МЕХАНІЗМ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; надано відомості щодо шляхів і форм їх упровадження й апробації; приведено характеристику публікацій дисертанта.

Розділ 1 «Теоретичні аспекти механізму вчинення злочину» складається з трьох підрозділів, у яких дисертантрозглядає ступінь наукової розробленості знань про механізм вчинення злочину, даєзагальну характеристику сучасного розуміння механізму вчинення злочину, його видів, розкриває елементи механізму вчинення злочину та їх сутність.

У підрозділі 1.1. «Ступінь розробленості криміналістичних знань про механізм вчинення злочину» розкритостановлення та розвиток знань про механізм вчинення злочину, зосереджена увага на визначенні понять механізму вчинення злочину в криміналістичній літературі.

Порівнюються різні точки зору науковців щодо виникнення знань про механізм вчинення злочину, його самостійність та віднесення до окремої криміналістичної теорії.

У 1971 році у науковий обіг теорії криміналістики вперше серед вчених криміналістів ввів поняття механізму вчинення злочину О. М. Васильєв. Вчений наголошував на необхідності вивчення саме механізму вчинення злочину, а не способу його вчинення як структурного елементу предмету криміналістики.

Виділено етапи становлення та розвитку знань про механізм вчинення злочину, зокрема такі: 1) накопичення даних про спосіб вчинення злочину як елемент механізму вчинення злочину (1892 – 1971 рр.); 2) розроблення теоретичних основ розуміння механізму вчинення злочину (1971–1997 рр.); 3) подальший розвиток вчення про механізм вчинення злочину (1997 – 2003 рр.); 4) формування сучасного підходу щодо розуміння механізму вчинення злочину (2003 р. і по теперішній час).

Дослідження механізму вчинення злочину має важливе значення, як у теоретичному аспекті – для методики розслідування окремих видів злочинів, так і у практичному – для побудови версій щодо успішного розкриття та розслідування злочину.

Розвиток знань про механізм вчинення злочину сприятиме не тільки суттєвому підвищенню рівня наукової організації проведення окремих слідчих дій, але й удосконалить: 1) шляхи пошуку матеріальних цінностей, які були предметом злочинного посягання; 2) виявлення співучасників злочинного діяння з метою встановлення об’єктивної істини у кримінальній справі; 3) отримання максимального обсягу інформації про злочин, а також професійне використання цих знань при розкритті та розслідуванні злочинів.

У підрозділі 1.2. «Сучасне розуміння механізму вчинення злочину, його види» розглянуті та узагальнені наукові підходи до визначення поняття механізму вчинення злочину, розкрито його сучасне розуміння та зміст.

На основі думок вчених щодо поняття механізму вчинення злочину запропоновано розглядати в залежності від виділених ознак: 1) тотожність зі складом злочину; 2) динамічність явища; 3) тотожність з криміналістичною характеристикою; 4) взаємодія учасників злочину; 5) взаємодія елементів злочинної діяльності суб’єкта; 6) механізм розслідування злочину.

Запропоноване авторське визначення механізму вчинення злочину, під яким слід розуміти складний, динамічний процес, що включає взаємодію всіх елементів злочинної діяльності та всі дії злочинця спрямовані на реалізацію злочинного задуму.

Механізм вчинення злочину пропонується класифікувати за такими критеріями: відповідно до структури кримінального закону;за ступенем тяжкості; за формою вини; в залежності від суб’єктивного складу злочину; в залежності від стадій вчинення злочину; за впливом суб’єктів на обстановку місця події.

У підрозділі 1.3. «Структура механізму вчинення злочину»розглянутопогляди вчених-криміналістів щодоструктуримеханізму вчинення злочину, а також охарактеризовано її елементи.

Автор обстоює думку про те, що на сьогодні не існує єдиної думки вчених-криміналістів про кількість елементів, що входять до структури механізму вчинення злочину. З плином часу, деякі елементи механізму вчинення злочину вдосконалюються, по-іншому функціонують, про що свідчить також і емпіричні дані.

В роботі детально розглянута розмаїтість думок з приводу структури механізму вчинення злочину. Дисертант обґрунтовує висновок про те, що автори не встановлюють обмеження структури механізму вчинення злочину за її обсягом, змістовністю і функціональною спрямованістю елементів. Це, в свою чергу, свідчить про відсутність єдиного критерію, який дозволяє виділити стабільну структуру механізму вчинення злочину.

