ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми та стан її дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідної роботи, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження й етапи експериментальної роботи; висвітлено наукову новизну й практичне значення дисертації; подано інформацію щодо апробації та впровадження отриманих результатів і структури роботи.

У першому розділі „Теоретичні засади формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я” представлено аналіз історико-педагогічного аспекту проблеми формування здоров’я учнівської молоді, визначено сутність ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я, теоретично обґрунтовано та розроблено педагогічні умови формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я.

Аналіз ґенези проблеми формування здоров’я учнівської молоді в історико-педагогічному аспекті засвідчив, що проблема здоров’я підростаючого покоління виникла з моменту появи людського суспільства й на подальших етапах його розвитку розглядалася по-різному. Так, Сократ і Аристотель підкреслювали важливість формування фізичної культури тіла. Філософ античності Платон вважав, що необхідно розвивати і тіло, і душу, тобто в процесі виховання здійснювати одночасно фізичний і духовний розвиток, результатом якого буде фізичне та духовне здоров’я. Різні аспекти здоров’я й здоров’язбереження представлено в працях Я. Коменського, Ж. - Ж. Руссо, Дж. Локка, П. Лесгафта, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін.

За часів радянської педагогіки гостро постає питання гігієнічного, статевого виховання підростаючого покоління та ролі родини в прищеплюванні школярам навичок здорового способу життя (М. Бернштейн, М. Дубінін, Д. Дубровський, О. Киколов, І. Мільман та ін). Особливої значущості проблема формування здоров’я учнівської молоді набуває в кінці XX – на початку XXI століть, що зв’язано з різким погіршенням стану здоров’я учнівської та студентської молоді. Одним з аспектів сучасної освіти виступає валеологізація навчально-виховного процесу, формування культури здоров’я учнівської та студентської молоді.

Аналіз теоретичних концепцій валеологічної освіти (Р. Айзман, В. Горащук, М. Гриньова, Г. Зайцев, Г. Кривошеєва, Л. Татарнікова й ін.) надав можливість виявити, що одне з важливих місць у професійній освіти майбутніх педагогів є формування культури здоров’я й пропаганда здоров’язберігаючого способу життя. Першочерговим є завдання виховання в них потреби в здоров’ї як життєво важливої цінності, свідомого прагнення до культури здоров’я, ведення здорового способу життя, до „самотворення” й створення навколо себе здорового життєвого середовища. На сучасному етапі більшість концепцій формування культури здоров’я та здорового способу життя студентів вищих педагогічних навчальних закладів спрямовують педагогічний процес на формування мотивації, потреби учасників освітньо-виховного процесу бути здоровими й визначають стратегію їхньої поведінки у всіх сферах життєдіяльності.

На підставі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми визначено поняття ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я як складне особистісне новоутворення, що характеризується сформованістю знань і уявлень про здоров’я як цінність, позитивною активністю щодо ведення здорового способу життя, усвідомленістю ставлення до здоров’я, сформованістю вмінь та навичок зміцнення й збереження здоров’я, що сприяє позитивній зміні поведінки на тривалий час.

У процесі дослідження визначено сутність ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я як сукупність мотиваційного, когнітивного, афективного та конативного компонентів. Мотиваційний компонент включає сукупність мотивів до покращення здоров’я, готовність до саморозвитку. Когнітивний – ціннісне осмислення теоретичних знань про здоров’я та способи його зміцнення й збереження. Афективний компонент спрямовує студентів на перевагу цінності здоров’я в ієрархії термінальних цінностей; емоційну оцінку феномена здоров’я; відчуття відповідальності за своє здоров’я. Конативний забезпечує активність студентів в оволодінні вміннями та навичками розробки індивідуальної оздоровчої програми й створення образу свого ставлення до здоров’я; здатність до ведення здорового способу життя.

У результаті дослідження теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я. А саме: створення позитивної мотивації формування в студентів потреби бути здоровими; використання інтерактивних методів, що спрямовані на формування в студентів ціннісного ставлення до свого здоров’я; упровадження програми формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я, що передбачає використання освітньо-виховних та креативних можливостей дисциплін природничо-наукового циклу й циклу фахової підготовки.

При визначенні першої педагогічної умови – створення позитивної мотивації формування в студентів потреби бути здоровими – основна увага приділялася взаємозв’язку внутрішньої та зовнішньої мотивації, спрямованої на ефективне формування в студентів ціннісного ставлення до свого здоров’я. Наявність внутрішньої мотивації спонукає студентів до здійснення певних дій, спираючись на особисті бажання, оскільки результат цих дій сприятиме оновленню їхнього внутрішнього світу. Зовнішня мотивація в навчально-виховному процесі підпорядковується вимогам суспільства щодо формування здоров’я, культури здоров’я та фахової підготовки студентів. Орієнтація на ставлення до здоров’я як до цінності повинна бути внутрішнім переконанням студентів, результатом їхніх власних прагнень та особистісного вибору. Завдання викладача на цьому етапі полягає саме у створенні сприятливого підґрунтя для формування в студента ціннісного ставлення до здоров’я та самовдосконалення.

