ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ТА ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано загальний стан розробленості проблеми у науковій теорії та педагогічній практиці, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні й концептуальні засади та методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві, наведено відомості про апробацію результатів та структуру дисертації.

У першому розділі “Підготовка майбутніх працівників органів внутрішніх справ до соціальної та виховної роботи з підлітками як педагогічна проблема” подано результати теоретичного аналізу стану розробленості проблеми запобігання правопорушень підлітків; розглянуто закордонний досвід підготовки поліцейських та особливості їх роботи щодо профілактики правопорушень неповнолітніх; визначено теоретичні, методологічні та правові засади підготовки майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи з підлітками; обґрунтовано критерії, показники та рівні готовності майбутніх правоохоронців до такої роботи.

Ретроспективний огляд проблеми запобігання правопорушень підлітків показав, що її розв’язанням займались біологи, медики, педагоги, психологи, громадські діячі (М. Бунаков, П. Гур’єв, Є. Гугєль, А. Ободовський, М. Рукавишников та ін.). На основі аналізу проведених наукових досліджень вченими було встановлено, що саме недостатнє виховання (або його відсутність), негативний вплив соціального середовища значною мірою сприяють вчиненню правопорушень підлітками. Виникла потреба розв’язання цієї проблеми, як шляхом зменшення негативного впливу соціального середовища на особистість, так і шляхом здійснення виховної роботи з самою особистістю. Однією із державних структур, діяльність якої спрямована на зменшення негативного впливу соціального середовища на особистість, на захист прав, на боротьбу із злочинністю і правопорушеннями, є правоохоронні органи.

Історична ситуація, що склалась на початку ХХ століття в Росії, а, отже, і в Україні як складової її територіальної частини у той період (Перша Світова війна, Жовтнева революція, Громадянська війна) зумовила необхідність активного залучення працівників міліції до розв’язання проблеми правопорушень і злочинності дітей та підлітків. Як показало вивчення літератури, на початковому етапі (1917-1928 рр.) на органи внутрішніх справ було покладено функції нагляду, припинення і покарання правопорушників. Поступово змінювались вимоги до діяльності міліції, і в 30-ті роки ХХ століття відповідними нормативними документами було закріплено здійснення працівниками міліції профілактичної та виховної роботи з дітьми та підлітками щодо запобігання вчинення ними правопорушень. Виконання цих складних функцій вимагало відповідної підготовки фахівців-правоохоронців.

Проведений екскурс в історію створення навчальних закладів, які здійснювали підготовку майбутніх працівників міліції, показав, що тривалий час підготовка у школах міліції здебільшого мала загальноосвітню, військову та політичну спрямованість, без урахування специфіки професійної діяльності та спеціалізації.

На початку 90-х рр. ХХ століття в зв’язку з кардинальними змінами в соціально-політичному житті нашої країни виникла гостра потреба переосмислення ситуації, що склалася у галузі підготовки фахівців міліції. У підготовці працівників ОВС відбулись наступні зміни. По-перше, змінилися пріоритети у рівні освіти працівників міліції – надання вищої освіти, а не середньої спеціальної, як було в радянський період; по-друге, формується система вищих навчальних закладів МВС України з різними спеціалізаціями; по-третє, в рамках одного вищого навчального закладу почали здійснювати підготовку спеціалістів для різних служб та підрозділів МВС.

Аналіз педагогічних, психологічних та інших досліджень дає підстави стверджувати, що різним аспектам професійної підготовки фахівців для органів внутрішніх справ в науці приділяли значну увагу (В. Барковський. Г. Васильєв, Ф. Думко, В. Дяченко, В. Конопльов, І. Михайліченко, А. Морозов, Г. Яворська та ін.), проте не стала предметом досліджень проблема підготовки майбутніх працівників міліції до соціальної та виховної роботи з підлітками щодо запобігання вчинення ними правопорушень.

