ДИНАМІКА ЗМІН СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТУДЕНТІВ У ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ Автореферат

У «Вступі» обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими планами, темами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, відображено апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження світоглядних орієнтацій сучасного студентства» – розглядаються методологічні підходи до осмислення світоглядних орієнтацій сучасного студентства, що сформульовані сучасною соціальною філософією й філософією освіти та аналіз цих змін у трансформаційному суспільстві.

У підрозділі 1.1. – «Світоглядні орієнтації сучасних студентів як феномен у дискурсі суспільно-гуманітарних наук» – уточнено поняття «світоглядні орієнтації сучасних студентів» у дискурсі суспільно-гуманітарних наук. Показано, що воно може розглядатися як систематизований, інтегративний комплекс знань, уявлень, духовно-інтелектуальних та соціокультурних переконань, емоційно-вольових проявів та мотиваційних настанов, які в своїй єдності та цілісності характеризують життєво-стратегічні, духовно-творчі, соціально-політичні, організаційно-реформаційні, духовно-релігійні та інші пріоритети такого прошарку населення країни, який характеризується специфічними віковими (молодість) та освітньо-культурними (навчання у вищій школі) характеристиками, котрі, своєю чергою, визначають його суспільну активність та значущість для подальшого розвитку соціуму, держави, нації. Світогляд як модус людської свідомості й пізнання являє собою складну взаємодію людини зі світом, соціумом, людьми, культурою, Всесвітом, яка включає різні пласти людського досвіду, здатного розсувати межі повсякденності, конкретного місця й часу; це проблематика суб’єкта в об’єктивній екзистенційно-соціальній дійсності. Різні типи (види, моделі, мікромоделі) світогляду розвиваються разом із розвитком суспільства, на який справляють великий вплив наука, релігія, держава, наявне облаштування соціуму.

Виявлено, що до наукового статусу категорії «світоглядні орієнтації сучасної студентської молоді», можна послідовно застосовувати принцип сходження від абстрактного до конкретного, а також логічні правила ділення понять, що дає змогу простежити весь ланцюжок руху від загального (світогляд) до окремого (світоглядні орієнтації), завершуючи одиничним (світоглядні орієнтації студентів). З’ясовано, що основним методологічним принципом аналізу світоглядних орієнтацій сучасної студентської молоді повинен бути принцип цілісності, що ґрунтується на духовній єдності особистості. Зважаючи на це, головною теоретико-методологічною настановою для аналізу світоглядних орієнтацій студентської молоді є розуміння необхідності створення у процесі навчально-виховної роботи у ВНЗ такого інтелектуально-ціннісного простору, де якнайповніше могла б самореалізуватися молода людина, яка прагне екзистенційно-комунікативної світоглядної цілісності власної особистості.

Проаналізовано основні концептуально-дискурсивні напрями, що існують у сучасній філософській, психолого-педагогічній, суспільствознавчій літературі щодо поняття світоглядних орієнтацій сучасного студентства, а також, після визначення його загального змісту й обсягу та здійснення основних теоретико-методологічних класифікаційних та структуризаційних операцій щодо нього, зроблено ряд взаємопов’язаних висновків.

По-перше, огляд основних концептуально-дискурсивних розробок, які існують у сучасній українській та зарубіжній соціально-гуманітарній науці щодо проблем духовно-практичного самоздійснення молодої людини в середовищі вищої школи, а також загальнофілософський аналіз категорії «світогляд» дали нам змогу підійти до визначення ключового в нашому дослідженні поняття: «світоглядні орієнтації сучасної студентської молоді». У зв’язку з цим дослідження проблем формування світоглядних орієнтацій сучасного українського студентства має характер нагальності й виняткової актуальності, а їх чітке теоретико-методологічне обґрунтування сприятиме ефективному впровадженню результатів у вдосконалення методів роботи вищої школи щодо якнайповнішого духовно-інтелектуального, соціокультурного та емоційно-вольового розвитку молодої людини.

