ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні основи формування політичної культури майбутнього вчителя» − на підставі аналізу наукової літератури проаналізовано сутність та схарактеризовано структурні компоненти політичної культури вчителя як складової його професійної культури, теоретично обґрунтувано модель науково-методичного забезпечення формування політичної культури майбутнього вчителя, визначено критерії, показники та рівні її сформованості.

У дослідженні на основі аналізу наукової літератури (Г.Алмонд, С.Верба, А.Єришев, М.Іовчук, Л.Коган, Л.Пай, В.Ребкало, Р.Такер та інші) політичну культуру визначено як особливий різновид культури, спосіб духовно-практичної діяльності і відносин, які відображують, закріплюють та реалізують головні національні цінності та інтереси, формують політичні погляди та цінності, знання та навички участі громадян у суспільно-політичному житі держави. Особа в процесі свідомої діяльності отримує політичні знання та досвід, формує свою політичну свідомість, відповідні політичні відносини.

Доведено, що політична культура є невід’ємною складовою професійної культури сучасного вчителя.

Політичну культуру вчителя визначено як складову його професійної культури, що характеризує досягнення вчителя в засвоєнні політичних знань, умінь, норм і традицій суспільно-політичної діяльності, які дозволяють вчителю регулювати свої політичні дії, поведінку і виступають основою його готовності здійснювати громадянське виховання підростаючого покоління.

З’ясовано, що політичну культуру в сучасних дослідженнях розглядають переважно в межах проблем громадянської освіти і громадянського виховання. При цьому часто поняття політичної культури і громадянської культури ототожнюються. Незважаючи на збіг багатьох суттєвих характеристик цих видів культури (національна свідомість, активна життєва позиція; умінння аналізувати і оцінювати суспільно-політичні події, які відбуваються в країні, світі; знання політичних норм, традицій своєї країни; спільність цінностей; потреба брати участь у суспільно-політичній діяльності тощо), у дослідженні доведено, що ці поняття є близькими, але не тотожними: вони знаходяться в тісному взаємозв’язку і зумовлюють одне одне.

У дисертації структуру політичної культурі вчителя розглянуто як сукупність аксіологічного, гностичного, операційного та особистісного блоків. Вони відбивають розмаїття зовнішніх і внутрішніх зв’язків і відносин, ціннісних орієнтацій, способів педагогічної діяльності і спілкування, професійного самовиховання майбутнього педагога, що характеризують його політичну зрілість і політичну компетентність.

Аксіологічний блок включає цільовий і мотиваційно-ціннісний компоненти, пов’язаний, що пов’язано, у першу чергу, із визначенням майбутнім учителем значущості політичної культури для вдосконалення його професійної компетентності; цілями і мотивами власної навчальної діяльності, громадсько-політичної поведінки і тими зразками, ідеалами, вищими громадянськими цінностями, якими він керується й котрі є орієнтиром у його професійному становленні. Учитель високої політичної культури характеризується сформованістю оцінно-ціннісних відносин, ціннісного сенсу діяльності, самовизначенням особистості. У цьому випадку основні громадянсько-політичні цінності (прагнення до соціальної гармонії, обстоювання соціальної і міжетнічної справедливості, культура соціальних та політичних стосунків, повага до закону, рівність громадян перед законом, самовідповідальність людини, права людини, недоторканність особи тощо) стають для майбутнього вчителя певними, вагомими ціннісними орієнтаціями.

Гностичний блок складають когнітивний (система політичних знань, професійно-педагогічні знання) як основи політичних переконань. У дисертації зазначається, що кожний блок у структурі політичної культури вчителя має свою специфіку порівняно із відповідною складовою структури політичної культури як загальнолюдського феномена, але особливо це стосується когнітивного компонента, який передбачає не тільки систему політичних знань, а й теоретичну компетентність щодо здійснення вчителем громадянсько-політичного виховання.

Операційний блок складається з діяльнісного і рефлексивного компонентів і передбачає організацію їхньої практичної діяльності, що вимагає оволодіння вчителем спеціальними політичними вміннями, а також професійними вміннями для здійнення професійно-виховної діяльності, які ми умовно назвали політико-педагогічними вміннями майбутнього вчителя.

Сформована політична культура вчителя передбачає адекватності мотивів, знань і вмінь особистісними якостями (гуманізм, громадянськість, чесність, гідність, відповідальність, об’єктивність, толерантність тощо), які складають особистісний блок у її структурі.

Кожний з визначених компонентів вимагає дослідження ефективних шляхів забезпечення їх у навчально-виховному процесі педагогічного ВНЗ.

Це зумовило теоретичну розробку моделі науково-методичного забезпечення формування політичної культури майбутнього вчителя (рис. 1 на с.9).

Розроблена модель ґрунтується на гуманістичному, системному, особистісно-діяльнісному, компетентісному концептуальних підходах і передбачає забезпечення: 1) технологічних етапів формування політичної культури майбутнього вчителя в навчально-виховному процесі застосуванням відповідних методів, форм, засобів; 2) педагогічних умов ефективності формування політичної культури майбутнього вчителя; 3) педагогічного моніторингу досліджуваного процесу.

Запропонована модель спрямована на забезпечення політичної культури майбутнього вчителя в різних видах діяльності в межах навчально-виховного процесу педагогічного університету – навчальній, позааудиторній виховній, громадській.

Формування політичної культури майбутнього вчителя в навчальній діяльності впливає на всі її структурні компоненти, але найбільшою мірою на

аксіологічний і гностичний блоки. З’ясовано, що головну роль в цьому процесі відіграють суспільно-історичні дисципліни і навчальні дисципліни психолого-педагогічного циклу.