Узагальнюючи аналіз закордонної практики діяльності спеціалізованих суб'єктів, функціонально покликаних здійснювати профілактику правопорушень серед неповнолітніх, слід зазначити, що ця робота ведеться за трьома основними напрямками. Перший напрямок – це створення правового поля для діяльності інституту ювенальної юстиції, впровадження нових соціально-педагогічних технологій у роботу з дітьми та підлітками, залучення недержавних структур до співпраці щодо попередження злочинності серед молоді . У значній кількості країн Заходу цей інститут існує багато років і за період свого існування довів не тільки свою життєздатність, але і безумовну необхідність. Другий напрямок пов'язаний зі створенням спеціалізованих судів, які є ядром ювенальної юстиції та відіграють у системі профілактики правопорушень неповнолітніх основну організуючу і координуючу роль.

Третій напрямок – це створення в структурі поліцейських органів спеціальних підрозділів, і покладання на них, поряд із традиційними професійними функціями, нової функції – соціально-педагогічної, здійснення різних видів виховання (правового, превентивного та ін.), профілактичної роботи з дітьми та підлітками з метою попередження вчинення ними правопорушень. У цілому ряді країн співробітники поліції (США, Канада, Франція та ін.) виконують широкий спектр обов'язків, пов’язаних з вихованням дітей та підлітків, правовою просвітою, профілактикою правопорушень, більш властивих органам освіти, соціальної захисту й ін. У цьому зв'язку кваліфікація майбутніх працівників міліції передбачає доволі широкий спектр знань та умінь, ніж у інших працівників. Закордонний досвід підготовки поліцейських та особливості їх роботи щодо профілактики правопорушень підлітків може бути використано у вітчизняній практиці підготовки майбутніх правоохоронців до цієї роботи.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з питань підготовки фахівців до професійної діяльності дозволив визначити теоретичні та методологічні засади підготовки майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи з підлітками. Концептуальними засадами підготовки майбутніх працівників було визначено: гуманістичний; діяльнісний; інформаційний, акмеологічний; інтегративно-дисциплінарний (цілісний); системний підходи. Основними психологічними концептуальними положеннями стали загальнопсихологічна теорія діяльності; теорія єдності свідомості та діяльності; концепція навчальної діяльності; психологічні теорії навчання та ін.

На основі аналізу змісту, організації та особливостей процесу підготовки майбутніх працівників міліції до професійної діяльності було обґрунтовано доцільність побудови процесу підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи на основі системного підходу.

Виходячи з того, що одним з напрямків професійної діяльності працівників ОВС є соціально-педагогічна діяльність, вважаємо, що і система підготовки включає в себе елементи системи соціально-педагогічної діяльності: мету, завдання, принципи, зміст, методи, форми, педагогічні умови, які сприятимуть досягненню поставленої мети, етапи реалізації підготовки, результат підготовки. Використання системного підходу дозволяє охопити всі елементи цього процесу і досягти мети підготовки – сформувати готовність майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи з підлітками.

При здійсненні підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками ми враховували, що професійна діяльність працівників правоохоронних органів має чітко визначені повноваження. Вивчення комплексу законодавчих, нормативно-правових, відомчих актів різної значущості (Конституція України, Закони України “Про міліцію”, “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, Накази МВС України, посадові інструкції та ін.) показало, що здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками безпосередньо входить до професійних обов’язків слідчого ОВС та оперуповноваженого КМСД. Але, не зважаючи на правову обґрунтованість їх професійної діяльності, натепер відсутнє науково-педагогічне і навчально-методичне забезпечення процесу підготовки фахівців до соціальної та виховної роботи під час навчання у ВНЗ МВС України.

Аналіз практики професійної діяльності фахівців відповідних підрозділів дозволив визначити особливості соціальної та виховної роботи працівників ОВС з підлітками, їх професійні обов’язки і функції (аналітична, організаційна, прогностична, комунікативна, соціально-педагогічна, соціально-захисна, функція контролю).

Отже, вважаємо, що побудова процесу підготовки на основі системного підходу та з урахуванням професійних обов’язків і функцій, дозволить досягти результату підготовки – готовності майбутніх працівників ОВС соціальної та виховної роботи з підлітками.

Готовність майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи з підлітками визначається як цілісне, складне особистісне утворення, інтегративна якість особистості, що поєднує професійні знання, вміння, навички та якості особистості, які можуть бути сформовані за умови поєднання соціально-педагогічної, психологічної і правової підготовки в процесі цілеспрямованої організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі МВС України.

