ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ІНШОМОВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, ступінь її розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів, доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів дослідження.

У першому розділі – «Формування вмінь іншомовного професійного спілкування майбутніх офіцерів як науково-педагогічна проблема» – розкрито сутність понять «іншомовне професійне спілкування» та «уміння іншомовного професійного спілкування майбутніх офіцерів», обґрунтовано педагогічні умови формування умінь іншомовного професійного спілкування.

Реалізація мети і завдань дослідження вимагала розкриття мети і особливостей професійної підготовки майбутнього офіцера в сучасному ВВНЗ. Вивчення законодавчої бази сучасної освіти військових, аналіз наукових праць з проблем військово-професійної підготовки фахівців у процесі навчання у ВВНЗ (О. Барабанщиков, О. Євсюков, Т. Ісаєнко, І. Кравченко, О. Керницький, О. Марченко, Я. Подоляк, Ю. Чуєв, В. Ягупов та інші) дозволили з’ясувати, що її стратегічною метою є формування творчої особистості офіцера з високою культурою праці й спілкування. Виявлено, що особливості професійної підготовки майбутніх офіцерів зумовлюються підпорядкованістю цілей і завдань військової служби соціальному замовленню суспільства; екстремальністю умов виконання професійних обов’язків; колективним характером військової служби і безпосередньою взаємодією військовослужбовців у процесі діяльності і спілкування.

Результатом професійної підготовки є готовність до професійної діяльності, яка виявляється як особливий особистісний стан, що передбачає наявність у майбутнього офіцера мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння знаннями, способами й засобами досягнення її цілей, сформованість особистісних якостей для ефективного здійснення професійної діяльності.

З огляду на зазначені особливості професійної підготовки майбутніх офіцерів та світові інтеграційні процеси всіх сфер суспільної життєдіяльності зроблено висновок, що одним із важливих компонентів професійної підготовки сучасного офіцера є формування вмінь іншомовного професійного спілкування (ІПС).

Аналіз наукових праць (С. Амеліна, М. Васильєва, Н. Волкова, В. Грехнєв, Н. Логутіна, В. Полторацька та інші), присвячених проблемам культури спілкування, та вивчення практичного досвіду в цій сфері дозволили уточнити зміст поняття «професійне спілкування» як системи комунікативних норм, умінь і прийомів, яка реалізується в процесі міжсуб’єктної взаємодії фахівця і є фактором, що супроводжує його професійну діяльність. Мову професійного спілкування розглянуто як лінгвістично організовану систему мовлення, що використовується представниками певної галузі для спілкування в ситуаціях, котрі безпосередньо пов’язані з винятково професійними аспектами трудової діяльності (Н. Логутіна).

На основі вивчення наукової літератури в дослідженні виявлено основні функції професійного спілкування, а саме: інформаційну (обмін, передача і прийом інформації у формах повідомлення думок, поглядів, задумів, рішень учасників спілкування; набуття індивідуального соціального і професійного досвіду в процесі спілкування); організаційну (засвоєння норм соціально-типової поведінки, взаємне орієнтування й узгодження дій під час організації спільної діяльності); експресивну (виявлення змісту взаємодії, взаємопізнання і взаєморозуміння партнерами один одного, зміни поведінки, особистісних мовленнєвих якостей партнера, його намірів, установок, дій, здійснення впливу на аудиторію, створення психологічного фону взаємодії через породження емоційних переживань і станів).

Іншомовне професійне спілкування вимагає оволодіння такими вміннями: суто комунікативними, уміннями говоріння, сприйняття мови на слух, читання, письма, які дозволяють одержувати відповідну іншомовну інформацію на професійні теми з подальшим її використанням для професійного самовдосконалення, компетентно висловлювати свою думку в ході вербальної і невербальної взаємодії з іншими суб’єктами в процесі професійної діяльності.

