СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНО-ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади інвестиційно-фінансового забезпечення агропродовольчої сфери України» обґрунтовано сутність, індикатори та фактори розвитку інвестиційно-фінансового забезпечення, узагальнено різноманітні підходи до обґрунтування його стратегій, систематизовано методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств агропродовольчої галузі.

Ринкові перетворення на сучасному етапі становлення економічної системи України супроводжуються перебудовою структури фінансових ресурсів підприємств, а також кредитної системи у вигляді розширення кредитних відносин, виникнення нових видів позик і кредитних інструментів. У результаті зростає роль ефективності використання фінансів, оптимального розподілу активів підприємства та джерел їх фінансування. Зазначене потребує перегляду важливих інвестиційних та фінансових теоретичних положень, поглиблення поняття інвестиційно-фінансового забезпечення підприємств і галузей.

На наш погляд, інвестиційно-фінансове забезпечення агропродовольчої сфери – це економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу ефективного забезпечення і мобілізації товарно-грошових, інвестиційних та фінансових ресурсів з метою гарантування продовольчої безпеки країни.

Ми поділяємо думку, що через інвестиційно-фінансове забезпечення галузі, а саме агропродовольчої сфери, відбувається вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства загалом. Тобто мета фінансової політики держави та інвестиційно-фінансового забезпечення галузі нерозривно пов'язана зі стратегією розвитку всієї агропродовольчої сфери і реалізується в єдиному комплексі з нею. Зокрема, метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

Головним завданням стратегії розвитку інвестиційно-фінансового забезпечення агропродовольчої сфери є розбудова ефективного фінансового сектору, здатного забезпечувати її необхідними фінансовими ресурсами та підтримувати соціальний розвиток сільських територій, інтеграцію галузі у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та продовольчій безпеці України.

Основними цілями стратегії розвитку інвестиційно-фінансового забезпечення агропродовольчої сфери є досягнення її стійкості, відкритості та конкурентоспроможності. У загальному контексті стійкість фінансового сектору передбачає його здатність до самодостатнього розвитку, протидії негативному впливу інших держав на внутрішню фінансову політику України, а також нейтралізації загроз світових фінансових криз.

Трансформаційні перетворення в агропродовольчій сфері за останні  роки виявили нові невирішені аспекти цієї проблеми. Найважливішими з них, на наш погляд, є: потреба комплексної оцінки фінансової політики аграрної сфери економіки як економічної категорії; дослідження напрямів та елементів інвестиційно-фінансового забезпечення відповідно до сучасних запитів практики; нерозвиненість і недостатнє використання в ринковій економіці України таких синтетичних фінансових важелів, як лізинг, факторинг, франчайзинг; відносно повільне впровадження інтернет-технологій, важливість яких у сучасних умовах виділяє їх в окремий фінансовий важіль; аналіз впливу оподаткування на стан розвитку аграрної сфери економіки тощо.

У другому розділі «Аналіз сучасного стану інвестиційно-фінансового відносин в агропродовольчій сфері України» здійснено комплексне дослідження сучасного стану інвестиційного забезпечення агропродовольчої галузі, ґрунтовний аналіз розвитку фінансових відносин підприємств, механізмів інвестиційно-фінансового регулювання діяльності галузевих підприємств.

Агропродовольча сфера України гарантує продовольчу безпеку та незалежність держави, формує 17% валового внутрішнього продукту та близько 60% фонду споживання населення. Крім того, вона є одним з основних бюджетоутворюючих секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 8–9%, а також займає друге місце у товарній структурі експорту економіки.

Інвестиції в агропродовольчу сферу України є найбільш привабливим джерелом матеріально-технічного та фінансового забезпечення. Однак їх обсяг та рівень ефективності залишаються вкрай недостатніми через наявність цілої низки чинників: нестабільність політичної ситуації і законодавчої бази, низька інвестиційна привабливість української агропродовольчої сфери для іноземних інвесторів та ін. Для виведення підприємств агропродовольчої сфери з інвестиційної кризи та забезпечення помірного або інтенсивного інноваційного розвитку необхідно щорічно забезпечити активний приплив інвестицій і поступальне збільшення їх обсягу, що неможливо без максимального залучення іноземних інвестицій.

Дослідження структури інвестицій за джерелами фінансування дозволяє зробити висновок, левова частка інвестицій в основний капітал надходить від власних коштів підприємств та організацій (від 66,8% в 2001 році до 57,4 в 2005 році). За період 2001-2005 років друге місце займали кошти державного та місцевих бюджетів, до 2009 року ситуація змінилася - на другому місці кредити банків та інших позик. В цілому по Україні підприємства агропродовольчої сфери працюють за рахунок власних ресурсів, які нині за питомою вагою є значними, проте недостатніми для самофінансування.