КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ НАРУГИ НАД МОГИЛОЮ Автореферат

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, надано відомості про їх апробацію.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика наруги над могилою» складається з трьох підрозділів, в яких на підставі розгляду криміналістичної характеристики наруги над могилою як науково обґрунтованої системи відомостей про найбільш типові криміналістично значущі ознаки злочину розглянуто дані про предмет, обстановку, способи, сліди вказаних злочинів та особу злочинця.

У підрозділі 1.1 «Характеристика предмета та обстановки злочинів» на основі вивчення, аналізу наукових праць та слідчої практики наголошується на тому, що предмет зазначених злочинів як елемент криміналістичної характеристики має розглядатись як система відомостей про взаємопов’язані матеріальні предмети, розташовані в межах відведеного місця поховання. Дисертант доводить, що при класифікації предметів необхідно враховувати їх зовнішні матеріальні властивості та конкретне розташування на місці злочину. З огляду на це виокремлено три основних групи предметів злочину: а) предмети, що знаходяться над місцем поховання; б) ділянки місцевості, відведені під облаштування могили; в) об’єкти, розташовані в могильній ямі.

Ґрунтуючись на знаннях про предмет злочинного посягання, автор пропонує у сукупності з ним розглядати також обстановку злочину як систему різного роду об’єктів, явищ і процесів, що взаємодіють між собою у ході підготовки, вчинення та приховання злочину і характеризують місце, час, географічну характеристику та специфіку оточуючих ділянок місцевості, умови утримання кладовищ, національний склад населення, його звичаї та інші умови навколишнього середовища.

До суттєвих чинників і умов обстановки наруги над могилою в даному контексті належать: просторовий чинник; адміністративно-територіальний чинник; час вчинення злочину; відомості про національний склад населення.

У підрозділі 1.2 «Типові способи і сліди злочинів» на підставі аналізу наукових праць (Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, М.В. Даньшин, Г.Г. Зуйков, М.С. Уткін та ін.) здобувач пропонує власне визначення способу наруги над могилою як комплексу дій, обумовленого єдиним задумом, на основі об’єктивних і суб’єктивних факторів обстановки, що включає в себе етапи підготовки, вчинення та приховання злочину.

В основу класифікації способів вчинення наруги над могилою, на думку автора, мають бути покладені передусім мотив та мета злочину. З урахуванням цього всі способи поділено на дві великих групи:

а) способи вчинення наруги з корисливих мотивів – заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або над ним (простий та ускладнений), та самовільне використання ділянки поховання;

б) способи наруги над могилою, вчинені з хуліганських мотивів: пошкодження або знищення могильної споруди та інших елементів облаштування з мотивів «епатажного» хуліганства (18 %); нанесення надписів та зображень (2 %); здійснення неприйнятних з погляду суспільної моралі дій із використанням кладовищенських споруд (0,3 %); пошкодження могильних споруд і предметів ритуальної атрибутики та вилучення з місць поховання останків або праху похованої особи (1,6 %); дії, вчинені з мотивів помсти (1,5 %).

Типові способи наруги над могилою розглянуто у сукупності зі слідами як наслідками реалізації злочинних дій. Дисертант доходить до висновку, що найчастіше сліди наруги над могилою виявляються: а) на ділянках місць поховання або об’єктах вчинення наруги над могилою; б) на тілі або одежі виконавця злочину (нашарування часток ґрунту, рослин, фарбувальних речовин); в) на місці попереднього приховання або в місцях збуту; г) на знаряддях або засобах вчинення злочину.

Підрозділ 1.3 «Особа злочинця» присвячено аналізу типових криміналістично значимих ознак злочинців, які вчиняють наругу над могилою. Автор, проаналізувавши відповідні погляди науковців і враховуючи результати вивчення слідчої практики, запропонував власну класифікацію осіб, що вчиняють наругу над могилою. Як класифікаційний критерій було обрано типовий мотив злочину, внаслідок чого диференційовано корисливий і хуліганський типи злочинців, які, у свою чергу, поділено на підгрупи залежно від типових морально-психологічних якостей зловмисників. Щодо кожної підгрупи визначено типові соціально-демографічні дані про злочинців (стать, вік, відомості про місце проживання, працевлаштування, наявність судимостей, поведінку в побуті, на роботі тощо).