Як доведено психологічною наукою (Д. Кікнадзе, О. Ковальов, Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, А. Маркова та інші), успішність формування будь-якої людської, у тому числі професійної, якості особистості визначається її мотиваційною сферою (потребами, інтересами, ставленням до діяльності тощо). Утім у процесі пілотажного дослідження, у якому брали участь 219 курсантів Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, було з’ясовано, що значна кількість майбутніх курсантів (70,6 % з 219 осіб) не усвідомлюють необхідності і значущості вмінь ІПС для майбутньої професійної діяльності. Лише 14 % курсантів постійно цікавляться питаннями пошуку резервів удосконалення професійного спілкування, взаємодії та взаємостосунків з командирами та товаришами; близько 47 % майбутніх офіцерів не вважають це питання актуальним, бо надають перевагу опрацюванню навчальної інформації за допомогою читання. Майже 28 % курсантів не цікавляться питаннями формування комунікативних умінь, думаючи, що кризові економічні фактори у вітчизняній військовій системі є для них основною перешкодою, котра стримує прояв їхньої професійної активності. Було також з’ясовано, що більшість курсантів відчувають труднощі в конкретизації поняття «вміння ІПС», помилково вважають, що цей термін є синонімом поняття «вміння усного спілкування». Крім того багато випускників шкіл, які вступають до ВВНЗ, мають низький рівень іншомовної підготовки, що викликає значні труднощі в навчанні іноземної мови і, як наслідок, знижує професійно-пізнавальний інтерес до оволодіння вміннями ІПС. Більшість курсантів ВВНЗ (майже 86 %) характеризуються недостатнім рівнем професійно-пізнавального інтересу до тих дисциплін, що не є профільними в їхній професійній підготовці, у тому числі до навчання іноземної мови.

Це дало підстави для визначення першої умови формування вмінь ІПС у процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів: забезпечення позитивної мотивації оволодіння курсантами вміннями іншомовного спілкування (професійно-пізнавальний інтерес, позитивне ставлення до навчання, потреба в професійному самовдосконаленні) на основі формування усвідомлення їх значущості для професії офіцера та стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.

Основою обґрунтування другої умови формування вмінь ІПС у процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів є методологічне положення, сформульоване Б. Ломовим, згідно з яким специфіку спілкування як особливого роду людської активності складає те, що в ньому реалізуються стосунки «суб’єкт − суб’єкт» або «суб’єкти − суб’єкти».

Аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми (Н. Бориско, Т. Ваколюк, Г. Китайгородської, Л. Морської, О. Пометун, В. Стасюк, О. Тарнопольського та інших) дозволяє дійти висновку про доцільність використання інтерактивного (інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу) навчання для формування ІПС майбутніх офіцерів, оскільки таке навчання відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх його суб’єктів. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де викладач і студент (курсант) є рівноправними, рівнозначними суб’єктами. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання ситуацій професійної діяльності, використання рольових ігор, спільне обговорення і вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Доведено, що використання інтерактивного навчання для навчання іноземних мов дозволяє курсантам швидко досягати взаєморозуміння, дає змогу відчути себе рівноправним учасником професійного діалогу, висловлювати свої думки за допомогою засобів мови. Також у ході застосування інтерактивних форм і методів відбувається активне формування техніки вербального та невербального спілкування, яка посідає важливе місце в ІПС, оскільки розвиток комунікативних якостей мовлення (правильність, чистота, точність, багатство і різноманітність лексики, образність, виразність, дохідливість, стислість) дозволяє передавати у зв’язній та послідовній формі певну кількість інформації за допомогою слова, сприяє формуванню вмінь ІПС.

Однак, результати пілотажного дослідження дозволяють стверджувати, що в сучасних ВВНЗ можливості інтеракції, тобто динамічної взаємодії між учасниками навчального процесу винятково з моделями комунікації, стосунками і рольовими припущеннями як ефективного засобу формування вмінь ІПС, використовуються недостатньо.

Наведені положення дозволили сформулювати другу педагогічну умову формування вмінь ІПС у процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів як організацію діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу з обміну інформацією професійного характеру шляхом застосування інтерактивних форм і методів навчання.

У другому розділі – «Експериментальна перевірка педагогічних умов формування вмінь іншомовного професійного спілкування майбутніх офіцерів» – розкриваються загальні питання організації та проведення педагогічного експерименту, аналізуються його результати.

