ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА БАКАЛАВРІВ ГУМАНІТАРНИХ НАУК З ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ В УНІВЕРСИТЕТАХ США Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами та темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; зазначено особистий внесок автора; висвітлено апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук з прикладної лінгвістики» – викладено результати бібліографічного аналізу стану дослідженості проблеми професійної підготовки фахівців з прикладної лінгвістики в психолого-педагогічній літературі; розглянуто сучасні тенденції розвитку прикладної лінгвістики у контексті інтеграції наукових галузей.

На підставі здійсненого теоретичного аналізу наукового доробку вітчизняних та зарубіжних учених за різними напрямами встановлено, що методологічним підґрунтям професійної підготовки фахівців з прикладної лінгвістики є взаємопов’язані теорії та концепції: сучасної філософії освіти (С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кудін); неперервної професійної освіти (С. Батишев, В. Берека, Т. Десятов, Н. Ничкало); порівняльної професійної педагогіки (Б. Вульфсон, О. Локшина, Т. Кошманова, З. Малькова, О. Сухомлинська, Ж. Таланова); гуманізації та гуманітаризації освіти (В. Андрущенко, Н. Крилов, Ю. Мальований, Л. Нечипоренко, В. Рибалка); формування та розвитку творчої мовної особистості (І. Бех, Л. Виготський, О. Семеног, Т. Симоненко, С. Рубінштейн); формування іншомовної комунікативної компетентності та компетенції (І. Зварич, Н. Ладогубець, М. Прадівляний, О. Рогульська, О. Шупта); особистісно орієнтованого, суб’єкт-суб’єктного, діяльнісного, міждисциплінарного, інтегративного та компетентнісного підходів (І. Зимняя, О. Овчарук, Є. Пассов, Є. Полат, Дж. Річардс, Т. Роджерс, Л. Смалько, О. Хуторський); діалогу культур, професійної культури, толерантності, міжкультурної взаємодії та культурологічних цінностей (Г. Андреєва, Л. Гришаєва, А. Маркова, Н. Подлевська, І. Шевченко); соціолінгвістичних учень і норм (Л. Блумфілд, Ж. Віне, Л. Щерба); самореалізації особистості (В. Андрущенко, В. Лутай); фундаменталізації професійної підготовки (А. Дутка, Е. Лузік, І. Лернер, Н. Тализіна).

Аналіз наукових джерел засвідчив, що вагомі теоретичні і практичні напрацювання з проблем професійної підготовки фахівців з іноземної філології загалом стосувалися різних аспектів підготовки вчителів іноземної мови та перекладачів. Незважаючи на той факт, що спеціальність «Прикладна лінгвістика» з’явилася в Україні 1997 року і також входить до напряму підготовки «Філологія», особливості професійної підготовки фахівців з прикладної лінгвістики не були предметами самостійних педагогічних пошуків, а відтак актуалізували необхідність вивчення та обґрунтування теоретико-методологічних та дидактичних засад професійної підготовки фахівців з прикладної лінгвістики з урахуванням зарубіжного досвіду.

На основі вивчення праць американських учених (Х. Віддоусон, В. Грейб, Р. Каплан) досліджено тлумачення та взаємозв’язок понять «філологія», «лінгвістика», «прикладна лінгвістика», «лінгвістика прикладна». Встановлено відмінності у трактуванні та використанні понять «прикладна лінгвістика» та «лінгвістика прикладна». «Прикладна лінгвістика» – це галузь лінгвістики, орієнтована на практичне застосування здобутків теорії мови в різних сферах людської діяльності, пов’язаних з використанням мови; оперує новітніми засобами обробки інформації, суто лінгвістичними й математичними методами дослідження; допомагає розв’язати фундаментальні проблеми і мовні труднощі, отримати якісні рішення. «Лінгвістика прикладна» передбачає розв’язання мовних проблем шляхом лінгвістичних рішень і підходів.