По-друге, важливим теоретико-методологічним аспектом дослідження світоглядних орієнтацій сучасної студентської молоді є їх класифікація на офіційні й неофіційні, ідеологічні й соціально-психологічні, що дає змогу виокремити необхідні специфічні ознаки, які, залежно від сфери життєдіяльності молодої людини, притаманні її аксіологічній сфері. У зв’язку з такою класифікацією виникає ще один важливий методологічний принцип дослідження, який полягає в тому, що світогляд людини в усьому різноманітті його ціннісно-смислових проявів становить певну духовно-практичну цілісність, яка є запорукою гармонійного розвитку особистості. На наш погляд, саме середовище вищої школи здатне забезпечувати усвідомлення молодою людиною потреби створювати світоглядно-ціннісну цілісність своїх поглядів, прагнень, переконань, ідеалів, дій.

По-третє, важливим теоретико-методологічним результатом є вивчення взаємовідношень і взаємовпливів навчально-виховного середовища вищої школи та аксіологічного контексту молодіжних субкультур, до яких залучається студентська молодь. Саме перетин цих двох сфер життєдіяльності молодої людини створює сферу аксіологічної напруженості та світоглядної творчості, які є вагомими факторами формування особистісних поглядів студента, а також вибору його подальших життєтворчих стратегій. Дослідження світоглядно-орієнтаційного взаємовпливу офіційних форм поведінки, прийнятих у середовищі вишу, та субкультурних проявів молодіжної поведінки є важливим теоретико-методологічним аспектом цього дослідження.

По-четверте, одним із головних теоретико-методологічних принципів світоглядних орієнтацій сучасної студентської молоді є принцип структурної цілісності й різноманітності, який полягає в тому, що забезпечується, з одного боку, теоретична необхідність структурного аналізу ключового поняття, а з іншого – дотримується вимога щодо цілісного розуміння такої фундаментальної філософської категорії як «світогляд».

Таким чином, у результаті аналізу уточнено поняття «світоглядні орієнтації сучасних студентів» у дискурсі суспільно-гуманітарних наук, яке має автентичне наповнення.

У підрозділі 1.2. – «Основні чинники змін світоглядних орієнтацій сучасних студентів» – показано, що сьогодні світоглядні орієнтації визначаються як основні, домінантні настанови особистості на ті чи інші параметри суспільного та індивідуального життя, тому важливо розглянути чинники їхніх змін.

Сукупність основних чинників змін світоглядних орієнтацій сучасних студентів можна поділити на зовнішні та внутрішні. До основних зовнішніх чинників зміни світоглядних орієнтацій насамперед слід віднести глобалізацію, інформаційну революцію, активізацію міграційних процесів, зіткнення християнських та мусульманських цінностей та ін. Зазначається, що вплив глобалізаційних процесів, інформаційної революції, активізації міграцій та конфлікту цінностей в умовах суспільства, що трансформується, накладаються на дію внутрішніх чинників зміни світоглядних орієнтацій студентства, серед яких найперше можна виділити утвердження ринково і демократично орієнтованого способу життя, зміну системи культурних цінностей, лібералізацію світогляду, утвердження толерантності та інше.

У роботі підкреслюється важливість впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників зміни світоглядних орієнтацій студентів у взаємодії в системі виховання та освіти, адже саме система виховання та освіти є однією з основ формування світоглядних орієнтацій студентів. Звичайно, формування світоглядних орієнтацій починається в більш ранньому віці і, як було показано вище, здійснюється під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, проте саме у вищому навчальному закладі всі ці різновекторні показники соціального середовища доповнюються цілеспрямованим впливом навчально-виховного процесу, завдяки чому у студентів формується досить розгорнуте, структуроване та цілісне уявлення про навколишній світ та своє місце в ньому.

Таким чином, проаналізовано основні чинники змін світоглядних орієнтацій студентської молоді, а саме: зовнішні чинники (глобалізація, інформаційна революція, міграційні процеси, зіткнення християнських і мусульманських цінностей та ін.); внутрішні чинники: а) утвердження ринково і демократично орієнтованого способу життя; б) зміна системи культурних цінностей; в) лібералізація світогляду; г) утвердження толерантності та ін. У результаті виконання цього завдання визначено основні чинники змін іманентних світоглядних орієнтацій сучасних студентів.

