ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ОФІЦЕРСЬКОГО СКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну, представлено практичне значення роботи, особистий внесок автора, наведено відомості про апробацію та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі – “Формування правової культури у офіцерів-прикордонників як соціально-педагогічна проблема” – визначено сучасні соціально-педагогічні вимоги до правової культури військовослужбовців-прикордонників, здійснено ретроспективний аналіз формування правової культури військовослужбовців Збройних Сил України, виявлено особливості формування правової культури офіцерського складу ДПСУ, збройних сил зарубіжних країн та країн НАТО, проведено теоретичний аналіз і узагальнення психолого-педагогічної літератури з проблеми формування правової культури у офіцерів-прикордонників.

Думки, погляди і переконання суспільства, що утворюють моральну, політичну силу держави, насамперед формуються під впливом освіти та виховання. Розвинена культура суспільства обумовлює найкращі форми його політичного, громадського життя, і навпаки, нездоровий, низький рівень культури суспільства є джерелом занепаду всього життя. Для добробуту держави найвищою мірою важливо розвинути і зміцнити освіту та виховання, дати їм здоровий напрямок, зробити їх корисним інструментом загального благополуччя в майбутньому.

Різні аспекти формування правової культури особистості у галузі юридичних наук вивчали науковці: О. Андрушко, О. Ануфрієнко, П. Білий, О. Ганзенко, І. Зеленко, П. Макушев, О. Менюк, І. Осика, Р. Сербин, А. Скуратівський, С. Сливка, В. Співак, С. Станік, В. Хома та ін.

Педагогічний аспект проблеми формування правої культури особистості здобуває чільну роль, тому що педагогіка багато в чому визначає рівень розвитку суспільства. У галузі педагогічної науки формування правової культури особистості досліджували В. Безбородий, Д. Бойко, Г. Васянович, В. Владимирова, І. Грязнов, В. Дубровський, В. Іова, М. Подберезський, М. Щербань, М. Фіцула, Г. Яворська та ін.

Людство з незапам’ятних часів прагне зробити юриспруденцію наукою про мистецтво доброго і справедливого. З розвитком цивілізації і принципів гуманізму все більше виявлялася загальнолюдська цінність права. Це простежується майже в усіх народів світу. У їх мові, культурі поняття закону здавен пов’язувалося з правдою і справедливістю. Сила права, законів визначається не їхньою логічною бездоганністю і не могутністю карального апарату. Вона заснована на здатності права виразити волю народу і його прагнення. Саме при цьому право і правова держава стають надійною опорою цивілізованого суспільства.

Право завжди діє серед людей, воно є ніби посередником між людьми і державою. І в давнину люди шукали у законі заступництва, безпеки, сподівалися на захист своїх прав та інтересів, а під час екстремальних ситуацій бачили у законі свій останній шанс на порятунок. Знамениті юристи стародавності вважали, що права чесних людей можуть бути дотримані лише в тому випадку, якщо вони забезпечені і найогиднішій особистості.

Аналізуючи культуру загиблих цивілізацій, можна знайти корені сучасних державно-правових інститутів і споконвічні джерела юриспруденції, законотворчості. Поняття права, закону в історії людства виникає як результат спільного ос­мислення того, що значно вигідніше вирішувати неминучі спори, конфлікти не через постійні суперечки чи воєнні конфлікти, а шляхом суворого дотримання створених суспільством правил.

Результати проведеного ретроспективного аналізу свідчать, що у Стародавньому світі існували правила, які містили певні обмеження щодо права воюючих сторін завдавати шкоди противнику, вони забезпечували захист певним категоріям осіб. До осіб, яким надавався захист, належали жінки, діти й особи похилого віку, роззброєні комбатанти та військовополонені. Заборонялося застосовувати віроломні засоби ведення бою, зокрема отруту, запалювальні стріли тощо.

Удосконалення міжнародного правового законодавства з ведення збройних конфліктів відбувалося тривалий термін. У Новий та Новітній час розробляються перші концепції міжнародного права в галузі ведення бойових дій, здійснюється осмислення “природного права” як основи права міжнародного. Міжнародне гуманітарне право, по-перше, обмежує вибір засобів і методів ведення воєнних дій і, по-друге, зобов’язує воюючі сторони щадити осіб, які не беруть участі у бойових діях.