Обґрунтовано, що готовність майбутніх правоохоронців до соціальної та виховної роботи з підлітками, формується за умов спеціальної організації навчально-виховного процесу і поєднує такі компоненти готовності, які визначають її ефективне здійснення майбутніми фахівцями: 1) мотиваційний компонент (сформованість пізнавальної мотивації, потреб, інтересу щодо соціальної та виховної роботи з підлітками); 2) змістовий (засвоєння теоретичних знань про соціальну та виховну роботу; методичних знань про методи, прийоми, форми соціальної та виховної роботи; знань про цінності, які визначають ставлення до професійної діяльності та її результатів); 3) комунікативний (оволодіння знаннями про сутність спілкування, його види, функції у професійній діяльності; уміннями й навичками, необхідними у роботі з підлітками: встановлення контакту; уміння вести бесіду; розуміти та ін.); 4) діяльнісно-операційний (оволодіння уміннями: аналітичними, прогностичними; організаційними; соціально-педагогічними; соціально-правовими, які дозволяють ефективно застосовувати методи, прийоми та форми роботи з підлітками).

Для з’ясування ефективності застосування розробленої моделі підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками було визначено критерії (мотиваційний; змістовий, діяльнісно-операційний, комунікативний), показники за кожним критерієм та рівні (високий, середній, низький) їх готовності до здійснення цієї діяльності.

У другому розділі “Особливості соціальної та виховної роботи працівників ОВС з підлітками щодо запобігання скоєння ними правопорушень” проаналізовано загальний стан проблеми правопорушень підлітків в Україні; розроблено класифікацію категорій підлітків, з якими працівники ОВС мають здійснювати соціальну та виховну роботу в залежності від ступеню ймовірності скоєння ними правопорушення; розроблено класифікацію методів соціальної та виховної роботи, що може бути використана в професійній діяльності працівників міліції; обґрунтовано і побудовано модель соціальної та виховної роботи працівників органів внутрішніх справ з підлітками; конкретизовано зміст, методи і форми соціальної та виховної роботи працівників ОВС з кожною категорією підлітків.

Проведений статистичний аналіз проблеми вчинення правопорушень підлітками в Україні в цілому, та в Харківській області зокрема, визначив тенденцію до зростання кількості правопорушень й змінах в їх якісному відношенні за період 2000–2005 рр. А саме, зросла кількість правопорушень підлітків, що передбачають кримінальну відповідальність; у структурі злочинів, що вчиняються підлітками, присутні всі види злочинних діянь (розбійницькі напади, грабежі, вбивства та ін.); реальне кримінальне покарання застосовується стосовно менш, ніж до половини підлітків, що вчиняють соціально небезпечні діяння; у загальній кількості правопорушень відсоток правопорушень, скоєних підлітками залишається стабільно високим (23-25%). Це свідчить про необхідність підвищення якості здійснення соціальної та виховної роботи працівниками ОВС з підлітками щодо запобігання вчинення ними правопорушень.

Дослідження причин вчинення правопорушень підлітками показало, що їх виникнення обумовлено негативними факторами, які впливають на особистість підлітка. У сфері сім’ї такими негативними факторами виступають: неповна сім’я; антигромадський спосіб життя батьків (зловживання алкоголем, відсутність постійної роботи та ін.); наявність раніше судимих близьких родичів; характер ставлення до дитини (байдужий, нейтральний, жорстокий та ін.). Вірогідність вчинення правопорушень підвищується, якщо підліток систематично не відвідує (або нерегулярно відвідує) школу або інший навчальний заклад без поважних причин; має низьку шкільну успішність; порушує дисципліну; конфліктує з учителями й однолітками та ін. Неорганізоване дозвілля також підвищує ймовірність правопорушень (бродяжництво; схильність до тривалого перебування на вулиці; відсутність стійких позитивних інтересів та захоплень та ін.). Соціальне мікрооточення може негативно впливати на особистість підлітка, якщо має криміногенний або асоціальний характер (наявність серед знайомих та друзів підлітка раніше засуджених; наркозалежних; таких, що систематично вживають алкоголь; ніде не вчаться і не працюють та ін.). Отже, саме на зазначені негативні фактори мають звернути увагу працівники міліції при здійсненні соціальної та виховної роботи з підлітками.