У підрозділі 1.3 – «Світоглядні парадигми сучасного студентства в українському суспільстві» – досліджуються світоглядні парадигми молоді та сучасного студентства, що зумовлено й потребами теоретичного значення, і потребами практики, передусім необхідністю осягнення тих радикальних світоглядних змін, що відбуваються у масовій свідомості людей, потребами досягнення порозуміння між поколіннями, залучення молоді до процесів активної соціальної творчості. Важливою причиною актуалізації досліджуваної проблеми є ідейна криза, якої зазнають пострадянські країни в цілому та Україна зокрема.

Аналізуються тенденції, які характеризують сутнісні ознаки перспективи змін світоглядних настанов сучасної молоді. Зазначається, що соціологічні дослідження завжди фіксують зміни у світогляді молоді. На сьогодні перспективними напрямами є ті, що пов’язані з переходом від колективної до вкрай індивідуальної світоглядної спрямованості. Зростає значущість індивідуальних орієнтацій: для одних це – відпочинок та розваги; для других – красиве та комфортне життя; для третіх – власний добробут та кар’єра; для інших – власна родина, її добробут, здоров’я, гарна (тобто високооплачувана) праця. Ці висновки підтверджують тенденцію на зростання ідеологічного та світоглядного плюралізму, багатоваріантність, мозаїчність та фрагментарність світогляду.

Визначено, що посилюються позиції тих, для кого найважливішими стають світоглядні пріоритети власності, причетності до її розподілу та майнового становища, які реалізуються крізь призму утилітаризму, індивідуальних уявлень та покликів. Соціологічні дослідження, що проводилися центром «Соціальний моніторинг» та Українським інститутом соціальних досліджень (2010-2012 рр.) свідчать, що зміни у світоглядній спрямованості студентської молоді характеризуються: 1) амбівалентністю, сполученням протилежних оцінок; 2) нестабільністю, змінністю, неусталеністю; 3) еклектичністю, збігом елементів різноманітних світоглядних позицій та цінностей; 4) відсутністю вираженого інтересу до політики, владних відносин, організації та побудови соціальних структур, стійкою політичною індиферентністю та інфантилізмом разом із віковою активністю та невідповідальністю; 5) домінуванням прагматичних ідеалів та спрямувань; 6) орієнтацією на гедоністські цінності, отриманням задоволень, насолоди, домінування цінностей дозвілля над трудовою діяльністю; 7) перевагою інструментальних цінностей над термінальними (за Рокічем). Багато попередніх світоглядних настанов змінюються новими, деякі з визначальних переміщуються на периферію свідомості, хоча вони продовжують відігравати значну роль у мотиваційній структурі світогляду молоді.

Суспільство повинно надавати молодій людині можливість самій визначити свій життєвий шлях і вирішувати основні життєві проблеми, певною мірою впливати своїм волевиявленням на перебіг суспільно-економічних перетворень, хіба що свобода вибору обмежується лише досягнутим рівнем суспільного розвитку. Але молодь досить часто не готова до такого вибору, для неї він видається занадто когнітивно складним чи пов’язаним з особистісним утиском, коли чиниться опір маніпулятивним тенденціям зі сторони суб’єктів політичного процесу, або пов’язаним ще з однією кризою – ідеологічною, – наслідком якої може бути означення власних політико-ідеологічних цінностей, переконань, тобто політико-ідеологічне самовизначення.

Отже, зроблено висновок, що головні новітні тенденції світоглядних орієнтацій, такі як демократизація світогляду сучасного студента (особливості розгортання демократичних процесів у студентському середовищі; основні напрями демократизації життєдіяльності студентів; суперечності демократизації та засоби їх уникнення (подолання); роль студентського самоуправління у розгортанні процесів демократизації (у студентському середовищі); орієнтації на успіх, кар’єрне зростання та добробут (економічна зумовленість становлення орієнтацій студентської молоді на кар’єрне зростання; основні засоби кар’єрного зростання студентської молоді; кар’єра і кар’єризм; засоби упередження молоді щодо кар’єристського збочення; кар’єра як успіх); пріоритет здоров’я у структурі змін світоглядних орієнтацій студентів та ін. Таким чином, проаналізовано методологічні підходи до осмислення світоглядних орієнтацій сучасного студентства, що сформульовані сучасною соціальною філософією й філософією освіти, та аналіз цих змін у трансформаційному суспільстві.

У другому розділі – «Трансформаційне суспільство як соціокультурний контекст становлення світоглядних пріоритетів студентської молоді в Україні» – досліджено складові, чинники, особливості, головні тенденції світоглядних орієнтацій студентів, а саме демократизація, орієнтації на успіх, кар’єрне зростання та добробут, пріоритет здоров’я, створення сім’ї та виховання дитини.

У підрозділі 2.1. – «Демократизація суспільства як провідна умова світоглядних змін студентства» – на основі результатів дослідження здійснено виокремлення й соціально-філософський аналіз основних особливостей розгортання демократичних процесів у студентському середовищі. Однією з особливостей, на нашу думку, є те, що університетське середовище в загальній структурі трансформаційного суспільства створює найсприятливіші організаційні та соціально-психологічні умови для демократизації світогляду людини. Зазначено, що однією з особливостей розгортання демократичних процесів у студентському середовищі є те, що студентство за своїми психологічно-віковими, соціально-когнітивними, морально-духовними та естетично-енергетичними характеристиками є найактивнішою верствою населення будь-якої країни щодо сприйняття, розуміння й реалізації демократичного стилю мислення, поведінки, громадського життя.

Досліджено, що суспільство, яке прагне розвиватися в напрямі демократизації всіх сфер своєї життєдіяльності, повинно надати можливості й реальні умови для волевиявлення, самоорганізації та самореалізації своєї молоді. Підкреслюється особлива роль і місія вищої освіти в трансформаційному суспільстві, адже саме вона здатна істотно впливати на формування світоглядних орієнтацій значної кількості молодих людей, які прагнуть освітньо-наукової, інтелектуальної та соціальної самореалізації та адаптації. Зазначено, що завданням сучасної системи вищої освіти в нашій країні є залучення студентської молоді до глибинних національних традицій демократизму й гуманізму, а також сприяння розвиткові у молоді прагнення до інноваційної самореалізації.

Розглянуто основні аспекти, напрями, проблеми й суперечності демократизації світогляду студентської молоді як головної тенденції її еволюції у трансформаційному суспільстві та зроблено ряд взаємопов’язаних висновків. По-перше, на основі світоглядно-феноменологічного та соціально-філософського аналізу виокремлено особливості розгортання демократичних процесів у студентському середовищі, основними серед яких є такі: організаційна й соціально-психологічна сприятливість університетського середовища порівняно з іншими сферами суспільного життя, до демократизації; студентство є найактивнішою верствою населення в інтелектуальному, соціально-політичному, соціокультурному, побутово-особистісному аспектах життя; університетське середовище сприяє творчому ставленню інноваційно-особистісного ставлення до професійної та громадської діяльності, підвищує рівень соціально-політичних адаптаційних можливостей молодої людини. Єдність таких особливостей створює необхідне світоглядне середовище, яке здатне сприяти засвоєнню молодими людьми демократичних цінностей, принципів та ідеалів, а також здатності студентської молоді реалізовувати їх у реальній громадській, професійній, соціально-політичній діяльності.