Розділ 2 «Особливості порушення кримінальної справи. Початковий і наступний етапи розслідування» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Особливості порушення кримінальної справи» на підставі узагальнення слідчої практики та результатів проведеного анкетування слідчих і працівників карного розшуку встановлено, що в більшості випадків приводом для порушення кримінальної справи є заяви та повідомлення, що надходять від громадян і представників адміністрації кладовища, безпосереднє виявлення ознак злочину правоохоронним органом.

Автор наголошує на тому, що громадяни, як правило, звертаються до правоохоронних органів тільки коли наругою над могилою було завдано значної матеріальної шкоди або в разі подання постраждалими колективної заяви. Водночас відмова у порушенні кримінальної справи через незначний характер наслідків, спричинених даним злочином, або відсутність у потерпілої сторони претензій майнового та іншого характеру призводить до того, що протиправна діяльність осіб, які вчиняють наругу над могилою, триває й далі.

З урахуванням наведених у роботі типових приводів до порушення кримінальної справи здобувач пропонує перелік документів, що повинні міститися у матеріалах дослідчої перевірки. Крім того, в контексті даного питання він розглядає особливості формування матеріалів перевірки за фактами незаконного використання ділянки, відведеної під поховання, та при надходженні інформації з джерел, розміщених у всесвітній мережі Інтернет.

У підрозділі 2.2 «Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування, відповідні їм завдання розслідування і комплекси слідчих та інших дій» на основі узагальнення слідчої практики, а також з урахуванням наукових праць Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, А.Ф. Волобуєва, Т.С. Волчецької, І.Ф. Герасимова, В.Я. Колдіна та інших учених зазначається, що потреба у виділенні та типізації слідчих ситуацій у кримінальних справах про наругу над могилою сприяє систематизації та упорядкуванню процесу розслідування. Типізація слідчих ситуацій у таких справах будується залежно від наявності й характеру відомостей про особу злочинця (він відомий (затриманий) та є достатньо даних, що вказують на його причетність до злочину; йому вдалося покинути місце злочину, однак є дані про його особу; злочинець невідомий чи відомості про нього обмежені).

У межах кожної з наведених ситуації автор зосереджує увагу на побудові та перевірці версій та визначає першочергові завдання розслідування і засоби їх вирішення до моменту притягнення особи як обвинуваченого.

У підрозділі 2.3 «Типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування» на основі аналізу наукових праць О.В. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, Є.П. Іщенка, В.В. Тіщенка та інших науковців акцентовано увагу на розгорнутому доказуванні та встановленні всіх обставин вчинення наруги над могилою.

На підставі узагальнення слідчої практики здобувач визначає типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування наруги над могилою, використовуючи як підстави для типізації обсяг наявної у органу досудового розслідування інформації, а також ставлення сторони обвинувачення до пред’явленого звинувачення. У зв’язку з цим виокремлюється чотири типових слідчі ситуації: слідчим зібрано достатньо доказової інформації і обвинувачений визнає свою вину; зібрано достатньо доказів, але особа не визнає своєї вини; доказова база має певні прогалини, і особа не визнає себе винною; зібрано достатній обсяг доказів, водночас є дані, що свідчать про причетність обвинуваченого до інших злочинів. Відповідно до кожної ситуації запропоновано певні алгоритми слідчих та інших дій.

Комплекс слідчих дій у кожній з наведених слідчих ситуацій спрямований на вирішення завдань щодо пошуку ґрунтовних джерел доказування, що об’єктивно дозволять встановити істину у кримінальній справі.

Розділ 3 «Особливості тактики окремих слідчих дії» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Тактика огляду місця події та обшуку» дисертант, досліджуючи різні наукові підходи (В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, І.Є. Биховського, В.П. Колмакова, Т.В. Омельченка, М.І. Порубова, О.Р. Ратінова, К.О. Чаплинського), з урахуванням слідчої ситуації розглядає особливості організації та проведення огляду місця вчинення наруги над могилою.

