ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ УЧНІВ СІЛЬСЬКИХ МАЛОЧИСЕЛЬНИХ ШКІЛ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної для наукового пошуку проблеми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; сформульовано гіпотезу роботи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Указано на зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами; визначено його теоретичну основу; наведено відомості про апробацію і впровадження основних положень дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи проблеми дослідження” – на підставі аналізу філософської, історичної, психологічної і педагогічної літератури з’ясовано основні тенденції, що історично склалися й наявні нині в підготовці майбутніх учителів для сільських малочисельних шкіл; виокремлено базові парадигми такої підготовки з урахуванням сучасних освітніх трансформацій і соціальних запитів села; схарактеризовано основні дефініції дослідження; розглянуто психолого-педагогічні особливості організації колективних форм роботи учнів у різновікових дитячих колективах; установлено структуру готовності майбутнього педагога до організації колективної діяльності учнів сільських малочисельних шкіл як результативного компоненту його фахової підготовки; визначено критерії, показники, рівні готовності студентів до означеної діяльності; проаналізовано стан сформованості досліджуваної якості.

У процесі аналітичного огляду законодавчих документів, що регулюють відносини в системі загальної середньої освіти України, з’ясовано нормативно-правові основи функціонування шкіл з малою чисельністю учнів на селі та обґрунтовано необхідність підготовки для них педагогічних кадрів. Наголошено на відмінності понять “малокомплектна школа” та “малочисельна школа”. Зокрема, в контексті нашого дослідження малокомплектну школу ми визначаємо як загальноосвітній навчальний заклад І ступеня з малою кількістю учнів, у якому навчання дітей здійснюється в різновікових класах – класах-комплектах. Малочисельну школу розуміємо як школу з малою кількістю учнів, у якій діти навчаються в окремих класах або індивідуально. При цьому допускається ситуативне об’єднання школярів у різновікові групи (класи) в початковій її ланці.

Вивчення історичної ретроспективи проблеми підготовки вчителя для сільської початкової школи засвідчило, що її становлення спричинене реформуванням шкільної освіти, яке мало місце в середині 60-х років ХІХ століття, та масовим створенням початкових народних шкіл на селі з одно та двокомплектною структурою. Об’єктивно зумовлена необхідність у забезпеченні таких освітніх закладів педагогічними кадрами загострила проблему професійної підготовки вчительства. У роботі визначено роль земств та уряду в розв’язанні питання спеціальної освіти вчителів сільських шкіл, розкрито науково-педагогічний внесок О.Барвінського, М.Бунакова, В.Водовозова, К.Єльницького, М.Корфа, П.Лесгафта, К.Ушинського в розробку ідейних та організаційних підвалин підготовки сільського вчителя. З’ясовано зміни, що відбулися в змісті та організації фахової підготовки вчителя сільської початкової школи з другої половини ХІХ століття до сьогодення. Окреслено науково-методичний доробок дослідників проблеми підготовки майбутніх фахівців для сільських малочисельних шкіл (О.Біда, Л.Борисова, В.Кузь, В.Мелешко, В.Помагайба, І.Прокопович, О.Савченко, В.Стрезікозін, Г.Суворова, П.Фролов, С.Чавдаров та ін.).

Ураховуючи сучасні тенденції розвитку освіти, зміну її методологічних траєкторій, потребу суспільства в забезпеченні стабільності соціокультурного та економічного розвитку села, в дисертаційному дослідженні виокремлено парадигми фахової підготовки вчителя до роботи в сільській малочисельній школі, які дозволяють методологічно вибудувати й суттєво скоригувати професійно-особистісну позицію студента стосовно майбутньої педагогічної діяльності, визначити стратегічні напрями його підготовки. Зокрема, в контексті дослідження сфокусовано увагу на особистісно зорієнтованій, аксіологічній, акмеологічній, синергетичній, компетентнісній парадигмах, з’ясовано їх вплив на процес формування особистості майбутнього педагога малочисельної школи.

