У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання дослідження, а також положення, що виносяться на захист, розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.
У першому розділі «Концептуальні основи підвищення економічної ефективності функціонування машинобудівних підприємств» узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності категорій «ефективність функціонування підприємства», «підвищення ефективності функціонування підприємства», запропоновано методологічні основи класифікації ефективності функціонування підприємства, досліджено вплив мінливості ринку на ефективність діяльності господарюючого суб'єкта, а також обґрунтовано взаємозв'язок економічної стійкості підприємства та ефективності його функціонування.
Комплексне дослідження категорії «ефективність функціонування підприємства» дозволило визначити її як відношення кінцевого фінансового результату діяльності підприємства до суми витрат на виробництво та реалізацію продукції, а також витрат на управління підприємством в довгостроковій і короткостроковій перспективі, тобто з урахуванням тимчасового лага досягнення ефективності діяльності.
Ефективність функціонування промислового підприємства запропоновано класифікувати за окремими ознаками (за наслідками, місцем отримання ефекту, мірою збільшення, метою визначення, сферами застосування, об'єктами визначення, природою виникнення, місцем виникнення, об'єктом оцінки). У зв'язку із мінливими зовнішніми умовами функціонування доцільно ввести у класифікацію видів ефективності функціонування підприємства ознаку часу досягнення. При цьому виділено два види ефективності діяльності підприємства − стратегічну і оперативну. В основу цієї класифікаційної ознаки пропонуємо покласти термін реалізації (досягнення) ефективності діяльності промислового підприємства. Засоби досягнення як оперативної, так і стратегічної ефективності можуть бути як загальними, тобто впровадження нової техніки і технологій, освоєння виробництва нового виду продукції та ін., так і властивими тільки одному з указаних видів ефективності.
З'ясовано, що підвищення ефективності функціонування підприємства є приростом кінцевого фінансового результату діяльності підприємства, що припадає на одну одиницю зроблених витрат, і є умовою виживання виробничої одиниці в ринковій економіці та постійним завданням органів управління підприємством. Забезпечення високого рівня ефективності обумовлюється різними чинниками, які класифікуємо залежно від основних напрямів розвитку підприємства, місця реалізації, впливу на показники роботи підприємства, можливості виявлення тощо.
В умовах ринку ефективність функціонування безпосередньо залежить від стабільності зовнішнього середовища. У дослідженні сформульовано визначення поняття «нестабільність середовища функціонування», під яким розуміємо диференціацію якісного стану чинників зовнішнього середовища функціонування підприємства залежно від швидкості змін, можливості прогнозування та своєчасного реагування на них. При цьому виділено такі рівні нестабільності середовища господарювання: стійкий; що має позитивну динаміку; непостійний; нестійкий.
Перші два рівні нестабільності середовища характеризуються високою ефективністю підприємств, оскільки вони здебільшого мають стабільний дохід, якій постійно підвищується. Вони мають оптимальні витрати на реалізацію продукції, можливість появи конкурентів або повністю відсутня, або дуже слабка, продукція, що випускається, знаходиться на стадії зрілості. Непостійний рівень стабільності припускає помірну ефективність функціонування, що визначається появою конкуренції на ринку, впливом поведінки споживачів на результативність підприємства, відповідно збільшенням витрат на реалізацію продукції. Нестійкий рівень стабільності характеризується низьким рівнем ефективності через загрозу появи нових конкурентів у зоні господарювання підприємства, підвищенням рівня витрат на реалізацію продукції, активним впливом клієнтів компанії на ії діяльність.
Обґрунтовано, що мінливість ринку впливає на ефективність функціонування підприємства, формуючи його зовнішнє середовище господарювання, і вимагає від нього механізму пристосування, що приводить до зміни стратегії та структури управління, тобто до організаційних і технологічних змін. При цьому під зовнішнім середовищем господарювання розуміємо сукупність об'єктивних чинників зовнішнього оточення підприємства, які безпосередньо або опосередковано впливають на його. У той же час підприємства також гeнeрyють зміни в зовнішнє середовище, впроваджуючи на pинoк нові тoвapи і технології.
