У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет, подано наукову новизну, практичне значення та організацію дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі − “Післядипломна освіта інженерно-технічного персоналу як педагогічна проблема” − визначено роль і місце післядипломної освіти у професійній діяльності сучасного фахівця, теоретико-методологічні основи післядипломної підготовки фахівців та результати оцінювання ІТП при усталеній системі підготовки фахівців.
Проблемі неперервності сучасної освіти присвячені роботи А. О. Вербицького, Ю. А. Кудрявцева, В. І. Маслова, Л. Я. Милейка, В. Г. Онушкіна, І. О. Савицького. Створена система безперервної освіти в Україні суттєво впливає на розвиток освіти дорослих. Невід’ємною складовою безперервної освіти є система післядипломної освіти, яка спрямована на підвищення професійного рівня висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівців.
У змісті й структурі післядипломної освіти виділяють зовнішні (соціально-економічна; адаптивна; правова; прогностична; координаційна; організаторська; виробництво, обробка та накопичення інформації; пропагандистська; досвідно-дослідницька; кадрова) і внутрішні (адаптивна; компенсаторна; аналітична; перетворююча; розвиваюча; прогностична; комунікативна; стимулююча) функції. До номенклатурних елементів структури післядипломної освіти відносять вісім елементів: підвищення кваліфікації, отримання нової спеціальності (перекваліфікація); отримання нової спорідненої спеціальності; отримання кваліфікації відповідно до специфічної функціональної діяльності; додаткову освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту (Н. Г. Протасова).
У ДПСУ впроваджуються Національні програми розвитку неперервної освіти, що свідчить про спрямованість навчання на задоволення потреб у постійному вдосконаленні фахівців всіх напрямів, в тому числі технічному, для їх подальшої службової діяльності. Безперервну освіту, як один з напрямків освітньої діяльності, розглядали в комплексі: по-перше − це надання можливостей кожному громадянину отримувати знання, досвід з метою самореалізації; по-друге, забезпечення доступності в навчанні; по-третє, для постійного збільшення реального інтелектуального кваліфікованого та духовного потенціалу. Змістові компоненти підготовки до професійної діяльності реалізуються через теоретичну підготовку (самостійна підготовка, інформування, додаткові заняття); практичну підготовку (самостійна підготовка, тренінги, комплексні заняття, тренування); перевірку персоналу на професійну придатність.
Аналіз теорії і практики роботи в ООДК та НАДПСУ виявив певні недоліки в її організації, які стосуються в цілому ДПСУ: форми і методи навчання не відповідають сучасним вимогам і потребують їх вдосконалення; поповнення органів охорони Державного кордону (ООДК) новими технічними засобами охорони кордону вимагає своєчасної перепідготовки персоналу; недостатня кількість комплексного сучасного дидактико-методичного забезпечення, електронних посібників і програм для навчання; впровадження нової системи комплектування офіцерськими кадрами за рахунок інших вищих навчальних закладів (МО, цивільних) без врахування особливостей підготовки працівників цих закладів; відсутність діагностичного матеріалу ІТП. Тому при розробці системи педагогічного забезпечення професійної діяльності ІТП для усунення недоліків професійної підготовки ІТП були враховані сучасні педагогічні підходи (особистісно-орієнтований, системно-функціональний, модульний) та технології андрагогіки.
У ході констатувального етапу експерименту за результатами усного та письмового опитування, вивчення нормативно-директивних та аналітичних документів, було визначено рівень підготовки персоналу усталеної форми підвищення кваліфікації; рівень готовності ІТП до виконання службових обов’язків, пов’язаних з охороною кордону. Порівняльні дані засвідчують, що кращих результатів за 2004 навчальний рік було досягнуто персоналом Донецького органу охорони кордону (ООК) Східного РУ, Мостиського ООК Західного РУ, низькі знання показав персонал Луганського ООК Східного РУ і Чопського ООК Західного РУ. Середній бал за результатами перевірки на професійну придатність виконувати обов’язки за посадою персоналом за 2004 навчальний рік становив: Східного РУ − 3,32, Західного РУ − 3,39. Однакові умови професійної діяльності, напрям професійної підготовки ІТП ДПСУ характеризують однорідність статистичного матеріалу, який досліджувався. Кваліфікація персоналу технічної спрямованості в цих ООДК за своїм рівнем була приблизно однакова. Навчальна матеріально-технічна база за 2004 навчальний рік оцінювалася лише задовільно і вживалися заходи до її вдосконалювання.
Одночасно було встановлено, що важливими чинниками професійного вдосконалення є низка особистісних рис і властивостей фахівця, об’єктивна (зовнішня) та суб’єктивна (внутрішня) мотивація професійної діяльності, що абсолютно не враховується у визначенні рівня готовності ІТП при усталеній методиці оцінювання та не використовується у прогнозуванні фахового зростання. Це дозволило дійти висновку про необхідність розробки для ІТП ДПСУ системи післядипломного педагогічного забезпечення на основі сучасних педагогічних підходів та методик андрагогіки, що забезпечить подолання основних недоліків у підготовці фахівців до професійної діяльності.
У другому розділі − “Обґрунтування системи педагогічного забезпечення професійної діяльності інженерно-технічного персоналу” − визначено структуру, особливості системи професійної підготовки ІТП ДПСУ; систему післядипломного педагогічного забезпечення фахової діяльності ІТП ДПСУ; інформаційно-дидактичне забезпечення розробленої педагогічної системи та моніторинг рівня професійної готовності ІТП ДПСУ.
Система післядипломного педагогічного забезпечення професійної діяльності ІТП − це комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення структури, приведення професійного рівня кваліфікації фахівців технічної спрямованості у відповідність до вимог державних стандартів, вимог часу, стимулювання та розвитку творчого потенціалу особистості, запровадження елементів технології дистанційного навчання та забезпечення діагностичного моніторингу рівня професійної готовності ІТП в умовах фахової діяльності.
В основу розробки СППЗ покладені такі андрагогічні принципи: безперервність навчання, інформаційна повнота і доступність, пріоритету самостійного навчання, системності, використання наявного позитивного життєвого досвіду, саморозвиток, індивідуалізація та диференціація навчання (рис.).
На основi системно-функцiонального пiдходу, крім загально прийнятих функцій, особливу увагу було приділено було приділено трьом основним групам функцій розробленої СППЗ: програмно-цiльовим, процесуально-технологiчним та соцiально-психологiчним, виявлення яких дало змогу побачити її сутнiсть, структуру, прiоритетнi напрямки розвитку дiяльностi, об’єднуючi зв’язки.
До номенклатурних елементів структури СППЗ професійної готовності ІТП ДПСУ ми віднесли: місце, зміст, мету, закономірності розвитку, системні принципи, напрями розвитку, функції, компоненти професійної підготовки, інформаційно-дидактичне забезпечення, суб’єкти, об’єкти, методику оцінювання та корекцію отриманих результатів, кінцевий результат, а також зв’язки між елементами системи.