Ретроспективний аналіз розвитку прикладної лінгвістики як наукової галузі вможливив виокремлення сучасних тенденцій її розвитку, а саме: розвиток фундаментальних досліджень у галузі прикладної лінгвістики; інтеграція мовних дисциплін; поступове набуття прикладною лінгвістикою статусу мейнстріма; розширення напрямів прикладної лінгвістики (психо/нейролінгвістика, викладання мови, соціолінгвістика, прагматика, письмовий переклад, комп’ютерна лінгвістика, машинний переклад, корпусна лінгвістика, лінгводидактика, функціональна лінгвістика, конструктивна лінгвістика, комунікативна лінгвістика, етнолінгвістика, інтерлінгвістика, перекладознавство, транслітерування, зіставне мовознавство, контрактивна лінгвістика, конфронтативна лінгвістика, ареальна лінгвістика, лінгвогеографія, просторова лінгвістика, когнітивна лінгвістика, математична лінгвістика, кібернетична лінгвістика, комп’ютерна лінгвістика картографія, стилеметрія, документознавство тощо); поширення досліджень з прикладної лінгвістики в академічних колах, наукових відомствах, міжнародних журналах, асоціаціях; загострення потреби у фахівцях з прикладної лінгвістики; стрімкий розвиток прикладних напрямів у лінгвістиці та міждисциплінарна взаємодія з іншими науками (кібернетикою, інформатикою, семіотикою, соціологією, педагогікою, психологією та ін.).

Наукова рефлексія нормативно-законодавчої бази, психолого-педагогічної літератури і результатів практичного досвіду, проаналізовані підходи науковців знайшли відображення у формулюванні цілей, конкретизації змісту, взаємозв’язку форм, принципів, методів і технологій професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики, обґрунтуванні їхніх професійних компетенцій та функцій, особистісних професійно значущих якостей, необхідних для вирішення неординарних, неалгоритмізованих завдань. З’ясовано, що стрімкий розвиток інформаційних і комунікативних технологій, модернізація і технізація виробництва, швидке оновлення знань, зміна наукових картин світу та інтелектуальних потреб суспільства вимагають посилення абстрактних, теоретичних, системних, проектних, прогностичних компонентів професійної компетентності фахівців з прикладної лінгвістики, основа яких закладається під час вивчення навчальних дисциплін фундаментальної підготовки на рівні бакалавра. Попри різні наукові погляди вчених, професійна підготовка бакалаврів з прикладної лінгвістики розглядається як цілісний, інтегрований процес, що передбачає формування професійно-лінгвістичної та інформаційно-комп’ютерної компетентностей, результатом якого є готовність фахівця до практичного застосування здобутків теорії мови в різних сферах людської діяльності. Підсумовано, що суспільна потреба у висококваліфікованих фахівцях з прикладної лінгвістики висуває принципово нові вимоги до якості їхньої професійної підготовки. Необхідною умовою забезпечення високого рівня професійної підготовки є відповідність міжнародним стандартам, що зумовлює необхідність звернення до вивчення кращих зразків зарубіжного досвіду, зокрема США.

У другому розділі – «Зміст та організаційно-педагогічні засади професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук з прикладної лінгвістики в університетах США» – подано загальну характеристику організації професійної підготовки бакалаврів гуманітарних наук з прикладної лінгвістики в університетах США; проаналізовано структурно-змістовий компонент підготовки бакалаврів гуманітарних наук з прикладної лінгвістики; розглянуто реалізацію гуманістичних принципів навчання у підготовці бакалаврів гуманітарних наук з прикладної лінгвістики; досліджено форми організації навчальної діяльності, використання методів та інноваційних педагогічних технологій у навчальному процесі, науково-методичне забезпечення; розкрито особливості моніторингу якості професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики.

За результатами опрацювання оригінальної законодавчо-нормативної, науково-методичної та монографічної літератури виявлено особливості організації професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики у системі університетської освіти США, зокрема: диверсифікація освітньо-професійних програм з можливістю отримання додаткових спеціалізацій; гнучкий механізм формування змісту професійної підготовки з орієнтацією на вимоги ринку праці, роботодавців та потреби особистості; орієнтація змісту на фундаментальну інтегровану підготовку; впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій з різними режимами навчання; забезпечення зворотного зв’язку у навчальному процесі; високий рівень науково-методичного та інформаційного забезпечення.

З’ясовано, що Американська асоціація прикладної лінгвістики, Міжнародна сертифікаційна рада, Міжнародна асоціація прикладної лінгвістики, Центр прикладної лінгвістики активно співпрацюють з університетами щодо питань узгодження змісту підготовки та професійної діяльності, обґрунтування вимог до якості освітніх програм з прикладної лінгвістики, розробки механізму фінансового супроводу навчання обдарованих студентів та їх працевлаштування, професійного розвитку науковців, педагогів і студентів, участі в наукових дослідженнях, експериментах тощо.

