МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНОЮ РЕСУРСІВ МІЖНАРОДНОГО РАЙОНУ МОРСЬКОГО ДНА Автореферат

У Вступі в порядку загальної характеристики обґрунтовується актуальність теми дисертації, її зв'язок з науковими програмами, планами, визначається мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкривається наукова новизна отриманих результатів та їх практичне значення, подаються відомості про апробацію і публікацію основних положень дисертації, її структура та обсяг.

Перший розділ дисертаційної роботи «Міжнародно-правовий режим розвідки та розробки мінеральних ресурсів дна морів і океанів та його надр за межами національної юрисдикції» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню, становленню та розвитку режиму експлуатації Району, як об’єкта спільної спадщини людства.

У підрозділі 1.1. «Створення, зміст та розвиток Концепції спільної спадщини людства стосовно дна морів і океанів та його надр за межами національної юрисдикції» досліджується еволюція розвитку та нормативного закріплення мирного використання дна морів і океанів та його надр за межами національної юрисдикції на благо всього людства. Детально розкрито діяльність Організації Об’єднаних Нації в частині створення відповідного Комітету, запровадження мораторію на діяльність із експлуатації морського дна за межами національної юрисдикції, прийняття декларації принципів, скликання Конференції з міжнародного морського права, тощо.

У підрозділі 1.2. «Аналіз результатів діяльності Третьої Конференції ООН з морського права» серед іншого характеризуються нові поняття, запроваджені Конвенцією ООН з морського права – «Район», «Ресурси», а також нові положення та проблеми, які виникли в процесі вступу Конвенції в силу, та прийняття Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції.

Окремо наведено аналіз Резолюції ІІ Третьої Конференції ООН з морського права, якою визначено поняття «первинний вкладник» і передбачено тимчасові заходи до набрання чинності Конвенції. Запропонований у резолюції механізм повинен був дати можливість розвиненим країнам або їх підприємствам, які вклали найбільші інвестиції в глибоководні дослідження, продовжувати глибоководну діяльність до вступу Конвенції в силу.

Резолюцією І було засновано Підготовчу комісію для Міжнародного органу з морського дна і Міжнародного трибуналу з морського права. Додатково відзначено, що Конвенція, яка стала результатом діяльності всіх держав під егідою ООН, має всеосяжну природу і має значний вплив на звичаєве право.

Автором, на підставі аналізу Резолюції ІІ доведено, що Україна «ipso facto» є первинним вкладником та у зв’язку з цим визначено потребу в офіційному тлумаченні окремих положень Резолюції ІІ.

У підрозділі 1.3. «Аналіз основних положень Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції ООН з морського права 1982 року» дисертаційної роботи проаналізовано спірні положення Частини ХІ Конвенції та розглянуто впровадження ефективного механізму вирішення проблем, які містилися в Частині ХІ Конвенції шляхом спрощення спірних положень. Первинно визначено положення, які заважали вступу Конвенції в силу. Автор окремо виділив положення, які було спрощено і навів основні принципи, які змінили режим експлуатації Району.

Угодою започатковано режим, який мав би зацікавити індустріально розвинуті держави до здійснення наукових досліджень Району, з урахуванням надання перспектив подальшого видобутку ресурсів і відповідно отримання прибутку.

Другий розділ «Міжнародно-правова характеристика Міжнародного району морського дна. Проблеми та перспективи розвитку» представляє дослідження діючого режиму експлуатації Району крізь призму проблем, які можуть виникнути в ході його практичної реалізації. Цей розділ включає чотири окремих підрозділи, які розкривають міжнародно-правові аспекти режиму експлуатації Району і складають наукові висновки, які можуть широко застосовуватись усіма державами, зацікавленими у діяльності в межах Району.

Підрозділ 2.1. «Обсяг міжнародно-правового простору, який підпадає під поняття «Міжнародний район морського дна», містить науковий доробок автора щодо визначення меж об’єкта спільної спадщини людства шляхом відокремлення національної юрисдикції держав від Району. У роботі відзначено, що проблема визначення чітких меж Району пов’язана із встановленням континентального шельфу держав, зовнішня межа якого і є межею Району.

Однак, доки не завершить роботу Комісія з питань кордонів континентального шельфу, встановлення чітких меж Району неможливе. У цьому розділі наводяться різні погляди науковців на цю проблему. Також, з метою вирішення питання про просторовий обсяг Району, який на сьогоднішній день не визначено, запропоновано здійснити заходи щодо посилення ролі Міжнародного органу з морського дна в рамках наданого мандату.

У підрозділі 2.2. «Загальна міжнародно-правова характеристика мінеральних ресурсів Міжнародного району морського дна» наводяться дані щодо особливостей і обсягів ресурсів Району. Розглянуті три основні види ресурсів Району – поліметалічні конкреції, кобальтові корки і поліметалічні сульфідні руди, в частині районів їх найбільшого скупчення, а також нормативно-правого забезпечення їх дослідження та експлуатації.

