ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено ступінь її наукової розробки, об’єкт і предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні і концептуальні основи та методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі – «Сучасний стан і проблеми інформатизації освіти» – розкрито сучасний стан і тенденції інформатизації освіти; проаналізовано психолого-педагогічні проблеми побудови діалогу студента з комп’ютером; розкрито форми організації навчання, методи і методичні прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності в умовах застосування інформаційних технологій.

У дисертації на основі всебічного аналізу державних документів та науково-методичної літератури показано, що комп’ютеризація освіти є важливим явищем нашого часу, соціально-економічним завданням загальнодержавного значення, одним з найважливіших напрямів інформатизації українського суспільства. Інформатизація стає таким же стратегічним ресурсом суспільства і держави, як традиційні матеріальні або його енергетичні ресурси. Одним з головних завдань комп’ютеризації середньої загальноосвітньої і вищої школи є розробка і впровадження інформаційних технологій у навчання.

Інформатизація освіти створює передумови для широкого впровадження в педагогічну практику психолого-педагогічних розробок, що дозволяють інтенсифікувати навчальний процес, реалізувати ідеї розвивального навчання, зокрема в межах нових моделей. Розвиток методів і методичних прийомів навчання обумовлено можливостями інформаційних технологій як інструменту педагогічної діяльності.

Доведено, що інформаційні технології в освіті сприяють розкриттю, збереженню та розвитку індивідуальних здібностей учнів; формуванню їх пізнавальних здібностей, прагненню до самовдосконалення; забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, нерозривності взаємозв’язку між природознавством, технікою, гуманітарними науками і мистецтвом; постійному динамічному оновленню змісту форм та методів процесів навчання та виховання.

На основі вивчення практичного досвіду встановлено, що типи комп’ютерних навчальних програм досить різноманітні. Найбільш сприйнятливою для трудового навчання слід визнати їх класифікацію за функціональною ознакою:

1) програми-тренажери, призначені для відпрацювання і закріплення знань, умінь і навичок. Застосовувати такі програми можна на уроках-лекціях, диспутах, лабораторних і практичних заняттях (вони передбачають корекцію помилкових дій учня);

2) контролюючі програми, призначені для контролю знань і вмінь (ці програми економлять сили і час учителя);

3) програми, що моделюють призначені для вивчення техніко-технологічні процеси і явища;

4) демонстраційні програми, що ілюструють техніко-технологічні об’єкти, явища, виробничі процеси;

5) довідкові програми (інформаційні).

Використання інформаційних технологій в трудовому навчанні школярів надає широкі можливості для створення нової, індивідуальної технології навчання, заснованої на використанні комп’ютера як засобу управління процесом навчання кожного школяра.

У розділі з’ясовано, що у зв’язку з інформатизацією навчання багато положень педагогічної психології і дидактики вимагають уточнення. Разом з тим, використовуючи комп’ютер як засіб навчання в традиційній дидактиці, можна з однаковим успіхом використовувати і методи навчання, які виходять з характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів при оволодінні новим навчальним матеріалом. Методи навчання за допомогою інформаційних технологій звичайно співвідносять з різними типами комп’ютерних програм, що вживаються в навчальних цілях. Ці програми співвідносяться також з різними етапами навчання.

За результатами здійсненого дослідження визнано доцільним використовувати комп’ютер у трудовому навчанні на основі різних систем методів. По-перше, в дисертації обґрунтовано доцільність використання комп’ютерних програм за методами навчання, що лежать в основі пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративний (найефективніше використання комп’ютерних програм демонстраційного, наставницького типів, у яких демонструються різні техніко-технологічні процеси і явища, стисло й послідовно викладений навчальний матеріал, присутні елементи контролю за засвоєнням; при виникненні труднощів допомогу здійснює учень – консультант); репродуктивний (найдоцільніше використовувати програм-тренажери, контролюючі програми; клас розбивається на навчальні групи, які під керівництвом учнів-ланкових виконують відповідні завдання); евристичний і дослідницький методи (використовуються моделюючі програми, програми проблемного підходу; комп’ютер допомагає школяру при підборі відповідної інформації, комбінуванні окремих частин інформації (довідкові програми), оцінці ухвалених рішень; окремі завдання членами групи виконуються індивідуально, загальне вирішення проблеми здійснюється колективно). По-друге, у дисертації розглянуто методи навчання як способи впорядкованої навчальної діяльності: методи набуття нових знань; методи закріплення навчального матеріалу; методи формування умінь і навичок; методи перевірки й оцінки знань, умінь і навичок учнів.

У розділі стверджується, що модернізація вже існуючих традиційних форм і способів навчальної роботи за допомогою використання комп’ютерної техніки, введення нових організаційних форм та методів навчання на основі інформаційних технологій сприятимуть швидшій адаптації школярів до життя в суспільстві, у якому роль комп’ютерів буде значно вищою, ніж на даний час.

З урахуванням педагогічного досвіду, дидактичного і методичного забезпечення навчального процесу з використання комп’ютера як засобу навчання в дисертації виділено окремі аспекти знань і умінь, необхідних для здійснення педагогічної діяльності в нових умовах – компоненти комп’ютерної грамотності вчителя трудового навчання.

