РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ В ЛІНГВОДИДАКТИЧНІЙ СПАДЩИНІ Л.А. БУЛАХОВСЬКОГО (1888

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, вказано його об’єкт і предмет, методи, визначено наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність, окреслено джерельну базу, повідомлено про апробацію результатів та про публікації.

У першому розділі "Науково-педагогічна діяльність Л. А. Булаховського як відображення лінгводидактичних поглядів ученого" розглянуто науково-педагогічну діяльність Л. А. Булаховського; визначено й проаналізовано чинники, які сприяли формуванню його лінгводидактичної концепції.

У центрі уваги українських лінгводидактів перебувають проблеми змісту шкільної мовної освіти, принципів, методів та прийомів навчання мови (Н. Ф. Баландіна, Є. П. Голобородько, І. Ф. Ґудзик, Л. В. Давидюк, Г. М. Іваницька, В. О. Корсаков, Л. И. Курач, О. В. Малихіна, Г. О. Михайловська, Н. А. Пашковська, В. І. Статівка); паралельного вивчення української та російської мов (Н. Ф. Баландіна, Л. В. Вознюк, Е. П. Голобородько, І. Ф. Ґудзик, Л. В. Давидюк, О. В. Малихіна, Г. О. Михайловська, Н. А. Пашковська, М. І. Пентилюк, Т. Я. Фролова); формування комунікативної компетентності школярів (К. І. Бикова, Г. М. Іваницька, Л. И. Курач, Г. О. Михайловська, Н. А. Пашковская, В. І. Статівка), створення підручників з російської мови (Н. Ф. Баландіна, К. В. Дегтярьова, К. І. Бикова, Л. В. Давидюк, Л. И. Курач, В. І. Статівка, Г. О. Михайловська, Т. Я. Фролова), підготовки вчителів-мовників (Л. В. Давидюк, Г. О. Михайловська, В. І. Статівка, М. І. Пентилюк). Опрацюванню цих актуальних для сучасної вітчизняної освіти питань чимало уваги приділив Л. А. Булаховський, становлення поглядів якого відбулося під впливом Харківської лінгвістичної школи.

Значну роль у формуванні та розвитку педагогічних поглядів мовознавця відіграли праці Ф. І. Буслаєва, І. І. Срезневського, О. О. Потебні. Звернувшись до лінгводидактичної спадщини видатних учених-мовознавців і детально її проаналізувавши, вчений виділив ті положення, що були важливими на той час, давали відповіді на нагальні питання сучасності, виокремив домінанти, які лишалися актуальними та привертали увагу вчених нового покоління (науково-теоретичні засади методики викладання рідної мови як самостійної науки, шкідливість відриву навчання від національного мовного ґрунту, застосування порівняльно-історичного методу та методу спостереження за мовними явищами під час вивчення мови та ін.).

Л. А. Булаховський ґрунтовно рецензував численні методичні видання сучасників, звертаючи увагу шкільного вчителя на ті аспекти, які, на його думку, мали практичну цінність. Визначені вченим основні принципи навчання російської мови в школі (принципи науковості, вивчення мови як системи, взаємозв’язку близькоспоріднених мов, наступності, свідомості, доступності, активізації навчально-пізнавальної діяльності, зв’язку теорії з практикою мовленнєвої діяльності) були практично реалізовані ним у подальших лінгводидактичних дослідженнях, насамперед у підручникотворенні.

У науково-методичних дискусіях науковець доводив доцільність та ефективність методів спостережень за мовними явищами, виразного читання, "методу запитань", обстоював необхідність впровадження у шкільну практику порівняльного методу.

Надзвичайно актуальними у контексті модернізації вітчизняної освіти, є положення лінгводидактичної концепції Л. А. Булаховського щодо врахування соціально-психологічної природи мови, стимулювання та активізації когнітивних процесів та розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності учнів.

У статтях "Уваги до програм рідної мови для другого концентру трудових шкіл", "Кілька уваг до програми рідної мови для II концентру шкіл соцвиху", "Некоторые вопросы общего языкознания в практике школы", "Грамматика в новой школе" Л. А. Булаховський визначив свою позицію щодо змісту шкільної мовної освіти. Приблизна програма того, що, на його думку, було обов’язковим у мовному курсі, охоплювала склад слова, з метою вироблення свідомого ставлення до семантики в широкому розумінні і до орфографії; граматику, до складу якої входили морфологія, синтаксис та пунктуація, а також практику усного й писемного мовлення. Обов’язковими теоретичними питаннями загального мовознавства, які мали зайняти помітне місце у шкільній роботі, Л. А. Булаховський називав проблеми походження мови, питання мовного розвитку.

Ученим розглянуто важливі питання освіти майбутніх учителів у статтях "Лінгвістика на факультеті профосу ІНО", "Підготовлення викладача мови", у випусках лекцій Всеукраїнського заочного інституту народної освіти та у працях "Соціальна природа мови", "Динаміка слова". Реалізація змістової складової фахової підготовки студента-мовника за Л. А. Булаховським має здійснюватися у двох напрямах: ґрунтовній теоретичній підготовці філолога та практичному спрямуванні навчального процесу. До складу лінгвістичних дисциплін, потрібних для вирішення поставлених завдань, Л. А. Булаховський відносив російську та українську мови, вступ до порівняльного вивчення слов’янських мов, загальне мовознавство, іноземну мову, методику мови, техніку усного та писемного мовлення.

