, а також усвідомлення того, що на заплановане економічне зростання впливають випадкові фактори, які ймовірно зменшать очікуваний результат, ставлять як дуже важливу проблему врахування ризику. В процесі прийняття рішень за умови невизначеності середовища господарювання потрібно охоплювати всі етапи, починаючи від постановки стратегічної мети і закінчуючи контролем за реалізацією рішення та вжиття, у разі потреби, коригувальних заходів. Властиво, що саме невизначеність багато в чому визначає ризикований характер управлінських рішень, при цьому спостерігається залежність між якістю управлінського рішення, ризиком і невизначеністю.

У ході роботи проаналізовано різні підходи до кількісного аналізу ризику, зокрема найбільш поширені тепер: метод використання аналогів, аналітичний метод, статистичний, оцінки і аналізу доцільності витрат; експертних оцінок; оцінювання ризику на основі аналізу точки беззбитковості; оцінювання ризику на основі встановлених нормативів; оцінювання фінансової стійкості і платоспроможності; аналізу наслідків нагромадження ризику; інші методи оцінювання ризику (масового обслуговування, метод Монте-Карло, дерева рішень і т ін. ). Проведені дослідження показали, що всі існуючі методи аналізу ризику мають недоліки, до яких можна віднести: недостовірність інформації, суб’єктивізм, наявність нерідко суперечливих показників, недостача необхідних даних, застаріла інформація.

У зв’язку з цим в роботі наголошується на доцільності комбінованого оцінювання ризику, сутність якого полягає у поєднанні методів кількісного та якісного аналізу ризику. Якісна оцінка покликана визначити можливі види ризику, чинники, що впливають на його рівень у процесі провадження підприємницької діяльності. Якісний аналіз передбачає також методологічний підхід до кількісної оцінки припустимого рівня ризику. Остаточне рішення може бути прийнято лише за результатами комплексної його оцінки.

З огляду на недоліки існуючих методичних положень щодо оцінювання ризику в роботі було запропоновано введення нового підходу до розрахунків транспортного підприємства із замовниками, виходячи з оцінювання ризиків можливих утрат доходів. Для розв’язку задачі кількісної оцінки ризику збитків запропоновано використати варіаційно-коваріаційний метод розрахунку показника Value at Risk (VаR) – вартісної міри ризику, яка дозволяє оцінити максимальні втрати у вартості, очікувані протягом заданого періоду часу із заданою імовірністю за контрактом під впливом чинників ризику.

Запропонований методичний підхід передбачає виокремлення та оцінювання ризиків, які справляють найбільший вплив на діяльність автотранспортних підприємств при укладанні контрактів на перевезення вантажів, із застосуванням експертного методу. Основним завданням запропонованого підходу до оцінювання ризиків є їх систематизація і розроблення комплексу заходів для визначення ступеня ризику, що впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства. Використання варіаційно-коваріаційного методу розрахунку дозволяє визначити ступінь кореляції ризиків, частку кожного з ризиків у загальному результаті. Запропонований підхід грунтується на використанні статистичних даних за виконаними контрактами. Інтегрування вартісної, імовірнісної і часової характеристик ризику вигідно вирізняє його серед традиційних оцінок ризику.