ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні аспекти визначення економічної стабільності підприємств» автором розкрито суть поняття «економічна стабільність», методичні підходи щодо оцінки складників економічної стабільності суб’єктів господарювання та управління забезпеченням економічної стабільності підприємств через її складові.

Проведений в роботі аналіз теоретичних підходів свідчить, що економічна стабільність підприємств використовується для характеристики стану системи, її структури і окремих елементів або підсистем, процесів і відносин, проте не вироблено єдиного підходу до трактування її сутності та визначення основних складових.

Автором визначено економічну стабільність підприємства як врівноважений, збалансований стан економічних і соціальних ресурсів підприємства, а також їхніх взаємозв'язків у межах виробничо-збутової системи, що забезпечує стабільні умови для її відтворення, у тому числі за наявності внутрішніх і зовнішніх несприятливих впливів, що досягається за допомогою спеціалізованого комплексу різнопланових фінансово-економічних і організаційних заходів з алгоритмом відповідних дій.

Автором встановлено, що в періоди кризових ситуацій найбільш важливими для визначення стану економічної стабільності підприємства є такі складові, як фінансова стійкість, маркетингова стабільність, соціальна стабільність та економічна безпека. Даний вибір обумовлений тим, що від результату маркетингової діяльності залежить попит на продукцію підприємства; економічна безпека сприяє довготривалій перспективі перебування підприємства на ринку й у галузі; соціальна стабільність підприємства обумовлює як стабільність організаційної структури, незначну плинність кадрів на підприємстві, так і стабільний позитивний мікроклімат у колективі.

У роботі визначено, що мета забезпечення економічної стабільності підприємства полягає у своєчасному й повному задоволенні його потреби в цілісності і можливості подальшого майбутнього розвитку, що досягається за рахунок: підтримання на належному рівні фінансової стійкості; постійного пошуку нових та втримання позицій на ринках збуту і цільових груп споживачів; створення стабільного мікроклімату в колективі, що запобігає виникненню суттєвих конфліктів, здатних істотно вплинути на економічні показники діяльності підприємства; стабільного стану захищеності його економічних інтересів.

Здійснені автором дослідження щодо забезпечення економічної стабільності підприємств дали можливість обґрунтувати висновок про необхідність застосування механізму оцінки на основі моніторингу динаміки внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на стабільність діяльності.

Обґрунтовано, що оцінка економічної стабільності дає можливість розробити не тільки необхідні попереджувальні заходи, а й організувати їх практичну реалізацію та контроль з метою запобігання негативним наслідкам для господарської системи.

Як показано в роботі, з основних методичних підходів щодо оцінки складників економічної стабільності суб’єктів господарювання найбільш вагомими є методи визначення банкрутства, оскільки вони в основному передбачають використання фінансових коефіцієнтів і дозволяють розрахувати єдиний узагальнений показник визначення місця підприємства в системі виробничо-господарських відносин. Найпоширенішими моделями оцінки фінансового стабільності підприємства та схильності його до банкрутства визначено економетричні моделі, які будуються на основі фінансових коефіцієнтів: дво- і п’ятифакторна модель оцінки ймовірності банкрутства Альтмана; модель Романа Лиса для оцінки фінансового стану; оцінка фінансового стану за показниками В. Бівера; метод рейтингової оцінки фінансового стану; R-модель прогнозу ризику банкрутства; прогнозна модель Таффлера; модель Фулмера; модель Спрингейта; узагальнена модель, розроблена на основі дискримінантної функції; PAS-коефіцієнт.

Автором доведено, що одним з основних складників економічної стабільності суб’єктів господарювання є соціальна стабільність, оскільки загальні принципи соціальної політики держави конкретизуються стосовно до специфічних умов функціонування трудового колективу окремого підприємства. Це дає змогу більш ефективно вирішувати як загальнодержавні соціальні питання, так і проблеми соціального розвитку окремих колективів, знаходити резерви й можливості, що доповнювали б загальнодержавні заходи.

Виявлено, що соціальні чинники прямо впливають на ефективність виробництва і стабільність роботи підприємства. Але у зв’язку з особливостями ринкових відносин, що склалися в економіці України, для досягнення стабільності необхідне державне регулювання соціальних відносин між роботодавцем і працівником. Це обумовлено тим, що часто підприємці з метою досягнення більшого прибутку не забезпечують необхідних умов праці та не приділяють уваги питанням соціальної політики.

В результаті дослідження встановлено, що управління економічною стабільністю підприємств розглядається як невід’ємна частина системи управління підприємством, спрямованого на протидію зовнішнім і внутрішнім загрозам його функціонування. Вжиття заходів щодо забезпечення економічної стійкості підприємств потребує захищення його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища й підтримки стану найефективнішого використання усіх видів ресурсів з метою запобігання викликам і забезпечення сталого розвитку поточного функціонування підприємства та на перспективу.

Автором запропоновано концептуальну модель управління економічною стабільністю машинобудівних підприємств (рис. 1).

Узагальнення підходів дає змогу зробити висновок, що управління забезпеченням економічної стабільності підприємств включає в себе управлінський процес, як систему методів, засобів і принципів, що забезпечує такий стан усіх складових цієї системи, їх формування та розподіл, який дає змогу підприємству розвиватися в перспективі.