Теоретичний аналіз соціально-психологічної (Ю.Гільбух, О.Киричук, Я.Коломінський, А.Мудрик, А.Петровський, Л.Уманський та ін.), психологічної (В.Давидов, О.Леонтьєв, В.Ляудіс, А.Маркова, Ю.Машбиць та ін.) і педагогічної (Я.Бурлака, В.Вихрущ, В.Дьяченко, В.Галузяк, Ю.Мальований, Н.Мойсеюк, М.Сметанський, І.Підласий, І.Чередов, В.Шахов, Г.Щукіна та ін.) літератури дозволив уточнити базові дефініції дослідження. Зокрема, спільну навчальну діяльність розуміємо як особливий тип соціально детермінованої взаємодії учнів у процесі навчання, який забезпечує перебудову всіх компонентів структури індивідуальної навчальної діяльності на основі спільності цілей, мотивів, способів досягнення результату. Вищою стадією розвитку спільної навчальної діяльності вважаємо колективну навчальну діяльність, в якій мета є загальновизнаною й особистісно значущою, а взаємини між її учасниками набувають високого ступеня узгодженості, відповідальної взаємозалежності, взаємозамінності та опосередковуються змістом спільної діяльності. В структурі спільної, а відтак, колективної навчальної діяльності виокремлюємо такі компоненти: цільовий, мотиваційний, операційно-діяльнісний, комунікативний, інформаційний, рефлексивний, продуктивний. З’ясовано, що колективна навчальна діяльність реалізується в колективних формах навчальної роботи, котрі ми тлумачимо як засновані на співробітництві способи організації навчальної взаємодії, що передбачають активну участь усіх без винятку учнів у вирішенні спільного навчально-пізнавального завдання при безпосередньому чи опосередкованому керівництві вчителя. Відповідно до умов реалізації, а також рівнів колективності колективні форми роботи вслід за Ю.Мальованим, І.Первіним, І.Чередовим диференціюємо на парні, групові, фронтально-колективні.

З урахуванням сучасних підходів до виховання в контексті нашого дослідження колективну творчу діяльність визначаємо як спільну, добровільно прийняту особистістю сумісну діяльність достатньо високого рівня колективності, що характеризується суспільно корисною спрямованістю цілей, емоційністю, обов’язковою участю всіх без винятку учасників у самоуправлінні і передбачає створення нового оригінального продукту. Найефективнішим способом організації колективної творчої діяльності вважаємо колективну творчу справу – виховну технологію, що відкриває шлях до демократичного співробітництва, становлення життєствердних позицій особистості вихованця, веде до розкриття внутрішніх резервів дитини, створює передумови для її самовизначення та самореалізації.

Оскільки початкова сільська малочисельна школа за своєю структурою є різновіковим об’єднанням дітей 1-4 класів, і виховний та частково навчальний процес у ній організовується спільно для всього учнівського колективу, в процесі дослідження акцентовано увагу на психолого-педагогічних особливостях організації колективних форм роботи учнів у різновікових колективах. Зокрема, до них було віднесено: необхідність визначення колективного суб’єкта на основі обраної колективної форми роботи (пари, групи, клас у цілому) з урахуванням вимог до кількісного і якісного складу; вибір оптимального способу організації колективної діяльності в межах обраної форми; організацію колективної діяльності учнів у відповідності до її структурних елементів (постановка завдань, інструктаж щодо їх реалізації; розподіл ролей у спільній діяльності та забезпечення виконання рольових зобов’язань; підпорядкування заданим правилам спільної роботи; побудову ділових і міжособистісних взаємостосунків на основі співробітництва та взаємодопомоги; об’єднання зусиль для досягнення сукупного результату; рефлексивний аналіз колективної роботи); створення в колективі емоційно сприятливих особистісних взаємин із застосуванням міжвікового підходу. Визначені особливості організації колективних форм роботи учнів у різновікових колективах, а також виокремлені раніше структурні компоненти колективної діяльності лягли в основу розробки змісту підготовки майбутнього вчителя початкових класів до означеної діяльності.

Під час теоретичного аналізу виявлено значну цінність колективної діяльності та форм її організації для становлення особистості молодшого школяра в різновіковому колективі сільської малочисельної школи. Так, дослідники проблеми наголошують, що колективна діяльність сприяє психічному розвитку дитини (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський та ін.), забезпечує її входження в суспільство (О.Бодалєв, А.Мудрик, Л.Уманський, О.Киричук та ін.), має значний виховний потенціал (І.Бех, Г.Карпенчук та ін.), забезпечує розвиток пізнавальної активності й інтересу до навчання (Н.Бібік, О.Киричук та ін.), формує навички конструктивного спілкування й співробітництва (А.Маркова, Т.Матіс, Г.Цукерман та ін.). Посилений інтерес науковців до проблеми колективної діяльності учнів у різновікових групах обумовив необхідність формування готовності майбутніх учителів початкових класів до її організації.

