УПРАВЛЕНИЕ ПРИБЫЛЬЮ НА ЭТАПЕ ПРОЕКТИРОВАНИЯ И ОСВОЕНИЯ НОВОЙ ПРОДУКЦИИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету та завдання , визначено об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність отриманих результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи управління прибутком підприємства в сучасних умовах» наведено результати дослідження теоретичних засад управління прибутком підприємства.

Досліджено теорії, у яких визначено економічну сутність та еволюцію поняття «прибуток», проаналізовано умови формування прибутку. Виявлено відсутність єдиної думки з цього питання. Висунуто гіпотезу, що сучасний товарний ринок, для якого характерним є продуктова диверсифікація та постійне оновлення товарів,  не прагне рівноваги. Для учасників ринку характерним є процес виведення ринку з рівноваги, а нетривалі періоди рівноваги можливі на короткостроковому часовому інтервалі. У результаті виведення ринку з рівноваги учасники ринку отримують можливість максимізувати прибуток за рахунок виробництва більш конкурентоспроможної продукції та контролю більшого ринкового сегмента.

 Виходячи з даного припущення, запропоновано виділити два типи ринків за ступенем активності боротьби за прибуток, шляхом виведення ринку з рівноваги: динамічні і статичні. На динамічних ринках відбуваються активні процеси, які носять безперервний (короткостроковий) характер продуктового оновлення (в основному за рахунок диверсифікації товарів характерної для цього ринку продуктової лінійки) і характеризуються нетривалими періодами стабілізації на короткостроковому інтервалі. Статичному ринку притаманні тривалі періоди «рівноваги» та незначний рівень оновлення продуктів. Статичний ринок, як правило, контролює група підприємств, які задоволені рівнем надходження доходів, можуть контролювати рівень конкуренції  і не прагнуть перерозподілу на ринку.

Трансформаційні процеси, що пов’язані як зі структурної перебудовою та інноваційним розвитком економіки, так і з її нестабільним станом, характерні для України сьогодні. Необхідність їх урахування ставить питання про правомірність використання для розробки системи управління розвитком суб'єктів господарювання загальноприйнятих теорій формування прибутку, доцільність коригування його ролі для розвитку підприємств, що функціонують в умовах нестабільної економіки. У роботі було запропоновано уточнення ролі прибутку в умовах трансформації та  нестабільності економіки як:

-         найважливішого джерела формування фінансових ресурсів підприємства, що якнайповніше узгоджується з національною економічною безпекою;

-         джерела згладжування соціальної напруги в умовах трансформаційних процесів;

-         показника, який характеризує економічний стан галузі, що знаходиться в стадії реструктуризації;

-         причини пильної уваги до підприємства з боку соціальних інститутів;

-         показника, який характеризує підприємства, здатні зберегти вартість активів під час їх знецінення.

У результаті дослідження доведено, що визначення прибутку як головної мети існування підприємства не є домінуючим як на практиці, так і в теорії. Виявлено, що напрямом подальшого розвитку системи управління прибутком підприємства повинна стати інверсійна система управління, де не тільки управління витратами впливає на прибуток, а управління прибутком впливає на рівень витрат та їх структуру. Коли головною метою функціонування підприємства виступав прибуток, то взаємозв’язок між стратегічними та оперативними показниками відбувався за рахунок фінансової складової системи «витрати – вартість». В умовах, коли головна мета підприємства є комплексною та враховує різні аспекти розвитку бізнесу, обґрунтовано необхідність розробки методичного підходу до управління прибутком підприємством, який забезпечить зв’язок стратегічних цілей із показниками операційної діяльності підприємства.

У роботі визначено, що такий підхід при побудові системи управління підприємством потребує урахування таких умов:

1. Система повинна будуватися на бізнес-процесному підході, оскільки це дозволяє підприємству чітко відстежувати взаємозв’язок між результатом та бізнес-операціями. Важливим є те, що будь-який бізнес-процес можливо оцінити за допомогою як фінансових, так і нефінансових показників.

2. Ключовим аспектом у концепції управління прибутком є управління прибутком на стадії розробки та освоєння нової продукції. Це пояснюється тим, що саме продуктові інновації та інноваційна діяльність в цілому є основою конкурентоспроможності підприємств. Структура і величина витрат також визначаються на етапі проектування нової продукції, рахування потреб певної групи споживачів дозволяє обґрунтувати ємність сегмента ринку, на якому буде позиціонуватися нова продукція. Отже, саме на цьому етапі визначається рівень цільового прибутку, який визначається як плановий рівень прибутку від реалізації окремого виду нової продукції, який узгоджується з місцем даного виробу у продуктовій стратегії підприємства та враховується при формуванні продуктового портфеля.