РОЗВИТОК ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретична база функціонування державного фінансового контролю як складової фінансово-бюджетного механізму” проведено структурно-декомпозиційний аналіз понятійно-категоріального апарату дослідження державного фінансового контролю; систематизовано його види, форми та методи, обґрунтовано їх роль у дотриманні фінансово-бюджетної дисципліни; запропоновано визначення поняття “механізм державного фінансового контролю”, здійснено формалізацію цього механізму та охарактеризовано його основні елементи.

Опрацювання теоретичного доробку стосовно питань державного фінансового контролю дозволило виявити різноманітність наукових підходів до сутності поняття “державний фінансовий контроль”, його цільової настанови, системи суб’єктно-об’єктних відносин, класифікаційних ознак та місця у фінансово-бюджетному механізмі країни.

Зокрема, аналіз функціонального, управлінського, цільового, юридичного підходів та розуміння державного фінансового контролю як специфічного виду діяльності дозволили визначити ДФК як систему економічних відносин, які виникають при формуванні, розподілі, використанні коштів державних фондів, фондів органів місцевого самоврядування з метою забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку територій і держави в цілому, а також виявлення та усунення різноманітних зловживань у сфері державних фінансів на принципах законності, економічності, ефективності, неупередженості, системності та систематичності.

Виходячи з необхідності дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, різноманіття цілей та напрямків використання державних фінансових ресурсів, ДФК є досить широким поняттям, що виражається в багатогранності його видів, які систематизовано, виходячи з таких ознак, як: час проведення, характер взаємовідносин суб’єкта і об’єкта, ступінь охоплення підконтрольного об’єкта, форми здійснення, відношення до власника, цільова спрямованість контрольних дій.

Наголошуючи на тісному взаємозв’язку між означеними видами ДФК та фінансово-бюджетної дисципліни, яка передбачає чітке дотримання встановлених правовими нормами вимог та порядку утворення, розподілу, перерозподілу і використання державних фондів та фондів місцевого самоврядування, в межах дисертаційної роботи відзначено, що ДФК сприяє її зміцненню та конкретизується у характерних йому формах, методах і специфічних прийомах.

Поділяючи підходи, втілені у міжнародних нормативно-правових актах, присвячених державному фінансовому контролю (Лімська декларація, Стандарти Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів), а також національних, визначено основні методи контролю: ревізія, перевірка, моніторинг та аудит, які втілені в окремих формах ДФК – інспектуванні, перевірці, державному фінансовому аудиті.

Визначення ступеня досягнення запланованих державою цілей, отримання громадянами якісних соціальних послуг у повному обсязі та виконання критеріїв результативного, економного та ефективного витрачання бюджетних коштів, спрямованих на вказані цілі, що досягається у результаті комплексного застосування вказаних методів суб’єктами ДФК відносно його об’єктів, є основою функціонування механізму ДФК.

Розуміння фінансового контролю як однієї з найважливіших складових фінансово-бюджетного механізму, визначеного в межах функціонального підходу до структурування фінансового механізму, виокремлення бюджетного контролю як пріоритетного виду ДФК, окресленого в межах організаційного підходу до структурування фінансово-бюджетного механізму та їх поєднання з урахуванням принципів фінансово-бюджетного устрою, фінансово-бюджетної дисципліни та фінансового контролю дозволило запропонувати визначення механізму ДФК. Так, автор визначає його як складову фінансово-бюджетного механізму, який створений для перевірки дотримання законності, ефективності та доцільності формування, розподілу, перерозподілу, використання державних фінансових ресурсів та виявлення їх резервів, розробки і реалізації заходів щодо усунення виявлених порушень та їх причин з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень та представлений підсистемами (цільовою, об’єктно-суб’єктною, функціональною та підсистеми забезпечення) з відповідною ієрархією відносин, що забезпечують функціонування механізму в цілому.