У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та значення отриманих результатів, їх апробацію.
Перший розділ ,,Теоретико-методичні засади управління нематеріальними активами” присвячено дослідженню сутності нематеріальних активів, науково-теоретичних аспектів формування та управління нематеріальними активами підприємства, характеристики діяльності підприємств АПК за інноваційною моделлю розвитку та управління нематеріальними активами.
Як об’єкт наукового пізнання, нематеріальні активи є складним та багатогранним структурним елементом в економічній теорії сьогодення, який відповідно до вимог розвитку сучасної ринкової економіки країни з орієнтацією до світового економічного простору все більше ідентифікується з об’єктом інтелектуальної власності та здійсненням інноваційних процесів в ході господарської діяльності вітчизняних підприємств, у тому числі – і підприємств АПК.
Цінність нематеріальних активів визначається майбутньою економічною вигодою, яку вони можуть принести. Практичне використання нематеріальних активів в економічному обігу підприємств, перетворення їх в інструмент для комерційної оцінки результатів інтелектуальної власності, інтелектуальної діяльності дає можливість підприємству за рахунок збільшення частки нематеріальних активів у вартості нової продукції змінити структуру свого виробничого капіталу.
Ґрунтуючись на узагальненні результатів досліджень, автором сформульовано основні особливості нематеріальних активів: відсутність матеріальної форми і при цьому наявність такої цінної властивості, як здатність приносити дохід їхньому власнику з огляду на довгострокові права і переваги, надані йому на період, доки цей дохід можливий; відсутність наміру продажу нематеріальних активів за стабільної діяльності підприємства; термін використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік); не підлягають фізичному зносу; підвищений ступінь ризику за спробу одержати дохід від застосування подібних активів, а відтак, відсутність у користувача прагнення перепродати нематеріальні активи за нормальних умов діяльності підприємства; об’єкт може бути ідентифікований (крім гудвілу); може мати повторний продаж на ринку; вартість нематеріальних активів може бути достовірно визначена.
Зважаючи на те, що нематеріальні активи є сукупністю прав та інтелектуальних характеристик підприємства, які є об’єктами управління, в роботі встановлено походження об’єктів прав за класифікаційними ознаками, які відносять до нематеріальних активів. Класифікацію нематеріальних активів доповнено наступними ознаками: 1) за джерелом створення: перетворені із інформації зовнішнього середовища (технології, нововведення), створені безпосередньо підприємством (імідж, репутація торгової марки); 2) за середовищем акумулювання: внутрішні (технології, виробничі ноу-хау, організаційна культура підприємства), зовнішні (імідж, репутація торгової марки, вплив на розподільчі канали); 3) за характером існування: невіддільні від підприємства/індивідуума, відокремлювані від підприємства/індивідуума; 4) за рівнем значення: які підлягають державному управлінню, регіональному, місцевому, внутрішньогосподарському управлінню; 5) за характером впливу на результати діяльності підприємства: ті, що безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства і ті, що впливають на збільшення вартості підприємства та (або) підвищують конкурентоспроможність підприємства.
Запропонована класифікація нематеріальних активів розкриває їх сутність в різних аспектах і створює наукову базу для розробки таких методичних положень, як формування системи управління нематеріальними активами підприємства, проведення їх оцінки та відображення в обліку.
Хоча значення інноваційної діяльності в сучасних умовах господарювання постійно зростає, проте підприємства аграрного сектору значно відстають в інноваційному розвитку. Встановлено, що основними проблемами, що перешкоджають більш широкому залученню нематеріальних активів до процесу капіталізації підприємств є:
1) відсутність реальної мотивації підприємств до інноваційного розвитку;
2) нерозвиненість ринку об’єктів інтелектуальної власності, особливо, ринку інновацій;
3) традиційно низька товарність інтелектуального виробництва, успадкована від попереднього етапу розвитку і характерна для всього пострадянського простору;
4) низька залученість нематеріальних активів в статутні капітали підприємств;
5) слабка інтеграція результатів інтелектуальної праці в майно підприємств шляхом віддзеркалення в бухгалтерських балансах;
6) недосконалість методичних підходів до процесу комерціалізації результатів інтелектуальної праці.
В роботі наголошується, що якщо не вживати активних заходів для їх подолання, як з боку держави, так і керівництва підприємств, несприятливі наслідки позначаться у найближчому майбутньому. Створення дієвоїсистеми управління нематеріальними активами підприємств АПК має розв’язувати ряд проблемних аспектів:
-визначення функціонально-структурного представлення системи управління нематеріальними активамипідприємств АПК;
-розкриття процесу організації інформаційного забезпечення управління нематеріальними активами;
-визначення системи оцінки нематеріальних активів;
-визначення системи оцінки ефективності управління нематеріальними активами підприємств АПК;
-визначення оцінки комерційного потенціалу об’єкту інтелектуальної власності на різних стадіях впровадження (створення або використання) нематеріальних активів;
- представлення внутрішньої системи управління нематеріальними активами в процесі створення (впровадження) інтелектуального (інноваційного) продукту.
Таким чином, систематизація різних організаційних складових з управління нематеріальними активами дає можливість розробити перспективну форму системи управління інтелектуальною власністю, використовувати інновації у виробництві та формувати їх на базі нематеріальних активів.
У другому розділі ,,Формування нематеріальних активів підприємств АПК” досліджено стан інноваційної діяльності підприємств АПК Сумської області; здійснено аналіз використання нематеріальних активів підприємств АПК Сумської області; узагальнено науково-методичні підходи щодо оцінки нематеріальних активів.
Нині в Україні за умов посилення конкуренції для підприємств дедалі важливішу роль відіграє інноваційна діяльність. Створення та впровадження нових ідей, технологій і наукомісткої продукції гарантують підприємствам фінансову стабільність та отримання економічних вигід у майбутньому.
Здійснивши аналіз інноваційної діяльності економічно активних підприємств Сумської області, можна стверджувати, що найбільш інвестиційно привабливими залишаються підприємства машинобудування 58,0 % загального обсягу інноваційних витрат, хімічне виробництво (33,5%) та виробництво харчових продуктів і напоїв (8,5%). Витрати інноваційно активних підприємств на здійснення досліджень і розробок склали 32,6млн. грн., при чому 79,8% інноваційної продукції призначено на експорт. У 2010р. експорт інноваційної продукції зріс на 36,4% і склав 861,3 млн. грн. Обсяг нематеріальних активів у різних галузях сільського господарства Сумської області (табл.1) свідчить про зростання вартості нематеріальних активів у сільському господарстві області (у 2010 році їхня вартість зросла порівняно з 2006 роком на 2736,7 тис. грн.)
