У вступі обґрунтовано доцільність вибору теми дослідження, її актуальність, визначено мету й завдання дисертації, сформульовано гіпотезу, окреслено об’єкт і предмет, представлено теоретико-методологічну основу й методи дослідження, розкрито практичне значення роботи, особистий внесок дисертанта, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі «Педагогічні основи неперервної професійної підготовки з прикладної математики у ВНЗ»здійснено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури з проблем розвитку неперервної професійної освіти, досліджено проблеми старшої загальноосвітньої та вищої школи, котрі знижують ефективність підготовки фахівців з прикладної математики.
На основі результатів аналізу науково-педагогічних джерел визначено суть поняття «неперервна освіта». Під останнім розуміють цілеспрямоване здобування та вдосконалення людиною знань, умінь, навичок, здібностей протягом усього життя. Складовими неперервної освіти є: дошкільна освіта, загальна середня освіта, вища освіта та післядипломна освіта. Серед основних ознак неперервної фахової освіти виділено: збільшення часового інтервалу освітнього процесу, розповсюдження навчальної діяльності на весь період життя людини; розгляд освітнього процесу як своєрідного способу життя людини; орієнтація на поступове збагачення творчого потенціалу особистості; наявність можливостей для просування у сфері освіти власним темпом залежно від обставин, що склалися; індивідуалізація та диференціація при виборі освітньої програми; цілісність освітнього процесу упродовж життя.
У дослідженні наголошується, що для прискорення прогресу виробничого й людського потенціалу України (К. Корсак, Г. Козлакова) необхідно підвищити якість природничої та інженерної освіти. Саме в цій галузі бракує педагогічних досліджень, зокрема досліджень з питань неперервної професійної підготовки у сфері прикладної математики.
Для ефективного функціонування системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики необхідно забезпечити оптимальну взаємодію її складових, а саме загальноосвітньої та вищої шкіл, оскільки існує певний розрив між рівнем математичної підготовки випускників шкіл і вимогами ВНЗ.
Серед причин поглиблення такого розриву визначено такі: недостатність і неоднорідність математичної підготовки абітурієнтів; неузгодженість шкільної програми з математики та освітньо-професійних програм ВНЗ; відсутність ефективної системи підвищення кваліфікації вчителів; брак активної співпраці загальноосвітніх шкіл з математичними кафедрами вищих навчальних закладів. Система математичної освіти має бути цілісною системою формування особистості на основі досягнень математики, психолого-педагогічної науки, педагогічного досвіду у вітчизняних і зарубіжних закладах освіти різних типів; бути безперервною і забезпечувати наступність у навчанні між різними ланками ступеневої системи освіти; навчання математики на всіх ступенях повинно мати розвивальний характер і прикладну спрямованість.
Розв’язання проблем неперервності й наступності в математичній підготовці фахівців з прикладної математики, необхідно здійснювати в таких напрямах: створення профільних класів; використання у навчальному процесі організаційних форм, характерних системі освіти у ВНЗ; розробка програм курсів предметів на основі принципу наступності навчання; упровадження інформаційних технологій в навчальний процес; підготовка учнів до самоосвіти.
Головна мета профілізації старшої школи полягає не тільки у формуванні спеціально-наукових знань учнів, цілісності їх уявлення про навколишній світ, але й у забезпеченні повноцінної реалізації школярами індивідуальних нахилів та здібностей, їх професійного самовизначення. Доцільність профільного навчання в старшій школі випливає з таких чинників: наявність у більшості старшокласників стійкого інтересу до певних видів діяльності; необхідність підпорядкування інтересів учнів цілям навчання й виховання; створення сприятливих умов для максимального розвитку нахилів та здібностей учнів та адаптації до умов навчання у ВНЗ, їх професійної орієнтації, а також зменшення навчального навантаження школярів.
У другому розділі «Обґрунтування системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики»здійснено аналіз особливостей підготовки майбутніх математиків, розроблено систему неперервної підготовки фахівців з прикладної математики; обґрунтовано критерії та показники готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців з прикладної математики; проведено факторний аналіз ефективності підготовки фахівців з прикладної математики й побудовано ієрархічну модель впливу означених факторів на підготовку фахівців з такого профілю. Вища школа є наступною після старшої профільної школи складовою в системі неперервної професійної освіти. Процес підготовки фахівців з вищою освітою забезпечується високорозвиненою багатоаспектною різнорівневою системою.
Підготовка конкурентноспроможного фахівця все частіше пов’язується з використанням у навчальному процесі інноваційних технологій, зокрема, кредитно-модульної. Кредитно-модульна технологія навчання забезпечує (П. Сікорський, Л. Романишина) взаємозв’язок усіх понять, правил, теорій; динамічність і гнучкість структури навчальних предметів; збільшення кількості годин для самопідготовки; можливість уникнути дублювання з певного предмету, розширити міжпредметні зв’язки; професійну спрямованість навчання; систематичність контрольних заходів. Така технологія сприяє досягненню мети підготовки фахівців з прикладної математики. Але ефективність навчального процесу підвищується при використанні системи неперервної підготовки фахівців з прикладної математики (рис.1), яка усунула розрив між рівнем математичної підготовки учнів та вимогами ВНЗ через уведення в старших класах підготовки до майбутньої професії, організовуючи навчання за профілями, оптимізувала процес підготовки фахівців з прикладної математики, створила умови для реалізації професійних планів, розвитку особистості та виховання людини здатної до навчання протягом усього життя. Елементами цієї системи є: мета, зміст, методи та форми взаємодії педагогів та вихованців, результати. Системотвірним фактором системи виступає мета. Запропонована система ґрунтується на принципах: цілісності (системності), технологічності, неперервності, відкритості й саморозвитку. Системність реалізується за певним алгоритмом, що забезпечує використання принципу технологічності, який полягає в послідовності та наступності включення елементів, спрямованих на поступове досягнення мети, в систему, їх узгодженості. Згідно з цим принципом інформація наскрізно проходить через систему та має зворотний зв’язок. Суть принципу неперервності – неперервне набуття фахових знань, умінь та навичок, розвиток майбутнього фахівця з прикладної математики, починаючи зі старшої профільної школи, продовжуючи на освітньо-кваліфікаційних рівнях бакалавра, спеціаліста або магістра.
