ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У першому розділі дисертації “Концептуальні засади забезпечення фінансової стійкості банківської системи” здійснено структурно-декомпозиційний аналіз понять “стійкість”, “економічна стійкість” та “фінансова стійкість”, розвинуто категоріально-понятійний апарат у сфері дослідження ФСБС, обґрунтовано взаємозв’язок фінансової стійкості банківської системи з її фінансовою стабільністю, фінансовою безпекою, надійністю та ефективністю.

Узагальнення наукової думки з досліджуваної проблематики виявило наявність цілого ряду усталених методичних підходів до розуміння змісту поняття “стійкість”, найбільш поширеними з яких є наступні два: 1) стійкість як здатність системи зберігати свою структуру та функціональні особливості під впливом зовнішніх факторів; 2) стійкість як здатність системи функціонувати у станах, близьких до рівноважних, або відновлювати його після дестабілізації.

Серед цілого ряду видів стійкості (технологічна, організаційна, екологічна, кадрова, комунікаційна, соціально-психологічна, інноваційна, структурна тощо) економічна є однією з основних, оскільки перебуває у тісних суб’єктно-об’єктних взаємозв’язках з більшістю інших. Економічна стійкість, у свою чергу, також трактується неоднозначно в наукових працях, а саме як: 1) комплекс структурних елементів; 2) як стан ринкової системи (економічна рівновага); 3) здатність забезпечувати прибутковість. При цьому в межах економічної стійкості виділяють: ринкову, цінову, управлінську, виробничу, ділову, інвестиційну, фінансову та інші види стійкості.

Серед підходів до розуміння змісту поняття “фінансова стійкість” найбільш загальними автор вважає наступні: 1) фінансова стійкість як певний стан економічної системи (суб’єкта) або результат їх діяльності; 2) фінансова стійкість як здатність системи забезпечувати та підтримувати платоспроможність; 3) фінансова стійкість як реалізація ресурсного потенціалу.

Розглядаючи банківську систему як об’єкт забезпечення фінансової стійкості, науковці акцентують увагу: по-перше, на системному уявленні про здатність банківського сектора економіки протистояти зовнішнім шокам (відповідно до цього підходу банкрутство окремих банків не вважається загрозою для втрати стійкості всією банківською системою); по-друге, на здатності банківської системи на тривалій основі і без збоїв виконувати функцію трансформації заощаджень в інвестиції; по-третє, на здатності банківської системи запобігати виникненню системної кризи; по-четверте, на забезпеченні ФСБС через фінансову стійкість ключових банків та ринків.

У роботі ФСБС пропонується розуміти як внутрішню характеристику здатності банківської системи нівелювати внутрішні диспропорції та абсорбувати зовнішні шоки (збурення, які виводять систему зі стану рівноваги), виконувати всі свої функції в повному обсязі, сприяючи при цьому підвищенню ефективності національної економіки. Такий підхід відрізняється від існуючих принаймні двома принциповими положеннями. По-перше, автор вважає помилковим трактування ФСБС просто як здатності виконувати свої функції під впливом дестабілізуючих чинників, оскільки, як показав досвід, у 2007–2008 рр. банківські системи багатьох країн продовжували виконувати більшість своїх функцій (трансформаційну, емісійну), але без виконання стабілізаційної функції, що фактично призвело до “надування кредитних бульбашок”, дестабілізації діяльності банків, розбалансування всього фінансового ринку та перетворило банківську систему на джерело системної економічної кризи. Тому автор у визначенні підкреслює, що фінансово стійкою може вважатися лише та банківська система, яка в повному обсязі виконує всі свої функції без виключення та сприяє при цьому підвищенню ефективності національної економіки. По-друге, ФСБС автор розуміє не як результат діяльності або стан розвитку банківської системи, а як внутрішню характеристику її здатності функціонувати під впливом зовнішніх шоків та внутрішніх дестабілізуючих факторів.

Фундаментальними складовими концепції забезпечення ФСБС автор вважає:

1. Умови формування ФСБС (виявлення найбільш значущих ендогенних та екзогенних факторів, які виводять банківську систему з рівноваги, оцінювання сили їх впливу на ФСБС з метою виявлення найбільш небезпечних з них).

2. Інструментарій оцінювання (критеріальна база для оцінювання поточного рівня ФСБС, прогнозування тенденцій його зміни, кількісне вимірювання реакції на дестабілізуючі впливи).

3. Регулюючі заходи з боку регулятора (НБУ) щодо підтримання досягнутого рівня ФСБС або забезпечення досягнення бажаного рівня.

Саме ці базові складові і обумовили вибір мети дослідження та сформували логічну структуру дисертаційної роботи відповідно до загальної концепції забезпечення ФСБС (рис. 1).

Критеріями втрати банківською системою фінансової стійкості в роботі вважається факт настання однієї з таких подій: 1) рівень проблемних активів складає більш ніж 10 % від сукупних активів банківської системи; 2) фінансова підтримка банківського сектора з боку уряду або центрального банку складає більш ніж 2 % від ВВП; 3) відбувається великомасштабна націоналізація банків або банкрутство банків, сукупна частка активів яких становить більш ніж 10 % від усіх активів банківської системи; 4) введено мораторій на повернення депозитів, підвищено рівень гарантування вкладів тощо.

У науковому та діловому економічному середовищі термін “фінансова стійкість банківської системи” часто використовується поруч з цілим рядом інших суміжних економічних понять: стабільність, надійність, ефективність, безпека тощо. У роботі обґрунтовано їх взаємозв’язки та місце кожної з них в межах категоріально-понятійного поля. Найбільш загальним поняттям з досліджуваних автор вважає саме ФСБС, оскільки воно відображає характеристику банківської системи – її здатність протидіяти шокам. Результатом реалізації цієї її характеристики слід вважати фінансову безпеку банківської системи, яка трактується в роботі як стан розвитку банківської системи, що відзначається збалансованістю, адаптивністю до зовнішніх та внутрішніх загроз та здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економіки. Таким чином, ФСБС пропонується розуміти як здатність до досягнення результату – фінансової безпеки банківської системи.

Що ж стосується фінансової стабільності банківської системи, то одна частина науковців вважає її синонімом ФСБС, а інша – фактично ототожнює з фінансовою безпекою (в тому її трактуванні, яке було викладено вище). Автором обґрунтовано, що при абстрагуванні від об’єкта дослідження стабільність слід вважати характеристикою динаміки протікання будь-яких процесів, тоді як стійкість – реакцією на збурення.