По-друге, на основі дослідження специфіки навчально-наукових, педагогічно-виховних, організаційно-управлінських, громадсько-політичних форм активності та функціональності університетського середовища виділено основні напрями демократизації життєдіяльності студентів, серед яких: реформування вищих навчальних закладів та системи вищої освіти в цілому для надання якнайбільшої свободи активної самореалізації студентської спільноти; упровадження поглибленого вивчення дисциплін, що підвищують політичну та громадянську культуру студентської молоді; демократизація всіх вимірів взаємостосунків «викладач – студент», переведення їх на «суб’єкт-суб’єктну» основу із застосуванням інноваційних особистісно спрямованих методів і технологій навчання; надання університетам ширшої автономії для створення реального середовища демократичної самоорганізації, яке було б своєрідною лабораторією прищеплення студентам цінностей і методів демократичного самоуправління. Реалізація таких напрямів демократизації життєдіяльності студентів, на наш погляд, не лише дасть змогу оптимізувати науково-педагогічну й управлінську діяльність вищих навчальних закладів, а й створить умови для формування зі студентської молоді справжніх громадян і патріотів, основною особистісною й соціально-психологічною ознакою яких буде глибоке вкорінення у структурі свідомості демократичних цінностей, а також високий рівень політичної та громадянської культури.

По-третє, процес демократизації будь-якої сфери життєдіяльності в трансформаційному суспільстві не може відбуватися без суперечностей і проблем, зумовлених наявною соціально-політичною реальністю та феноменологічними чинниками, адже інерція політичної свідомості є значною в будь-якій спільноті, приреченій на докорінні зміни. Безумовно, існує цілий комплекс проблем і в процесі демократизації світогляду студентської молоді в нашій країні та національній системі вищої освіти, основними серед яких, на наш погляд, є такі: недемократичність пострадянської навчально-дидактичної традиції, суб’єкт-об’єктний стиль викладання й навчання; заангажованість керівництва й адміністрації університетів різними політичними силами, а також міністерський бюрократичний тиск на функціонування вищих навчальних закладів; вибір студентами пасивності як псевдодемократичної можливості через зовнішній тиск; суперечність між прагненням до демократії та некомпетентністю в її розумінні й застосуванні; високий рівень корупції й хабарництва у вищій школі. Отже, проблеми та шляхи їх вирішення утворюють складний комплекс, який часто переплітається з багатьма проблемами сучасного трансформаційного українського суспільства взагалі. Тому демократизація студентського світогляду є важливим завданням не лише для системи вищої освіти, що розвивається, а й для всього українського суспільства, адже саме із середовища студентської молоді сформується надалі інтелектуальна, соціально-політична та громадянська еліта, яка визначатиме, чи буде рухатися наша країна шляхом найширшої демократизації.

По-четверте, одним із найважливіших факторів і механізмів формування дійсно демократичного стилю мислення й управління в молодих людей, які навчаються у вищому навчальному закладі, є органи студентського самоврядування. Саме від активної участі органів студентського самоврядування в різних сферах життя університету, їх взаємодії з керівництвом ВНЗ залежатиме глибинність усвідомлення молодими людьми цінностей демократії, а також вміння ефективно використовувати механізми громадського самоуправління. У результаті виконання цього завдання визначено сутність демократизації суспільства як провідної тенденції й умови розвитку світоглядних змін суспільства у період трансформаційних змін.

У підрозділі 2.2. – «Орієнтації на успіх, кар’єрне зростання та добробут у світогляді сучасних студентів» – визначено, що актуальною перспективою самореалізації особистості, її професійного формування є розвиток кар’єрних здібностей. Результати соціологічних даних доводять, що особливо це важливо для старшокласників та студентської молоді. Кар’єрні орієнтації постають як більш конкретизована стратегія самореалізації молодої людини. Натомість у вітчизняній психології до недавнього часу поняття «кар’єра» практично не використовувалося. Більш уживаними були такі терміни як «професійний життєвий шлях», «професійна діяльність», «професійне самовизначення». Професійна кар’єра спеціаліста об’єднує його успіхи на роботі з етапами особистісного розвитку, включаючи всі сфери життя. З’ясовано, що студентство – це особлива соціальна категорія, специфічна спільність людей, організовано об’єднаних інститутом вищої освіти. Студентство включає людей, які систематично оволодівають знаннями й професійними уміннями та займаються, як передбачається, старанною навчальною працею. Досліджено, що як соціальна група воно характеризується професійною спрямованістю, сформованістю стійкого ставлення до майбутньої професії і, як наслідок, – до правильності професійного вибору, адекватності й повноти уявлень студента про обрану професію. Таким чином, у визначенні динаміки та спрямованості трансформації суспільства важливу роль відіграють життєві стратегії молоді. У процесі їх взаємного пристосування відбувається формування композиційної структури суспільства, яка, своєю чергою, визначає діяльнісний потенціал сучасних трансформаційних процесів в українському суспільстві.