При підготовці майбутніх учителів трудового навчання до використання інформаційних технологій повинні застосовуватися різні форми і методи роботи. Система підготовки студентів припускає використання різних форм і методів навчання, що сприяють не тільки отриманню необхідних знань, умінь і навичок, але й формуванню рис творчої особистості. Для розвитку творчої особистості майбутнього вчителя необхідне включення його в діяльність, що вимагає творчості.

У другому розділі – «Теоретичні засади формування готовності майбутнього вчителя до використання інформаційних технологій навчання» – розкрито загальні підходи до визначення поняття готовності студента до професійної діяльності; розглянуто мотиваційні, пізнавальні та емоційно-вольові складові готовності до педагогічної діяльності; визначено специфіку готовності до професійної діяльності майбутнього вчителя трудового навчання в умовах використання інформаційних технологій.

На основі аналізу педагогічної літератури визначено, що формування готовності до використання інформаційних технологій у майбутній педагогічній діяльності означає утворення тих необхідних відносин, установок до комп’ютеризації шкільної освіти, первинного досвіду і початку майстерності педагогічної діяльності, досвіду науково-методичної та науково-дослідної роботи з проблем інформаційних технологій, які нададуть можливість майбутньому вчителеві працювати свідомо й сумлінно, зі знанням справи. У дисертаційній роботі готовність до використання інформаційних технологій в навчально-виховному процесі визначена як інтегральна освіта, що включає високу мотивацію до використання інформаційних технологій, знання теоретичних аспектів використання інформаційних технологій, прояв відповідних емоційно-вольових якостей і реалізації комплексу педагогічних умінь – конструктивних, організаторських, комунікативних, гностичних за нових умов діяльності.

Розробка моделі діяльності вчителя трудового навчання і відповідних їй кваліфікаційних характеристик дозволяє науково підійти до визначення змісту навчання. Модель діяльності вчителя в цьому випадку виступає як бажаний кінцевий результат підготовки відповідної кваліфікаційної характеристики (відповідно до спеціальності – в даному разі трудове навчання). У розділі визначено основні види діяльності майбутнього вчителя трудового навчання та основні вимоги до його підготовки, сформульовано вимоги до сукупності знань, умінь і навичок, необхідних для його професійної діяльності за умов використання інформаційних технологій. Вони стали основою для розробки системи планування навчального процесу, починаючи з навчального плану спеціальності і навчальних програм, закінчуючи програмою самостійної роботи студентів. Отже, розкрито можливості побудови всього технологічного ланцюга отримання фахівця-педагога.

У розділі стверджується, що підготовка фахівця не може відповідати сучасним вимогам, якщо даються тільки знання і формуються уміння, але не розвиваються мотиви та потреби педагогічної діяльності. Тому умовою підготовки творчого вчителя є формування й розвиток професійно-педагогічної спрямованості у студентів, перетворення її на провідний мотив у межах особистості майбутнього вчителя.

Як свідчить освітянська практика, для того, щоб перевести процес навчання з пасивного в активний, перекласти його з репродуктивного рівня на творчий, викладач в першу чергу повинен з’ясувати мотиваційну сферу, знаючи, як він міг би ефективніше управляти процесом навчання і водночас формувати найбільш цінні навчальні мотиви, оскільки характер побудови навчального предмету, спеціально організоване навчання служать важливими чинниками становлення внутрішньої мотивації. Розвиток мотивів не відбувається спонтанно, він потребує спеціального формування. Академічна діяльність студентів, направлена на оволодіння системою загальнонаукових, професійних знань, відповідних до них умінь і навичок, має різні результати. Вони обумовлені перш за все тим, які мотиви спонукають студентів до навчальної діяльності – внутрішні або зовнішні. Навчально-пізнавальна діяльність в повному розумінні слова можлива тільки завдяки внутрішнім, дієвим мотивам. Зовнішні мотиви, що стосуються навчання, не здатні забезпечити повноцінну пізнавальну діяльність.

Модель цілісного змісту професійної діяльності майбутнього вчителя трудового навчання, здатного використовувати інформаційні технології, представлена у дисертаційній роботі як система професійних педагогічних проблем комп’ютеризації освіти, завдань і функцій, які отримують своє віддзеркалення в контекстному навчанні в системі навчальних, квазіпрофесійних, навчально-професійних проблем і завдань, що все більш наближаються до завершення навчання у ВНЗ (рис. 1).

Спроектована в дисертаційній роботі модель психолого-педагогічної підготовки до використання інформаційних технологій від початку ставить студента в діяльнісну позицію, забезпечуючи надійну реалізацію принципу зв’язку теорії і практики. З переходом від однієї базової форми діяльності до іншої і після завершення навчання майбутні педагоги отримують більш розвинену практику в навчальній, квазіпрофесійній, навчально-професійній діяльності, а значить – можливості природного входження в професію педагога, що володіє засобами інформаційних технологій, без тих тривалих труднощів, які пов’язані зазвичай з наочною і соціальною адаптацією молодого вчителя у школі. Проте якщо такої підготовки немає, молодий учитель взагалі не використовує у роботі комп’ютер.