Пропонуючи більш детально розглянути елементи механізму вчинення злочину, до його структури відносяться такі криміналістичнозначимі елементи: 1) особа злочинця; 2) співучасники злочину; 3) особа потерпілого; 4) предмет злочинного посягання; 5) випадкові учасники злочину; 6) обстановка вчинення злочину; 7) спосіб вчинення злочину; 8) засоби та знаряддя вчинення злочину; 9) слідова картина; 10) обставини, що сприяють та перешкоджають вчиненню злочину; 11) зв’язки та відносини між діямиі злочинним результатом; 12) злочинні наслідки.

Значну увагу приділено сутності розуміння основних структурних елементів механізму вчинення злочину, а саме таких: особа злочинця, обстановка вчинення злочину, спосіб вчинення злочину, особа потерпілого.

Автор зазначає, що криміналістична характеристика особи злочинця – це визначення її риси характеру, соціального статусу, роду занять, злочинного досвіду, мотиву вчинення того чи іншого злочинного діяння, мети, злочинних зв’язків тощо. Виявлення таких даних забезпечує ефективність слідчих дій і оперативно-розшукових заходівтадозволяє правильно обирати оптимальні шляхи пошуку злочинця й раціонально витрачати час при розслідуванні злочину.

Обстановка вчинення злочину є одним із головних елементів механізму вчинення злочину, оскільки вона допомагає з’ясувати обставини події, включає характеристику подій злочину на всіх етапах його розвитку.

В дисертації переконливо стверджується про те, що дані про спосіб злочинувикористовуються при: формуванні методик розслідування окремих видів злочинів, встановленні взаємозв’язку окремих структурних елементів механізму вчинення злочину; висуненні версій та плануванні розслідування; прогнозуванні нових способів вчинення злочинів; розробці профілактичних заходів щодо попередження злочинів.

Дисертант зазначає, що дані про особу потерпілого мають важливе значення як для самого механізму вчинення злочину, так і всього процесу розкриття та розслідування злочину, оскільки вони використовуються при побудові слідчих версій, плануванні розслідування, розшуку злочинця, попередженні злочинів тощо. Особливого значення дані про потерпілого набувають на першочерговому етапі, оскільки від нього отримуємо важливу, криміналістичну інформацію про подію злочину, особливості особи злочинця та інші обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтовано твердження, що знання змісту та структури механізму вчинення злочину можна покласти в основу створення багатьох криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів.

Розділ 2 «Механізм вчинення злочину у процесі слідоутворення» складається з двох підрозділів, де показано співвідношення механізму вчинення злочину та криміналістичної характеристики злочину. Визначено роль механізму вчинення злочину у процесі слідоутворення.

У підрозділі 2.1.«Співвідношення механізму вчинення злочину з криміналістичною характеристикою злочину» зосереджено увагу наособливостяхрозуміння сутності криміналістичної характеристики злочину, її елементів, а також проведено порівняння з механізмом вчинення злочину.

Встановлено, що криміналістична характеристика та механізм вчинення злочину є окремими криміналістичнимикатегоріями, які на даному етапі розвитку наукового знання у сукупності з іншими теоріями, концепціями і категоріями мають створити наукову систему, що складатиме зміст загальної теорії криміналістики.

В роботі обґрунтовується позиціящодо застосування взаємозв’язків між елементами криміналістичної характеристики та механізму вчинення злочину, що дозволить в теоретичному плані розробити практично важливу методику розслідування злочинів відповідної категорії, а в практичному – швидко та якісно визначити істину у кожній конкретній справі.

При співвідношенні таких двох криміналістичних категорій встановлено: 1) криміналістична характеристика є сукупністю взаємопов’язаних найбільш повторюваних криміналістично значимих ознак вчинених злочинів; механізм вчинення злочину є системою інформації, яка характеризує динаміку процесу вчинення злочину; 2) криміналістична характеристика злочинів, механізм вчинення злочину може існувати на трьох рівнях (загальний рівень механізму вчинення злочинів, рівень механізму вчинення злочинів окремого виду чи групи злочинів, рівень механізму вчинення окремого злочину) 3) криміналістична характеристика описує в основному ознаки злочину, тоді як механізм вчинення злочину вказує саме на процес злочинної діяльності (як формується умисел винної особи, як конкретно вона посягає на об’єкт кримінально-правової охорони, як на це впливає оточуюча обстановка, які наслідки настають в результаті цього).

Підрозділ 2.2. «Значення механізму вчинення злочину у процесі слідоутворення»присвячений характеристиці особливостей та значенню механізму вчинення злочину у процесі слідоутворення.