Друга педагогічна умова – використання інтерактивних методів навчання, що спрямовані на формування в студентів ціннісного ставлення до здоров’я – надавала можливість залучати студентів до взаємодії, діалогу, підвищувати рівень їхньої пізнавальної діяльності, створити комфортні умови навчання. Для експериментальної роботи обрано такі інтерактивні методи: „мозковий штурм”, або брейнсторм; обговорення великою групою („спрямована дискусія”); дебати, дискусії; розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій; виконання проектів; перегляд і обговорення тематичних відеофільмів.

Третя педагогічна умова – упровадження програми формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я, що передбачає використання освітньо-виховних та креативних можливостей дисциплін природничо-наукового циклу й циклу фахової підготовки. Програма має наскрізну ідею, що полягає в педагогічному забезпеченні процесу формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я; спрямована на ознайомлення студентів із сутністю формування ціннісного ставлення до свого здоров’я, оволодіння ними необхідними оздоровчими технологіями. Відкритий характер програми передбачає внесення відповідних змін, доповнень, виявлення з боку викладачів творчого підходу до планування та реалізації на практиці основних завдань формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я.

У другому розділі „Експериментальна перевірка педагогічних умов формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я” розроблено критерії, показники та рівні сформованості ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я, здійснено аналіз існуючого стану формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я, представлено особливості перебігу та результативності формувального етапу експерименту.

Основними критеріями сформованості ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я є когнітивний, афективно-мотиваційний та конативний, що дало змогу визначити показники, рівні сформованості ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я: низький, нижче за середній, середній, вище за середній, високий.

Методологічними засадами експериментальної перевірки запропонованих педагогічних умов було обрано аксіологічний, особистісно орієнтований і діяльнісний підходи, що дало змогу реалізувати педагогічні умови через свідому діяльність студентів, спрямовану на ведення здорового способу життя, орієнтацію їх на формування цінності бути здоровим, реалізувати розроблену програму формування ціннісного ставлення до свого здоров’я, що передбачала використання освітньо-виховних та креативних можливостей дисциплін природничо-наукового циклу й циклу фахової підготовки, та обрати необхідну форму активності для кожного студента, застосувати засоби й методи, що сприяють використанню набутого досвіду з формування ціннісного ставлення до здоров’я в подальшій професійній діяльності.

В експериментальній роботі брали участь студенти перших та четвертих курсів факультету іноземних мов, Інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, педагогічного факультету Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України, педагогічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету.

На констатувальному етапі експерименту було проаналізовано: рівень ставлення до здоров’я як до цінності; початковий рівень знань студентів, які брали участь у дослідженні, з проблеми, що вивчається; місце здоров’я в ієрархії цінностей студентів вищих педагогічних навчальних закладів; стан фізичного здоров’я студентів; профілактичну активність студентів у напрямку здоров’я.

Аналіз усвідомленості студентами важливості ставлення до здоров’я як до цінності показав, що тільки в 13,7 % респондентів реальний спосіб життя відповідає передбачуваному. На нашу думку, такий стан може виступати показником таких негативних явищ: недостатньої сформованості в студентів ставлення до здоров’я як цінності; низького рівня уявлень про цінність здоров’я; неадекватності самооцінки власного здоров’я.

Вивчення початкового рівня знань студентів, які брали участь у дослідженні, показало, що 63,3 % респондентів мають обмежені знання стосовно питань здоров’я та цінності здоров’я, способів його зміцнення та збереження; тільки 17,9 % респондентів вважають здоров’я найголовнішою цінністю в житті й ставлять його на перше місце; 36,7 % – на друге; 18,3 % – на третє. Для останньої частини респондентів провідними цінностями є матеріальне благополуччя, професійна кар’єра, успіх у житті.

За всіма показниками рівень фізичної підготовленості студентів як контрольної, так і експериментальної груп – середній; у профілактичній активності студентів щодо здоров’я пасивна позиція переважає над активною – тільки 15,0 % респондентів займаються спортом, загартуванням, дотримуються здорового способу життя. Пасивну позицію займають 85,0 % респондентів, а саме: 34,2 % з них займають позицію „нічого не роблю”; 50,8 % – демонструють позицію „звертаюся до лікаря”, „вважаю, що хвороба мене обмине” та ін.