Забезпеченню ефективності організації професійної підготовки бакалаврів гуманітарного профілю з прикладної лінгвістики сприяє науково обґрунтоване використання методологічних підходів (міждисциплінарного, культурологічного, компетентнісного, особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльніснго, акмеологічного, практико-орієнтованого, інформаційно-технологічного, контекстного, когнітивного, рефлексивного, рівневого) та принципів навчання: педагогічних (свободи вибору, відкритості, індивідуалізації, диференціації, гнучкості, доступності, фундаменталізації, наступності, модульності, елективності, науковості, зв’язку теорії з практикою); психологічних (суб’єкт-суб’єктної взаємодії, усвідомленого навчання, адаптивності, рефлексивної діяльності), дидактичних і методичних (активності, діалогізації, фахової спрямованості, комунікативної спрямованості, ситуативності, інтегрованого навчання, міжпредметних зв’язків, наочності, формування асоціацій, проблемного навчання, культурної варіативності, культурної рефлексії, організації експліцитного навчання та імпліцитного оволодіння іноземною мовою, комплексного розвитку вмінь і навичок усіх видів мовленнєвої діяльності, послідовної апроксимації, випереджувального навчання); лінгвістичних (системності, поглибленої мовної концентрації, розмежування лінгвістичних явищ на рівні мови та мовлення, функціональності змісту, стилістичної диференціації та мінімізації мови).

Об’єктивне вивчення нормативних документів, змісту освітніх програм дало змогу виокремити основні напрями професійної діяльності фахівця з прикладної лінгвістики, можливі посади та сфери професійної реалізації, зокрема: у сфері освіти – учитель англійської мови як другої іноземної, ділової мови, мовознавства, міжнародний студентський радник, укладач каталогів та словників, адміністратор мовних програм, бібліотекар/архіваріус; у сфері бізнесу/ промисловості – фахівець з крос-культурних комунікацій, спеціаліст з комп’ютерної мови, аналітик комп’ютерних систем та суміжних галузей, фахівець із розпізнавання мовлення та синтезу мови; у сфері управління – перекладач, диктор/коментатор Голосу Америки, програмний спеціаліст інформаційного агентства США, укладач прес-релізу, дослідник маркетингу та трудових відносин, аналітик, волонтер Корпусу Миру; у сфері мас-медіа – репортер/журналіст/оглядач, фахівець із комп’ютерного програмного забезпечення, аналітик громадської думки, редактор та ін.

Аналіз структури навчальних планів підготовки бакалаврів гуманітарних наук з прикладної лінгвістики у 35 акредитованих університетах США, зокрема, Коледжі гуманітарних та природничих наук Державного університету Буффало, Університеті штату Джорджія, Університеті штату Портленд, Університеті штату Ешфорд, Середньо-Атлантичному християнському університеті та інших засвідчив, що змістовий компонент поєднує соціально-гуманітарний, професійно-орієнтований і практичний цикли дисциплін. Відповідно до кожного циклу входять загальноосвітні (передбачають вивчення соціально-економічних, гуманітарних і природничих наук), фахові (передбачають набуття студентами знань, умінь та навичок з відповідної спеціалізації), професійно-педагогічні (об’єднують психолого-педагогічну підготовку, методику викладання і педагогічну практику) й елективні дисципліни. Успішне опанування зазначених дисциплін формує у майбутніх фахівців з прикладної лінгвістики відповідні компетенції: загальнонаукові, загальнокультурні, соціально-особистісні, інструментальні та фахові (лінгвістичну, мовленнєву, комунікативну, перекладацьку, предметну, інформаційно-аналітичну, технологічну, стратегічну, літературознавчу, дискурсивну, методичну).