Кожен вид ресурсів, розглянуто у окремому пункті підрозділу, в якому наведені дані щодо перспектив використання того або іншого виду, а також нормативно-правових особливостей дослідження та видобутку. Експлуатація Району здійснюється на підставі контракту з Міжнародним органом, для його підписання необхідно діяти на підставі Конвенції ООН з морського права та в межах, визначених Міжнародним органом.

З урахуванням вищевикладеного, розроблено детальний міжнародно-правовий механізм участі будь-якої держави у досліджені ресурсів Району з метою подальшого видобутку, який включає ряд етапів та низку заходів. Щодо всіх видів ресурсів, передбачені нормативні положення про захист навколишнього середовища, яких слід дотримуватись, як при здійсненні досліджень Району, так і при початку широкомасштабного промислового видобутку ресурсів із його надр.

За результатами автор здійснив спробу визначити очікувані терміни початку промислового видобутку ресурсів, які залежать від багатьох факторів.

Окремим підпунктом наводяться дані щодо існуючих технологій освоєння морського дна, які включають комплекс складних технологічних рішень. Також було відзначено заходи, вжиті Міжнародним органом з метою розвитку таких технологій.

Підрозділ 2.3. «Міжнародно-правові особливості режиму видобутку ресурсів Міжнародного району морського дна» містить розгляд потенційних проблем та загроз, з якими може стикнутися Міжнародний орган у своїй практичній діяльності. Основна увага цього підрозділу зосереджена на практичній реалізації статті 82 Конвенції, яка передбачає здійснення відрахувань та внесків, пов’язаних із експлуатацією континентального шельфу, який виходить за межі 200 морських миль на користь держав-учасниць Конвенції. Ґрунтуючись на аналізі переговорів, які відбувалися в ході роботи Конференцій з морського права під егідою ООН, автором визначаються істинні задуми авторів статті 82, яка стала своєрідним компромісом, між прийняттям Району, як загальної спадщини людства та можливістю розширення континентального шельфу. Також в цьому підрозділі зроблено спробу визначити характер понять «відрахування» та «внески» в контексті Конвенції та порядок їх сплати і призначення.

Додатково автор пропонує критерії розподілу відрахувань та внесків між державами-учасницями Конвенції та можливі шляхи вирішення проблем з якими Міжнародному органу ймовірно доведеться зіткнутися. При цьому наводиться пасивна і активна роль Міжнародного органу в цих питаннях. У цьому підрозділі автор називає держави, що мають континентальний шельф за межами 200 миль, державами з розширеним континентальним шельфом, що являє собою новаторське поняття у міжнародному праві.

Підрозділ 2.4. «Міжнародний орган з морського дна. Його роль і значення» дає детальну характеристику глобальної міжнародної організації, яка здійснює управління та контроль в межах об’єкта спільної спадщини людства. В цьому підрозділі розглядаються структура Міжнародного органу, порядок прийняття рішень, вирішення спорів, повноваження, склад та принципи діяльності. Також, детально розглядається еволюція розвитку та становлення Міжнародного органу.

Окремо розглядається розподіл прав та обов’язків між інституціями Міжнародного органу: Радою, Асамблеєю, Секретаріатом, Підприємством, Юридичною і технічною комісією, Фінансовим комітетом та Благодійним фондом, що визначаються відповідними регламентами, які були затверджені документами Підготовчої комісії або Асамблеєю Міжнародного органу. В цьому ракурсі розглядаються всі базові документи Міжнародного органу.

На підставі аналізу базових документів у цьому розділі було тезисно визначено принципи політики Міжнародного органу у галузі експлуатації ресурсів Району, загальна політика, політика допомоги державам, що розвиваються та обов’язки суб’єктів, які мають контракт з Міжнародним органом на дослідження або видобуток ресурсів, його особливості.

В розділі стисло охарактеризована діяльність Міжнародного органу з моменту створення і до сучасного стану.

Третій розділ «Правове обґрунтування участі України в дослідженні ресурсів Міжнародного району морського дна» має найбільш прикладний для цього дослідження характер, оскільки надає міжнародно-правове обґрунтування участі України у дослідженні ресурсів Району. Цей розділ ґрунтується на юридичних фактах, систематизація яких і складає позицію України щодо спірних питань правонаступництва у сфері дослідження ресурсів Району.

У підрозділі 3.1. «Питання правонаступництва вкладу Української Радянської Соціалістичної Республіки в дослідження ресурсів Міжнародного району морського дна у період перебування у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік» характеризується міжнародний статус Української РСР у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі – СРСР) і проблеми із його реалізацією на міжнародній арені. Окремо розглядається діяльність Української РСР в ООН, як однією з держав-засновниць, особливо звертається увага на участь України в діяльності Підготовчої комісії для Міжнародного органу з морського дна і Міжнародного трибуналу з морського права і розгляді питань підготовки та задоволення заявки СРСР на реєстрацію, як первинного вкладника, відповідної юридичної особи.

