СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі обґрунтовано пропозиції щодо формування стратегії управління інтелектуальним капіталом на підприємстві в умовах трансформаційної економіки, надано пропозиції відносно конкретних форм його обліку, аналізу та звітності.

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку інтелектуального капіталу підприємств» розглянуто економічну сутність понять «капітал», «інтелектуальний капітал», проаналізовано законодавче регулювання та визначено структуру інтелектуального капіталу підприємства.

Аналіз наукових публікацій свідчить, що теорія інтелектуального капіталу виникла достатньо недавно і перебуває у фазі свого становлення. На підставі їх узагальнення можна стверджувати, що інтелектуальний капітал є сукупністю здібностей та знань, які мають економічну цінність і використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства з метою підвищення економічного потенціалу, його використання та одержання доходу.

Уперше розглянули та проаналізували дані щодо використання інтелектуального капіталу представники компанії Skandia, Canadian Imperial Bank of Commerce та Dow Chemical (перший звіт опублікований у 1994 р.). Л.  Едвінсон та М. Мелоун (Скандія Навігатор) розподіляють інтелектуальний капітал на три складові: людський (НС – human capital), організаційний (або структурний) (SC – structural capital) та клієнтський (СС – capital client). Кожний із них може бути власним чи запозиченим.

Для виявлення суті інтелектуального капіталу підприємства досліджено категорію інтелектуального потенціалу. Визначено, що інтелектуальний потенціал підприємства – це можливості, надані інтелектуальними ресурсами на даний час і в майбутньому, що можуть бути використані для досягнення певної мети, розв’язання будь-якого завдання. Доведено, що інтелектуальний капітал – це засіб (ресурси) досягнення мети, інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення.