ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К ИСТОРИКО-КРАЕВЕДЧЕСКОЙ РАБОТЕ С УЧАЩИМИСЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ В АВТОНОМНОЙ РЕСПУБЛИКЕ КРЫМ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь розробленості проблеми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; розкрито методи, наукову новизну та практичне значення дослідження; подано інформацію щодо апробації й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи підготовки майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів” досліджено зміст і структуру основних понять теми, наведено етапи розвитку краєзнавства як науки на території України та окремо в Криму, розглянуто історію становлення шкільного краєзнавства, розкрито специфіку підготовки майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК, розроблено та науково обґрунтовано структурно-функціональну модель готовності майбутнього вчителя до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів.

Помітну роль у розвитку краєзнавства в Україні в ХIХ – ХХ ст. і у використанні цієї науки в освітньому процесі відіграли праці М. Грушевського, А. Лазаревського, А. Лисенко, А. Лободи, Г. Міхєєвої, Н. Огієнко, В. Романька, Н. Самохіної, О. Тімець, М. Яворського.

Велике значення для розвитку шкільного краєзнавства мала діяльність педагогів ХVIII – ХХ ст., які не лише збирали краєзнавчий матеріал і залучали до означеного виду діяльності учнів, але й писали доповіді, повідомлення, книги на цю тематику (Н. Вессель, Е. Звягинцев, П. Іванов, В. Крестінін, М. Ломоносов, Н. Новіков, С. Ремезов, П. Ричков, С. Русова, В. Сухомлинський, В. Татищев, П. Тронько, К. Ушинський, А. Фомін).

Краєзнавство – інтеграційна наука, що об’єднує сукупність наукових галузей, які цілеспрямовано вивчають певні території, що є адміністративною (область, місто) чи природничою цілісністю, характеризуються низкою особливостей і вважаються рідним краєм. Виділено різні види краєзнавства за галуззю наук (географічне, біологічне, історичне). Базовим у дослідженні є історичне краєзнавство – науково-культурна діяльність з вивчення минулого окремого регіону й розповсюдження знань про нього (А. Непомнящий). У Криму вивчення історичного краєзнавства набуває особливого значення, оскільки саме через нього вчитель формує в учнів толерантність і взаємоповагу до представників різних народів республіки.

Історико-краєзнавча робота – науково-обґрунтована, цілеспрямована й систематизована дослідницька діяльність, спрямована на вивчення історичного минулого краю, систематизацію й популяризацію вивченого матеріалу серед студентів, учнів і представників громадськості. Складовою історико-краєзнавчої роботи виступає історико-краєзнавча діяльність, спрямована на вивчення рідного краю безпосередньо в природі чи в пункті проживання. Ця діяльність виражається в різних формах роботи – екскурсії, походи, експедиції, піші прогулянки.

Історико-краєзнавча робота з учнями початкових класів – це педагогічна діяльність учителів і представників громадськості (працівників музеїв, бібліотек, ветеранів, старожилів регіону), спрямована на формування у молодших школярів комплексу уявлень про минуле рідного краю відповідно віковим особливостям, навчання учнів застосовуванню цих знань у житті. Історико-краєзнавча робота з учнями початкових класів має пропедевтичний характер (О. Мороз), за змістом може інтегруватися в різні освітні галузі.

Підготовку майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК розглянуто як підсистему в ієрархії систем професійно-педагогічної підготовки, тому вона здійснювалася на засадах принципу системності, що передбачало визначення сутності й мети підготовки, виявлення основних протиріч, принципів підготовки, застосування науково-обґрунтованих форм, методів підготовки фахівців до означеного виду діяльності, розробку змісту, структури педагогічної системи підготовки, її технологію й взаємодії між суб’єктами, а також результат.

Підсумком розглянутої цілеспрямованої, спеціально організованої підготовки студентів є готовність майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК. На основі принципу системності побудовано структурно-функціональну модель готовності майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК, що включала три компоненти: афективний (мотивація), когнітивний (знання) й технологічний (практичні вміння й навички). Афективний компонент –системоутворюючий для цього виду готовності й визначає бажання майбутнього вчителя працювати над формуванням історико-краєзнавчих уявлень учнів початкових класів, спрямованість на здобуття знань і навичок, що сприяють результативній історико-краєзнавчій роботі з учнями початкової школи. Когнітивний компонент зумовлює знання можливих варіантів взаємодії вчителя з учнями, стилів керівництва в навчальній, позаурочній діяльності, знання вікових особливостей учнів початкових класів, що впливають на ефективність навчально-виховного процесу; знання рідного краю, його історії зокрема, методики викладання історичного краєзнавства; знання основних форм організації навчальної й позакласної історико-краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі. Для технологічного компоненту притаманні вміння вчителя застосовувати історико-краєзнавчі знання на профільних дисциплінах (наприклад, „Я і Україна”); вміння інтегрувати історико-краєзнавчі знання на різних навчальних предметах початкової школи (математика, читання) та позакласній діяльності учнів початкових класів. Для кожного з цих компонентів визначено критерії та показники, завдяки чому виявлено рівні готовності до історико-краєзнавчої роботи: високий, середній і низький.

У другому розділі „Педагогічна система формування готовності майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів в Автономній Республіці Крим” проаналізовано стан проблеми готовності студентів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК, розроблено, обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічну систему означеної підготовки.

На рис. 1 схематично представлено зміст і взаємозв’язок основних компонентів педагогічної системи підготовки майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК.

Системоутворюючим компонентом є мета системи підготовки – готовність майбутнього вчителя до ефективної історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів. Підготовка здійснювалася у трьох напрямах: мотиваційному, теоретичному і практичному.

Суб’єкти педагогічної системи підготовки до історико-краєзнавчої роботи – викладачі ВНЗ і працівники музеїв, які формували мотиваційний і теоретичний аспекти готовності майбутніх учителів, студенти, які брали участь в експерименті, учні й учителі початкових класів, у процесі роботи з якими здійснювалась практична підготовка студентів до історико-краєзнавчої роботи. Для проведення поточного та підсумкового контролю отриманих знань та навичок студентів використано такі форми: виконання контрольних завдань; семінарські заняття й тестування; самостійна й контрольна робота, написання рефератів.

Зміст підготовки майбутніх учителів до історико-краєзнавчої роботи з учнями початкових класів у АРК реалізовано через збагачення історико-краєзнавчим матеріалом курсів окремих методик, введення в програму підготовки спеціалістів спецкурсу „Теорія і методика історико-краєзнавчої роботи в початкових класах” і використання отриманих знань у процесі педагогічної практики. Завдання спецкурсу: 1) акцентувати увагу студентів на важливості історико-краєзнавчої роботи в АРК, сприяти формуванню стійкого бажання щодо організації цього виду роботи; 2) теоретично обґрунтувати термінологію краєзнавчої науки, розкрити її структуру, сформувати у студентів комплексне уявлення про історію АРК, навчити застосовувати ці знання в роботі; 3) розв’язати проблему організації історико-краєзнавчої роботи в початковій школі; 4) навчити студентів сучасним методикам організації історико-краєзнавчої роботи в початковій школі; сприяти застосуванню майбутніми вчителями отриманих знань у практичній діяльності й стимулювати їх застосування надалі.