СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ БАНКУ: КОНЦЕПЦІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ

Короткий зміст

Основний зміст Дисертації

У першому розділі «Теоретико-методологічний базис стратегічного управління конкурентоспроможністю банку» досліджено еволюцію теорій конкуренції та особливості конкурентних відносин у банківській сфері; розроблено концепцію та концептуальну модель стратегічного управління конкурентоспроможністю банку; встановлено предметно-змістовний взаємозв’язок між складовими елементами конкурентоспроможності банківської установи.

Дослідження еволюції теорій конкуренції та систематизація здобутків наукових шкіл щодо розуміння її змісту в рамках поведінкового, структурного та функціонального підходів свідчить, що для визначення особливостей конкуренції на ринку банківських послуг найбільш доцільним є поведінковий підхід. Це дозволило визначити сутність категорії «конкуренція на ринку банківських послуг» як боротьбу (суперництво) між банками, банками і спеціалізованими небанківськими фінансово-кредитними установами, банками та нефінансовими організаціями за прибуток шляхом максимального задоволення потреб клієнтів у фінансових послугах, в процесі якої забезпечуються провідні позиції на ринку внаслідок реалізації конкурентних переваг у менеджменті, технологіях та інноваціях. Проведений аналіз особливостей конкуренції у банківській сфері довів, що найбільш інтенсивно боротьба на ринку банківських послуг ведеться між банками (перший рівень конкуренції на ринку банківських послуг).

Запропонована автором класифікація видів конкуренції на ринку банківських послуг, що містить такі класифікаційні ознаки, як: рівень конкуренції, методи конкуренції, способи й характер задоволення споживчого попиту, модель ринку, суб’єкти конкуренції, сегменти ринку банківських послуг, характер розвитку конкуренції дозволила визначити основні тенденції і закономірності, котрі суттєво впливають на зміст, форми і методи конкурентної боротьби на ринку банківських послуг. У роботі визначено і досліджено характерні тенденції та закономірності конкуренції на ринку банківських послуг: універсалізація банківської діяльності; лібералізація, з одного боку, та посилення державного регулювання банківського бізнесу – з іншого; розширення територіальної сфери діяльності банків; переважно видовий характер внутрішньогалузевої конкуренції; диференційована олігополія, що дає широкі можливості для координації і погодження ринкової політики; глобалізація та інтернаціоналізація фінансових ринків, інтенсифікація експансії іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор, що зумовлює необхідність використання новітніх методів управління та інноваційних банківських продуктів і послуг; наявність обмежень цінової конкуренції, що висувають на перший план проблему управління якістю банківських продуктів і послуг, активізацію реклами. При цьому конкурентами банків виступають не тільки інші банки, але й спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи та нефінансові організації; банківські послуги певною мірою можуть заміщувати одна одну, але не мають конкурентоспроможних зовнішніх небанківських замінників. Доведено, що підвищення конкуренції на ринку банківських послуг, яке спостерігається протягом останніх років, зумовлює необхідність вирішення низки завдань, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків як на внутрішньому, так і на зовнішніх фінансових ринках.

У роботі концепцію стратегічного управління конкурентоспроможністю банку запропоновано розробляти з урахуванням таких положень: поєднання теорій системного, ситуаційного, процесного, цільового, екологічного, потокового, нормативного та синергетичного підходів; збір, аналіз, інтерпретація та застосування інформації про стан конкурентного середовища, наявну конкурентну позицію, конкурентні переваги та конкурентний потенціал; створення адекватних систем стратегічного управління конкурентоспроможністю на основі використання новітніх інструментів, методів, моделей та механізмів розробки і реалізації конкурентних стратегій, технологій ухвалення управлінських рішень та прогнозування їхніх наслідків; встановлення ефектив­них зв'язків та формування стратегічної поведінки персоналу. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що банк є відкритою і нерівноважною соціально-економічною системою, яка самостійно адаптується до змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі шляхом реалізації відповідної конкурентної стратегії, спрямованої на досягнення цілей конкурентної боротьби. Формалізувати концепцію стратегічного управління конкурентоспроможністю банку дозволила схема його організації (рис. 1): модель стратегічного розвитку системи описує взаємодію структурних елементів банку та вектор розвитку у конкурентному середовищі; властивості підсистеми реалізації стратегічного управління конкурентоспроможністю банку дозволяють визначити складові процесу усунення суперечностей між сформованою  моделлю стратегічного розвитку системи і зовнішнім середовищем, а підсистеми організації стратегічного управління банку в умовах конкурентного ринку – складові процесу узгодження і координації управлінських дій.