Управління фінансовими ризиками в банках Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, стан її наукової розробленості, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об’єкт і предмет, методологію й методи, розкрито наукову новизну одержаних результатів і рекомендацій, окреслено практичне значення й апробацію здобутків автора.

У розділі 1 «» досліджено історію виникнення і змістове наповнення поняття „ризик”, передумови створення сучасної концепції ризик-менеджменту та підходи до розуміння змісту „управління ризиком”, а також уточнено визначення даних понять. Проаналізовано класифікаційні ознаки та підходи до класифікації банківських ризиків, що були запропоновані вітчизняними та іноземними вченими, розроблено авторську класифікацію банківських фінансових ризиків. Обґрунтовано вибір методу оцінювання ризику відповідно до його виду та можливості застосування в банках України. Вивчено концептуально-методологічні розробки Базельського комітету і розглянуто результати їх застосування у вітчизняному банківському секторі.

Автором узагальнено трактування сутності „ризику” різними науковцями. Теоретичні дослідження і практика переконують, що ризик є досить широким поняттям, специфічним предметом наукового дослідження, що має свій особливий статус. Об’єктивність ризику у фінансово-економічній сфері ґрунтується на тому, що він виникає через об’єктивні, притаманні економіці, ситуації конфліктності, невизначеності, у зв’язку з браком вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень. Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці діє людський фактор, тобто рішення приймають окремі фахівці з їхніми особистими інтересами, досвідом, психологією, неоднаковим сприйняттям ризику.

Зважаючи на наявність великої кількості досить різних визначень ризику в наукових публікаціях, у роботі запропоновано авторське трактування ризику як впливу невизначеності на об’єкт управління. При цьому невизначеність включає події, що можуть або відбутись, або не відбутись, а також спричинюється неякісною або недостатньою інформацією. Таке тлумачення поняття ризику охоплює як його позитивний, так і негативний вплив на об’єкт. Вважаємо, що ризик можна розуміти і як стан, і як дію. Ризик як стан — це нестабільність, невизначеність, невпевненість у майбутньому. Ризик як дія — це поведінка суб’єкта за умов нестабільності.

У результаті проведеного дослідження автором виокремлені кілька підходів до трактування змісту „управління ризиком”, однак жоден з них не є вичерпним. Так, дисертант не вважає за доцільне обмежувати визначення даного терміна лише діяльністю щодо мінімізації ризиків або утримання їх на певному рівні. Також звернено увагу на недосконалість визначень, які складаються з переліків етапів чи складових управління ризиками (наприклад, оцінка, моніторинг), оскільки вони не розкривають цілей цієї діяльності. Узагальнюючи, автор пропонує власне визначення категорії „управління банківськими ризиками”: це — вид управлінської діяльності, спрямований на встановлення та утримання такого рівня ризиків, який дає змогу реалізувати стратегічні цілі банку. Тобто, на відміну від традиційної дилеми „прибутковість – ризик”, автор розглядає ризик у взаємозв’язку зі стратегічними цілями банку, і це більшою мірою відповідає сучасним умовам ведення банківського бізнесу.

На основі аналізу досліджень вітчизняних та іноземних учених щодо класифікації банківських ризиків автором розроблена власна класифікація фінансових ризиків, яка враховує особливості реального стану банківського сектору й економіки України в цілому та вплив специфічних ризиків на діяльність банків.

Розроблена класифікація ризиків банківських установ дозволяє виокремити фінансові ризики, які слід оцінювати більш ретельно і на які першочергово має бути спрямована робота ризик-менеджменту банку за сучасних умов ведення бізнесу в Україні (рис. 1).

У світовій та українській практиці для оцінки ризиків банки використовують такі основні методи: підхід VaR; історичні симуляції; стрес-тестування; метод Монте-Карло; симуляція сценаріїв. Проаналізувавши методичні засади оцінювання ризиків і практичні підходи до аналізу ризиків у діяльності банківських установ України, автор дійшов висновку, що найбільш ефективним є використання специфічних для кожного ризику методів їх оцінки. Так, кількісний аналіз кредитного ризику банку має здійснюватися з використанням методу фінансових коефіцієнтів, статистичних та експертних методів. Сучасний спосіб оцінювання ринкового ризику має містити різні, але такі, що доповнюють один одного, методи: оцінка величини під ризиком та аналіз чутливості портфеля до зміни параметрів ринку — стрес-тестування. Найпоширенішими інструментами вимірювання ризику ліквідності є структурування активів і пасивів за термінами, а також система коефіцієнтів, що характеризує достатність високоліквідних активів.