ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми наукового дослідження, визначено мету, задачі, предмет, об’єкт, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну цінність роботи, наведено дані щодо апробації одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади енергетичного розвитку національного господарства» – розкрито основні методичні засади енергетичного розвитку та досліджено сучасний стан енергетичного розвитку національного господарства з урахуванням тенденцій у сільському господарстві.

Визначено, що більшість вчених виділяють два типи економічного розвитку: сталий та інноваційний. Сутність сталого розвитку була позначена як розвиток суспільства, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь забезпечувати свої вимоги. Пізніше було позначено, що сталому розвитку властиві три принципові виміри: економічне зростання, соціальний прогрес і захист навколишнього середовища. На відміну від сталого розвитку, головними ознаками інноваційного розвитку виступають науково-технічний прогрес, реалізація нових видів конкурентоспроможної продукції та впровадження  екологічно чистих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій. Саме інновації стимулюють економічний розвиток та створюють конкурентні переваги країни на світовому рівні.

Доведено, що в умовах сучасного господарювання, енергетична галузь виступає основою національної економіки, забезпечує функціонування всіх інших галузей, формує значну частку доходної частини бюджету та надходження валютних коштів. Саме енергоефективні технології та науково-технічні досягнення в галузі ресурсозбереження формують основу енергетичного розвитку країни.

Проведений аналіз існуючих трактувань щодо енергетичного розвитку національного господарства дозволив автору уточнити його сутнісно-змістовну основу та запропонувати авторське тлумачення поняття «енергетичного розвитку національного господарства», яке можна визначити як узгоджений та збалансований економічний розвиток країни, що базується на застосуванні новітніх енергоефективних технологій та забезпечує досягнення економічного росту, соціальної безпеки населення і захист навколишнього середовища.

Головним завданням енергетичного розвитку національного господарства виступає розробка енергетичної стратегії та реалізація програм щодо підвищення енергетичної ефективності (рис. 1). Забезпечення енергетичного розвитку національного господарства включає визначення інтересів та оцінку існуючих ризиків енергетичного розвитку, системний аналіз сучасного стану енергетичної галузі, розробку стратегії щодо забезпечення енергетичного розвитку національного господарства та проведення моніторингу енергетичного розвитку країни. Останній етап дозволяє виявити відхилення в зазначеній стратегії та необхідність вчасного реагування з метою визначення нових ризиків енергетичного розвитку та шляхів їх подолання.

Визначено, що основними проблемами енергетичного розвитку національного господарства є наступні: нераціональна галузева структура виробництва, в якій надмірно висока частка припадає на енерговитратні галузі та відносно мала доля сфери послуг в структурі ВВП; 60-80% спрацювання основних виробничих фондів, що посилює ймовірність техногенних аварій; загальний низький технологічний рівень економіки, домінування застарілих, неконкурентоспроможних за сучасними стандартами технологій; відсутність протягом останнього десятиріччя необхідних обсягів інвестицій для оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів. У переліку невирішених проблем слід також відзначити міжнародну спеціалізацію економіки України, в якій переважає частка екологічно шкідливих та ресурсовитратних галузей.