Аналіз наукових досліджень з питань класифікації підлітків, які схильні до вчинення правопорушень (М. Алемаскін, Г. Бочкарьова, О. Змановська, Л. Зюбін, Ю. Клейберг, Г. Миньковський, В. Оржеховська та ін.) показав, що існує велика кількість класифікацій, розроблених ученими (кримінологами, психологами та педагогами) та створених за різними ознаками. У поле зору працівників міліції потрапляють підлітки різних категорій: ті, які вчинили протиправні дії, які стоять на обліку у кримінальній міліції у справах дітей; благополучні підлітки, які можуть стати об’єктом правопорушення або злочину (фізичний або психічний примус); підлітки, які мають вади психічного розвитку і можуть бути “використані” у вчиненні злочину; бродяги; втікачі із зовні благополучних сімей; втікачі з різних виховних установ; сироти; безпритульні та ін.

При обґрунтуванні і розробці власної класифікації категорій підлітків, з якими працівникам міліції доцільно здійснювати соціальну та виховну роботу, ми виходили з припущення, що під впливом вище наведених несприятливих факторів (соціальних, педагогічних, психологічних) будь-який підліток може вчинити (може бути втягнений або примушений до вчинення) правопорушення. Це дозволяє умовно розділити всі перераховані категорії підлітків на групи за ступенем вірогідності вчинення правопорушення: 1) благополучні підлітки (не вчиняли правопорушень, позитивно характеризуються за місцем навчання і проживання), 2) підлітки “групи ризику” (підлітки, які мають вади психічного розвитку і можуть вчиняти протиправні дії або можуть бути “використані” у вчиненні злочину; бродяги; втікачі із зовні благополучних сімей та з різних виховних установ; безпритульні; бездоглядні; діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці (позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів та ін.); підлітки з наркотичною залежністю; підлітки, які займаються проституцією та ін., 3) підлітки-правопорушники (які вчинили кримінальне правопорушення або інше соціально небезпечне діяння; умовно звільнені; які відбули покарання).

Аналіз практичної діяльності працівників районних підрозділів Кримінальної міліції у справах дітей м. Харкова (проаналізовано роботу 10 районних підрозділів міліції) щодо здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками дозволив виділити такі недоліки: одноманітність і однотипність заходів виховної роботи з підлітками; відсутність диференціації заходів щодо певної категорії підлітків; незначна кількість заходів соціальної роботи, що спрямовані на соціально-правовий захист та соціально-правову підтримку підлітків; несистематичність і вибірковість здійснення соціальної та виховної роботи лише з певною категорією підлітків; наявність уривчастих уявлень і відсутність чітких знань про методи і форми соціальної та виховної роботи з підлітками, які можуть бути використані щодо запобігання правопорушень; соціальна і виховна робота працівниками ОВС здійснюється тільки з тими підлітками, які вже скоїли правопорушення, і не охоплює всіх інших підлітків, які також можуть вчинити аналогічні діяння; відсутність коригування результатів проведеної роботи та внесення змін у подальшу діяльність; недостатність співпраці з навчальними закладами і педагогічними колективами в контексті соціальної та виховної роботи з підлітками.

Вивчення думок працівників ОВС (в опитуванні брали участь 180 чол.) щодо сучасного стану підготовки до соціальної та виховної роботи з підлітками, показало, що сучасна практика професійної підготовки до такої роботи не є досконалою, оскільки у процесі навчання у ВНЗ недостатньо враховується зміст майбутньої професійної діяльності; у процесі підготовки майбутніх працівників міліції до роботи з підлітками не використовуються нові теоретичні і практичні здобутки інших наукових галузей, які, є вкрай необхідними в роботі з підлітками, в першу чергу, педагогіки та соціальної роботи; недостатній рівень підготовки працівників ОВС до соціальної та виховної роботи призводить до “звуження” їх професійних функцій (розгляд скарг, ведення обліку підлітків, контроль за виконанням рішень суду та ін.) і зниження якості професійної діяльності, що негативно впливає на виникнення правопорушень у підлітковому середовищі, зокрема, серед категорії благополучних підлітків.