Підвищення якості навчання бакалаврів з прикладної лінгвістики здійснюється на основі перегляду традиційних форм і методів викладання, індивідуалізації та диференціації навчання, широкого застосування інформаційного забезпечення. Навчально-виховний процес в університетах США припускає різні форми організації навчальної діяльності студентів: лекцію, семінар, тьюторіал, коопероване навчання, комбіноване навчання, он-лайн навчання, проблемне навчання, виробниче навчання, контекстне навчання, «навчальні станції», виробниче навчання. Для успішної реалізації цілей професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики використовують систему традиційних та інноваційних методик, методів та засобів стимулювання та мотивації студентів до пізнавальної діяльності, забезпечення результативного зворотного зв’язку, зокрема: метод проектів, метод «польового» навчання, метод граматичного перекладу, метод повної фізичної реакції, аудіо-лінгвальний метод, метод кейсів, метод стратегій, метод експертів, метод рефлексивного менторингу, метод навчання у співпраці, метод мікровикладання, метод мовного портфоліо, мовчазний метод, методи «ажурна пилка», «карусель», «прес», «неперервна школа думок», «дерево рішень», «мікрофон», «зміна позицій» та інші. Встановлено, що поряд з традиційно-дидактичними та проблемно-пошуковими активно впроваджуються інтерактивні інформаційно-комунікаційні технології навчання, зокрема, інтерактивна лекція, Grid-система, віртуальна лабораторія. Вибір форм, методів і технологій спрямований на розвиток особистості, проблемність навчання, аналітико-рефлексивну та творчу орієнтацію. Серед засобів мультимедіа особливо популярні мультимедіапрезентація, електронний журнал, віртуальна подорож, анімаційний проект, навчальні лінгвістичні мультимедіасистеми, мультимедійні інтернет-ресурси. Роль викладача полягає у фасилітації навчання, спостереженні, коригуванні, консультуванні, оскільки дотримання принципів свободи вибору та демократизації сприяє розвитку самостійності і відповідальності студентів за реалізацію мети та завдань освіти.

Практична підготовка бакалаврів з прикладної лінгвістики є обов’язковим компонентом освітньої програми і передбачає різні форми: відвідування семінарів з практичної підготовки та набуття досвіду (студенти залучаються до досліджень викладачів); участь студентів у комплексних дослідженнях, наприклад «Технологія та суспільство», «Глобальна взаємозалежність»; обов’язкове відвідування мовних курсів та вивчення діяльності товариств і спілок прикладної лінгвістики; виробниче навчання; дослідницька робота з проведення емпіричних досліджень; експериментальне навчання в спілках або за кордоном для проведення міжкультурних досліджень; робота з партнерами; стажування; волонтерство.

Науково обґрунтоване поєднання методологічних підходів, принципів, оптимальних форм, раціональних методів і інноваційних технологій навчання сприяє формуванню фахової компетентності прикладних лінгвістів, зокрема, таких її компонентів: когнітивного (інтегровані лінгвістичні та літературознавчі знання; знання терміносистеми, історії й типології літературних текстів, теорії й практики перекладу, перекладознавства, текстолінгвістики, лінгвальних маркерів; галузеві знання); інформаційно-аналітичного (пошук, аналіз, систематизація, презентація інформації, інформаційні технології, розвиток пізнавальної активності, критичного, логічного та аналітичного типів мислення); діяльнісного (мовленнєві, фахові, навчальні вміння й навички; володіння інформаційно-комп’ютерними засобами, технологіями, продуктивними способами іншомовного професійного спілкування, методиками галузевого перекладу, редагування й реферування, самостійного вивчення мови, розпізнавання регістрів спілкування); особистісного (цільові установки, формування позитивної мотивації оволодіння професією, орієнтація на результат, комунікативні стратегії, формування позитивної міжособистісної взаємодії, формування філологічного світогляду, рефлексія, філологічна ерудиція та інтуїція, мовне виховання та інтелігентна мовна поведінка, дотримання професійної етики, професійний розвиток, самовдосконалення та самореалізація). З’ясовано, що процес формування фахової компетентності є складним і багатогранним, потребує виваженого й послідовного науково-методичного підходу до формування кожного компонента як під час аудиторної, так і самостійної роботи студентів, що забезпечує досягнення високих результатів у різних сферах професійної діяльності.

Моніторинг якості професійної підготовки прикладних лінгвістів здійснюється шляхом внутрішнього (анкетування, тестування, самоперевірка, науковий проект) та зовнішнього (акредитація (інституційна, спеціалізована, програмна) або сертифікація фахівців) контролю. У США існує найбільша асоціація з прикладної лінгвістики – Американська асоціація прикладної лінгвістики (American Association of Applied Linguistics), яка здійснює моніторинг та займається підтримкою освітніх та дослідницьких програм.