Механізм вчинення злочину взаємопов’язаний з процесом виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину, оскільки криміналістична інформація про структурні елементи цього механізму дає поетапно з’ясувати подію злочину.

Важливим є з’ясування криміналістичної інформації про механізм вчинення злочину, яка певним чином систематизована та являє собою інформацію про модель підготовки, вчинення і приховування злочинної події. Цінність такої інформації полягає в описі ознак властивих певному злочину, що відображає взаємозв’язки між структурними елементами механізму вчинення злочину. Інформація про механізм вчинення злочину дозволяє визначити шляхи встановлення злочинця та його співучасників. Дані про механізм вчинення злочину мають також важливе значення для розкриття раніше вчинених злочинів аналогічним способом.

Залежно від стадії механізмувчинення злочину можна виділити: 1) сліди готування до злочину; 2) сліди замаху на злочин; 3) сліди закінченого злочину; 4) сліди приховування злочину. Зауважимо, що ця класифікація має не лише теоретичне, але й практичне значення, оскільки своєчасне виявлення та ідентифікація слідів злочинної діяльності дає змогу запобігти злочин, а відтак відвернути настання суспільно-небезпечних наслідків. Разом з тим, ідентифікація слідів як слідів приховування злочину, дає змогувизначити напрямки розшуку та можливі місця перебування особи, яка вчинила злочин, встановити факти вчинення інших злочинів, зорієнтувати підрозділи на упущення, які мали місце раніше і не забезпечили розкриття злочину за гарячими слідами.

Механізм вчинення злочину у процесісілідоутвореннязаймає одне із головних місць. Так, детальне вивчення слідової інформації дозволяє віднести подію до конкретного виду злочину, встановити обставини вчиненого, зібрати інформацію, що характеризує особу злочинця і особу потерпілого, спосіб вчинення, використанні знаряддя і засоби, а також виявити інші елементи механізму вчинення злочину, що уможливлюють змоделювати злочинну подію, визначити комплекс першочергових слідчих дій і подальший напрям розслідування з метою встановлення істини у справі.

Встановлено, що механізм вчинення злочину впливає на процес слідоутворення. Цей вплив може бути пояснений через призму дії біологічної, хімічної, термічної чи механічної енергії. Зокрема, суб’єкт злочину є джерелом взаємодії з іншими матеріальними об’єктами, а сама взаємодія відбувається за рахунок дій суб’єкта, тобто за рахунок впливу суб’єкта на об’єкт.

Розділ 3 «Реалізація даних про механізм вчинення злочину в організації розслідування злочинів» містить три підрозділи, у яких висвітлені теоретичні та практичні аспекти механізму вчинення злочину та його ролі у розслідуванні злочинів.

У підрозділі 3.1. «Способи виявлення елементів механізму вчинення злочину та використання їх у розкритті та розслідуванні злочинів»розглянуто шляхи виявлення інформації про механізм вчинення злочину на різних етапах розслідування, висвітлено особливості та труднощі під час такої діяльності, а також встановлено значення виявленого у встановленні істини у справі.

Проведене автором узагальнення слідчої практики, анкетування працівників органів внутрішніх справ, а також аналіз літературних джерел дали можливість визначитиспособи виявлення елементів механізму вчинення злочину, а саме: 1) способи, які використовуються під час розкриття та розслідування злочину; 2) способи, які прямо не пов’язані з процесом розкриття та розслідування злочину.

До першої групи способів відносяться слідчі дії, оперативно-розшукові заходи та експертні дослідження (98 % опитаних слідчих органів внутрішніх справ України).До другої – наукові дослідження механізму вчинення злочину в цілому, механізму вчинення окремого злочину чи злочинів певної групи; наукові дослідження конкретних елементів механізму вчинення злочину чи їх взаємозв’язків; аналітичну роботу, що стосується закономірностей механізму вчинення злочину, його складових елементів та причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів(22%).

За результатами розгляду та аналізу слідчих дій встановлено роль кожної з них для виявлення елементів механізму вчинення злочину. Найбільш ефективне отримання інформації про механізм вчинення злочину здійснюється при проведенні таких слідчих дій як: огляд місця події та допит підозрюваного. Це стосується таких елементів механізму вчинення злочину як: предмет злочинного посягання, особа злочинця, особа потерпілого, обстановка, місце і час вчинення злочину, спосіб вчинення. Усі інші слідчі дії та оперативно-розшукові заходи також надають можливість виявити елементи механізму вчинення злочину, але не у повній мірі.

