ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У дисертації розвинуто теоретико-методичні основи і концептуальні положення, що визначають вибір методів протидії корупції в системі податкових відносин, обґрунтовано наукові положення, які сприятимуть вирішенню актуального завдання зменшення рівня корупції та приведення податкової системи України до європейських взірців за критеріями трансакційних видатків і прозорості в роботі.

У першому розділі «Теоретичні основи протидії корупції у трансформаційній економіці» розкрито наукові положення, що визначають поняття корупції та її значення для економіки, класифікацію видів корупції, методи протидії корупції в системі податкових відносин.

Як показало дослідження, корупція − це комплексне соціально-економічне явище, яке спостерігається на різних рівнях соціальної організації сучасного суспільства, проникає в усі сфери громадського життя, зачіпає інтереси найрізноманітніших соціальних груп.

Особливе значення корупція має в системі податкових відносин. Це пов'язано, по-перше, з величезною кількістю податкових трансакцій, які відбуваються впродовж кожного звітного періоду; по-друге, з тією фундаментальною обставиною, що економічні інтереси суб'єктів господарювання і фіскальних органів держави, зобов'язаних вступати в податкові трансакції, часто не збігаються.

Аналіз теоретичних досліджень, присвячених проблемам корупції, свідчить, що хоча вона відома у світі повсюдно, нині не існує і, мабуть, не може бути створено її єдиного, універсального визначення. Це пояснюється тим, що розвиток корупції є процесом еволюційним, таким чином, її причини, ознаки і форми виявлення змінюються в часі та просторі.

До ознак корупції, які тепер широко визнані у світі, належать:

а) зловживання владою (abuse of power);

б) одержання особистої вигоди (private gain).

Проте очевидно, що ці ознаки не є вичерпними. Зловживання може бути не лише владою, але також посадою і ресурсами, вигода може бути не лише особистою, але і груповою, партійною тощо. У кожній країні може бути складений свій перелік ознак корупції, що відображає особливості й різні аспекти її історичного розвитку. У зв’язку з цим для того щоб досліджувати корупцію різнобічно й комплексно, слід підходити до її аналізу з різних точок зору: економічної, юридичної, політичної, моральної.

З економічної точки зору корупція − зловживання владою для одержання вигоди − пояснюється тим, що прибутки від корупційних трансакцій перевищують пов'язані з ними витрати, а отже, обидві сторони корупційних відносин (у даному випадку платники податків і податкові інспектори) одержують «прибуток» від такого виду діяльності. Доцільність боротьби з корупцією, з позицій економістів, також визначається порівнянням витрат і результатів, тому навіть теоретично її не можна ліквідувати повністю, а можна тільки привести до деякого прийнятного рівня, а заходи щодо боротьби з корупцією передбачають підвищення витрат корупційних трансакцій і зниження їх корисності через поліпшення роботи бюрократичної машини.

Якщо підійти до дослідження корупції в більш широкому соціокультурному контексті, то це явище не можна визначити через жодний універсальний статичний набір ознак (мати який принципово важливо з позицій законодавства), оскільки визначення корупції − це процес формування консенсусу суспільних інтересів і громадської думки відносно складу дій, які слід вважати корупційними, тобто такими, що відхиляються від допустимих у вживанні суспільної влади й одержанні приватних вигід. Такий консенсус, що виходить з особливостей історичного і культурного розвитку, в Україні ще не сформований остаточно.

У спеціальній літературі існує багато суджень про те, як має виглядати класифікація корупції. При цьому у зв'язку з різноманітністю і багатогранністю її проявів можна виділити і велику кількість ознак, що відносять це явище до певного класу заданої класифікаційної системи. З цієї ж причини важко витримати звичайне правило класифікації, що стосується об'ємної нарізності членів ділення та потребує, щоб не було жодного об'єкта множини, який одночасно належить до кількох членів ділення.

Виходячи з узагальнення різних літературних джерел запропоновано класифікацію видів корупції за такими критеріями, як територіальність, сфери прояву, громадське сприйняття, рівень, періодичність та ін.

Очевидно, що це далеко не вичерпний перелік ознак класифікації і не єдиний спосіб представлення видів корупції. Більше того, у латентній формі тут подано погляд спостерігача української дійсності, що накладає відбиток на одержаний результат. Тому запропоновані класифікаційні ознаки використано для того, щоб більш чітко обмежити предмет дослідження. Оскільки робота присвячена дослідженню корупції в системі податкових відносин, то її можна обмежити видами національної, економічної, «чорної», систематичної. Саме цим видам корупції приділено основну увагу. Для обґрунтування шляхів вирішення виниклих проблем доцільно проаналізувати можливі методи протидії корупції в системі податкових відносин.

