УПРАВЛІННЯ КАТАСТРОФІЧНИМИ СТРАХОВИМИ РИЗИКАМИ ПРИ ФОРМУВАННІ КОНВЕРГЕНТНОЇ МОДЕЛІ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, визначено зв’язок дисертації з науковими програмами і темами, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи управління страховими ризиками при розвитку конвергентних процесів на фінансовому ринку” досліджено сутність катастрофічних страхових ризиків, узагальнено теоретико-методологічні підходи до управління страховими ризиками та визначено сучасні тенденції щодо використання альтернативних інструментів управління страховими ризиками, які виникають на тлі формування конвергентної моделі світового фінансового ринку.

На основі систематизації наукових поглядів щодо трактування поняття “ризик” з позиції його характеристики як основоположної категорії страхування вказується на необхідність розгляду ризику як двовимірної величини, що, з одного боку, характеризує ймовірність настання страхової події, а з іншого – обсяги збитків від її настання.

На основі аналізу видів ризиків за ознакою величини збитків визначено, що катастрофічні ризики є найбільш небезпечними з точки зору впливу на фінансову стійкість страхових компаній, оскільки можуть бути відшкодовані лише частково, а для їх покриття необхідним є залучення фінансових ресурсів із багатьох джерел.

В роботі відзначено, що поняття катастрофічного ризику та ризику катастроф не завжди є тотожними. Їх ідентифікація здійснюється за різними класифікаційними ознаками – відповідно, розміру збитку від ризику та причини його виникнення. Враховуючи, що катастрофічний за обсягами збитків ризик в переважній більшості зумовлюється катастрофою, то в даному аспекті їх ототожнення є можливим.

Забезпечення страхування катастрофічних ризиків можливе лише у випадку їх відповідності основним та додатковим критеріям прийняття ризиків на страхування. До основних критеріїв віднесені випадковість та кількісна вимірюваність ризиків, до додаткових – однозначність, легітимність, економічна виконуваність,  взаємність та незалежність ризиків.

Прийняття катастрофічних ризиків на страхування передбачає застосування комплексу заходів щодо управління такими ризиками – мінімізації рівня даних ризиків або зменшення збитків від настання страхових випадків. У роботі встановлено зв’язок між реалізацією зазначених заходів із різними аспектами діяльності страхової компанії (проведенням актуарних розрахунків, управлінням структурою страхового портфеля, резервною політикою) та обґрунтовано потребу у застосуванні системного підходу до управління страховими ризиками.

Формалізація процесу управління страховими ризиками дозволила ідентифікувати два основні блоки управлінських заходів стосовно впливу на страхові ризики. Перший блок включає: сукупність підготовчих дій, пов’язаних із визначенням загальної мети страхової діяльності конкретного страховика; встановлення переліку ризиків, що можуть бути взяті на страхування; діяльність страхових компаній з аналізу та оцінки ризиків, що передаються їм на страхування від фізичних та юридичних осіб – страхувальників. Результатом виконання підготовчих дій щодо управління страховими ризиками є прийняття рішення про взяття ризику на страхування (повністю чи частково) або його відхилення, визначення умов страхування та підписання договору. Другий блок управлінських заходів стосується безпосередньо вибору та реалізації методів впливу на ризики, прийнятих страховиком за договорами страхування.

Узагальнення методів управління страховими ризиками відповідно до часу реалізації управлінських дій дало змогу виділити наступні види заходів впливу на ризики після прийняття їх на страхування: проведення превентивних заходів, формування страхових резервів, здійснення операцій перестрахування та застосування альтернативних інструментів управління страховими ризиками. Формування останніх стало можливим завдяки розвитку конвергентних процесів між сегментами фінансового ринку, що проявляються у поступовому їх зближенні та взаємопроникненні, а також у формуванні спільних рис їх функціонування, застосовуваних інструментів, технологій тощо.

У роботі виокремлено дві групи факторів зближення страхового ринку і ринку капіталу в контексті формування конвергентної моделі розвитку фінансового ринку: 1) фактори, що забезпечили можливість конвергенції – передумови конвергенції (розвиток інформаційних технологій, загальні глобалізаційні процеси в економіці, спрямованість на максимізацію вартості акціонерного капіталу, розвиток технологій ризик-менеджменту) та 2) фактори, що визначили необхідність конвергенції (циклічність перестрахового ринку, недостатня фінансова місткість страхового ринку, розвиток нових видів ризиків, зростання частоти і масштабності катастроф).

Проведене дослідження еволюції розвитку альтернативних інструментів управління страховими ризиками дозволило виділити види цінних паперів та похідних фінансових інструментів, пов’язаних з договорами страхування: облігації катастроф, облігації екстремальної смертності, варанти страхових збитків, катастрофічні свопи, перестрахові сайдкари, обмежене перестрахування, катастрофічні фондові опціони “пут” та інші. У роботі доведено, що найбільше поширення у світовій практиці отримали облігації катастроф, що являють собою вид цінних паперів, погашення основної суми та виплата відсотків за якими залежить від факту настання визначеної катастрофічної події.