ФОРМУВАННЯ АНДРАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ КЛАСИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної теми, проаналізовано загальний стан її розробленості в педагогічній теорії та практиці, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, розкрито методологічну й теоретичну основи, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження та впровадження.

У першому розділі „Теоретичні засади підготовки майбутніх вчителів гуманітарних дисциплін до навчання дорослих” здійснено педагогічний аналіз підготовки майбутніх вчителів до навчання дорослих; схарактеризовано компетентнісний підхід до андрагогічної підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін і визначено поняття «андрагогічна компетентність».

Опрацювання філософських, психолого-педагогічних та фахових джерел засвідчило, що на сучасному етапі реформування системи освіти в Україні та в умовах інтеграції України до європейського освітнього простору особливо доцільним є вивчення зарубіжного й вітчизняного досвіду розвитку системи неперервної освіти та проблем андрагогіки.

Висвітлення актуальних питань особистісного та професійного розвитку дорослої людини знаходимо в дослідженнях таких вчених, як С. Г. Вершловський, М. Т. Громкова, А. В. Даринський, О. А. Дубасенюк, В. І. Загвязінський, Е. Ф. Зеєр, С. І. Змєйов, А. І. Кузьмінський, Ю. Н. Кулюткін, А. Маслоу, В. Г. Онушкін, О. Я. Савченко, О. М. Семеног, Л. Є. Сігаєва, С. О. Сисоєва, В. О. Сластьонін, О. П. Тонконог, Н. В. Харитонов та ін. Значний творчий внесок у безпосередню розробку концепції неперервної освіти зроблено в наукових працях О. А. Біди, А. П. Владіславлєва, Б. С. Гершунського, С. У. Гончаренка, Т. М. Десятова, В. Г. Кременя, В. І. Маслова, Н. Г. Ничкало, Л. П. Пуховської та ін.

Неперервна освіта охоплює все життя людини і є головним чинником, який визначає напрям сучасних реформ професійної та вищої освіти, а також процесів професійного вдосконалення, освіти дорослих, паралельного навчання й виховання в родині та середовищі. Основним завданням неперервної освіти є формування людини з творчим і динамічним підходом до життя і культури, людини, яка зможе вдосконалити себе, змінити умови життя і покращити їх на користь суспільства.

Дослідження освіти дорослих у розвинених західних країнах (П. Беланже, С. Брукфілд, Е. Ліндеман, М. Ноулз, П. Ленгранд та ін.) дозволяють виявити, насамперед, відмінності в системах професійної освіти, корисні для пошуку відповідей на актуальні питання щодо побудови в Україні в рамках освітнього процесу адекватної системи узгодження інтересів фахівця.

Навчання протягом життя передбачає переосмислення змісту освіти з урахуванням таких чинників, як вік, рівноправність чоловіків і жінок, фізичний і розумовий розвиток людини, мова, культура й економічна нерівність. Освіта дорослих охоплює увесь комплекс поступальних процесів формального й неформального навчання. Концепція неперервної освіти практично передбачає рівномірний розподіл періодів навчання та виробничої діяльності протягом усього життя людини, а також надання людині можливості набувати необхідних їй знань, умінь, навичок не один раз і назавжди, а тоді, коли виникає потреба. Доведено, що особливе значення в новій парадигмі освіти повинно відводитися гуманітаризації. Загалом гуманітаризація освіти має бути спрямована на активізацію пізнавальної самостійності того, хто навчається, на виховання творчої особистості фахівця з високою професійною компетентністю, на розвиток його естетичного світосприймання й етичного ставлення до дійсності.

У теоретичному аспекті проблеми формування андрагогічної компетентності схарактеризовано особливості підготовки саме майбутніх фахівців гуманітарних дисциплін, а також звернено увагу на відмінність студента-гуманітарія від студентів інших, негуманітарних, спеціальностей.

У розділі зазначено, що розширене впровадження компетентнісного підходу відповідає стратегії розвитку сучасної вітчизняної освіти й зумовлено тим, що реальна економіка і ринок праці ставлять перед випускниками вимоги, невраховані в процесі їх фахової підготовки у ВНЗ. Їх формування вимагає від випускника не стільки засвоєння нового змісту професійної діяльності, скільки опанування гнучкими технологіями оволодіння цією діяльністю.

Компетентнісний підхід є вагомою умовою оновлення сучасної освіти й дозволяє подолати розрив між когнітивним, дієвим і особистісним рівнями розвитку майбутнього фахівця. Реалізація компетентнісного підходу залежить від культурно-освітнього середовища, в якому перебуває студент, що впливає на ефективність формування в нього професійної майстерності.

На основі аналізу наукових джерел визначено, що рівень професійної компетентності визначається здатністю особистості реалізуватися як успішний та ефективний фахівець. Поняття компетентності ширше, ніж знання чи вміння, і передбачає здатність фахівця використовувати в конкретній ситуації набуті знання, уміння, навчальний та життєвий досвід, володіння методами пошуку необхідної інформації, умінням її аналізувати, бачити проблеми й ефективні шляхи їх розв’язання, а також розуміння необхідності навчатися протягом усього життя. Таким чином, успішне виконання фахівцями своїх функціональних обов’язків обумовлюється наявністю в них сукупності спеціальних знань і певних професійно значущих якостей особистості. Ці компоненти професійної компетентності взаємопов’язані.