Дисертант дійшов висновку, що неможливо виділити одну чи декілька слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, що дозволяють встановити елементи механізму вчинення злочину, а лише в їх сукупності можливо отримати достовірну інформацію про механізм вчинення злочину та встановити істину у справі.

У підрозділі3.2.«Використання даних аналізу механізму вчинення злочину з метою попередження злочинів» підкреслюється, що вивчення механізму вчинення злочину відіграє значну роль при встановленні причин та умов вчинення злочинів. Виділено проблеми практичної спрямованості щодо встановлення та використання інформації про механізм вчинення злочину з метоюпопередженні злочинів.

Запропоноване авторське визначення криміналістичного попередження злочинів, під яким слід розуміти систему методів, засобів, способів, які спрямовані на виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, а також розробку профілактичних заходів щодо вчинення нових видів злочинів.

Знання існуючих і передбачення нових механізмів вчинення злочинів є підґрунтям розробки й удосконалення криміналістичних науково-технічних засобів, методівдля попередження вчинення злочинів.

Визначено, що попереджувальна діяльність складається з таких взаємопов’язаних елементівяк: 1) виявлення причин і умов вчинення злочину; 2) виявлення в конкретній ситуації структурних елементів механізму вчинення злочину; 3) виявлення осіб, які схильні до вчинення злочинів і проведення з ними необхідної профілактичної роботи; 4) залучення засобів масової інформації для роз’яснення причин і умов вчинення злочинів громадськості;5) підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів щодо розслідування конкретних видів злочинів тощо.

Залежно від спрямованості попереджувальних заходів, структура попередження злочинів поділяється на: 1) загальне попередження, тобто створення об’єктивних умов, які не допускають можливість вчинення певного виду злочинів; 2) індивідуальне попередження, тобто застосування правових заходів, спрямованих на недопущення злочинної поведінки особою вчинення злочину.

Автором наголошено, що для ефективного проведення попереджувальної діяльності слід проаналізувати дані механізму вчинення злочину, що стосуються соціально-психологічних, соціально-демографічних і соціально-біологічних ознак злочинця, а також виявити специфічні соціальні причини, які формують певні типи особи злочинців з метою виявлення несприятливих умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Підрозділ 3.3. «Механізм вчинення злочину як один із напрямів прогнозування і вивчення злочинної діяльності»присвяченийтеоретичним основам прогнозування механізму вчинення злочину та вивчення злочинної діяльності.

Визначено, що під криміналістичним прогнозуванням слід розуміти спеціальну науково-практичну діяльність, спрямовану на одержання інформації про напрямки та шляхи розвитку криміналістичних об’єктів, їх стан у майбутньому.

Механізм вчинення злочину як один із напрямів прогнозування і вивчення злочинної діяльності в криміналістичних прогнозах конкретизує припустимий розвиток злочинних проявів стосовно можливих варіантів поведінки злочинця в конкретній кримінальній ситуації.

Автором виокремлено три напрями криміналістичного прогнозування механізму вчинення злочину, зокрема: наукове, науково-прикладне та практичне.Саме вивчення цих підходів дає можливість побудувати прогнози стосовно вчинення нових видів злочинів, злочинних наслідків, способів вчинення злочинів, розкриття і розслідування злочинів, здійснення попереджувальних заходів, співпрацю між правоохоронними органами.

Криміналістичне прогнозування механізму вчинення злочину здійснюється на основі узагальнення та аналізу слідчої, судової практики, а також на статистичних даних, що відображають динаміку окремих видів злочинів або злочинності в цілому.

Визначено умови прогнозування механізму вчинення злочину, щореалізуються через низку завдань, а саме: 1) аналіз розвитку видів механізмів вчинення злочину, які необхідно передбачити; 2) дослідження сучасного стану механізму вчинення конкретного злочину чи виду злочинів, відносно яких здійснюється прогнозування;3) підбір методів здійснення прогнозування та встановлення кола знань, які будуть покладені в основу прогностичного висновку; 4) перевірка достовірності й достатності тих знань та положень стосовно механізму вчинення злочину, за допомогою яких буде здійснюватись прогнозування;5) вивчення факторів, що будь-яким чином можуть вплинути на стан вчинення злочинів, їх появу або зникнення у майбутньому;6) формування науково-обґрунтованого прогнозування; 7) форми і шляхи реалізації отриманого прогнозу в результаті вивчення механізму вчинення злочину для слідчої та судової практики;8) розробка організаційних та інших заходів до більш ефективного використання даних механізму вчинення злочину, що прогнозуються.