Все вище викладене спонукало до розробки моделі соціальної та виховної роботи працівників ОВС з підлітками, використання якої дозволить підвищити ефективність виконання професійних обов’язків, уникнути дублювання діяльності інших фахівців.

У рамках діяльності працівників органів внутрішніх справ розглядаємо соціальну роботу як практичну діяльність, яка є одним з напрямків їх професійної діяльності, що спрямована на захист інтересів, прав і свобод дітей та підлітків, запобігання вчиненням правопорушень як самими дітьми та підлітками, так і стосовно них. Під поняттям “виховна робота з підлітками працівників ОВС” розуміємо цілеспрямовану та організовану діяльність, яка реалізується шляхом проведення виховних заходів, спрямованих на формування рис та якостей особистості підлітка, поглядів, переконань і т.д., що сприятиме запобіганню правопорушенням.

Метою соціальної та виховної роботи працівників міліції з підлітками є виявлення, усунення та запобігання виникненню причин та умов (соціальних та психолого-педагогічних), які негативно впливають на особистість підлітка і можуть призвести до вчинення ними правопорушень.

Аналіз психолого-педагогічних джерел та законодавчої бази (Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” та ін.), урахування особливостей професійної діяльності працівників міліції дозволив виділити види та напрямки їх соціальної та виховної роботи з підлітками, якими є соціальна профілактика (загальна та спеціальна), правове та превентивне виховання та визначити зміст і завдання кожного з них.

Зазначені види і напрямки соціальної та виховної роботи з підлітками реалізуються шляхом застосування відповідних методів та організаційних форм. Методи соціальної та виховної роботи – це способи взаємопов’язаних дій підлітка і працівника ОВС, а також способи впливу працівника міліції на підлітка (його сім’ю, оточення) з метою зміни його особистості, надання допомоги (соціально-інформаційної, соціально-правової, соціально-педагогічної та ін.), захисту прав.

Аналіз існуючих класифікацій методів соціальної роботи (Н. Матвійчук, С. Терерський, Є. Холостова та ін.) та методів виховання (Т. Ільїна, В.Сєліванова, В. Сластьонін та ін.), дозволив дійти висновку, що жодна з них не може бути використана в “готовому” вигляді при здійсненні соціальної роботи працівників ОВС з підлітками.

Обґрунтовано і розроблено класифікацію методів соціальної та виховної роботи з підлітками, яку доцільно застосовувати в їх професійній діяльності: 1) методи соціальної та педагогічної діагностики особистості підлітка (спостереження; опитування; аналіз ситуації розвитку; збір інформації щодо підлітка, його оточення; біографічний метод); 2) методи організації взаємодії (постановка мети та завдань роботи; планування; розробка заходів виховної та соціальної роботи; прогнозування результату); 3) власне форми та методи соціальної та виховної роботи з підлітками (робота в групі, бесіда, переконання; навіювання; переключення; безпосередній вплив; перспектива; позитивний приклад); 4) методи контролю результатів роботи (вивчення, аналіз та узагальнення отриманих результатів; контроль якості проведеної роботи та ін.).

Аналіз теоретичних та практичних досліджень з педагогіки, методики, соціальної роботи дозволив визначити, конкретизувати і систематизувати форми організації соціальної та виховної роботи, які можуть бути використані працівниками ОВС у професійній діяльності з попередження правопорушень підлітків. А саме: а) за складом і кількістю підлітків: індивідуальні; групові та ін.; б) за тривалістю: одноразові заходи; постійно діючі; “пульсуючі”; в) за перспективою: на близьку перспективу, середню, віддалену перспективу; г) за місцем проведення: під час уроків, у позаурочний час; д) за рівнем творчості: інформаційні; репродуктивні; творчі; е) за видом діяльності: комунікативні, ігрові; є) за характером спілкування: безпосередні; опосередковані; ж) за метою: збір та аналіз інформації; правове виховання, просвіта, профілактика відхилень у поведінці, профілактика правопорушень та рецидивів та ін.; з) за складністю побудови: прості; складні; комплексні.