Стан сформованості правової культури офіцерів у збройних силах  зарубіжних країн свідчить про те, що у цих державах розроблено державні стратегії, які відображають національні й етнічні традиції й особливості,  засновані на міжнародних стандартах уявлення прав людини; визначено мету і завдання введення курсів у навчально-виховні процеси ВВНЗ, при цьому або інтегруючи їх в інші навчальні дисципліни, або виділяючи як окремий предмет; визначено найважливіші компоненти: зміст, форми й методи викладання і підготовки педагогічних кадрів.

Аналіз системи формування правової культури особового складу армій країн НАТО дає змогу виявити деякі основні її риси й особливості: існування відповідного законодавчого апарату в усіх структурах організаційної побудови збройних сил; розгалуженість і чітку підпорядкованість різних служб та органів; наявність у розпорядженні органів керування могутньої матеріальної і фінансової бази у поєднанні з численним висококваліфікованим кадровим складом; чітко визначену базу правового виховання; високоякісне законодавче забезпечення; цілеспрямованість і масштабність заходів правового виховання; комплексний підхід до завдань, що вирішуються; нерозривну єдність процесу навчання і виховання.

Аналіз результатів експериментальної роботи дав можливість визначити причини труднощів формування правової культури у курсантів НАДПСУ. До них належать: відсутність в організації навчально-виховного процесу в академії системи формування у курсантів правової культури; недостатнє залучення курсантів до активної культурно-масової діяльності, а також слабке використання можливостей культурних закладів міста й області для формування загальної культури у курсантів; слабке використання можливостей військового стажування на кордоні в інтересах формування правової культури курсантів; недостатнє врахування думок, настроїв і пропозицій курсантів з боку їх командирів підрозділів.

Зовнішні чинники, що впливають на процес формування правової культури військовослужбовців-прикордонників, – це недоліки системи політичної та економічної організації суспільства. Існування ж внутрішніх чинників базується на особливостях прикордонної системи. До них належать: особливості прикордонної служби і діяльності; умови навчання у ВНЗ; характер виховної роботи із курсантами, колективами курсантів; культура спілкування; процес правового виховання, який повинен передбачати формування у курсанта звичок поведінки відповідно до правових норм.

Під час експериментальної роботи було проведено експертизу діючих освітньо-кваліфікаційних характеристик і навчальних програм, відповідно до яких здійснюється підготовка фахівців у НАДПСУ, проведено порівняльний аналіз підходів до підготовки офіцерів-прикордонників в інших правоохоронних навчальних закладах  МВС України. 

За результатами експериментальної роботи встановлено, що випускник НАДПСУ відповідно до посади, що буде обіймати, повинен бути  компетентним виконувати певний перелік оперативно-службових функцій. Їх було представлено у трьох блоках компетенцій. Кожному з цих блоків відповідають знання, уміння, навички, ціннісні орієнтації щодо вирішення типового завдання діяльності. На підставі цього у 2003 році було розроблено модель офіцера-прикордонника з урахуванням змін у підходах до охорони державного кордону за умов подальшого розвитку ДПСУ як правоохоронного органу спеціального призначення.

У другому розділі – “Теоретичні основи формування правової культури у офіцерів-прикордонників” – визначено концептуальні підходи до формування правової культури офіцерського складу ДПСУ, обґрунтовано  концепцію формування правової культури офіцерського складу ДПСУ, змодельовано поліфункціональну педагогічну систему формування правової культури офіцерів-прикордонників.

У дослідженні з урахуванням особливостей оперативно-службової діяльності прикордонників конкретизовані такі поняття, як правова культура офіцера-прикордонника, правова свідомість офіцера, службова честь, службова гідність і службова репутація офіцера.

Проведений аналіз правових концепцій дав можливість визначити основні підходи до формування правової культури особистості військовослужбовців, до яких належать: концепція аксіологічного тлумачення права; концепція правового виховання; концепція правової держави; культурологічна концепція юри­дичної деонтології; концепція “ідеальної моделі” формування правової культури особи.