Аналіз ефективності функціонування машинобудівного комплексу України за період з 2002 по 2010 рр. за основними техніко-економічними показниками дозволив визначити загальні закономірності функціонування машинобудівної галузі. А розрахунки показників ефективності використання основних засобів, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шістнадцяти підприємств машинобудівної галузі Одеської області дозволили сформувати систему оцінювання рівня ефективності діяльності підприємства:
1) високий рівень ефективності, при якому підприємство отримує стабільний позитивний кінцевий фінансовий результат, спостерігається позитивна динаміка показників рентабельності активів;
2) низький рівень ефективності: витрати підприємства знаходяться практично на рівні прибутків або нижче, що проявляється в отриманні збитків.
Використовуючи матричний підхід до аналізу економічних явищ, а також, ґрунтуючись на визначених вище рівнях нестабільності зовнішньої середи функціонування підприємства і системі оцінювання рівня ефективності діяльності підприємства, було запропоновано матрицю оцінки середовища функціонування підприємств різного рівня ефективності.
При цьому позиція «низький-нестійкий» характеризується як небажане середовище функціонування підприємства, оскільки, з одного боку, підприємства вже отримують низький фінансовий результат − прибуток (або не отримують взагалі − збитки), а умови їх функціонування непередбачувані, тому можливість покращити свій фінансовий стан у підприємства знижується. Позиція «високий − стійкий» – найкраща, тому що підприємство має можливість передбачити, спрогнозувати майбутні зміни зовнішнього середовища та його діяльності, характеризується позитивним фінансовим результатом діяльності, здатне впливати на зовнішні чинники та нарощувати обсяги виробництва, реалізації, прибутку.
Результатом ефективного функціонування підприємства може бути економічна стійкість, що являє собою здатність підприємства впродовж певного періоду часу зберігати свої якісні і кількісні характеристики під впливом змін зовнішнього середовища функціонування. Стійкий економічний розвиток досягається не лише як результат адаптації до зовнішнього середовища, що змінюється, а як результат активного формування цього середовища та створення нових принципів реакції на зміни. Проте не лише здатність підприємства протистояти змінам зовнішнього середовища, але і впливати на ці зміни характеризують економічну стійкість господарюючого суб'єкта. На нашу думку, цю здатність можуть мати підприємства, що займають високу частку на ринку або підприємства, що здійснюють самостійно активні стратегічні дії, або підприємства, що проводять активну політику спільно з іншими господарюючими суб'єктами. В останньому випадку, об'єднавши зусилля, підприємства здатні сформувати деякі аспекти зовнішнього середовища функціонування з урахуванням своїх інтересів.
У другому розділі «Розробка комплексної системи оцінювання ефективності діяльності підприємства в нестабільних умовах» проведено докладний аналіз розвитку промисловості і машинобудівного комплексу України. Виявлено тенденції високого темпу зростання машинобудівної галузі порівняно з розвитком народного господарства України в цілому. Підтвердженням цього є індекс загального обсягу виробництва машинобудівної продукції вищий за індекс валового внутрішнього продукту за винятком 2008-2009 рр. Водночас для промисловості України характерна найвища частка збиткових організацій, у середньому за період 2001-2009 рр. 40% підприємств галузі функціонують неефективно. З 2001 року по 2007 рік їхня частка має стійку тенденцію до зниження, проте у 2008-2009 рр. спостерігається стрімке зростання цього показника. Ця тенденція притаманна практично всім основним видам діяльності економіки країни: відбувається незначне зниження частки збиткових підприємств до 2008 року, а потім до 2009 року − різке зростання збиткових підприємств.
Проте з точки зору співвідношення ефективних та неефективних підприємств ситуацію можна назвати критичною: практично в усіх галузях економіки України значення питомої ваги збиткових підприємств дорівнює 40%. При цьому машинобудування України розвивається стабільними темпами, про що свідчить показник обсягу виробництва. Його значення характеризує нарощування обсягів виробництва машинобудівної продукції з року в рік, окрім 2008-2009 рр. Головною причиною тому стала нездатність машинобудівних підприємств адаптуватися до нових умов господарювання і частково втрата ділових зв'язків під впливом світової фінансової кризи.
Визначені загальні закономірності та особливості функціонування машинобудівних підприємств у ринковому середовищі дозволили сформувати дворівневу систему оцінювання ефективності функціонування підприємства