Отже, на основі узагальнення вище викладених положень розроблено модель соціальної та виховної роботи працівників ОВС з підлітками, яка включає: мету; напрями соціальної та виховної роботи, зміст; визначає суб’єкт і об’єкт соціальної та виховної роботи; методи і форми роботи з підлітками; результат - сформованість у підлітків рис та якостей особистості, правових та інших знань, умінь, цінностей, моделей поведінки, що сприятиме запобіганню вчинення ними правопорушень.

На основі розробленої моделі було конкретизовано зміст, види та напрями, методи і форми здійснення соціальної та виховної роботи з кожною із категорій підлітків, у професійній діяльності працівників ОВС щодо запобігання правопорушенням.

У третьому розділі “Теоретичні та загальнометодичні засади організації підготовки майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи з підлітками” теоретично обґрунтовано і розроблено модель підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками; виділено етапи підготовки; визначено і розглянуто комплекс методів та форм, застосування якого у навчально-виховному процесі ВНЗ дозволить підвищити якість підготовки правоохоронців до роботи з підлітками.

Необхідність побудови моделі підготовки майбутніх працівників міліції до соціальної та виховної роботи з підлітками обумовлена низкою недоліків, як в змісті професійної підготовки працівників ОВС до соціальної та виховної роботи, так і в організації навчально-виховного процесу ХНУВС. Аналіз навчальних планів (2002-2003, 2003-2004 н. р.) та організації навчального процесу курсантів показав, що, по-перше, в змісті підготовки домінують загальноправові та спеціальні професійні дисципліни, як за кількістю у навчальному плані, так і кількістю годин, що відведені для їх вивчення, що робить підготовку переважно правовою. По-друге, перелік соціально-педагогічних і психологічних дисциплін є незначним за кількістю (2-3 дисципліни) і значно не відрізняється у підготовці фахівців різних спеціальностей, що не дозволяє враховувати специфіку майбутньої професійної діяльності. По-третє, кількість годин, що відведено на вивчення соціально-педагогічних дисциплін незначна (не перевищує 1 кредиту), що не дозволяє в повному обсязі реалізувати підготовку курсантів до професійної діяльності, зокрема, до соціальної та виховної роботи з підлітками. По-четверте, відсутні спеціальні дисципліни і курси, викладання яких дозволяє сформувати необхідні у роботі з підлітками знання і вміння, які відображують соціально-педагогічний характер професійної діяльності працівників міліції. По-п’яте, деякі соціально-педагогічні дисципліни включені до варіативної частини навчального плану (за вибором ВНЗ), а не до нормативної частини, що знижує ймовірність їх викладання і негативно позначається на якості підготовки майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи з підлітками.

Отже, аналіз процесу підготовки майбутніх фахівців Кримінальної міліції у справах дітей до соціальної та виховної роботи з ними дозволив дійти висновку, що відсутня чітка впорядкованість змісту підготовки до цієї діяльності; конкретизація і обґрунтування комплексу методів навчання та організаційних форм, що дозволять ефективно здійснювати підготовку до майбутньої професійної діяльності; розробленість структури і етапів підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками.

Саме процес навчання у ВНЗ дозволяє сформувати у майбутніх фахівців необхідні у майбутній професійній діяльності знання, уміння, навички (правові, соціальні, педагогічні, психологічні та ін.), виховати та розвинути риси та якості особистості, що забезпечить формування їх готовності до соціальної та виховної роботи з підлітками. Навчально-виховний процес, який втілює мету підготовки, має бути побудований таким чином, щоб забезпечити взаємодію викладача і курсанта, розвиток пізнавальної мотивації та інтересу майбутніх фахівців як до навчальної діяльності, так і до професійної; стимулювання курсантів до активного засвоєння і творчого застосування знань та вмінь; виховання професійно значущих рис та якостей особистості, що досягається шляхом відбору відповідного змісту та варіативного застосування викладачем різних методів, прийомів та організаційних форм.

