У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й основні задачі дисертаційної роботи, визначено його об’єкт і предмет, викладено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації автора.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи організаційно-економічного механізму функціонування ринку сільськогосподарської продук-ції та особливості ринку молока і молочних продуктів»– досліджено теоретичні та методологічні аспекти організаційно-економічного механізму функціонування і розвитку ринку сільськогосподарської продукції та особливості ринку молока і молочних продуктів. Проаналізовано умови функціонування ринку сільськогоспо-дарської продукції та ринку молокопродукції, висвітлено методичні підходи до аналізу та прогнозування попиту і пропозиції на ринку молокопродукції.
Узагальнено наведені в економічній літературі визначення економічної кате-горії «ринок», що відображають певні сторони ринкових відносин. Встановлено, що ринок сільськогосподарської продукції – найбільш соціально вразливий і один із проблемних як з точки зору забезпечення продовольчої безпеки країни (сезонність, залежність від впливу природних чинників, специфічність еластичності зв’язку до-ходів і споживання продуктів харчування), так і з точки зору державного регулюван-ня (чутливість до політичних впливів, загроз застосування адміністративних методів регулювання тощо). Він є сукупністю економічних відносин, що виникають між то-варовиробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, механізмом, який пов’язує всі елементи обмінного процесу, створюючи умови для безперервного відтворення процесу в сільському господарстві країни.
Під ринком молока і молочних продуктів слід розуміти сферу вільного товарного обміну і товарного обігу та економічних відносин між економічно самостійними виробниками молока і молочних продуктів і споживачами, спрямо-ваних на досягнення кінцевих маркетингових результатів відповідно до ринкових вимог і задоволення потреб населення. Ринок молока і молочних продуктів має специфічні особливості: наближення ринків збуту продукції з незбираного молока і кисломолочних продуктів до зон їхнього виробництва; низька цінова еластичність попиту; значне відхилення роздрібних цін від закупівельних; сезонність виробниц-тва тощо. Формування ринку молока і молочних продуктів базується на відповідних рівнях економічно-господарських взаємовідносин підприємницьких структур ринку, що вступають у товарообмін: загальний (заготовчий), специфічний виробничий і споживчий (завершальний). Тісний взаємозв’язок перерахованих рівнів економічно-господарських відносин підприємницьких структур для реалізації поставленої мети їхньої господарської діяльності є однією з важливих складових організаційно-еконо-мічного механізму ринку молока і молочних продуктів.
На основі узагальнення положень наукових публікацій уточнено визначення основних економічних категорій як базових при здійсненні дослідження. На думку здобувача, поняття «економічний механізм», «господарський механізм» та «органі-заційно-економічний механізм» є взаємопов’язаними, але не тотожними. Кожній економічній системі на конкретному етапі розвитку притаманні свої визначені еко-номічні механізми, які суттєво різняться за принципом дії, ефективністю, спрямо-ваністю, керованістю.
Визначено, що організаційно-економічний механізм функціонування ринку сільськогосподарської продукції є сукупністю організаційних, економічних і соціально-правових важелів і засобів впливу на зростання виробництва, підвищення його ефективності та забезпечення за даних конкретних умов максимального задо-волення потреб населення в конкурентоспроможній сільськогосподарській продук-ції з мінімальними витратами всіх видів ресурсів. Він безпосередньо впливає на стимулювання або ж стримування зростання виробництва.
Організаційно-економічний механізм ринку молока і молочних продуктів розглядається нами як сукупність складових активізації організаційно–економічних процесів, відпрацювання методів діяльності підприємницьких структур ринку, спрямованих на налагодження обмінних процесів, за допомогою яких регулюються виробництво, переробка і реалізація молока і молочних продуктів, що формують пропозицію відповідно до попиту і ринкового ціноутворення. Структурно він включає організаційні (вибір організаційних форм підприємницьких структур ринку, планування, стимулювання, державне, галузеве та регіональне регулювання їхнього розвитку) та економічні складові (ціноутворення молокопродукції, фінансу-вання, кредитування, оподаткування підприємницьких структур ринку та страху-вання ризиків їхньої діяльності).
У процесі дослідження встановлено, що у країнах Європейського Союзу, зокрема у Франції, тісно взаємопов’язані дві системи функціонування ринку молока і молочних продуктів: саморегульована і регульована. Саморегульована система – це перш за все визначення форм власності і господарювання, розпорядження на свій погляд власністю, продукцією, доходами; вибір сегментів ринку продукції, ресурсів, послуг; участь у програмах тощо. З іншої сторони на законодавчій основі прийняті
регулятори поведінки суб’єктів підприємництва на ринку, зокрема – цінові, подат-
кові, антимонопольні, різні форми квотування, державної підтримки тощо.
