УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У першому розділі – «Теоретичні основи управління економічною стійкістю аграрних підприємств» – визначено сутність, види та фактори економічної стійкості аграрних підприємств, узагальнено концептуальні положення управління нею, удосконалено напрями оцінки її рівня.

Економічна стійкість виступає в якості основи стабільного стану підприємства й умови його подальшого функціонування. Проблеми забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств викликані тим, що оперативні заходи, які здійснюються у мінливих умовах, дають змогу на деякий час утримувати стан підприємства стабільним, але не змінюють ситуацію кардинально. Це означає, що вони пов’язані, з одного боку, з недостатнім баченням перспектив розвитку підприємства, а, з іншого, – з вузькістю застосовуваного підходу до діагностики існуючого стану та прогнозування зміни зовнішніх чинників економічної стійкості.

Економічну стійкість аграрного підприємства можна визначити як властивість системи факторів виробничого, фінансового та соціального характеру, здатної незалежно від зовнішніх впливів і внутрішнього стану підприємства за рахунок взаємної оптимізації внутрішньої структури забезпечувати стабільну виробничу та фінансову діяльність з метою задоволення суспільних і соціальних потреб підприємства й аграрної сфери в цілому. Встановлено, що в основі управління економічною стійкістю аграрних підприємств повинна лежати динамічна стабільність, яка забезпечує стійкий (безперервно підтримуваний) розвиток виробничої, маркетингової та фінансової діяльності. Цей процес означає зміну рівноважних станів, які гарантують досягнення стратегічних і тактичних цілей у конкретні проміжки часу й забезпечуються відповідністю параметрів та результатів перебігу внутрішньогосподарських процесів, змінним вимогам зовнішнього середовища.

З метою конкретизації механізму формування та забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств, економічну стійкість доцільно класифікувати з урахуванням факторів, що впливають на неї (зовнішня, внутрішня, галузева економічна стійкість) та з позиції тривалості утворення (ретроспективна – сформована у минулий період часу; поточна – сформована у нинішній, аналізований період часу; прогнозна – формується за допомогою техніко-виробничих та управлінських рішень на короткострокову перспективу; стратегічна – розрахована при довгостроковому плануванні підприємства, здатна забезпечити не тільки стабільне існування, але й подальший розвиток підприємства).

Визначено, що оцінку факторів сталого розвитку аграрних підприємств доцільно здійснювати із використанням діаграми Ісікави, де в якості головних чинників, що визначають стійкість розвитку аграрних підприємств, було обрано економічну поведінку, економічне середовище, екологію, рівень ефективності виробництва, рівень конкуренції в галузі та ймовірнісний характер сільськогосподарського виробництва.