У вступі розкривається актуальність теми дослідження. Визначено мету роботи, подано загальну характеристику сформульованих і вирішених у дисертації задач. Визначено предмет, об’єкт та методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, а також особистий внесок здобувача. Надано інформацію про впровадження та апробацію результатів роботи, публікації за темою дисертаційної роботи.
У першому розділі «Екологічна складова галузевого регулювання як основа сталого розвитку»розглянута концепція сталого розвитку, її вплив на державне регулювання галузевого розвитку та напрямки розвитку житлового будівництва в контексті екологічного підходу.
Антропогенні, тобто породжені діяльністю людини, порушення регуляторних функцій біосфери не можуть бути відновлені або змінені лише технологічним шляхом. Прогрес людства обмежується екологічним імперативом - безумовної залежністю людини від стану живої природи, вимогою підпорядкування її законам.
З середини XX століття тиск людської цивілізації на природні системи призвело до перевантаження і деградації основних ресурсів життєзабезпечення - втрати їх стійкості. І інтенсивність цього процесу експоненціально зростає.
Про такі процеси свідчать статистичні данні, наведені міжнародними організаціями. Відповідно з докладом Групи високого рівня Генерального секретаря з глобальної стійкості, з урахуванням того, що населення світу збільшиться до 2040 року з 7 мільярдів до 9 мільярдів чоловік, а чисельність споживачів середнього класу зросте за наступні 20 років на 3 мільярди чоловік, попит на ресурси буде підвищуватися в геометричній прогресії. До 2030 року потреба населення світу в продовольстві збільшиться не менш ніж на 50 відсотків, в енергії - на 45 відсотків, а у водних ресурсах - на 30 відсотків, і все це буде відбуватися в той момент, коли порогові показники стану навколишнього середовища накладають нові обмеження на пропозицію.
В результаті порушення стійкого стану біосфери почалися процеси не тільки руйнування, але і саморуйнування механізмів життєзабезпечення Землі, тому потреба в переосмисленні взаємодії людини і природи, траєкторії суспільного і, перш за все, господарського розвитку стала реальною необхідністю.
Розглянуто різні угруповання теорій і концепцій розвитку. Доведено, що вибір між двома підходами: антропоцентричним та екологічним або компроміс між ними багато в чому визначає стратегію подальшого розвитку людського суспільства.
З’ясовано, що найбільшу значимість для розробки концепції сталого розвитку економіки мають: біосферно-ноосферна, ресурсна, культурологічна і концепція «нового образу світу».
Опрацьовано різні визначення категорії «сталого розвитку» як в закордонній, так і у вітчизняній практиці. Найбільш поширеним є визначення, яке запропоноване комісією Г.Х. Брундланда, якого будемо дотримуватися: «Сталий розвиток - це такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби».
У Програмі розвитку Організації Об'єднаних Націй зазначено, що незважаючи на те, що сталий розвиток може вимагати прийняття різних заходів в кожному з регіонів світу, зусилля по формуванню справді сталого способу життя припускають комплексний підхід до діяльності в трьох ключових областях: економічний ріст і справедливість; збереження природних ресурсів та охорона навколишнього середовища; соціальний розвиток.
Організація господарської діяльності, яка не руйнує біосферу, а її зберігає, не виходить за межі несучої ємності екосистем, - одне з центральних напрямів становлення майбутнього сталого суспільства.
Екологізація економіки - необхідна умова і одночасно головна складова частина екологічного розвитку. По суті, вона означає екологізацію всього соціально-економічного укладу та розвитку суспільства.
Стратегія сталого розвитку потребує врахування екологічної складової в економіці як індикатора національної конкурентоспроможності і гармонізації природокористування. Однак, протягом майже двох десятиліть державності, Україна ще не сформувала послідовну стратегію сталого розвитку країни, яка б визначила його принципи, напрями й цілі, хоч перші кроки до офіційного визнання всесвітньої стратегії збалансованого розвитку вже зроблено.
Будівництво є провідною галуззю, яка істотно впливає на структуру і функціонування всього економічного комплексу України.
Визначено екологічні аспекти життєвого циклу будівництва та негативний вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях будівництва: від отримання будівельних матеріалів до експлуатації готових об'єктів.
На даний час в Україні проводиться технологічна модернізація будівництва та впроваджуються: системи екологічно чистого та безпечного виробництва; системи сталого споживання та виробництва; сучасний ефективний менеджмент у використанні природних ресурсів та охорони довкілля; енерго- та ресурсозберігаючі технології.
Суттєвим фактором забезпечення екологічності в будівництві є впровадження енергозберігаючих технологій. Управління енергозбереження в будівельній галузі повинно здійснюватися як на державному рівні так і на рівні окремих підприємств, основні зусилля доцільно зосередити на зниженні питомих показників споживання енергоресурсів об'єктами житлово-цивільного призначення протягом усього життєвого циклу.
Згідно за даними документу «Енергетичний баланс України за 2010 рік» державної служби статистики, споживання електроенергії в будівництві становить 948 млн кВт або 0,6% від загального споживання електроенергії в Україні (151849 млн кВт); споживання населенням - 26444 млн кВт (17,4%) та комунально-побутовими споживачами – 15296 млн кВт (10,1%). Структура споживання електроенергії між будівництвом, населенням та комунально-побутовими споживачами свідчить про невеликий процент споживанням енергоресурсу при проведенні будівельних робіт.
Енергозбереження при підвищенні рівня теплоізоляції будинків, згідно Галузевої програми підвищення енергоефективності у будівельній галузі на 2010 - 2014 роки, складається з двох частин - зменшення енерговитрат на опалення нових будинків та зменшення енерговитрат за рахунок термомодернізації існуючого фонду будинків квартирного типу. Загальний фонд житлових будинків квартирного типу складає в Україні біля 500 млн. кв. м. При підвищенні рівня теплоізоляції житлових до показників, що встановлені ДБН В.2.6-31:2006 економія енергії буде дорівнювати 1,2·105 ТДж/рік або 3,6 млрд. м3 природного газу щорічно. Це дозволить зменшити викиди CO2 на 2,2 млн. т/рік
Надано поняття екологічного будинку як інтегрально ефективного будинку, тобто ресурсозберігаючого, енергоефективного і маловідходного, екологічно комфортного для людини і неагресивного по відношенню до навколишнього середовища.
Для України розвиток екологічного житла і створення екологічних житлових утворень - стратегічно важлива науково-технічна, економічна, соціальна і політична задача, яку необхідно вирішувати на основі концепції сталого розвитку і зміни уявлень про ефективність – від економічного зростання до гармонійного розвитку економічних, соціальних та екологічних параметрів системи.
У другому розділі «Методичне забезпечення екологічності житлового будівництва» надано класифікація принципів екологічності житлового будівництва на основі гармонізації будівлі та навколишнього середовища, систематизація методичного забезпечення екологічності процесу будівництва, матеріалів і комплектуючих, місця розташування, функціонування житлових об'єктів, розроблено методика оцінки альтернатив проектів будівництва в контексті сталого розвитку.