Розроблена модель підготовки майбутніх правоохоронців до соціальної та виховної роботи з підлітками дозволяє досягти мету підготовки через засвоєння курсантами таких елементів змісту підготовки: 1) знання про соціальну та виховну роботу; 2) досвід здійснення способів діяльності, на основі засвоєння якого формуються уміння і навички здійснення соціальної та виховної роботи; 3) досвід творчої діяльності у роботі з підлітками; 4) досвід емоційно-ціннісного ставлення до об’єктів соціальної та виховної роботи і до професійної діяльності в цілому.

На основі знань про соціальну та виховну роботу з підлітками у курсантів формується система понять, уявлень, закономірностей щодо виховної та соціальної роботи з підлітками, методів, форм і т.д. взаємодії з ними, створюючи тим самим основу для здійснення майбутньої професійної діяльності. Досвід здійснення способів діяльності забезпечує відтворення набутих знань та їх застосування, сприяє формуванню готовності особистості до виконання конкретних дій, оволодіння різними способами їх виконання. Отже, відбувається формування у курсантів умінь та навичок здійснення соціальної та виховної роботи з підлітками на основі засвоєних знань. Досвід творчої діяльності забезпечує перетворення, зміну якості виконання умінь та навичок майбутньої професійної діяльності. Цей елемент, будучи засвоєним особистістю, сприяє творчому ставленню, пошуку нестандартних підходів та рішень при виконанні навчальних та професійних завдань. Досвід емоційно-ціннісного ставлення виконує функцію оцінки значення тих чи інших об'єктів професійної діяльності, формування і визначення ставлення до цих об’єктів, впливає на мотивацію, інтереси, потреби особистості, розуміння соціальної цінності професії.

Засвоєння курсантами зазначених елементів змісту підготовки здійснюється за допомогою комплексу методів та організаційних форм навчання: лекції; семінарські та практичні заняття; розв’язання проблемних навчальних ситуацій професійного змісту; ділові ігри, що моделюють умови професійної діяльності; соціально-психологічний тренінг; виробнича практика (стажування на посаді). Вибір саме цих методів та організаційних форм обґрунтовано з позицій нових вимог до якості підготовки фахівців правоохоронних органів у контексті демократизації суспільства і інтеграції юридичної освіти в світовий освітній простір, забезпечення адекватного світовому рівня професійної підготовки майбутніх фахівців-правоохоронців.

Реалізація розробленої моделі підготовки курсантів до соціальної та виховної роботи з підлітками передбачає варіативне застосування запропонованого комплексу методів та форм і дозволяє організувати взаємодію викладача і курсанта так, щоб стимулювати і активізувати, перш за все, самостійну пізнавальну діяльність курсанта. Методи і форми організації навчально-виховного процесу (розв’язання професійних ситуацій, ділові ігри, тренінг), що мають активізуючий, розвивальний характер дозволяють відтворювати, моделювати умови майбутньої професійної діяльності; поєднати теоретичні знання з їх практичним застосуванням вже під час навчання у ВНЗ. Варіативне застосування зазначених методів і форм стимулює мотивацію, інтерес, потреби, формує позитивне ставлення курсантів до майбутньої професійної діяльності. Модель підготовки майбутніх працівників ОВС до соціальної та виховної роботи відображає мету підготовки, елементи змісту, їх взаємозв’язок з методами та формами організації навчально-виховного процесу представлено на Рис.1.

Аудиторна фаза підготовки включає в себе етапи, які забезпечують ознайомлення курсантів зі змістом майбутньої професійної діяльності, його засвоєння та застосування у навчальній практиці, тобто під час аудиторних занять (лекційних, семінарських та практичних). Дана фаза підготовки передбачала застосування методів проблемного навчання (проблемний виклад, розв’язання проблемних навчальних ситуацій професійного змісту); ділових ігор професійної спрямованості, які моделюють умови майбутньої професійної діяльності; соціально-психологічного тренінгу для формування у майбутніх працівників міліції комунікативних умінь, необхідних у роботі з підлітками (уміння активно слухати, уміння вести бесіду, ставити запитання та ін.).