У третьому розділі – «Порівняльно-педагогічний аналіз моделей професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в університетах США та України» – розглянуто зміст підготовки фахівців з прикладної лінгвістики в системі вищої освіти України; здійснено порівняльний аналіз моделей професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в університетах США та України; обґрунтовано науково-методичні рекомендації щодо використання прогресивних ідей досвіду США в теорії і практиці професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в Україні.

Вивчення науково-методичної літератури, нормативних документів та реального стану практики організації професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в Україні дало можливість констатувати, що незважаючи на інноваційність спеціальності «Прикладна лінгвістика» (підготовка здійснюється у 15 ВНЗ), у вітчизняному педагогічному досвіді накопичено певні теоретичні напрацювання та вагомі практичні здобутки. Зафіксовано позитивні зрушення у напрямі узгодженості змісту професійної підготовки та створенні оптимальних умов для забезпечення ефективності навчання бакалаврів з прикладної лінгвістики. Аналіз навчально-методичної документації показав, що зміст професійної підготовки бакалавра за спеціальністю «Прикладна лінгвістика» спрямований на поглиблену спеціалізацію в галузі прикладної лінгвістики, викладанні іноземних мов, перекладу, а також формування системи знань про загальні поняття та категорії сучасної лінгвістики; основи математичних дисциплін, які використовуються при формалізації лінгвістичних знань та процедур аналізу та синтезу лінгвістичних структур; основи граматики латинської мови; уміння володіти кодифікованою українською мовою та її науковим стилем; створювати та редагувати тексти професійного спрямування; вільно спілкуватися першою іноземною мовою, та на достатньому професійному рівні другою іноземною мовою тощо. Водночас існує нагальна потреба у розробці галузевого стандарту з вищої освіти за цією спеціальністю, потребують модернізації науково-методичне (брак підручників з фаху), інформаційно-технологічне та комп’ютерне забезпечення, недостатній обсяг годин на вивчення професійно-орієнтованих та вибіркових дисциплін з фаху, недостатній науковий рівень професорсько-викладацького складу, відсутність закордонних баз практики, асоціацій, спілок з прикладної лінгвістики. Ці та інші чинники негативно впливають на якість професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики, гальмують їх подальший професійний розвиток. На противагу американському досвіду вітчизняні бакалаври з прикладної лінгвістики отримують кваліфікацію філолога, утім кваліфікаційний рівень бакалавра не передбачає отримання повної вищої освіти, що значно звужує можливість працевлаштування випускників за цією спеціальністю.

Порівняльно-педагогічний аналіз моделей професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в університетах США та України дав змогу виявити спільні ознаки та відмінності, а саме: у формах організації навчання (спільне – денна форма навчання, відмінне: у США – он-лайн навчання, в Україні – заочна форма навчання); термінах навчання (у США – 2-4 роки, в Україні – 4 роки); орієнтації освітніх програм (у США – інтегрована підготовка (лінгвістична та інформаційно-технологічна), в Україні – філологічна і педагогічна); умовах вступу; концептуальних підходах до організації навчання; структуруванні змісту освітніх програм і навчальних планів (логічному розподілі циклів нормативних дисциплін та варіативності вибіркової частини, обсязі навчального навантаження); реалізації кредитно-модульної системи навчання; використанні засобів та форм контролю і оцінювання знань студентів; інтенсивності використання новітніх інноваційних технологій навчання; урізноманітненні видів практичної підготовки; забезпеченні мобільності студентів; рівні матеріально-технічного забезпечення; децентралізації управління освітніми процесами; сформованості законодавчо-нормативної бази; обсягах фінансування освіти.

Результати дослідження переконують, що США мають більш вагомі здобутки у професійній підготовці бакалаврів з прикладної лінгвістики завдяки врегульованій законодавчо-нормативній базі; чіткій структурі організації навчання на всіх рівнях; оперативному реагуванню системи вищої освіти на зміни ринку праці; професійній спрямованості освітніх програм; гнучкості системних зв’язків із роботодавцями й асоціаціями. Потужний науково-педагогічний потенціал вітчизняної вищої школи у поєднанні з прогресивними ідеями досвіду США сприятиме підвищенню якості професійної підготовки фахівців з прикладної лінгвістики в Україні.

На основі порівняльно-педагогічного аналізу моделей професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в університетах США та України обґрунтовано науково-методичні рекомендації щодо використання прогресивних ідей досвіду США в теорії і практиці професійної підготовки бакалаврів з прикладної лінгвістики в Україні.