МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ (ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, визначаються предмет, об’єкт, мета та завдання дослідження, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідженя.

Розділ 1. «Міжнародний рух споживчої кооперації в сучасних міжнародно-правових відносинах» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Становлення міжнародного руху споживчої кооперації» досліджуються передумови формування і розвитку міжнародного руху споживчої кооперації у міжнародному публічному праві. З’ясовано, що виникнення кооперативного руху як масового соціально-економічного явища пов’язано з процесом становлення індустріального суспільства та тими негативними явищами, які супроводжували цей процес (розрив між виробництвом і споживанням; завищення вартості товарів та збіднілість населення тощо). Відтак у багатьох країнах світу споживчі товариства у формі кооперативів прискорювали соціально-економічний розвиток своїх країн і ставали по суті першими осередками приватного підприємництва. Встановлено, що на сучасному етапі у міжнародному кооперативному русі спостерігаються тенденції, які істотно виливають на розвиток національної кооперації. Зокрема, має місце активізація міжнародного співробітництва у регіональному й глобальному масштабах.

Розроблено періодизацію етапів виникнення, становлення і розвитку міжнародного руху споживчої кооперації: 1) початок ХІХ ст. – 1895 р. – період зародження ідеї міжнародного кооперативного співробітництва та його реалізація шляхом створення міжнародного центру кооперації – Міжнародного кооперативного альянсу; 2) 1895 – 1946 рр. – прийняття і розвиток системи принципів та цінностей міжнародного кооперативного руху; 3) 1946 р. – початок 1990-х рр. – активне залучення МКА у міжнародні правовідносини шляхом співпраці з іншими міжнародними міжурядовими організаціями, передусім ООН та її спеціалізованими організаціями, та участі у процесі міжнародної правотворчості; 4) початок 1990-х – наш час – поступове визнання кооперативів важливим і необхідним компонентом світової ринкової економіки та ефективним засобом вирішення глобальних проблем людства (бідності, безробіття, «фактора обмеженості» в господарюванні тощо).

Розкрито внесок Міжнародного кооперативного альянсу як основної форми міжнародного співробітництва організацій споживчої кооперації у розвиток міжнародних стандартів споживчої кооперації. Зроблено висновок, що об’єднання національних кооперативних рухів у МКА об’єктивно підсилило позиції та вплив кооперації в сучасному світі, її значення для численних сфер соціально-економічного життя суспільства.

У підрозділі 1.2 «Сучасні погляди на міжнародну правосуб’єктність неурядових організацій» обґрунтовується, що місце міжнародного руху споживчої кооперації в системі міжнародного права багато в чому залежить від доктринальних підходів до визнання міжнародної правосуб’єктності неурядових організацій, класичним представником яких є МКА. З огляду на роль та здатність міжнародних неурядових організацій впливати на процес прийняття та реалізацію норм міжнародного права обґрунтовується, що їх варто розглядати суб’єктами міжнародного права, та доводиться, що сучасне розуміння правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій необхідно формувати на основі змісту правового статусу, обсягу прав та обов’язків, які визначені в установчих актах, і не обмежувати лише здатністю безпосередньо приймати норми міжнародного права, прямо брати участь у міжнародній правотворчості.

Удосконалено поняття міжнародної неурядової організації як самостійного, відкритого до подальшого приєднання міжнародного утворення, створеного шляхом об’єднання юридичних осіб (та фізичних, їх груп) на підставі акту внутрішньодержавного законодавства, що має стабільну організаційну структуру, завдання і цілі якого мають некомерційний характер, спрямовані на пропаганду та реалізацію цінностей громадянського суспільства на міжнародному рівні, діяльність якого поширюється за межі держави своєї реєстрації та відповідає основоположним принципам та нормам міжнародного права. Крім того, дістали подальшого розвитку теоретичні розробки особливостей міжнародної правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій. Зокрема, обґрунтовано, що для реалізації такими організаціями міжнародної правосуб’єктності необхідним є визнання їх суб’єктами з боку хоча б однієї держави, відмінної від держави заснування, або міжнародної неурядової організації. При цьому наявність консультативного статусу – не обов’язкова риса, а наслідок залучення міжнародної неурядової організації до більш активної участі в міжнародному спілкуванні.