На підставі аналізу матеріалів слідчої практики встановлено, що в більшості ситуацій слідчі огляди у справах про зазначені злочини провадяться поверхнево, що впливає на якісні показники огляду та перспективу пошуку джерел доказової інформації.

У зв’язку з цим звернуто увагу на особливості проведення огляду місця події на відкритій місцевості під впливом погодних та кліматичних умов. Дисертант формулює рекомендації щодо огляду місця події, особливостей залучення до нього в якості спеціалістів осіб, обізнаних у певних науково-технічних галузях, визначення методу здійснення огляду, цілеспрямованого пошуку та фіксації речових доказів, встановлення обставин події.

Стверджується, що ефективність огляду місця події досягається детальною фіксацією місця поховання, елементів ритуального облаштування, останків тіла похованого у поєднанні з досвідом аналогічних оглядів, професійним налаштуванням на успішне виконання всіх завдань даної слідчої дії.

У рамках даного підрозділу здобувач також досліджує питання проведення обшуку у справах про наругу над могилою. На підставі узагальнення кримінальних справ автор визначає типові об’єкти пошукової діяльності, розглядає тактичні та психологічні особливості підготовчого, робочого та заключного етапів указаної слідчої дії.

Підкреслюється, що пошук вилучених винною особою з місць поховання об’єктів нерідко потребує допомоги фахівців та застосування науково-технічних засобів, врахування можливості умисного змінення початкового вигляду цих об’єктів, у зв’язку з чим запропоновано відповідні рекомендації.

У підрозділі 3.2 «Тактика допиту підозрюваних, потерпілих і свідків» викладено тактичні рекомендації та прийоми зазначених слідчих дій, спрямовані на отримання повної та достовірної інформації.

У рамках двох типових ситуацій допиту (конфліктної або безконфліктної) наводяться відповідні тактичні прийоми щодо встановлення психологічного контакту, усунення причин та умов, що можуть провокувати утворення атмосфери конфліктного спілкування з боку допитуваної особи.

Визначається коло осіб, котрі можуть бути допитані в якості свідків у справах про наругу над могилою, залежно від можливої їхньої обізнаності щодо питань, які мають значення для справи, яка, у свою чергу, обумовлена професійним становищем свідка, місцем його проживання, зв’язками з підозрюваним тощо. Стосовно кожної категорії свідків наведено предмет допиту.

Рекомендації щодо допиту потерпілих полягають у виділенні тактичних прийомів, спрямованих на пригадування обстановки, що була на ділянці поховання до наруги над могилою, встановлення розміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відомостей про злочинців та інших обставин.

При розгляді тактики допиту підозрюваного здобувач звертає увагу на необхідність урахування типової слідчої ситуації, що має місце на момент проведення слідчої дії, яка визначається залежно від позиції допитуваного. Щодо кожної ситуації пропонуються тактичні прийоми та їх комбінації, спрямовані на отримання правдивої інформації («тестові бесіди» для з’ясування дійсного стану обізнаності особи, пред’явлення наявних у слідчого речових та інших доказів тощо). Особливо наголошується на тому, що тактичні прийоми допиту повинні ґрунтуватися на розумінні своєчасності та доцільності їх використання, відповідати критеріям їх допустимості.

У підрозділі 3.3 «Призначення судових експертиз» розглянуто особливості застосування такої основної процесуальної форми використання спеціальних знань при розслідування наруги над могилою, як судова експертиза. Дисертант доходить висновку, що слідчі не завжди повно використовують можливості експертних досліджень, що значно ускладнює процес доказування у справі. З огляду на це запропоновано перелік типових експертних досліджень, а саме: а) криміналістична експертиза (дактилоскопічна, трасологічна, матеріалів та виробів); б) товарознавча експертиза; в) інженерно-технічна експертиза; г) судово-медична експертиза; д) ґрунтознавча експертиза. У зв’язку з цим здобувачем наведено рекомендації щодо підготовки матеріалів для відповідного дослідження, формулювання експертних завдань та оцінки висновків експертів.