Теоретичні основи, аналіз сучасного стану формування правової культури визначили провідні ідеї створення концепції формування правової культури в офіцерів-прикордонників, яка визначає загальні і спеціальні компетенції майбутніх офіцерів-прикордонників, пропонує методологію (підходи, принципи, закономірності, функції) формування компонентів правової культури офіцерського складу, ураховує специфіку професійної діяльності офіцерів-прикордонників, аналізує та визначає шляхи оптимізації навчальних планів та програм ВНЗ, визначає вимоги до навчально-методичного забезпечення, пропонує методики формування спеціальних компетенцій у курсантів.

Створенням моделей педагогічних систем займались науковці І. Грязнов, І. Колодій, З. Кучер, О. Корольов, М. Красовицький, Л. Романишина, Ю. Семенов, Г. Терещук, Г. Троцко та ін. У процесі побудови моделі більш ретельно вивчалася структура оперативно-службової діяльності офіцера і зв’язок її складових елементів, враховувалися три взаємозалежні макросистеми, які існують у ДПСУ: оперативно-службова діяльність, професійна діяльність і вимоги до офіцера-прикордонника відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ), навчально-виховний процес в органах та підрозділах ДПСУ.

Аналіз наукової літератури, експертне опитування викладачів НАДПСУ дали можливість визначити основні компоненти моделі системи, до яких належать: концептуальна основа (мета, принципи, закономірності, функції), процесуальна частина (навчальні заклади, курси, органи ДПСУ, суб’єкт-об’єкти формування правової культури, зв’язки між компонентами), програмно-методичне забезпечення (робочі програми та тематичні плани навчальних дисциплін, навчальні й методичні посібники, наочні та технічні засоби навчання, напрямки забезпечення) (див. рисунок 1).

Мета розробленої системи полягає в тому, щоб сформувати у курсантів стійкі правові якості, які мають виражену професійну спрямованість.

Важливим компонентом системи є завдання формування: правової культури офіцерів-прикордонників, а саме правової освіти (трансформація правових знань у переконання); звичок статутної поведінки, непримиренного ставлення до антиправових учинків, потреб та здатностей до правового самовдосконалення.

Процес формування правової культури офіцерського складу здійснюється відповідно до таких його основних закономірностей: залежність формування правової культури від соціокультурних особливостей суспільства (формування правової культури як суспільне явище); пріоритет загальнолюдських цінностей у формуванні правової культури; залежність ефективності формування правової культури від характеру стосунків між вихователями і вихованцями; реалізація системного підходу до формування правової культури; залежність ефективності формування правової культури від взаємозв’язку між засобами і метою виховання.

Формування правової культури офіцерів-прикордонників передбачає реалізацію вимог принципів: науковості (опора на положення таких наук, як педагогіка, психологія, соціологія та ін.); демократизації (надання прав та свобод, які проголошені Конституцією держави та регламентовані керівними документами ДПСУ); гуманізації (створення гуманних стосунків у колективах); компетентності (знання справи та вміння її виконувати); оптимізації (вибір найкращого варіанта з можливих, процес доведення системи до найкращого стану); об’єктивності та повноти інформації (кожен командир у межах своїх повноважень повинен знати реальну ситуацію, від якої залежить стан його діяльності, готовності підрозділу до виконання оперативно-службових завдань); правильного добору та використання кадрів; ініціативи й активності.

У системі формування правової культури офіцерів-прикордонників реалізуються інтегрувальна, регулювальна та розвивальна функції. Інтегрувальна поєднує в єдине ціле раніше розрізнені, неузгоджені виховні впливи. Регулювальна функція спрямована на впорядкування педагогічних процесів, на управління ними. Розвивальна функція забезпечує динаміку системи, що характеризується, з одного боку, оптимізацією її функціонування, а з іншого – її оновленням, удосконаленням.

Системний підхід не лише розширює коло суб’єктів навчально-виховного процесу, але й передбачає їхню високу активність, вимогливість до себе та інших. У цьому плані завдання особливої важливості – залучити до активної діяльності всіх суб’єктів навчально-виховного процесу, якнайшвидше й ефективніше перевести об’єкт виховання в суб’єкт. Не менш актуально, щоб у процесі формування правової культури офіцерів-прикордонників були задіяні всі суб’єкти виховного процесу: сержанти, прапорщики, офіцери; командний та науково-педагогічний склад; службові колективи.