З метою перевірки гіпотези щодо педагогічних умов формування вмінь ІПС майбутніх офіцерів було проведено педагогічний експеримент, у якому брали участь 255 курсантів 1-2 курсів Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба.

Згідно з програмою експерименту було утворено три експериментальні групи Е₁ (60 осіб), Е₂ (60 осіб), Е₃ (60 осіб) і контрольну групу К (75 осіб). Експериментальна робота мала варіативний характер, що передбачало перевірку визначених умов окремо або в поєднанні. Перша умова реалізовувалася в усіх експериментальних групах, в експериментальних групах Е₂ і Е₃ забезпечувались обидві з визначених умов, але в групі Е₃ при реалізації другої умови додатково використовувалися інтерактивні можливості комп’ютера. Кількість сформованих експериментальних груп зумовили завдання, зміст і методику формувального експерименту.

На констатувальному етапі експерименту було проведено діагностування курсантів експериментальних і контрольної груп згідно з визначеними критеріями успішності формування вмінь ІПС майбутніх офіцерів (мотиваційний, змістово-операційний, рефлексивний).

За даними проведеного пілотажного дослідження та констатувального етапу експерименту з’ясували причини недостатнього рівня сформованості в курсантів мотивів, що спонукають майбутніх офіцерів до оволодіння вміннями ІПС.

Отримані в процесі пілотажного дослідження дані дали змогу визначити основні шляхи формування позитивної мотивації оволодіння курсантами вміннями ІПС, тобто реалізації першої з визначених умов, а саме: організацію інформаційно-роз’яснювальної роботи, спрямованої на усвідомлення курсантами значущості оволодіння вміннями ІПС для професійного становлення, та створення ситуацій успіху в процесі навчання.

Курсантам постійно надавали інформацію, що містила переконливі докази того, що володіння вміннями ІПС є важливим критерієм професійної компетентності сучасного офіцера; створювали неочікувані ситуації, що породжували подив, емоції, інтерес до оволодіння іншомовними знаннями і вміннями, спонукали до дискусії. Для цього пропонували завдання, які надавали можливість курсантам висловити власні думки, відстоювати власну позицію («Я вважаю, що…», «Що нового я внесу у свою професію», «Ваш ідеал сучасного офіцера», «Роздуми про себе у своїй професії»). Виконання таких завдань сприяло усвідомленню курсантами значущості оволодіння вміннями ІПС, їх особистісно-професійної значущості, професійно-пізнавального інтересу тощо.

Зокрема, для формування мотивів ІПС у майбутніх офіцерів запровадили також заходи, що передбачають безпосереднє ознайомлення з реальним процесом професійної діяльності (наприклад, перегляд фільму «Миротворчі операції для підтримання миру під егідою ООН», бесіда на тему «Участь у програмі «Партнерство заради миру» з Північно-Атлантичним союзом»); заходи професійної спрямованості («Історія нашого ВНЗ», «Мій ВНЗ – найкращий», «Як ми вивчаємо англійську мову»).

Для створення ситуацій успіху курсантам надавали педагогічну підтримку, яка здійснювалася на всіх етапах процесу навчання в різних формах (індивідуальній, фронтальній і груповій), мала різноманітний характер (превентивний, оперативний, безпосередній, опосередкований), при цьому шляхи її здійснення мали різні види (заміщення, заклик до наслідування, співробітництво, ініціювання, випередження). Одним з варіантів реалізації надання педагогічної підтримки курсантам стала низка навчальних заходів, покликаних адаптувати навчальний процес до можливостей і потреб кожного курсанта. Під час навчальних занять створювали сприятливу емоційно-психологічну атмосферу за допомогою сумісних переживань, позитивного оцінювання професійних якостей курсантів, заохочення обраного напряму діяльності спілкування або способу виконання завдання. Це допомагало курсантам позбутися невпевненості в собі, подолати мовні бар’єри та психологічні бар’єри спілкування.