Формувальний етап експериментального дослідження проводився окремо зі студентами першого та четвертого курсів, для чого було створено експериментальні та контрольні групи у вищезазначених вищих навчальних закладах. Тривалість проведення формувального експерименту складала два роки.

Цей етап експерименту забезпечувався на засадах принципу інтеграції, доповнення змісту теоретичних дисциплін („Валеологія”, „Культура здоров’я”, „Основи здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу”, „Педагогіка”) навчальним матеріалом з урахуванням розвитку науки щодо проблем здоров’я та ціннісного ставлення людини до здоров’я, його формування, збереження та зміцнення, що орієнтує майбутніх педагогів на виконання здоров’язберігаючої функції професійної педагогічної діяльності.

Конативний компонент формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я забезпечувався використанням в освітній діяльності інтерактивних форм і методів навчання. Важливе місце при цьому займала організація практичних занять за допомогою тренінгової форми навчання (розподіл студентів у малі групи), що дозволяло підвищити активність студентів у навчально-пізнавальній діяльності.

Застосування інтерактивних методів навчання відбувалося відповідно до запропонованих етапів підготовки. На початковому етапі застосовувалися методи, спрямовані на якісне засвоєння студентами базових знань (лекція-діалог, сократична бесіда, аналіз конкретної ситуації); на основному етапі використовувалися методи, що дозволяють підвищити творчу діяльність студентів („мозковий штурм”, або брейнсторм; обговорення великою групою („спрямована дискусія”), дебати, дискусії, перегляд і обговорення тематичних відеофільмів, розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій; на заключному – метод проектування, що дозволяло студентам розробити індивідуальну оздоровчу програму.

Важливу роль у формуванні ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я відіграв спецкурс „Здоров’я студентів як цінність”, стратегічною метою якого було узагальнення теоретичних і практичних знань щодо формування в студентів ціннісного ставлення до свого здоров’я та його зміцнення й збереження, а також засвоєння технологій формування здоров’я, які можна індивідуально застосовувати в повсякденному житті (самомасаж, загартування, аутогенне тренування, оздоровче дихання, методика (СОЕВКС) Ситіна тощо).

Аналіз результатів експериментальної роботи дозволив зробити висновок про позитивні зміни ціннісного ставлення студентів до свого здоров’я в експериментальних групах порівняно з контрольними.

Зазначаємо, що на І курсі спочатку було виявлено 19,0 % студентів, які мають низький рівень сформованості ціннісного ставлення до здоров’я, тоді як на закінчення дослідно-експериментальної роботи студентів з низьким рівнем не було відмічено; кількість студентів з рівнем нижче за середній зменшилася на 23,8 %; а кількість студентів з середнім рівнем зросла на 38,1 %. Кількість студентів з рівнем вище за середній залишилася незмінною й склала 9,7 %. У кінці експерименту в 4,7 % студентів зафіксована поява раніше відсутнього високого рівня.

Аналіз рівнів сформованості ціннісного ставлення до свого здоров’я в студентів ІV курсу дозволив відзначити таке: в експериментальній групі кількість студентів з рівнем сформованості ціннісного ставлення до здоров’я нижче за середній зменшилася на 12,5 %, а із середнім – на 38,8 %. Кількість студентів з рівнем вище за середній зросла на 18,7 %, також як і з високим рівнем, що збільшилося на 12,5 %; у контрольній групі змін майже не було. Кількість студентів із середнім рівнем не змінилася, зменшилася кількість студентів з рівнем нижче за середній, а кількість студентів з рівнями вище за середній й високим збільшилося на 2,8 % і 3 % відповідно. З низьким рівнем сформованості ціннісного ставлення до здоров’я в цій групі студентів не було зафіксовано на початку. При цьому за експериментальний період у рівні фізичної підготовки студентів як експериментальної, так і контрольної груп визначити статистичні відмінності не вдалося.

Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи показав, що в експериментальних групах І та ІV курсів не було відмічено низького рівня, але при цьому відзначаються підвищення показників рівня вище за середній та високого рівнів, що свідчить про ефективність запропонованих педагогічних умов (табл. 1).

Якісний аналіз результатів експериментального дослідження формування ціннісного ставлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів до свого здоров’я показав, що істотно зросла якість знань студентів експериментальних груп І та ІV курсів щодо формування, зміцнення й збереження свого здоров’я порівняно з контрольними. Отримані знання студенти ІV курсу розцінюють з позицій їх практичного застосування для створення індивідуальної оздоровчої програми та використання в подальшій професійній діяльності, у той час як студенти І курсу – тільки для створення індивідуальної оздоровчої програми.