Рис. 1. Модель поліфункціональної педагогічної системи формування правової культури офіцерського складу ДПСУ (  ієрархічні зв’язки,  зв’язки розвитку)

Головним об’єктом формування правової культури офіцерів-прикордонників є особистість курсанта й офіцера. Одним з компонентів системи є науково-методичне забезпечення її реалізації. Основу реалізації багатогранного змісту формування правової культури офіцерів-прикордонників становить сформована в теорії і практиці система форм, методів та засобів, застосованих з урахуванням специфіки НАДПСУ й особливостей формування правової культури офіцерів-прикордонників в умовах службової діяльності. Кінцевим результатом дієвості системи є сформована правова культура офіцера-прикордонника.

Для реалізації можливостей системного підходу в процесі створення системи необхідно дотримуватись таких вимог: визначити мету функціонування системи, функціональні зв’язки підсистем і перелік вирішуваних ними завдань; урахувати всі (або як мінімум основні) чинники, що впливають на систему, і дослідити їх характеристики; розробити модель системи; визначити показники ефективності функціонування системи.

Під час моделювання необхідно було: визначити вимоги, запропоновані до моделі в цілому; з’ясувати, яким вимогам повинен відповідати кожний компонент моделі; розробити структурну схему моделі, що відображає основні функціональні взаємозв’язки між окремими компонентами системи; створити логічну схему змісту, засобів, форм і методів навчання; вирішити завдання оптимізації вихідних даних; розробити критерії, обґрунтувати методи добору змісту й принципи систематизації основних функцій моделі.

Системний підхід до визначення змісту, засобів і методів формування правової культури в офіцерів-прикордонників означає, що компоненти системи й різноманітні зв’язки як усередині, так і поза нею досліджуються не ізольовано, а в контексті їхніх взаємозв’язків і взаємозалежностей. У всякій функціональній системі відбувається обмін між її елементами або інформацією. Об’єднання елементів у функціональну структуру створює єдине ціле, що якісно відрізняється від її частин. Можливості виділеної або створеної цілеспрямованої системи завжди відрізнятимуться від можливостей елементів, що входять в систему. Нові якості, властиві системі в цілому, але не властиві жодному з її елементів окремо, є інтеграційними якостями системи.

Як у структурному, так і у функціональному відношенні система характеризується здатністю не тільки взаємозалежного, але і взаємопроникаючого впливу її компонентів. Взаємопроникнення забезпечує таке: функціонування одного компонента приводить до визначеного існування як усієї системи, так і тих її компонентів, що виявилися зв’язаними з компонентом дії; міжкомпонентні зв’язки мають характер дидактично виправданих способів дії і передають одночасно з інформацією її зміст.

Такий підхід вимагає, щоб система понять, закладена у змісті формування правової культури, була ефективною для результатів функціонування як у цілому, так і кожного з її компонентів, а шляхи ефективності функціонування визначалися в процесі встановлення контактів між компонентами системи й аналізу оперування поняттями в процесі експериментального дослідження. Такий підхід вимагав розгляду всіх зв’язків функціонування взаємозалежних компонентів у процесі навчально-виховного процесу, а також оцінки ймовірності розвитку очікуваних явищ на основі їх аналізу.

Моделювання зв’язків між компонентами системи формування правової культури офіцерського складу ДПСУ здійснювалось за таким алгоритмом: виокремлення елементів, що входять окремо до кожної підсистеми (компонента) функціональних наукових понять; встановлення і класифікація зовнішніх зв’язків цих елементів; визначення на основі аналізу сукупності зовнішніх зв’язків і принципів взаємодії в системі функціональних наукових понять; виділення серед безлічі внутрішніх зв’язків ієрархічних, системотвірних зв’язків розвитку, що забезпечують упорядкованість системи; виявлення в процесі вивчення упорядкованості структури й організації системи (структура виражає інваріантний аспект системи, а організація – кількісну характеристику і спрямованість упорядкованості).

У розробленій системі представлено два види зв’язків, а саме ієрархічні й розвитку, які зумовлюють зміни у функціонуванні. Системотвірним чинником системи формування правової культури в офіцерського складу ДПСУ визначено мету – сформувати у курсантів стійкі правові якості, які мають виражену професійну спрямованість. За допомогою розробленої моделі встановлюються види й елементи діяльності офіцера, необхідний перелік його знань, умінь та навичок і в результаті визначено зміст формування правової культури. Модель втілює в собі властивості реального об’єкта, і тому пізнання зосереджене на тих сторонах навчально-виховного процесу, що виділені для вивчення і є джерелом визначення змісту підготовки.