Результати реалізації першої з визначених умов формування вмінь ІПС у професійній підготовці майбутніх офіцерів виявилися в поінформованості курсантів відносно необхідності володіння всіма засобами та стилістичними ресурсами мови, вироблення індивідуального стилю спілкування; появі професійно-пізнавального інтересу.

Під час використання інтерактивних методів і форм навчання було застосовано професійно спрямовану систему завдань, яка формувала потребу курсантів у здійсненні навчально-професійної, комунікативної діяльності, сприяла постійному, наполегливому та планомірному коригуванню, поповненню курсантського професійно-пізнавального досвіду. При цьому прагнули, щоб у курсантів розвинувся автоматизм володіння мовними зразками та готовими фразами (вміння починати, продовжувати та закінчувати бесіду, уловлювати хід думок співрозмовника та швидко реагувати на них). Спочатку на занятті виконувалися нескладні вправи, які привчали курсантів цілеспрямовано та дисципліновано працювати. Потім вправи ускладнювалися.

Для розвитку вербальної техніки на заняттях використовували розповідь, коментар, пояснення (термінів, правил тощо), оцінні судження (мотивація оцінки знань, поведінки, позааудиторної діяльності курсантів). Діалогічну вербальну техніку використовували з курсантами в різного роду бесідах професійного спрямування.

На заняттях використовували мовленнєві вправи, вправи з керованим використанням матеріалу розмовних та фахових текстів, вправи «питання-відповідь», вправи «опис», вправи на вираження ставлення та оцінки, переказ, аудіювання, різні види діалогів та рольові ігри, які виявилися ефективними для формування зазначених умінь ІПС курсантів.

У процесі забезпечення другої умови широко застосовували ділові ігри, (наприклад, «Миротворчі переговори», «Управління польотом»), тренінги («Пізнай свого партнера», «Культура спілкування» та інші), метод моделювання ситуацій, парну роботу, які виявилися ефективними для формування вмінь ІПС.

Застосування курсантами мовленнєвих умінь і навичок у навчально-професійному діалозі та в змодельованих ситуаціях, що відбивають реальну професійну діяльність офіцера, сприяло формуванню особистості з конструктивним діалогічним мисленням, яка шанує не тільки свою власну думку, але й думки інших; здатної реалізувати свої здібності не лише в індивідуальній професійній діяльності, але й у груповій. Для розвитку творчих можливостей курсантів у ході організації та проведення рольових ігор прагнули обмеженості в керівництві, що виражалося в лаконічності всіх наказів та розпоряджень. Це давало можливість яскравіше виявитися фантазії та творчості майбутніх офіцерів, було стимулом для курсантської активності, а деяка нестача ігрових засобів, ігрового матеріалу ставала поштовхом для експромту.

У парну роботу залучали «сильного» та «слабкого» курсантів. «Сильні» курсанти брали «шефство» над «слабкими» та допомагали їм краще виконувати завдання викладача, пояснюючи те, що залишилося для них незрозумілим та надаючи необхідні підказки. У результаті «слабкі» курсанти відчували себе більш упевнено, в них з'явилася мотивація до формування вмінь ІПС.

Завдання на формування вміння говорити включали в себе ситуації, у яких потрібно було відреагувати на висловлення співбесідника, висловити свою думку, зробити припущення, поставити запитання або відповісти на нього тощо. Курсантам пропонувалася різноманітна робота з діалогами: скласти діалог, розіграти діалог за ролями тощо (наприклад, «Брифінг з іноземними колегами», «Телефонний дзвінок до оперативного пункту»).

У процесі навчання використовували вправи, які розвивали в курсантів уміння розуміти будь-яку нову комбінацію навчально-професійної інформації. Для цього на заняттях їм пропонували прослухати інформацію після попереднього ознайомлення з текстом та довести її правдивість, процитувавши відповідне твердження з тексту. Майбутніх офіцерів заохочували брати участь у складанні діалогів та розігруванні їх за ролями. У формуванні вмінь говоріння та слухання велику роль відігравала мовленнєва практика, яку забезпечувала професійна рольова гра. У процесі гри викладач пропонував курсантам взяти одну з характерних для спілкування у військовій сфері роль та поводитися відповідно до заданих умов ситуації спілкування (роль підлеглого, командира, колеги з підрозділу) Педагогічно доцільно організована ігрова частина заняття містила в собі стимули для саморозвитку.

