ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНО ЗАНЕДБАНИМИ УЧНЯМИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; аргументовано об’єкт, предмет, мету й завдання роботи; схарактеризовано методи дослідження; окреслено наукову новизну та практичне значення; подано інформацію про апробацію й упровадження отриманих у ході наукового пошуку результатів.

У першому розділі „Педагогічна занедбаність як психолого-педагогічна проблема” представлено теоретичний огляд наукової вітчизняної й зарубіжної літератури з окресленого питання; з’ясовано історію виникнення досліджуваного явища; виконано ретроспективний аналіз понять „педагогічна занедбаність”, „соціальна занедбаність”, „важковиховуваність”, „дезадаптація” та доведено зв’язок між цими термінами; описано психолого-педагогічні особливості дітей молодого шкільного віку в контексті педагогічної занедбаності та проаналізовано причини її виникнення.

Перші розвідки проблеми виховання та перевиховання важких дітей датовані другою половиною ХІХ ст. Науковці оперували поняттям „важкі діти” стосовно учнів, які погано навчаються, другорічників, дітей із девіантною поведінкою, дезорганізаторів, виховний вплив на яких був недостатньо ефективним, соціально занедбаних дітей, що мають певні відхилення
в психічному й фізичному розвитку, та інших осіб. У середині
ХХ ст. у вітчизняній педагогіці зароджується особливий напрям – „педагогіка занедбаного дитинства”, про що свідчать численні дослідження учених (П. Бельський, П. Блонський, Л. Виготський, А. Грабаров, Н. Крупська, А. Макаренко, В. М’ясищев, Г. Фортунатов, С. Шацький та ін.), які розрізняють такі поняття, як „важкий” та „педагогічно занедбаний” школяр. У цей період увагу дослідників зосереджено на всебічному вивченні особливостей вихованців дошкільного та молодшого шкільного віку. Розпочато активне розроблення спеціальних методик вивчення особистості важковиховуваного
та педагогічно занедбаного учня і його сім’ї, формулювання психолого-педагогічних рекомендацій щодо корегування його поведінки.

У теорії сучасного наукового знання разом із поняттям „педагогічно занедбаний” (В. Баженов, Л. Дунаєва, Л. Зюбін, Н. Касярум, Н. Куб’як, Г. Медведєв, Н. Солопенко та ін.) функціонують такі термінолексеми,
як „соціально занедбаний” (Т. Бессонова, В. Вовк та ін.), „важковиховуваний” (М. Алемаскін, І. Козубовська, А. Кочетов, М. Фіцула та ін.), „дезадаптований” (Б. Алмазов, В. М’ясищев та ін.). Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми дав змогу підсумувати, що в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників немає єдиного підходу до з’ясування змісту цих термінів, відсутня їхня чітка градація, не вироблено однозначних критеріїв належності дітей
до певної категорії.

Унаслідок теоретичного аналізу наукової літератури педагогічну занедбаність схарактеризовано як відхилення від норм у навчальній діяльності та поведінці, що виникає через несвоєчасно надану дитині допомогу
в подоланні певних труднощів, нереагування на її запитання, брак довіри
та спілкування з нею. Обґрунтовано і схематично представлено структуру залежності між категоріями „важких дітей”, де педагогічна занедбаність
виступає першопричиною і є ключовою.

Досліджено психолого-педагогічну характеристику педагогічно занедбаних учнів молодшого шкільного віку та з’ясовано причини виникнення педагогічної занедбаності. Основними рисами педагогічно занедбаних учнів молодшого шкільного віку є низький рівень навчальної діяльності; несформованість основних пізнавальних здібностей; низький рівень мотиваційного спрямування; дисгармонія емоційно-вольової сфери; неадекватне самооцінювання, незадоволеність пізнавальних потреб; нерозвиненість соціально-комунікативних якостей; неадекватність поведінки, низький соціальний статус; брак морально-етичних знань. Передумова появи педагогічної занедбаності в дітей – недостатня увага до фізіологічного, розумового і психічного розвитку дитини в сім’ї; неналежна організація навчально-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі
та загальноосвітній школі.

У другому розділі „Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями” з’ясовано сутність поняття „підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи
з педагогічно занедбаними учнями”; проаналізовано складники системи цієї підготовки; визначено структурні компоненти, критерії, показники та рівні підготовки студентів ВНЗ до роботи з педагогічно занедбаними учнями; виокремлено педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями; змодельовано педагогічну систему процесу підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями та експериментально перевірено
її ефективність.

Проблема підготовки майбутніх учителів у різних галузях професійної освіти поставала предметом вивчення в наукових працях О. Біди, О. Дубасенюк, К. Дурай-Новакової, І. Зязюна, Л. Кондрашової, А. Кузьмінського, С. Литвиненко, А. Ліненко, О. Пєхоти, О. Семеног, Л. Хомич та ін. Професійна підготовка майбутніх учителів потрактована науковцями
як цілісний процес засвоєння та закріплення загальнопедагогічних
і спеціальних знань, умінь та навичок. Результатом цього процесу є готовність майбутнього фахівця до професійної діяльності.

Унаслідок узагальнення філософських і психолого-педагогічних досліджень з обраної проблеми поняття „підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями” потлумачено як процес формування в студентів загальнопедагогічних та спеціальних знань, умінь і навичок, а також вироблення необхідних професійно важливих якостей.

У структурі підготовки майбутнього вчителя початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями виокремлено теоретичний, мотиваційний, особистісний та практичний компоненти, кожен із яких може функціонувати
й розвиватися самостійно в межах професійно-педагогічної діяльності вчителя. Такі компоненти взаємозумовлені, уможливлюють цілісну професійну підготовку педагога до роботи з цією категорією учнів, утворюючи
систему. Для оцінювання рівнів підготовленості студентів до роботи
з педагогічно занедбаними учнями застосовано чотири критерії: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий та поведінково-діяльнісний.

