ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ СПИРТОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ  ДИСЕРТАЦІЙНОЇ  РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання, зв’язок з науковими програмами, об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування інноваційної політики підприємства” на основі здійснених досліджень визначено сутність інноваційної політики підприємства, визначено її типи та систематизовано складові та їх формування за напрямами, вперше розроблені методичні підходи до оцінки ступеня сформованості інноваційної політики підприємства.

Огляд літературних джерел і проведені дослідження дають підставу стверджувати про відсутність єдиного підходу до визначення поняття «інноваційна політика підприємства». Беручи до уваги існуючі наукові підходи, в роботі подано авторське визначення інноваційної політики підприємства як комплексу заходів, що забезпечать конкурентоспроможність підприємства у довготривалому періоді і включають в себе розробку інноваційної стратегії та рішення тактичних завдань щодо реалізації попиту споживачів на інноваційну продукцію.

Автором запропоновано формування інноваційної політики з урахуванням її складових: маркетингу інновацій; політики науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських розробок; політики структурних змін; технічної політики та інвестиційної політики. Кожна складова в свою чергу повинна формуватись за певними напрямами. На основі проведеного дослідження нами встановлено наявність взаємозв’язку між складовими інноваційної політики. Однак, кожна з них вносить свій окремий вклад в оцінювання інноваційних заходів. Взаємозв’язок складових інноваційної політики створює умови для обґрунтованого прийняття та оперативної реалізації ефективних інноваційних рішень з урахуванням змін, що стались у зовнішньому середовищі. Виходячи з досліджень складових інноваційної політики підприємства можна зробити висновок, що своєчасне розпізнавання нових вимог забезпечується відповідними маркетинговими дослідженнями, за результатами яких визначаються напрями інноваційних змін і окреслюють завдання у сфері науково-технічних та конструкторсько-технологічних робіт.

 На нашу думку, маркетинг інновацій як складова інноваційної політики підприємства повинна формуватись за такими напрямами: дослідження ринку, встановлення цін та інноваційного оновлення підприємства. Політика науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських розробок формується за напрямами: дослідницьке виробництво, наукова та технічна політика. Політика структурних змін – культура підприємництва, організаційна структура та кадрова політика. Технічна політика як складова інноваційної політики підприємства формується за такими напрямами: політика технічного переозброєння, комунікаційна та виробнича політика. В свою чергу інвестиційна включає економічну та фінансову політику.

Досліджуючи теоретичні аспекти формування інноваційної політики підприємства нами виявлено відсутність кількісних методів оцінки її ступеня сформованості, що дає можливість встановити дієвість її впливу на розвиток підприємства за рахунок оптимального формування складових за напрямами. Автором вперше запропоновано методичні підходи до кількісної оцінки ступеня сформованості інноваційної політики підприємства (рис.1).

Запропоновані нами методичні підходи дають можливість розробити інтегральну оцінку ступеня сформованості інноваційної політики підприємства за кожною складовою () ( 1.):

,

(1)

де n – кількість напрямів кожної складової інноваційної політики;

 – показник оцінки j-того напряму i-тої складової інноваційної політики підприємства;

 - ваговий коефіцієнт j-того напряму і-тої складової інноваційної політики. Цей коефіцієнт визначається методом експертної оцінки, при цьому , n – кількість напрямів складових інноваційної політики.

Показники j-того напряму i-тої складової інноваційної політики () ми пропонуємо розраховувати методом середньо арифметичного значення, а самі показники попередньо нормалізуються і приводяться до єдиної системи вимірювань.