Л. А. Булаховський разом з В. В. Виноградовим ініціював виокремлення лінгвостилістики в самостійну дисципліну на межі лінгвістики та літературознавства. Глибокі й оригінальні дослідження Л. А. Булаховського, як і праці В. В. Виноградова, С. П. Обнорського, Г. О. Винокура, сприяли становленню нової самостійної наукової і навчальної дисципліни – історії російської літературної мови. Показово, що паралельно утверджувався курс історії української мови. Л. А. Булаховський став автором першого посібника з курсу російської літературної мови, що повністю відповідав вузівській програмі, відзначався високим науковим рівнем, містив ряд новаторських моментів у композиції і в трактуванні конкретних фактів. Він першим увів розділи "Лексика" і "Фразеологія", а також "Словотвір" у посібники з сучасної російської мови. Науковець одним із перших висловив пропозиції щодо інтеграції дисциплін у навчальному процесі.

Неодмінними складовими перманентного процесу фахового становлення вчителя мови Л. А. Булаховський визначив розуміння словесником природи мовних явищ і прагнення до постійного розширення свого лінгвістичного світогляду, загальної культури; готовність учителя бути новатором, активним творцем педагогічного процесу; підвищення рівня мовленнєвої культури; безперервність самого процесу підвищення кваліфікації.

У 20-30 роки вчений опублікував близько 70 праць, що відіграли важливу роль у професійному становленні вчителів мови. Це були методичні статті: "Кілька уваг до програм рідної мови для 2-го концентру шкіл соцвиху", "Методичні уваги для вчителя старшого концентру трудшколи", "Порівняльне вивчення української і російської мов", "Некоторые вопросы общего языкознания в практике школы", "Опыт схемы учебника русского языка", "Учет авторского опыта в классной работе", "Грамматика в новой школе", "Несколько слов о юморе в школе"; підручники: "Краткий учебник русского языка и правописания. Для школ взрослых", "Учебник русского языка для школы с украинским языком преподавания"; рецензії на підручники і посібники: "Методика родного языка в трудовой школе" П. О. Афанасьєва, "Учебник русской граматики" В. В. Гіппіус, "Грамматика русского языка" П. О. Дудель, "Наш язык" О. М. Пєшковского, "Первые уроки русского языка" О. М. Пєшковського, М. М. Андрєєвської, Г. П. Губської, "Грамматика в школе для взрослых" М. Ф. Бєльчикова та А. Б. Шапіро; огляди: "Из новой литературы по русскому языку" та ін.

Л. А. Булаховський був постійним автором часописів "Русский язык в школе", "Путь просвещения", "Вестник просвещения" та ін., автором збірок лекцій для вчителів російської мови – слухачів курсів підвищення кваліфікації, надрукованих у 1928–1932 роках Всеукраїнським інститутом підвищення кваліфікації педагогів ("Русский язык. Лекции", "Методика мови і літератури", "Основи мовознавства" та ін.).

Практичний внесок Л. А. Булаховського у вирішення проблеми визначення змісту курсу російської мови в школі полягає в його безпосередній участі у складанні та редагуванні шкільних програм з російської мови на теоретико-практичному етапі становлення вітчизняної лінгводидактики (1932 – 1945 рр.). Новим та прогресивним для свого часу у програмі було акцентування загальноосвітньої ролі граматики; руйнування уявлення про непорушність форми, про незмінність її значення та функції, що давало учням можливість сприймати мову як суспільне явище, яке історично розвивається; поєднання вивчення морфології з навчанням орфографії, а синтаксису – пунктуації з ускладненням матеріалу відповідно до віку; поєднання граматики, орфографії та пунктуації в одному розділі, що підкреслювало їх органічний зв'язок. Крім того, у пояснювальній записці було обґрунтовано використання порівняльного методу під час навчання російської мови українських школярів, обов’язковість якого мотивувалася практичними потребами. Вчений вперше ввів до програми з російської мови окремим розділом лексику та стилістику. Спеціальні теми "Практика усного й писемного мовлення" та "Читання й робота з книгою та газетою", виокремлені автором у розділи, давали змогу проводити роботу з розвитку мовлення безперервно та системно.

Результати аналізу науково-педагогічної діяльності Л. А. Булаховського свідчать про важливість ідей ученого для сучасної методики навчання російської мови в школах України.

У другому розділі – "Методичні розвідки Л. А. Булаховського з теорії та практики навчання російської мови в школі" – досліджено лінгводидактичну концепцію вченого (рис.1), розглянуто ідеї дослідника як джерело збагачення сучасної теорії та практики навчання російської мови в Україні.

У лінгводидактичних працях Л. А. Булаховського отримали свій розвиток такі розділи методики російської мови, як методика граматики, методика орфографії, методика пунктуації, методика розвитку мовлення тощо, а також були закладені основи методики навчання російської мови в національній школі. Інтеграція вивчення російської мови та розвитку мовлення учнів становить основу лінгводидактичної концепції Л. А. Булаховського, значення якої, як і його науково-методичних праць, нині не втратило своєї актуальності.

Роль граматики в школі Л. А. Булаховський обмежував прикладними завданнями. Він слушно розрізняв особливості системи засвоєння граматики учнями молодшої і старшої школи, своєрідності викладу граматичного матеріалу в підручнику і на уроці. Значення викладання граматики у школі вчений бачив насамперед у тому, що вона допомагає оволодіти нормами літературної мови, швидше добирати потрібні форми, забезпечує не тільки правильність мовлення, але й його виразність, красу, стилістичну вправність. Запропоноване вченим взаємозв'язане вивчення морфології і синтаксису перебувало в центрі уваги методистів 70-х років ХХ ст.