РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ Автореферат

У Вступі визначено актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, відображено об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, визначено особистий внесок здобувача і результати апробації, структуру й обсяг роботи, а також інформацію щодо опублікованих робіт за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-концептуальні засади організації інвестиційної діяльності страхових компаній» узагальнено теоретичні й методологічні підходи до визначення інвестиційної діяльності страхової компанії, формалізовано процес створення інвестиційного потенціалу страхової компанії, запропоновано науковий підхід до розвитку інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні.

З метою розмежування понять «інвестиційна діяльність» та «інвестиційний процес» у дисертаційній роботі запропоновано визначення інвестиційної діяльності страховика як такої, яка полягає у реалізації його інвестиційної стратегії, що базується на плануванні, формуванні та вкладанні вільних коштів в активи, які забезпечують позитивний фінансовий результат, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов’язане з факторами часу, ризику і ліквідності.

Більшість наукових досліджень, поданих у сучасній фаховій літературі, розкривають інвестиційну функцію страхування. Автором було досліджено й узагальнено різні концептуальні підходи до обґрунтування ролі та змісту інвестиційної функції СК через її роль на фінансовому ринку і запропоновано удосконалити класифікацію основних функцій страхових компаній залежно від їх місця на фінансовому ринку як страховика, інституційного інвестора та міжнародної компанії. Так, висловлюємо пропозицію додати низку функцій страховика як міжнародної компанії: міжнародну експансію, перерозподільчу, стимулюючу й акумулюючу транснаціоналізацію капіталу. Наприклад, акумулююча визначає роль страховика як прискорювача концентрації капіталу у процесі злиття та поглинання страховиків різних країн; перерозподільча визначає інтернаціоналізацію та географічний перерозподіл ризиків за рахунок міжнародного перестрахування; стимулююча ж за допомогою зменшення витрат на організацію страхової справи за рахунок ефекту масштабу і податкової оптимізації дозволяє страховикам утримувати розмір страхового тарифу на достатньо низькому рівні.

Для унаочнення процесу розробки і реалізації інвестиційних рішень запропоновано структуру механізму інвестиційної діяльності СК, до основних елементів якої віднесено: індикатори активізації ІД СК; внутрішнє і зовнішнє інвестиційне середовище СК; інструменти розробки і реалізації інвестиційної політики: напрями й обмеження інвестування, принципи розміщення інвестиційних ресурсів, тип інвестиційного портфеля; ресурсне забезпечення СК; зарубіжний досвід участі СК у фінансуванні інвестиційного процесу; правове регулювання та методичне забезпечення ІД СК: законодавче і нормативно-методичне забезпечення конкретної СК.

Доведено, що можливості страхової компанії стосовно участі в інвестиційному процесі визначаються її інвестиційним потенціалом, який визначено як сукупність накопичених інвестиційних джерел, що формуються в умовах існуючого інвестиційного середовища під впливом прямих та непрямих державних і внутрішньофірмових методів регулювання і використовуються для здійснення інвестиційної діяльності страхової компанії.

Формування інвестиційних джерел відбувається під впливом інвестиційного середовища, у якому перебуває страхова компанія. Його основними складовими елементами виступають такі чинники, як трудові ресурси, інвестиційний клімат у країні, структура страхового портфеля, законодавчі можливості й обмеження інвестування, термін страхових договорів, можливості виходу на зовнішні ринки запозичень. Сформований інвестиційний потенціал дає можливість сформувати інвестиційну стратегію на основі поставлених цілей. Аналіз можливостей розміщення інвестиційних джерел та формування інвестиційного портфеля починається з вивчення законодавчих обмежень щодо активів інвестування та розподілу інвестиційного портфеля між різними категоріями активів. Управління інвестиційним портфелем потребує від страхової компанії постійного моніторингу і розгляду його структури відповідно до обраної інвестиційної політики. Останнім етапом інвестиційної діяльності страхової компанії є оцінка її ефективності, тобто відповідності результатів інвестиційної діяльності наміченим показникам за кожною поставленою ціллю і принципам розміщення страхових резервів.