Аналіз наукової літератури з проблеми андрагогічної підготовки майбутніх фахівців дав можливість визначити готовність як складне соціально-педагогічне утворення, що містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості й систему професійно-педагогічних знань, умінь і навичок. Готовність майбутніх учителів до навчання дорослих визначено як компонент готовності до професійної діяльності, складне соціально-психологічне утворення, що характеризується усвідомленням значущості роботи з дорослими, спрямованістю професійно-педагогічних умінь і навичок на його здійснення.

Осмислення результатів вивчення проблеми підготовки майбутнього фахівця до успішного здійснення навчання дорослих дозволило схарактеризувати андрагогічну компетентність як інтегративну якість особистості, яка проявляється у здатності створити оптимальні умови для навчання дорослих; передбачає розвиток творчих здібностей дорослої людини; сприяє опануванню дорослою людиною вміннями, навичками планування, реалізації, відбору змісту, форм, методів навчання та здійсненню не тільки традиційної інформаційно-накопичувальної, але й методологічно-орієнтованої освіти, необхідної людині для роботи з потоком інформації, що постійно розширюється.

У розділі проаналізовано поняття „андрагогіка”, „педагогічна модель”, „андрагогічна модель”, „освіта дорослих”, „неперервна професійна освіта”, „гуманітарна освіта”, „мобільність”, „компетентність”, „компетенція”, „комунікативна компетентність”.

У другому розділі „Педагогічні умови формування андрагогічної компетентності у вчителів гуманітарних дисциплін” визначено критерії та рівні сформованості андрагогічної компетентності в студентів гуманітарних дисциплін; обґрунтовано педагогічну модель формування андрагогічної компетентності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін та проаналізовано зміст розробленого методичного забезпечення формувального експерименту та визначено його етапи; на основі розробленої методики узагальнено результати констатувального експерименту та перевірено ефективність апробованої моделі формування андрагогічної компетентності.

Для визначення рівнів сформованості андрагогічної компетентності в студентів гуманітарних факультетів проведено констатувальний експеримент, який передбачав виявлення стану готовності майбутнього фахівця до навчання дорослих та дозволив виділити три критерії: 1) вікової психолого-педагогічної адаптивності, 2) комунікативної грамотності, 3) акмеологічної спрямованості. Ступінь вираженості критеріїв та їх цілісність стали показником рівня сформованості андрагогічної компетентності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін. У дослідженні виділено чотири рівні сформованості андрагогічної компетентності студентів гуманітарних факультетів та використано інтервальну шкалу оцінок, яка дозволяла фіксувати рейтингові показники студентів. Низький рівень (0–8 бали) – у результаті вивчення навчального матеріалу студент має фрагментарні теоретичні знання й елементарні вміння опрацьовувати інформацію (виконано не більше 30 % від загальної кількості тестових завдань). Середній рівень (9–20 балів) – студент може відтворити навчальну інформацію, операції, дії, засвоєні у процесі навчання, що свідчить про володіння ним знаннями (виконано 31–70 % від загальної кількості тестових завдань). Достатній рівень (21–29 балів) – після детального вивчення навчального матеріалу студент вміє виконувати основні операції, загальна методика й послідовність яких йому знайомі, але зміст та умови виконання змінені або виконання цих дій доведено до автоматизму (виконано 71–90 % від загальної кількості тестових завдань). Високий рівень (30–36 балів) – студент здатний самостійно орієнтуватися в нових для нього завданнях, ситуаціях, скласти програму дій і виконати її для досягнення мети, пропонувати нові, невідомі йому раніше рішення, тобто його навчальна діяльність має дослідницький характер (виконано 91–100 % від загальної кількості тестових завдань).

З урахуванням зазначених критеріїв у дослідженні виділено та обґрунтовано показники сформованості андрагогічної компетентності в студентів гуманітарних спеціальностей. До показників критерію вікової психолого-педагогічної адаптивності належать: а) обізнаність у психологічних та фізіологічних особливостях дорослих, які навчаються; б) педагогічний вплив; в) педагогічна мобільність. Показниками критерію комунікативної грамотності є: а) емпатійність; б) толерантність; в) атрактивність. Критерій акмеологічної спрямованості характеризується такими показниками: а) спрямованість педагогічного впливу на особистісний розвиток дорослого учня; б) спрямованість на професійний розвиток; в) спрямованість на соціальний розвиток. Констатувальний експеримент засвідчив брак теоретичної бази і практичних умінь для здійснення означеного виду діяльності, середній рівень сформованості андрагогічної компетентності, низький рівень задоволеності студентів готовністю до майбутньої діяльності й підтвердив необхідність запровадження відповідної спеціальної підготовки.

Узагальнення результатів констатувального експерименту переконало в доцільності впровадження в педагогічний процес моделі формування андрагогічної компетентності, яка передбачає підготовку фахівців у процесі вивчення спецкурсу „Освіта дорослих”, та доповнення змісту дисциплін різних освітніх галузей. Доцільною вважаємо спеціальну підготовку студентів старших курсів ВНЗ, фахівців закладів підвищення кваліфікації.

Авторська модель формування андрагогічної компетентності (рис. 1) містить мотиваційно-інформаційний, комунікативний, перцептивно-гностичний і творчий компоненти.