В економічній теорії та практиці розроблено широкий спектр інструментів, покликаних боротися з корупцією, у тому числі в системі податкових відносин. Усі вони умовно поділені на чотири групи: фінансово-економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні та культурно-інформаційні.

Залежно від обставин місця і часу, особливостей інституціонального середовища, що склалося в цій країні й у цьому регіоні, одні з них можуть давати кращі, а інші − гірші результати. Наприклад, використовуючи фінансово-економічні методи, можна заохочувати чесну поведінку (підвищувати винагороду податкових службовців) або карати корупційну поведінку (посилювати покарання і домагатися їх невідворотності), а можна − те й інше одночасно. Можна, навпаки, робити акцент не на економічних стимулах, дієвість яких економісти часто переоцінюють, а, наприклад, на соціально-психологічних (зокрема, вихованні неприйняття корупції) або культурно-інформаційних методах. Що спрацює краще й у якій комбінації − апріорі визначити дуже складно. Для того щоб відповісти на це питання, необхідно, по-перше, виконати аналіз особливостей прояву корупції в системі податкових відносин України; по-друге, спираючись на його результати, обґрунтувати комплекс заходів щодо боротьби з корупцією, адекватних українській інституціональній структурі; по-третє, експериментально перевірити дієвість таких заходів, розроблених із використанням методів економіко-математичного моделювання.

У другому розділі «Аналіз корупції в системі податкових відносин України» виконано аналіз еволюції міжнародного і національного антикорупційного законодавства, виявлено особливості корупції в системі податкових відносин України, розкрито можливості використання економіко-математичних моделей для обґрунтування методів протидії корупції в системі податкових відносин.

Правовим фундаментом боротьби з корупцією в системі податкових відносин є антикорупційне законодавство: національне та міжнародне (норми якого мають пріоритет над національним).

Міжнародне антикорупційне законодавство має відносно коротку, але насичену історію і містить великий масив нормативно-правових актів, прийнятих різними міжнародними організаціями (ООН, Рада Європи, ЄС, ОЕСР, ФАТФ, СНД та ін.). Інтенсифікація розробки і прийняття міжнародних правових норм у цій сфері припадає на останні десятиліття, що характеризуються, з одного боку, прискоренням і розширенням процесів глобалізації (після розпаду світової соціалістичної системи), а з іншого − регіоналізацією, формуванням нових світових полюсів технологічного й економічного розвитку.

Україна вже імплементувала ряд міжнародно-правових норм у національну правову систему, що, безсумнівно, позитивно впливає на процеси боротьби з корупцією у країні. Проте міжнародні нормативно-правові акти, що мають більш універсальний, а отже, абстрактний характер, не можуть підміняти конкретне національне законодавство та не знімають відповідальності з уряду за формування такого правого фундаменту для боротьби з корупцією, який найкраще відповідає як довгостроковим стратегічним орієнтирам України, так і специфіці внутрішнього інституціонального середовища, що історично склалося.

Проте, судячи з реалій корупційних проявів, на практиці багато українських правових норм працюють погано. З одного боку, це пов'язано з тим, що в законодавстві є деякі прогалини й недоліки, а з іншого − воно не завжди належним чином ураховує національну специфіку тих корупційних відносин, які поступово формувались упродовж усіх 20 років державної незалежності й діють тепер в Україні. Тому для того щоб змінити ситуацію на краще, необхідно, по-перше, час на виявлення й усунення наявних у законодавстві недоліків; по-друге, стратегічно вивірені, послідовні та підтримувані всім суспільством дії щодо запобігання і протидії корупції з урахуванням сучасних особливостей розвитку Української держави. У зв'язку із цим поставлено завдання досліджувати особливості прояву корупційних відносин в економіці Україні.

Аналіз причин корупції в системі податкових відносин свідчить, що простого пояснення цього феномену не існує. Зазвичай вважають, що вона є наслідком заплутаного податкового законодавства, неправильного трактування функцій податкових органів, високого податкового навантаження на підприємства тощо. І це дійсно важливі чинники. За даними «Doing Business 2012», Україна все ще перебуває серед гірших країн світу і за критерієм податкового навантаження, і за кількістю податкових платежів, і за часом, що витрачається платниками податків на виконання своїх зобов’язань. Зрозуміло, що всі ці чинники мають важливе значення для прояву корупції у сфері податкових відносин.

Але проблема, на жаль, полягає не лише в якості нормативних актів і відносному рівні податків. Наприклад, у Скандинавських країнах, де податки традиційно дуже високі, корупція практично відсутня взагалі. А в багатьох пострадянських країнах, незважаючи на відносно низькі податки, корупція є дуже сильною