Розділ 2 «Міжнародний кооперативний альянс як основна форма міжнародного співробітництва організацій споживчої кооперації» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Правова природа Міжнародного кооперативного альянсу» визначено загальні особливості цієї міжнародної неурядової організації шляхом дослідження елементів, які характеризують правову природу будь-якої міжнародної організації: правову природу установчих актів, членство, організаційну структура, юридичну силу рішень керівних органів, правосуб’єктність, що реалізується шляхом участі в міжнародно-правових відносинах. У результаті зроблено висновок, що особливостями правової природи МКА є те, що ця міжнародна неурядова організація характеризується організаційною єдністю, самостійністю волі, наявністю органу управління (Генеральна асамблея), постійним характером діяльності, правомірністю діяльності відповідно до норм міжнародного права, активним розвитком співробітництва з іншими міжнародними організаціями.

Окрема увага звертається на кооперативні цінності та принципи, якими керується МКА у своїй діяльності, що є міжнародними стандартами споживчої кооперації. Зокрема, такими цінностями є самодопомога, особиста відповідальність, демократія, рівність, справедливість і солідарність. Члени організації також зобов’язалися поважати цінності засновників організації: чесність, відкритість, соціальну відповідальність та турботу за інших. Керівними принципами організації визначено такі сім соціально-економічних принципів, як добровільне та відкрите членство, демократичний контроль з боку членів кооперативів, участь членів кооперативів в економічній діяльності, автономія та незалежність, навчання, підготовка кадрів, підвищення кваліфікації та обмін інформацією, співробітництво між кооперативами, турбота за суспільство. За своєю сутністю зазначені принципи і цінності є загальнолюдськими принципами і цінностями соціально-економічного характеру, які слугують основою функціонування будь-якого демократичного суспільства. Зазначені принципи та цінності ефективно реалізуються лише в системі, у тісній взаємодії один з одним. Відтак порушення хоча б одного з них призводить до порушення усієї кооперативної структури.

У підрозділі 2.2 «Організаційно-правова структура Міжнародного кооперативного альянсу» досліджено внутрішню будову Альянсу, особливості формування та діяльності його вищих керівних органів та правову природу їх рішень.

Особливостями внутрішньої будови МКА визначено його складну децентралізована, мережева структура, представлена універсальним, регіональним, секторальним та загальним рівнем, що дозволяє Альянсу здійснювати ефективне управління корпоративним рухом на міжнародному, регіональному та національному рівні. Порівнюючи організаційно-правову структуру МКА з іншими міжнародними неурядовими організаціями, зроблено висновок, що його вищі органи загалом виконують функції, типові для аналогічних органів міжнародних організацій. Разом із тим Генеральна Асамблея як вищий керівний орган має нетиповий спосіб формування членського складу та отримання голосів (кількість голосів залежить від чисельності організації з урахуванням факту державної реєстрації). Рада МКА поєднує в своїй діяльності функції виконавчого та адміністративного органу, що втім зустрічається у практиці міжнародних неурядових організацій (наприклад, Рада Асамблеї Міжнародного комітету Червоного Хреста).

Звертається увага, що акти вищих керівних органів МКА не підлягають подальшому затвердженню державами або міжурядовими організаціями та мають обов’язковий характер лише в рамках МКА. Джерелом таких норм є Статути та Звід внутрішніх норм 2008 р. (статутні документи організації), що є основою функціонування такої організації. При цьому акти вищих органів МКА не є джерелами міжнародного права, а охоплюються поняттям «м’якого права» (soft law), здатного здійснювати вплив на формування та зміст норм міжнародного права.