Велике значення в розвитку вмінь ІПС на основі мовленнєвих вправ мало керування висловленням за допомогою опор, серед яких можна виділити: вербальні – текст, мікротекст, план; ілюстративні – кінофільм, серія малюнків, фото. У ролі адекватних вправ для розвитку вмінь ІПС курсантів використовувалися вправи з керованим використанням матеріалу розмовних текстів. Формуванню вмінь ІПС сприяло виконання курсантами завдання «Лист закордонному колезі», що водночас позитивно впливало на розвиток у них професійно-пізнавального інтересу.

Використання інтерактивних можливостей комп’ютера (група Е₃) полягало в організації: 1) ведення діалогу курсанта з машиною за розгалуженою програмою з різними методичними завданнями на різних етапах формування вмінь ІПС (читання – формування орієнтовної основи дій, лексичних, граматичних навичок, аудіювання тощо); 2) залучення курсантів до здійснення сумісних навчальних проектів; 3) комп’ютерного управління навчальною діяльністю курсантів на основі особистісно-орієнтованого підходу (шляхом створення бази даних, закладених в індивідуальну модель курсанта). У роботі додержувались певних вимог, які визначали корисність роботи курсанта-користувача в режимі діалогу, як-от: гнучкість діалогу (адаптованість системи до вимог користувача); ясність діалогу (можливість зрозуміти алгоритм роботи програми за допомогою надання системою структурованого списку своїх функцій); стандартизація діалогового інтерфейсу (схожість з існуючими навчальними програмами).

Нами використовувались такі форми інтерактивного навчання з використанням комп’ютера, як ділові ігри, захист творчих завдань (методика динамічного стереотипу), але найбільш перспективним виявився метод проектів. Наприклад, курсантам був запропонований проект під умовною назвою “Bank of Scientific News and Innovative Ideas” («Банк наукових новин та інноваційних ідей»). Реалізація даного проекту передбачала опрацювання тем модулів, що мають професійну спрямованість. Виконання цього проекту мало інтегративний характер, заснований на вивченні не тільки суто мовленнєвого, але й фахового блоку. Курсантам пропонувалося впродовж вивчення окремих тематичних модулів через інформаційні мережі зібрати інформацію іноземною мовою, яка відповідала їх змісту з подальшим обговоренням з іншими курсантами.

На контрольному етапі було проаналізовано результати варіативного експерименту. Було встановлено, що забезпечення (окремо або в різних сполученнях) визначених педагогічних умов формування вмінь ІПС впливає на якість професійної підготовки майбутніх офіцерів: підвищився рівень професійно-пізнавального інтересу; розширилися знання норм сучасної іноземної мови та фахової термінології; рівень сформованості вмінь використовувати мовні засоби відповідно до мети, умов, ситуації спілкування, володіння вербальною і невербальною технікою спілкування; умінь використовувати екстралінгвістичні засоби спілкування; рефлексивні вміння, адекватність самооцінки.

Більшість курсантів групи Е₃ (89,7%) виявили глибокий і стійкий інтерес до пошуку і вивчення іншомовних джерел, які мали для курсантів професійну значущість. Така інтеракція курсанта, викладача і комп’ютера сприяла, з одного боку, розвитку вмінь ІПС, з іншого, – майбутнім офіцером усвідомлювалось використання інноваційних підходів у професійній діяльності як особистісно необхідна норма поведінки і спілкування. У курсантів спостерігалась висока емоційна зануреність у пошукову діяльність та ІПС. Цього не спостерігали при реалізації програми експерименту в інших експериментальних та контрольній групах.

Узагальнені результати експериментальної перевірки впливу педагогічних умов формування вмінь іншомовного професійного спілкування майбутніх офіцерів на якість їхньої професійної підготовки подано в таблиці.

Таблиця

Результати експериментальної перевірки впливу педагогічних умов формування вмінь іншомовного професійного спілкування майбутніх офіцерів на якість їхньої професійної підготовки (приріст у %)