У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність теми дослідження; окреслено об’єкт, предмет, мету і завдання роботи, охарактеризовано використані методи наукового пошуку; розкрито основні методологічні та теоретичні положення; доведено наукову новизну та практичне значення дисертації; представлено дані щодо впровадження та апробації результатів дослідження; подано структуру дисертації.
У першому розділі «Теоретичні засади формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів початкових класів» за результатами аналізу філософських, психолого-педагогічних та соціологічних джерел визначено наукові положення трактування понять «самоефективність», з’ясовано сутність терміносполучення «педагогічна самоефективність» та обґрунтована сутність педагогічної самоефективності майбутніх учителів початкових класів; охарактеризовано особливості вітчизняної та зарубіжної професійної підготовки учителів початкової ланки освіти; обґрунтовано теоретичні основи формування педагогічної самоефективності у процесі професійного становлення майбутніх учителів початкових класів на засадах компетентнісного, герменевтичного, системногота особистісно-діяльнісного підходів.
На основі проведеного аналізу вітчизняних та зарубіжних науково-теоретичних засад дослідження самоефективності особистості встановлено, що ця категорія є однією з базових у філософській, психологічній та педагогічній літературі. У філософії самоефективність пов’язують із ідеями прагматизму, практичного професіоналізму, прагматистською максимою (У. Джемс, Д. Дьюї, Ч. Пірс).
У психології концепція самоефективності була розроблена А. Бандурою в рамках соціально-когнітивної теорії, згідно з якою існує безперервна взаємодія взаємозалежних детермінант – поведінки, особистісних факторів і факторів навколишнього середовища.
Виявлено, що незважаючи на досить широку наукову розробку теорії самоефективності зарубіжними науковцями, у вітчизняній психолого-педагогічній науці процес теоретичного осмислення означеного феномена та його емпірична розробка тільки починаються. Аналіз праць вітчизняних авторів дозволив констатувати, що українськими науковцями проблема самоефективності досліджувалась побіжно, як супутня до інших проблем: соціальна адаптація особистості (І. Галецька), мотиваційний аспект особистісної активності (С. Занюк, Н. Кульбіда), психологічні засади розвитку самосвідомості студентів (І. Михайлова, В. Тимошенко), роль самоефективності у професійному становленні особистості (Л. Дибкова, В. Лук’яненко, Т. Маланьїна, Т. Кремешна).
Узагальнення результатів аналізу науково-теоретичних матеріалів дає підстави констатувати, що самоефективність виступає важливим особистісно-когнітивним конструктом, від якого залежить реалізація здібностей людини у процесі набуття життєвого досвіду. Завдяки ситуаційній специфіці самоефективності особистість здатна не лише гнучко адаптуватися до соціального оточення, але і вибудовувати свою «відповідь» ситуації, спрямовану, в тому числі, і на її перетворення у відповідності до власних цілей, завдань і можливостей.
Аналіз освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм дали підстави для виокремлення педагогічної самоефективності як важливого елементу в структурі готовності майбутніх учителів до результативної педагогічної діяльності.
На підставі узагальнення основних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних учених щодо розуміння сутності феномену самоефективності педагогічну самоефективністьучителя початкових класів у дисертації визначено як системоутволювальну особистісно-професійну характеристику, що виявляється у готовності та здатності педагога мобілізувати сукупність особистісних якостей, кваліфікаційних знань, умінь та методичної майстерності з метою досягнення оптимальних результатів у педагогічній діяльності.
Теоретичний аналіз та узагальнення напрацьованого практичного досвіду дали змогу виокремити структурні компоненти педагогічної самоефективності майбутніх учителів початкових класів: емотивно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний та рефлексивний.
З’ясовано, що когнітивно-діяльнісний компонент педагогічної самоефективності учителя початкових класів забезпечує формування професійної компетентності, розвиток професійних умінь та навичок; сприяє розвитку впевненості у власній професійній ефективності шляхом реалізації набутих теоретико-операційних знань, умінь та здатностей у практичній діяльності, набутті таким чином первинного педагогічного досвіду; стимулює пошук індивідуальних творчо-інноваційних маршрутів здійснення професійно-педагогічної діяльності. Емотивно-ціннісний компонент структури педагогічної самоефективності учителя початкових класів слугує мотиваційною основою досягнення професійного успіху, очікуваних високих результатів діяльності; сприяє реалізації професійно-педагогічного потенціалу спеціаліста; орієнтує на високу продуктивність у роботі; забезпечує емоційну стійкість через формування впевненості у власній професійності, сприяє розвитку емоційного інтелекту педагога, емпатійності; формує ціннісне ставлення до себе як до професіонала; забезпечує успішну соціальну адаптацію. Рефлексивний компонент педагогічної самоефективності допомагає суб’єкту дослідити і зрозуміти свої професійно значущі якості, рівень професійної компетентності; підтримує самооцінку суб’єкта на оптимальному рівні; стимулює професійну саморефлексію педагога, прогнозування ним власної професійної успішності та усвідомлення життєвої перспективи.
У руслі системногопідходу обґрунтовано, що компоненти педагогічної самоефективності, кожен з яких має специфічне значення для цього феномена, системно взаємопов’язані між собою і тільки у своїй взаємозумовленості і взаємодії можуть забезпечувати її цілісність.
Враховано, що як і будь-яке системне явище, педагогічна самоефективність володіє власною динамікою, піддається кількісно-якісним змінам в контексті загального процесу особистісно-професійного розвитку студента як суб’єкта навчально-професійної діяльності.
Представлений у роботі аналіз системи професійної підготовки учителів у зарубіжних країнах (США, Німеччини, Великобританії, Франції, Нідерландів, Австралії) дав підстави стверджувати, що особливий акцент у професійному навчанні майбутніх педагогів початкової школи робиться на формуванні в нихморально-вольовихякостей педагогічної спрямованості, в тому числі самоефективності. Це реалізується завдяки психолого-педагогічній та соціологічній спрямованості змісту професійного навчання; збільшенню обсягу практичної підготовки у формі тренінгів, семінарів; численним тренінговим програмам, що забезпечують особистісне зростання майбутніх учителів.
Аналіз вітчизняної системи професійної підготовки учителів початкової ланки свідчить про недостатню увагу до формування у них педагогічної самоефективності через відсутністьспеціальних педагогічних заходів, спрямованих на усвідомлення студентами сутності феномена педагогічної самоефективності, розвиток у них здатності творчо реалізовувати власний педагогічний потенціал на основі об’єктивної оцінки рівня готовності до компетентного й результативного здійснення професійної діяльності.
У другому розділі «Організаційно-методичні основи формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів початкових класів» подано структурно-функціональну модель формування педагогічної самоефективності, розкрито та обґрунтовано зміст організаційно-педагогічних умов, що забезпечують успішність досліджуваного процесу та визначено основні чинники; на основі освітньо-кваліфікаційних вимог до майбутніх учителів початкових класів, емпіричних матеріалів та накопиченого практичного досвіду виокремлено й схарактеризовано критерії та рівні сформованості педагогічної самоефективності.
Структурно-функціональна модель є вихідною позицією формування педагогічної самоефективності майбутніх учителів початкових класів: вона дає змогу спрогнозувати майбутній результат і спланувати хід діяльності для досягнення цього результату; наочно демонструє для всіх учасників навчального процесу структуру створюваного об’єкта, слугує критерієм оцінювання результатів усіх циклів діяльності, які входять до спільного процесу формування педагогічної самоефективності, що базуються на визначених критеріях, компонентах, принципах, умовах, формах і методах їх формування.
