ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ КОМУНІКАЦІЙ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ

Короткий зміст

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теорія та методологія формування системи комунікацій еколого-економічного управління промисловим виробництвом» досліджено сутність системи комунікацій еколого-економічного управління, проаналізовано генезис підходів до управління комунікаціями виробництва, розроблено концепцію формування системи комунікацій еколого-економічного управління промисловим виробництвом.

У результаті дослідження теоретичних основ екологічно орієнтованого управління було виявлено термінологічну неточність у розумінні основних категорій, пов’язаних із формуванням системи комунікацій еколого-економічного управління. Існуюча дефініційна невідповідність є вагомим питанням підвищення ефективності функціонування виробництва. Для визначення змісту поняття «система комунікацій еколого-економічного управління» було проведено семантичний аналіз, результатом якого стала розробка матриці взаємозв’язків понять, що входять до складу дефініції, а саме: „система”, „комунікація”, „екологія”, „економіка”, „управління” (табл. 1).

У результаті дослідження встановлено, що еколого-економічне управління є  добровільною, ініціативною та результативною частиною загальної системи управління, яка орієнтована на реалізацію власних екологічних цілей, спрямоване на мінімізацію витрат та зміцнення ринкових позицій за рахунок досягнення одночасно й економічних, й екологічних результатів діяльності. Використовуючи такий підхід до управління, слід звернути увагу на зміни в його інструментах, насамперед у комунікаціях. Якщо мова йде про еколого-економічне управління, то й система комунікації виробництва повинна бути екологічно орієнтованою та забезпечувати багатосторонню взаємодію, що дозволяє зацікавленим особам отримати інформацію, пов’язану з екологічною ситуацією досліджуваної системи.

На основі результатів отриманих внаслідок проведеного термінологічного та семантичного аналізу, запропоновано визначення поняття „система комунікацій еколого-економічного управління”, під яким пропонується розуміти сукупність комунікаційних процесів, які забезпечують багатосторонні взаємодії управління при реалізації екологічних цілей та завдань, розроблених на підставі принципів екологічної ефективності та безпеки.