У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання, предмет та об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні та практичні засади планування конкурентоспроможності машинобудівних підприємств» розкрито сутність та властивості конкурентоспроможності підприємства, систематизовано фактори формування конкурентоспроможності підприємства, обґрунтовано значення планування конкурентоспроможності в системі менеджменту підприємства.
Термінологічна однозначність є методологічною базою для здійснення наукових досліджень у будь-якій сфері. Це твердження повною мірою стосується трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства», оскільки у літературі та на практиці існує велике різноманіття поглядів та позицій щодо тлумачення цієї категорії.
Виокремлено та охарактеризовано основні властивості категорії «конкурентоспроможність підприємства», а саме: порівнянність, просторовість, динамічність, предметність, атрибутивність, врахування внутрішніх та зовнішніх умов функціонування, системність. На підставі вивчення літератури та врахування вищеперелічених властивостей уточнено трактування категорії «конкурентоспроможність машинобудівного підприємства» як: комплексне поняття, яке відображає конкурентні переваги конкретного машинобудівного підприємства над іншими за сукупністю параметрів (економічних, фінансових, виробничих, ринкових, кадрових, товарних тощо), що певним чином між собою поєднані та формують пріоритетну унікальність і закріплення позицій на певному ринку у конкретний проміжок часу при визначеному впливі середовища функціонування. Таке визначення характеризується комплексністю, враховує просторові, часові, предметні, атрибутивні, відносні та інші властивості.
Відштовхуючись від запропонованого трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства» під плануванням конкурентоспроможності підприємства доцільно розуміти вид управлінської діяльності, який спрямований на перспективне визначення сукупності порівняльних переваг підприємства у різних сферах (економічній, технологічній, кадровій, товарній, ринковій тощо), поєднання яких сформує для нього більш стійкі позиції на певному ринку у відповідний період часу у порівнянні з визначеними конкурентами та з урахуванням змін середовища функціонування.
Автором виокремлено основні причини, які зумовлюють необхідність планування конкурентоспроможності на машинобудівних підприємствах, а саме: врахування викликів середовища функціонування, цілеспрямоване формування ринкових позицій підприємства у конкретних просторово-часових умовах, діагностика перспектив розвитку конкурентів підприємства, прогнозування кон’юктури ринку, визначення переліку ключових факторів, які у майбутньому визначатимуть рівень конкурентоспроможності підприємства, оцінювання потенційних ризиків, які можуть погіршити ринкові позиції підприємства, визначення переліку конкретних способів підвищення конкурентоспроможності підприємства тощо.
На основі аналізування літературних джерел сформовано комплексну класифікацію різновидів конкуренції за низкою важливих ознак (за підставою, способами здійснення, характером, приналежністю до галузі, балансом конкурентів, рівнем диференціації товарів, формою, рівнем здійснення, результативністю, рівнем інтенсивності, регульованості, об’єктною характеристикою), котра дає змогу учасникам конкурентних відносин ідентифікувати тип конкуренції, що властивий їм, а також їхнім суперникам, та зорієнтувати їх на певну модель управління власною конкурентоспроможністю. Виконані дослідження дали змогу ґрунтовно охарактеризувати чотири моделі конкуренції на ринку (досконалу та монополістичну конкуренцію, монополію та олігополію) та виокремити їхні характерні ознаки. Встановлено, що для машинобудування більш характерною є олігополістична модель та монополістична конкуренція, хоча в унікальних, високотехнологічних сферах спостерігається наявність монополістичних моделей.
На підставі вивчення теорії і практики функціонування машинобудівних підприємств удосконалено класифікацію факторів конкурентоспроможності підприємств машинобудівної сфери шляхом виокремлення істотних та незалежних ознак, а саме: середовища функціонування, змістових характеристик, рівня впливу, урегульованості та прогнозованості впливу факторів, сили та напряму впливу. Запропонована класифікація факторів конкурентоспроможності машинобудівних підприємств покликана сформувати багатостороннє, комплексне та уявлення про максимально можливу кількість чинників, які формують конкурентні переваги та стійкі позиції на ринку для підприємств сфери машинобудування.
Результати аналізування літературних джерел, праць провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, присвячених проблемам конкурентоспроможності підприємств, дають змогу стверджувати, що в існуючих дослідженнях ґрунтовно розкрито методологічні та методичні положення з оцінювання конкурентоспроможності підприємств, концептуальні основи розвитку теорії конкурентоспроможності, конкурентні переваги підприємства, конкурентоспроможність продукції тощо. Поряд з цим недостатньо досліджені особливості комплексного управління конкурентоспроможністю підприємства та, зокрема, її планування, що не дозволяє цілеспрямовано забезпечувати очікувані ринкові позиції.
Виокремлено місце планування конкурентоспроможності підприємства в системі менеджменту на першому етапі реалізації конкретної функції менеджменту – управління конкурентоспроможністю підприємства. Варто зауважити, що в межах процесу менеджменту планування конкурентоспроможності здійснюється у керуючій системі підприємства на етапі реалізації технології менеджменту (послідовного виконання функцій: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання), спрямоване на створення методів менеджменту, які надалі повинні перетворитись в управлінські рішення, на засадах механізмів лідерства та влади забезпечити вплив на керовану систему підприємства. Виконані дослідження дали змогу розвинути класифікацію видів планування конкурентоспроможності, в межах якої автором запропоновано класифікаційні ознаки виокремлення видів планування за вхідною базою, варіантністю, ієрархічністю, адаптивністю (табл. 1).
Як свідчать проведені дослідження, планування конкурентоспроможності підприємства є об’єктивною необхідністю його виживання на ринку, оскільки дозволяє цілеспрямовано формувати конкурентні переваги, забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих умов функціонування, дозволяє оцінити потенційні загрози та ризики, водночас, сформувати шляхи їх попередження або боротьби, створює базу для цільового розвитку підприємства на засадах зміцнення його сильних позицій та подолання слабких сторін
