КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА

Короткий зміст

Основний зміст

У першому розділі – “Теоретико-методологічні підходи до формування конкурентних переваг в умовах викликів глобалізації” – визначено гносеологічні витоки та еволюційні зміни у теорії конкурентних переваг, сформульовано категоріальний апарат дослідження, висвітлено концепції формування конкурентних переваг в аграрному секторі, окреслено імперативи глобалізації агропродовольчих ринків та розкрито сучасний методологічний інструментарій оцінки конкурентоспроможності і конкурентних переваг.

Дослідження еволюційних змін теорії конкурентних переваг дозволило виділити чотири основні підходи до їх становлення та реалізації – статичний, динамічний, комплементарний і холістичний. Останні два характеризують сучасний період і доповнюють один одного. Холістична парадигма перебуває на стадії науково-методологічного становлення. Класифікація теорій конкурентних переваг за методологічною сутністю відносно підходу до їх формування дозволяє виділити вісім формалізованих ключових факторів, що зумовлюють їх походження (рис. 1).

З’ясовано, що теоретичні положення концепцій формування конкурентних переваг зводяться до трьох основних видів: ринкової, ресурсної та інституціональної. Відповідна парадигма прийнятна і для аграрного сектора як одного з провідних системоутворюючих елементів економіки.

Процес глобалізації світової економіки, яка стала взаємозалежною і більш інтегрованою, має дві основні складові: глобалізацію ринків і глобалізацію виробництва. Обидва процеси залежні, насамперед, від наявності конкурентних переваг суб’єктів господарювання. Методологічні підходи до діагностики прикладних і обґрунтування теоретичних аспектів зазначених процесів ґрунтуються на сучасній парадигмі глобальної конкуренції. Ринок яскраво відображує наявність конкурентних переваг у суб’єктів господарювання і рівень їх конкурентоспроможності.

З методологічної точки зору, вивчаючи глобалізаційний вплив на формування і розвиток агропродовольчих ринків, необхідно враховувати “багатофункціональну природу” сільського господарства не тільки з позиції виробництва продукції рослинництва і тваринництва, але й ширше, з огляду на соціальні й екологічні аспекти. Результатом теоретико-методологічного і практичного осмислення феномену глобалізації і його проявів, передумов глобалізації ринків, визначення сутності і природи виявлень ринку, з’ясування особливостей розвитку сільського господарства і його безпосередній вплив на агропродовольчий ринок є формування системного уявлення про структуру глобального агропродовольчого ринку. Конфігурація глобального агропродовольчого ринку обумовлена глобальними детермінантами розвитку національних економік країн – суб’єктів ринкових відносин і рівнем їх конкурентоспроможності.

В умовах глобалізації агропродовольчих ринків необхідно визначити перелік стратегічних галузей сільського господарства і провести діагностику їх стану і відповідних сегментів ринків із метою максимальної адаптації до конкурентних умов зовнішнього середовища і створення глобальних продуктів. Авторські узагальнення досліджень у даному напрямі дозволяють запропонувати визначення, адекватне сучасним вченням і підходам. Пропонуємо під глобальним агропродовольчим продуктом розуміти сукупність параметричних характеристик продукції певної галузі із врахуванням особливостей країни походження, що уніфіковані і стандартизовані та  відповідають глобальним потребам споживачів.