Моделювання дало змогу всебічно дослідити вимоги, запропоновані оперативно-службовою діяльністю до змісту формування правової культури офіцера. За допомогою моделі педагогічної системи досліджено варіант навчально-виховного процесу, визначено наукові основи змісту формування правової культури офіцера-прикордонника.

У третьому розділі – “Науково-методичне забезпечення реалізації поліфункціональної педагогічної системи формування правової культури у офіцерів-прикордонників” – розкрито зміст науково-методичного забезпечення педагогічної системи формування правової культури у офіцерів-прикордонників та подано детальну характеристику його реалізації.

Знання загальнотеоретичних положень юридичних наук офіцерами-прикордонниками є важливим для правового вирішення проблем, які є у їх професійній діяльності.

Мета правової освіти курсантів полягає у формуванні високого рівня правосвідомості, що забезпечує єдність правових переконань, навичок правомірної поведінки у всіх сферах діяльності випускників. Правову освіту серед курсантів зорієнтовано на майбутню професійну діяльність. Для високого рівня правової культури це має істотне значення, оскільки для офіцера-прикордонника правові знання – це основа професійних знань, а розуміння значення правового регулювання, необхідності найсуворішого дотримання законності під час здійснення спеціальних функцій – їх результат.

Соціально-педагогічними умовами, які позитивно впливають на поглиблення правових знань у курсантів-прикордонників, є: розуміння та усвідомлення курсантами соціальної значущості права як регулятора суспільних відносин, як необхідної умови існування держави; формування на цій основі у курсантів інтересу до форм і засобів правової освіти; зв’язок правової освіти з практичною діяльністю курсантів під час стажування; здійснення правової освіти з урахуванням курсу навчання і вікових особливостей курсантів; поєднання різних методів, форм і засобів впливу, забезпечення послідовності освоєння правового матеріалу курсантами і повного охоплення їх діяльності правовиховними заходами; гнучкість правової освіти, ефективне використання її форм і методів в обстановці, що склалася, з урахуванням інтересів курсантів.

Правове виховання курсантів як складова формування їх правової культури обумовлене особливостями навчання в НАДПСУ і специфікою майбутньої служби офіцерів-прикордонників. Правове виховання курсантів-прикордонників – це  систематична виховна діяльність, спрямована на формування у них правосвідомості, етично-правових переконань, системи правовідносин, звичок правомірної поведінки й неухильного виконання вимог законів і військових статутів. Мета правового виховання розглядається як перетворення зовнішніх нормативно-правових вимог у внутрішні потреби й погляди особистості офіцера, соціально-правові цінності – в особистісні ціннісно-правові якості майбутнього офіцера.

До основних складових правового виховання курсантів належать: комплексне засвоєння курсантами теоретичних правових знань; розкриття значення правової діяльності майбутнього офіцера-прикордонника в соціальному середовищі суспільства; висвітлення цінностей наслідків людської правової діяльності в історичному минулому і на сучасному етапі, оволодіння правовими  цінностями української і світової культури; формування духовних цінностей у майбутніх офіцерів-прикордонників, спрямованих на розвиток інтелігентності, на основі правових знань; формування культури творчого правового мислення, схильності до якісного аналізу, творчого підходу до вирішення правових ситуацій, подолання вузькопрофесійного стилю мислення; включення елементів правових знань в гуманітарні й військово-професійні дисципліни; розгляд правових дисциплін в їх розвитку; засвоєння знань в системі правових відносин і юридичних норм професійної діяльності; посилення правового аспекту під час професійної підготовки офіцерських кадрів в умовах службової діяльності; науково-методичне забезпечення правового виховання курсантів.

Одним із напрямків науково-методичного забезпечення реалізації системи формування правової культури у майбутніх офіцерів-прикордонників  є вдосконалення управління зазначеним процесом. Здійснюючись в рамках загальнодержавної правовиховної системи, робота з формування правової культури у курсантів-прикордонників безпосередньо організовується навчальним закладом. Керують нею, командування та органи виховної роботи академії, які визначають основні напрями, що стоять перед правовиховною роботою у НАДПСУ, здійснюють контроль за виконанням вказівок з питань формування правової культури. З метою вдосконалення зазначеного процесу нами запропоновано перспективне планування на весь термін навчання курсантів. При цьому заходи з основних напрямів правового виховання розробляються за роками навчання і семестрами з використанням факультативних занять.