У цьому підрозділі окремо зазначено заходи, які вжиті Українською РСР для дослідження ресурсів Району, і їх вплив на позитивне вирішення питання реєстрації заявки СРСР.

Додатково розглядаються проблеми взаємовідносин України та Російської Федерації з питань правонаступництва активів колишнього СРСР. Також, наводиться міжнародна практика держав з аналогічних питань, зокрема Чехословаччини та особливості міжнародного правового регулювання питань правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів.

Особлива увага приділена сьогоднішньому стану справ з питань взаємовідносин України та Російської Федерації з питань правонаступництва активів колишнього СРСР. За результатами аналізу автором запропоновані конкретні шляхи щодо активізації питань прав України на ділянку морського дна, виділеної відповідно до заявки СРСР, зокрема активізації діяльності в Міжнародному органі з морського дна, шляхом проведення офіційних консультації з Генеральним секретарем та скликання спеціальної сесії Асамблеї Міжнародного органу, а також включити це питання до двосторонніх переговорів щодо правонаступництва СРСР, в якості додаткового чинника на користь України.

Основними складовими підрозділу 3.2. «Міжнародно-правові питання співпраці України з Міжнародним органом з морського дна» є перш за все діяльність України у Підготовчій комісії для Міжнародного органу з морського дна і Міжнародного трибуналу з морського права. Автором розглядаються, офіційні заяви делегацій України, позиція постійного представництва України при ООН та відповідна реакція міжнародного співтовариства на позицію України з питань правонаступництва прав та обов’язків СРСР щодо наданої ділянки морського дна.

Крім того, проаналізовані перспективи застосування до України положень Резолюції ІІ Заключного акта Третьої Конференції ООН з морського права. У цьому підрозділі зазначаються конкретні заходи, які має вжити Україна для отримання відповідної ділянки морського дна, не торкаючись питань правонаступництва, а готуючи самостійну окрему заявку на затвердження плану роботи з розвідки відповідно до положень Конвенції ООН з морського права та норм, правил і процедур Міжнародного органу і як результат підписання відповідного контракту з Міжнародним органом. Додатково у цьому підрозділі йде мова про права та обов’язки контрактора.

Також, в цьому підрозділі розглядаються науково-практичні обґрунтування більш плідної співпраці України та Міжнародного органу, шляхом підтвердження статусу України як первинного вкладника або співпраці з Підприємством Міжнародного органу з морського дна.

З метою організації належної співпраці України і Міжнародного органу автором запропоновані відповідні внутрішньодержавні адміністративні механізми, тобто визначення організаційно-правової форми суб’єкта подання заявки від України а також, розглянуто обсяг обов’язків та зобов’язань України, як держави, що поручається перед Міжнародним органом за суб’єкта подання заявки (фізичної або юридичної особи, яка знаходиться під ефективним контролем держави).

Прикладним результатом цього розділу став проект Плану заходів з підготовки України до розробки мінеральних ресурсів у Світовому океані в межах Району, що додається до дисертаційної роботи. Додатково у дослідженні сконцентровано увагу на відсутності в сучасному міжнародному праві загальноприйнятого визначення терміну «держави, що розвиваються», а існують різні суперечливі підходи до визначення цього поняття у Організації Об’єднаних Націй, Міжнародному Валютному Фонді та Світовій організації торгівлі.

Підрозділ 3.3. «Питання правонаступництва Україною прав та обов’язків СРСР щодо участі в Спільній організації «Інтерокеанметал» та перспективи міжнародного співробітництва України з Державним науковим центром «Южморгеология» характеризує перспективи міжнародних відносин з контракторами Міжнародного органу, які готували заявку на отримання статусу первинного вкладника за участі Української РСР.

На початку розділу детально розглядається статус Спільної організації «Інтерокеанметал» в міжнародному праві, підґрунтя її створення та засади функціонування. В цьому контексті розглядаються заходи, вжиті Україною щодо повноправної участі в цій організації. Крім того, автор звертає увагу на порядок зміни учасників цієї організації в процесі розвитку і зміни політичної карти світу.

При підготовці цього підрозділу автором проведені консультації з Генеральним директором щодо перспектив участі України в Спільній організації «Інтерокеанметал», які лягли в основу висновків цього підрозділу. Висновки цього підрозділу є міжнародно-правовим обґрунтуванням участі України в Спільній організації «Інтерокеанметал».

У другій частині цього підрозділу розглядаються науково-практичні питання міжнародного співробітництва України з Державним науковим центром «Южморгеология», які ґрунтуються на переговорах попередніх років і активній співпраці делегацій України та Російської Федерації в Підготовчій комісії для Міжнародного органу з морського дна і Міжнародного трибуналу з морського права. Серед іншого розглянуто шляхи та перспективи вирішення спірних питань щодо правонаступництва Україною прав та обов’язків СРСР.

Встановлено, що подальший розвиток міжнародного співробітництва між Україною та Спільною організацією «Інтерокеанметал» і Україною та Державним науковим центром «Южморгеология» залежить від дипломатичної активності України в цій сфері.