Підрозділ 2.3 «Форми участі Міжнародного кооперативного альянсу у міжнародно-правових відносинах» об’єднує два підпункти, що відповідають запропонованому автором підходу щодо основних напрямків участі Альянсу у міжнародному праві – «Міжнародна правотворча діяльність Міжнародного кооперативного альянсу» (п. 2.3.1) та «Співпраця Міжнародного кооперативного альянсу з міжнародними міжурядовими організаціями» (п. 2.3.2).

Участь МКА в міжнародному правотворчому процесі має свої особливості. Так, на нашу думку, Альянс берет участь у міжнародній правотворчості (є її суб’єктом), але не на всіх стадіях, а на стадії правотворчої ініціативи. Такий висновок можна зробити з наявності особливого, консультативного статусу МКА при багатьох міжнародних міжурядових організаціях, в рамках або під егідою яких приймаються відповідні норми міжнародного права, що породжують міжнародні права та обов’язки. При цьому обґрунтовано, що отримання МКА у 1946 р. загального консультативного статусу при ООН сприяло його більш активному залученню до процесу міжнародної правотворчості.

Встановлено, що МКА залучається до процесу міжнародної правотворчості шляхом ініціювання прийняття (зміни) норм міжнародного права; надання експертних консультацій щодо ухвалення відповідних норм; участі в обговоренні змісту норм міжнародного права. При цьому правотворча діяльність МКА спрямована у першу чергу не на рівень розробки універсальних міжнародних норм у сфері кооперації у формі міжнародних договорів, а на розробку однорідного правового середовища на національному рівні держав-членів, у якому б знайшли своє відображення принципи діяльності та цінності кооперації, що пропагуються МКА. Крім того, МКА залучається до процесу реалізації норм міжнародного права у сфері споживчої кооперації, здійснюючи громадський контроль за їх виконанням та додержанням державами.

Взаємодія МКА з іншими суб’єктами міжнародного права та отримання визнання з їхнього боку (зокрема, шляхом надання консультативного статусу при міжнародних міжурядових організаціях) свідчить про наявність правосуб’єктності в цього утворення та його реальну можливість реалізувати таку правосуб’єктність. Зокрема, загальний консультативний статус при ООН реалізується у можливості МКА брати участь на засіданнях ООН (призначати повноважних представників і бути присутнім як спостерігач на відкритих засіданнях ЕКОСОР та її допоміжних органів), робити усні заяви та надавати друковані матеріали під час обговорень.

Досліджено особливості співпраці МКА з іншими суб’єктами міжнародного права – міжурядовими організаціями, як ООН та її спеціалізованими організаціями: Міжнародною організацією праці (МОП), Організацією об’єднаних націй з питань освіти, науки, культури (ЮНЕСКО), Продовольчою і сільськогосподарською організацією Об’єднаних націй (ФАО), Конференцією ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організацією об’єднаних націй з промислового розвитку (ЮНІДО), а також Радою Європи. Серед міжнародних неурядових організацій варто в першу чергу виділити Міжнародну агро-харчову мережу (Inte
ational Agri-Food Network (IAFN)) та Комітет з підтримки і розвитку кооперативів (Committee for the Promotion and Advancement of Cooperatives (COPAC), при чому МКА виступив співзасновником останнього.

Розділі 3 «Україна в міжнародному співробітництві з питань споживчої кооперації» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Особливості участі України в Міжнародному кооперативному альянсі» розкрито місце України в міжнародному співробітництві з питань споживчої кооперації та досліджено участь вітчизняних товариств споживчої кооперації у міжнародному кооперативному русі. З’ясовано, що саме на принципах Міжнародного кооперативного альянсу будувалася діяльність кооперативних об’єднань Росії та України у період 20-30 рр. ХХ ст. Згодом зазначені цінності та принципи МКА знайшли своє закріплення у чинному законодавстві України.

