УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПОЖИВЧОЇ КОРИСНОСТІ ТОВАРІВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення роботи. 

У першому розділі «Теоретико-методичні основи управління підприємствами побутового обслуговування у контексті забезпечення споживчої корисності товарів легкої промисловості» розглянуто та надано інтерпретацію категоріального апарату теорії послуг у системі управління підприємствами побутового обслуговування, досліджено роль побутових послуг у забезпеченні споживчої корисності товарів легкої промисловості,  проаналізовано методичні підходи до управління підприємствами побутового обслуговування у контексті забезпечення споживчої корисності товарів легкої промисловості.

Дослідження теоретичних основ ринку послуг свідчить про відсутність єдиних підходів до принципового визначення мети послуг, що унеможливлює надати чіткого змісту категорії послуга. На думку автора, мета послуги полягає у ступені задоволення споживача від отримання соціально-економічних благ, які пов’язані з відновленням, покращенням та вдосконаленням товару або особистості, що виражені в нематеріальній формі і досягаються в результаті діяльності.

Запропоновано уточнення сутності категорії "послуга", яке полягає у розумінні послуги як соціально-економічної категорії, що поєднує в собі процес і результат діяльності через одночасне надання та отримання благ, які не мають матеріально-речовинної форми або матеріалізуються у заміненому стані та  скеровані на підвищення  споживчої корисності товарів або на розвиток особистості.

Запропоновано побутові послуги  розглядати як економічні індивідуальні блага, створені у результаті діяльності, не придатні до зберігання, що створюються й споживаються одночасно та скеровані на підвищення споживчої корисності товарів. Особливість такого визначення полягає у тому, що воно дозволяє узгодити інтереси підприємств побутового обслуговування та підприємств, що виготовляють матеріальні товари через підвищення споживчої корисності цих товарів, тобто через підвищення задоволення власника товару в зв’язку з можливістю подовжити термін використання товару, поновити його санітарно-гігієнічні та естетичні функції.

Зважаючи на те, що різні побутові послуги задовольняють різні потреби в залежності від життєвих цінностей та можливостей споживачів, запропоновано класифікувати побутові послуги залежно від виду споживчої корисності, що дасть змогу підприємствам більш адресно визначати потенційних замовників та відповідно до їх уподобань управляти господарською діяльністю підприємств. Ця класифікація дозволяє розмежовувати споживачів залежно від рівня їх потреб. При цьому найнижчому рівню потреб відповідає функціональний вид споживчої корисності, який полягає у відновленні можливості використовувати товар за його прямим призначенням. На другому рівні потреб знаходиться санітарно-гігієнічний вид споживчої корисності. На найбільшому рівні потреб знаходиться естетичний вид споживчої корисності. За своєю природою він спрямований на задоволення психологічних потреб, що можуть виникати та існувати тільки у разі задоволення фізіологічних потреб. Така класифікація дозволяє виокремлювати послуги, які надаються замовникам з більшими можливостями та потребами вищого рівня, та враховувати це як на стадії організації процесу обслуговування так і на стадії формування цін на різні послуги. 

 Обґрунтовано, що в умовах спаду виробництва і зниження якості товарів легкої промисловості, зростає роль побутових послуг у забезпеченні споживчої корисності та довговічності уже існуючих товарів легкої промисловості. Основними завданнями побутових послуг є вивільнення для населення часу, що в подальшому може бути використаний на культурний розвиток або відпочинок. Це важливий аспект задоволення споживачів від одержання побутових послуг. Подовження терміну служби предметів довгострокового користування та домашнього ужитку за рахунок їх ремонту дозволяє скоротити грошові витрати населення на придбання нової продукції та перерозподілити їх на повне задоволення інших потреб, оскільки у більшості своєчасний ремонт коштує дешевше, ніж придбання нової аналогічної моделі.

Слід зазначити, що товари легкої промисловості використовуються довгий час і у процесі функціонування можуть відновлювати споживчі властивості за рахунок ремонту, фарбування, чистки та прання. Термін та кількість разів використовування товарів легкої промисловості залежить від наявних можливостей відновлення їх якісних характеристик. Тому можна стверджувати, що особливою компонентою споживчої корисності товарів легкої промисловості є задоволення від побутових послуг, спрямованих на відновлення якісних властивостей товару. У свою чергу, компонента побутових послуг може бути представлена елементами в залежності від матеріальної чи нематеріальної форми вигоди, яку може одержати споживач. Матеріальні  вигоди пов’язані із зменшенням витрат на придбання нових товарів. Нематеріальні вигоди полягають здебільшого у тому, що товари легкої промисловості набувають естетичного та санітарно-гігієнічного вигляду, при цьому не змінюючи форми, і споживач має можливість довше їх використовувати. 

Надання послуг з ремонту товарів легкої промисловості забезпечує матеріальну вигоду (економію коштів) за рахунок подовження терміну їх використання (рис. 1) та додаткові споживчі вигоди нематеріального характеру (естетичний вигляд, санітарно-гігієнічний стан тощо).

Те, що з'явились різні групи господарюючих суб'єктів підприємницької  діяльності з різними організаційно-правовими формами дозволяє підвищити споживчу корисність товарів легкої промисловості для різних верств населення. Споживач за певних бюджетних обмежень і цін на послуги перевагу надає приватним фірмам, що у змозі підвищити якість послуг, не збільшуючи при цьому ціну.

Доведено, що конкуренція на ринку побутових послуг є визначальним чинником упорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження у виробництво нововведень: нових ідей, винаходів). Конкуренція сприяє витісненню з ринку неефективних побутових підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників стосовно споживача. Усі ці чинники стимулюють підвищення якості послуг, а це, в свою чергу, призводить до задоволення потреб споживачів та забезпечення споживчої корисності товарів легкої промисловості.