Показниками теоретичного компонента підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями за когнітивним критерієм послугували знання теоретичного, методичного, прикладного характеру. Виокремлено показники мотиваційного компонента за мотиваційно-ціннісним критерієм: орієнтованість на майбутню діяльність; сформованість мотивації до досягнення успіху; гуманістична спрямованість студентів у роботі з педагогічно занедбаними учнями. Описано показники особистісного компонента за емоційно-вольовим критерієм, а саме: розвиток емпатійного ставлення до обраної професії; розвиток емоційної стабільності
та врівноваженості студентів, уміння керувати своїм емоційним станом у роботі з педагогічно занедбаними учнями; розвиток вольових якостей студентів. Схарактеризовано показники практичного компонента за поведінково-діяльнісним критерієм: аналітико-діагностичні; конструктивно-організаційні; комунікативні; рефлексивні вміння.

З’ясовано рівні підготовленості майбутніх учителів початкових класів
до роботи з педагогічно занедбаними учнями: високий, середній, низький. Конкретизовано змістову характеристику цих рівнів:

високий рівень – теоретичні, методичні, прикладні знання сформовані
на високому рівні, студент готовий реалізувати їх у професійній діяльності; сформованість високої професійно-педагогічної мотивації, ділова спрямованість, особистісно орієнтована модель взаємодії з учнями молодшого шкільного віку; прагнення досягнути успіху, гуманістична професійна спрямованість; високий рівень емпатійності, емоційна стійкість
та врівноваженість у різних ситуаціях; наполегливість у виконанні поставлених перед собою завдань; аналітико-діагностичні, конструктивно-організаційні, комунікативні та рефлексивні вміння сформовані на високому професійному рівні;

середній рівень – теоретичні, методичні, прикладні знання сформовані недостатньо, студент допускає окремі помилки в їх реалізації; середній рівень розвитку професійно-педагогічної мотивації; невизначена позиція; наявність педоцентристської та предметоцентристської спрямованості; рівень емпатійності перебуває в межах норми; міжособистісні стосунки побудовані
на основі вчинків; емоційна стабільність та врівноваженість коливається залежно від ситуації; у навчанні не виявляє особливої активності
та самостійності; аналітико-діагностичні, конструктивно-організаційні, комунікативні та рефлексивні вміння сформовані на репродуктивному рівні;

низький рівень – теоретичні, методичні та прикладні знання сформовані на рівні уявлень, відсутність відповіді або хибні відповіді; низький рівень професійно-педагогічної мотивації; невизначеність професійно-ціннісних пріоритетів; орієнтація на зовнішні соціально-професійні чинники; виражена спрямованість на навчально-дисциплінарну взаємодію з учнями, зокрема
й з педагогічно занедбаними; відсутність мети педагогічної діяльності; наявність егоцентристської спрямованості; емпатійні тенденції особистості розвинені мало або зовсім не розвинені; схильність до нервово-психічних відхилень, особливо в екстремальних умовах; низький рівень емоційної освіченості, емоційний стан є некерованим; відсутність наполегливості
у виконанні поставлених перед собою завдань; аналітико-діагностичні, конструктивно-організаційні, комунікативні та рефлексивні вміння
не сформовані.

Процес професійної підготовки студентів необхідно вивчати як цілісну систему у взаємозв’язку компонентів підготовленості до педагогічної діяльності й комплексу педагогічних умов. Основними педагогічними умовами підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями є: організація навчально-виховного процесу, побудованого на інтерактивній взаємодії його учасників; створення
на навчальних заняттях морально-емоційної атмосфери та формування


в студентів мотиваційно-вольових якостей, необхідних для роботи
з педагогічно занедбаними учнями; упровадження в навчальний процес
ВНЗ спецкурсу „Теорія та технології підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями”; залучення студентів
до профілактично-корекційної роботи з педагогічно занедбаними учнями молодшого шкільного віку у ході проходження різних видів практики.

Важливим під час апробації педагогічних умов є впровадження педагогічної системи процесу підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями. Розроблена педагогічна система представлена як модель (рис. 1), що складається з окремих, взаємопов’язаних між собою елементів і відображає структурно-функціональну взаємодію основних етапів підготовки (змістово-організаційний, мотиваційно-підготовчий, когнітивно-збагачувальний, оцінно-корекційний) та базові характеристики (принципи, форми й методи, педагогічні умови, критерії визначення рівнів підготовленості студентів до роботи з педагогічно занедбаними учнями молодшого шкільного віку).

У третьому розділі „Дослідно-екпериментальна робота з підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями” проведено педагогічну діагностику рівнів підготовленості майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями; удосконалено професійно орієнтовану підготовку студентів ВНЗ до роботи
з педагогічно занедбаними учнями; упроваджено експериментальний зміст
і методику додаткової підготовки студентів (на прикладі спецкурсу „Теорія
та технології підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи
з педагогічно занедбаними учнями”); виконано підсумковий зріз діагностування рівнів підготовленості майбутніх учителів початкових класів
до роботи з педагогічно занедбаними учнями та порівняно його результати
з результатами констатувального етапу педагогічного експерименту.

Для перевірки ефективності змодельованої педагогічної системи процесу підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями проведено педагогічний багатовимірний експеримент, основне завдання якого полягало в упровадженні в навчальний процес
ВНЗ спецкурсу „Теорія та технології підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи з педагогічно занедбаними учнями”; у доведенні її дієвості.

Констатувальний етап педагогічного експерименту спрямований
на вимірювання та отримання даних про наявний рівень підготовленості студентів до роботи з педагогічно занедбаними учнями.