З набуттям незалежності Україною 1991 р. співробітництво вітчизняних споживчих кооперативних організацій з МКА набуло нового розвитку. 1992 р. Центральна спілка споживчих товариств України (далі – Укоопспілки) набула членство в Альянсі, що надало додаткових можливостей для активізації участі українських кооператорів у міжнародному кооперативному русі. Виходячи з делегованих споживчими товариствами повноважень саме Укоопспілка як представницький орган добровільного об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності на сьогодні представляє інтереси споживчої кооперації в МКА та співпрацює з іншими міжнародними організаціями.

Разом із тим з’ясовано, що участь Укоопспілки в функціонуванні МКА не вирішила численних проблем, пов’язаних із неспроможністю адаптуватися до ринкових умов, які дають суттєвий поштовх приватній ініціативі й покликані виявляти найбільш ефективні моделі і способи господарювання. За таких умов існує необхідність в більш інтенсивному залученні українських споживчих кооперативів в особі Укоопспілки у міжнародний кооперативний рух. Підкреслюється необхідність врахування можливостей використання міжнародної кооперативної співпраці як засобу підвищення національної конкурентоспроможності та моделі сприяння європейській інтеграції нашої держави.

У підрозділі 3.2 «Національна імплементація міжнародних стандартів споживчої кооперації» вивчено стан національної імплементації принципів та цінностей Міжнародного кооперативного альянсу у чинному законодавстві України, що обумовлено членством України в ООН – організації, що підтримує кооперативні цінності, а також залученням вітчизняних споживчих товариств до міжнародного кооперативного руху.

З’ясовано, що для здійснення імплементації на національному рівні цінностей і принципів діяльності кооперативів, які вироблені в практиці МКА, досить впливовою є широка підтримка кооперативного руху з боку ООН, що визнає реальну здатність кооперативів сприяти покращенню соціальної, економічної, духовної складових держав світу. З цією метою ООН розробила для держав-членів комплекс норм рекомендаційного характеру (т. зв. soft law), спрямованих на реалізацію ними принципів кооперації у внутрішньому законодавстві. Звичайно, вказані норми не створюють прямих зобов’язань для держав, тому правильне їх застосування залежить передусім від реального усвідомлення державами позитиву від потенціалу кооперативного руху та його реальної здатності розв’язати численні національні соціально-економічні проблеми. Зокрема, у 2001 р. були розроблені та проголошені Керівні принципи ООН, спрямовані на створення сприятливого середовища для розвитку кооперативів. Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію «Кооперативи у процесі соціального розвитку» № 56/114 від 19.12.2001 р., якою офіційно визнала ці Принципи та попрохала держав-членів ООН враховувати положення Принципів при розробці політики у сфері кооперації та прийняття відповідного законодавства.

З цією метою Україною було прийнято низку законодавчих та інших актів, а також внесено зміни до чинного законодавства, де наголошується на важливій ролі кооперативного сектора у розвитку національної економіки, їх орієнтуванні на міжнародні світові стандарти. При цьому з’ясовано, що вони мають декларативний характер, оскільки відсутні реальні механізми державного сприяння підтримки споживчих кооперативів.

Порівняльний аналіз кооперативних принципів сформульованих МКА, і принципів, передбачених у законах України про кооперацію та про її окремі види, дозволяє зробити висновок, що більшість міжнародних кооперативних принципів не повністю відтворені у вітчизняному законодавстві. Тому з метою належної імплементації міжнародних стандартів кооперації в Україні необхідно викласти національні принципи кооперації в консолідованому вигляді у єдиній статті Закону України «Про кооперацію» (ст. 4), «Про споживчу кооперацію» (ст. 2), «Про сільськогосподарську кооперацію» (ст. 3) узгодити та доповнити принципами кооперації, передбаченими Статутами МКА 2008 р., розкрити їх зміст та забезпечити механізм їх реалізації.