Важливим напрямком науково-методичного забезпечення є соціальний захист прикордонників, який розглядається нами як комплексна си­стема заходів, здійснювана з метою забезпечення вільної та належної реалізації суб’єктивних прав особового складу, що включає судовий захист, законодавчі, економічні, організа­ційно-технічні й інші засоби та заходи, а також самозахист прикордонниками своїх прав.

До осно­вних методів військово-соціальної роботи під час формування правової культури належать: правове інформування; індивідуальна військово-соціальна робота (індивідуа­льні доручення, завдання, надання допомоги, консультуван­ня та контроль); військово-соціальна робота в масштабі групи (групо­ве консультування, терапія, тренінг); ігровий метод (включення особистості прикордонни­ка в конкретні умови й обставини, задані окремим сценарі­єм, на певному фоні, що відображає характер службової діяльності); педагогічна корекція (сукупність прийомів і засобів, спрямованих на зміну деяких рис вдачі й поведінки співробітника); соціальна терапія (прийоми й засоби, що дають змогу забезпечити позитивність у взаємовідносинах конкретного прикордонника із соціальним середовищем, колективом і допомагають у розв’язанні соціальних проблем та конфліктів); терапія впливу (спосіб зміни поведінки прикордонни­ків, що полягає у впливі на свідомість прикордонника осо­бистим прикладом начальника, прикладами зразкових дій інших прикордонників).

Основними завданнями наукової діяльності під час формування правової культури є: проведення дисертаційних досліджень, спрямованих на підвищення ефективності охорони державного кордону та вдосконалення навчально-виховного процесу академії; опрацювання підручників, навчальних і навчально-методичних посібни­ків для забезпечення навчально-виховного процесу академії та оперативно-службової діяльності органів охорони кордону; підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації для Державної прикордонної служби України; залучення слухачів і курсантів до військово-наукової, винахідницької і раціоналіза­тор­ської роботи, прищеплення їм навичок самостійних наукових досліджень, поглиблення їхніх знань.

Серед головних напрямків наукової діяльності академії основне місце займають формування та зміцнення наукового потенціалу. Підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів здійснюється за цільовим призначенням та науковими спеціальностями, згідно з перспективними та річними планами.

У четвертому розділі – “Експериментальне дослідження ефективності поліфункціональної педагогічної системи формування правової культури офіцерів-прикордонників” – охарактеризовано методику експериментальної роботи, визначено етапи формувального педагогічного експерименту та проаналізовано його результати.

Для оцінки рівня сформованості правової культури офіцерів-прикордонників шляхом використання методу групових експертних оцінок було розроблено орієнтовно-спонукальний, поведінково-діяльнісний, потенційно-перспектив­ний критерії. Орієнтовно-спонукальний критерій виражається в таких показниках: прагнення опанувати правові знання, уміння, навички, намагання проаналізувати й перейняти передовий досвід правовиховної роботи командирів, викладачів, вияв правових здібностей, самостійна робота над розвитком своїх правових здібностей, орієнтація на професійно-правову діяльність у майбутньому. Поведінково-діяльнісний критерій виявляється в таких показниках: ретельна підготовка до проведення заходів правовихов­ної роботи, наполегливість у досягненні навчально-виховних цілей, вияв активності у пошуку способів вирішення правових завдань, прагнення поділитися власним досвідом з оточу­ючими, намагання поєднати вимогливість з повагою до підлеглих. Потенційно-перспектив­ний критерій визначається у таких показниках: вияв почуття справедливості, тактовності, від­вертості, чесності, гуманності, об’єктивне оцінювання своєї підготовленості в галузі права, схильність до науково-педагогічної роботи, вияв педагогічного мислення, намагання застосувати власний шлях вирішення правового завдання. Оцінка здійснювалась за п’ятьма рівнями сформованості правової культури офіцерів-прикордонників, а саме: дуже високим, високим, середнім, низьким та дуже низьким.