МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ БАНКУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, зв’язок роботи з науковими програмами, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи управління кредитним ризиком банку” досліджено сутність понять “кредитний ризик банку”, “індивідуальний кредитний ризик банку”, “портфельний кредитний ризик банку”; розроблено авторську класифікацію видів кредитного ризику банку; систематизовано фактори, що визначають рівень кредитного ризику банку; проаналізовано основні показники, що характеризують рівень кредитного ризику банків України, та визначено склад зовнішніх і внутрішніх факторів, вплив яких слід ураховувати при формуванні МУКРБ.

За результатами дослідження визначено, що в наукових працях і методичній літературі відсутній єдиний підхід до визначення поняття “кредитний ризик”.

Ґрунтуючись на положеннях теорії ризику та банківської справи, автором визначено сутність кредитного ризику банку, під яким пропонується розуміти ймовірність зміни вартості або визнання активів банку знеціненими/нестратегіч­ними через відкриття ризикової позиції, що виникає під впливом та внаслідок взаємодії зовнішніх і внутрішніх щодо банку ризик-факторів, і характеризується несприятливими відхиленнями від очікуваних результатів.

Обґрунтовано, що при формуванні МУКРБ доцільно виділяти індивідуальний та портфельний кредитні ризики.

Автором узагальнені розробки вітчизняних та зарубіжних науковців у сфері класифікації ризиків у цілому та кредитного ризику банку зокрема, у результаті чого пропонується наступна система ознак: специфічних, що визначають найбільш важливі аспекти, в межах яких здійснюється управління ним (сфера виникнення, джерело, носій і власник ризику, причини та формальні ознаки реалізації); загальних, що враховують базові аспекти управління ним (співвідношення періоду існування ризикової позиції і періоду, протягом якого діє кредитний ризик; співвідношення періоду існування ризикової позиції та рівня кредитного ризику; час виникнення кредитного ризику, очікувані негативні наслідки його реалізації, рівень кредитного ризику і ступінь його керованості).

Визначено, що при управлінні кредитним ризиком повинна бути сформована система ризик-факторів, що визначають його рівень.

За результатами дослідження запропоновано класифікувати фактори кредитного ризику на зовнішні загальні (зовнішня і внутрішня економічна, політична ситуації; соціальна напруга в суспільстві; форс-мажорні обставини) та зовнішні специфічні (характеристики позичальника та забезпечення за кредитом), які обумовлюють об’єктивну природу ризику, є некерованими та неконтрольованими; внутрішні загальні (стратегічні; операційні; юридичні) та внутрішні специфічні (характеристики кредитного продукту та концентрації кредитного портфеля), які обумовлюють суб’єктивну природу ризику, є керованими та контрольованими.

На основі проведеного аналізу у роботі визначено, що девальвація національної валюти, спад у більшості галузей економіки, а також негативний вплив ситуації на світових ринках у 2009–2010 рр. призвели до суттєвого зростання обсягів прострочених  і безнадійних кредитів (рис. 1). У 2010 році їх обсяг досяг 131,5 млрд  грн., а частка в загальному обсязі кредитної заборгованості склала 14,9 %.