На підставі аналізу психологічної і педагогічної літератури з питань формування готовності майбутнього педагога до професійної діяльності (О.Бойко, К.Дурай-Новакова, М.Дьяченко, Л.Кондрашова, А.Ліненко, П.Матвієнко, О.Мороз, О.Пєхота, В.Сластьонін та ін.) готовність майбутнього вчителя початкових класів до організації колективних форм роботи учнів сільської малочисельної школи визначено як професійно важливу якість особистості студента, що характеризується інтегративним поєднанням трьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-аксіологічного, теоретико-гносеологічного та проективно-технологічного й відображає структуру його майбутньої професійної діяльності. З метою діагностики готовності майбутніх фахівців до означеної діяльності у відповідності до виокремлених компонентів визначено критерії та показники досліджуваної якості. Ними є: вираження професійної спрямованості на організацію колективної діяльності учнів сільської малочисельної школи (характер професійної мотивації, пов’язаної з діяльністю в сільській малочисельній школі; ступінь усвідомлення особистісної та суспільної значущості колективної діяльності; інтенсивність і стійкість професійних інтересів; характер цільових установок на застосування колективних форм роботи в різновікових групах; якість ціннісних професійних орієнтацій студентів); оволодіння системою психолого-педагогічних знань, необхідних для організації та керівництва колективною діяльністю школярів різного віку (повнота, глибина, усвідомленість, міцність засвоєння знань); сформованість практичних умінь організації колективних форм роботи в різновіковому дитячому колективі (повнота структури досліджуваної діяльності; правильність виконання предметних дій, що її складають; міра їх реалізації; ступінь оволодіння внутрішнім планом дій; ступінь автоматизації основних операцій і прийомів, пов’язаних з організацією колективної діяльності учнів різного віку). З урахуванням зазначених критеріїв виокремлено рівні готовності майбутнього педагога до організації колективної діяльності школярів у різновікових групах: фрагментарно-формальний, зацікавлено-репродуктивний, творчо-інтерпретаційний.

З метою з’ясування дійсного стану сформованості в майбутніх учителів початкових класів досліджуваної професійної якості було проведено констатувальний експеримент, який включав ряд діагностичних процедур, організованих у 3 субетапи. Результати діагностичного вивчення засвідчили недостатній рівень готовності майбутніх учителів до означеної діяльності (зафіксовано домінування зацікавлено-репродуктивного та фрагментарно-формального рівнів в 48,7% і 34,6% опитуваних відповідно; творчо-інтерпретаційний рівень досліджуваної якості виявили лише 16,7% респондентів). Такий стан сформованості готовності майбутніх учителів до організації колективних форм роботи учнів сільських малочисельних шкіл спричинений, на нашу думку, декількома факторами: несформованістю в студентів достатньої мотивації, пов’язаної з професійною діяльністю в такому типі навчального закладу, відсутністю бачення перспектив, які відкриває така діяльність для професійного саморозвитку; відсутністю системи в підготовці вчителя малочисельної школи, порушенням цілісності та інтегративності у викладанні навчальних дисциплін, що забезпечують знаннєво-практичну її основу; недостатньою професіоналізацією набутих під час навчання у вищому навчальному закладі знань та вмінь організації колективної діяльності учнів у різновікових групах. Зроблено висновок про необхідність спеціальної підготовки майбутнього педагога до означеної діяльності.

У другому розділі “Методика професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації колективних форм роботи учнів сільських малочисельних шкіл” визначено педагогічні умови ефективної підготовки вчителів початкових класів до організації колективної діяльності учнів сільської малочисельної школи, обґрунтовано та експериментально перевірено методику підготовки майбутніх фахівців до означеної діяльності, проаналізовано й узагальнено результати експериментально-дослідної роботи.

На підставі проведеного теоретичного аналізу психологічної і педагогічної літератури з проблеми дослідження, а також узявши до уваги результати констатувального етапу експерименту, було визначено та обґрунтовано педагогічні умови ефективної підготовки вчителів початкових класів до організації колективних форм роботи учнів сільських малочисельних шкіл: професіоналізація навчальної діяльності майбутніх учителів початкових класів на засадах знаково-контекстного підходу; аксіологічне забезпечення використання колективних форм роботи в майбутній професійній діяльності; стимулювання надситуативної активності майбутнього вчителя сільської малочисельної школи; формування в студентів навичок рефлексивного аналізу власних педагогічних проектів організації учнівської взаємодії.