Ринок молока і молочних продуктів в Україні тривалий час характеризується кризовими явищами, проблема його розвитку вже не є суто технічною чи економ-мічною, вона стала гострою соціальною і тісно пов’язана з удосконаленням вироб-ничих відносин, формуванням ефективного організаційно-економічного механізму його розвитку, продовольчою безпекою країни.
Узагальнено теоретичні надбання щодо важливіших елементів економіки попиту і пропозиції та ціни, яка виконує функцію їх урівноваження на ринку молокопродукції. Складність і неоднозначність категорій попиту і пропозиції та їх взаємозв’язків, великий кластер чинників, що впливають на їх формування та рівновагу, зумовлюють необхідність створення відповідних механізмів державного впливу на економічні процеси з метою встановлення економічної рівноваги у сфері молокопродуктового підкомплексу.
Систематизовано основи формування пропозиції як похідної стану попиту на молоко і молочні продукти із використанням концепції еластичності попиту за ціною, доходом та перехресноїеластичності на ринку харчових продуктів.
У другому розділі – «Економічна оцінка стану формування і розвитку ринку молокопродукції у Франції та Україні» – досліджено етапи організаційно-економічного механізму розвитку ринку молока і молочних продуктів у Франції, особливості його функціонування на сучасному етапі в контексті Спільної аграрної політики ЄС і кон’юнктури світового ринку; систему організації виробництва і переробки молока з врахуванням кількісних і якісних параметрів та систему ціноутворення, оподаткування, кредитування і страхування; розкрито інфраструк-турне забезпечення функціонування ринку; здійснено економічну оцінку сучасного стану розвитку ринку молока і молочних продуктів та визначено економічну ефективність функціонування компаній з різним рівнем концентрації і спеціалізації виробництва молочних продуктів у Франції та Україні. З’ясовано особливості функціонування ринку молокопродуктів, визначено економічну ефективність розвитку молокопродуктового підкомплексу України.
Встановлено, що формування організаційно-економічного механізму ринку молока і молочних продуктів у Франції відбувалося поетапно і відповідно до цього держава застосовувала інвестиційні, цінові, податкові, кредитні та інші мотиваційні важелі, спрямовані на збільшення поголів’я худоби, нарощування обсягів вироб-ництва молока, облаштування фермерських господарств, системи заготівель молока та його переробки, створення нових виробничих структур та консолідацію їх і переробних підприємств. Це сприяло інтенсивному нарощуванню виробництва молока, обсяг якого вже у другій половині ХХ ст. становив 26,9 млн т, що переви-щував внутрішній попит, і зумовив експорт близько 20 % надвиробництва через неконкурентність європейських цін на світовому ринку. Після введення ЄС у 1984 р. механізму квотування обсягів виробництва молока, премій за переспеціалізацію ферм з виробництва молока на виробництво яловичини і податку «за співвідпові-дальність», тобто встановлення штрафу фермерським господарствам за переви-щення обсягу індивідуальних квот фермера, обсяг виробництва молока у Франції стабілізувався в межах24-25 млн т, у світі протягом останніх10-ти років відбувся
його ріст на 18,2 %, в Україні він знизився на 13,5 відсотків.
Дослідженнями фінансової діяльності фермерських молочних господарств Франції середньостатистичного розміру (50 га ріллі, 40-50 молочних корів) встанов-лено, що понад 75 % загального обсягу доходу господарства забезпечується за рахунок реалізації молока і яловичини. Доїння корів дворазове у доїльному залі. Забір молока проводиться переробним підприємством в радіусі не більше 150 км на основі укладеного договору терміном на один рік на визначений квотою його обсяг. Якість молока (вміст жиру і білка та критерії його безпечності) визначають переробне підприємства та міжпрофесійна аналітична лабораторія.
З’ясовано, що організаційно-технологічний склад системи інфраструктури ринку молокопродукції у Франції характеризується широким спектром елементів інфраструктури, функціонуванням спеціальних інституцій, які створюють умови для просування товарів від виробника до споживача та подальшу інтеграцію в єдину економічну макросистему. Процес консолідації та модернізації фермерських госпо-дарств і переробних підприємств має стабільний характер. Кількість постачальників молока у Франції зменшилася в 4 рази – з 370 тис. фермерських господарств, що функціонували у 1984 р., до 90,1 тис. у 2010 р. При цьому не скорочується обсяг виробництва молока за рахунок підвищення продуктивності молочних корів. Характерно, що лише 1,5 % ферм мають 100 корів і більше (рис.1), що в значній мірі забезпечує екологізацію навколишнього середовища.