У підрозділі 2.3. – «Пріоритет здоров’я у структурі змін світоглядних орієнтацій студентів» – показано, що такий пріоритет як здоров’я у структурі змін світоглядних орієнтацій студентів відіграє істотну роль для молоді та студентів.

У дисертації підкреслюється, що освітній процес у вищій школі передбачає не тільки навчання й виховання, а й оздоровлення студента. Саме здоров’я значною мірою буде визначати стан населення України у ХХІ ст. Уже ніхто не заперечує той факт, що сьогодні обсяг освіти перевищує всі допустимі норми сприйняття та характеризується неможливістю повноцінного засвоєння студентом обсягу знань, який весь час зростає. Реформування вищої школи в контексті реалізації оздоровчої функції, яке передбачає істотні зміни організації навчально-виховного процесу, ствердження особистісно орієнтованого розвитку особистості зумовлює широке гуманістичне розуміння якості освіти. У співвідношенні мети фізичного виховання та досягнутих результатів якість освіти виступає як інтегрований підсумок усієї організації навчально-виховного процесу. Формування здорового способу життя та культури дозвілля є необхідною умовою всебічного розвитку, самовдосконалення та самореалізації сучасного студента; пошук нових форм та методів організації виховного процесу студентського колективу повинен відбуватись із залученням заступників деканів із виховної роботи, кураторів, викладачів фізичного виховання, студентського активу; для включення кожного студента до активного пізнавального процесу.

З’ясовано, що студентський вік є особливим періодом, який досить суттєво відображається на стилі життя, оскільки практично виключає турботу молоді про своє здоров’я. На нашу думку, така ситуація спостерігається тому, що, по-перше, у цьому віці у людини наявний оптимізм стосовно особистісного здоров’я, який набагато перевищує прагнення до його збереження, бо власні фізичні та психічні ресурси в цей період уявляються невичерпними; по-друге, орієнтація на здоровий спосіб життя, певні обмеження та власне турбота про здоров’я традиційно приписується більш старшому поколінню та не оцінюються молоддю як необхідні та актуальні. Крім того, перебування у періоді активного входження у нове соціальне середовище супроводжується діями, спрямованими на отримання визнання та високого статусу у групі, коли використовуються різні, не завжди адекватні, засоби та форми поведінки. Спроби затвердити себе у студентському середовищі часто пов’язані з ризикованими та навіть екстремальними діями, бажанням будь-якою ціною досягти визнання, що досить часто негативно впливає на функціонування організму та особистості в цілому. Орієнтація на переживання сьогоднішнього, висока мотивація на досягнення у теперішньому «виштовхують» зі свідомості студента необхідність турботи про своє здоров’я, можливі страхи та перестороги, пов’язані з наслідками тривалої дії стресогенних факторів різної ґенези.

Таким чином, формування здорового способу життя та культури дозвілля є необхідною умовою всебічного розвитку, самовдосконалення та самореалізації сучасного студента; пошук нових форм та методів організації виховного процесу студентського колективу повинен відбуватись із залученням заступників деканів із виховної роботи, кураторів, викладачів фізичного виховання, студентського активу для включення кожного студента до активного пізнавального процесу.

У підрозділі 2.4. – «Актуальність створення сім’ї та виховання дитини» – з’ясовано, що у структурі змін світоглядних орієнтацій студентської молоді важливе місце займають орієнтації на створення сім’ї, народження дитини, забезпечення її комфортного існування. До цього спонукають ряд чинників, які визріли та зміцніли у період останнього двадцятиріччя й мають багатовимірний характер, поєднуючи світоглядно-феноменологічні, соціально-економічні, соціологічні, особистісно-психологічні, педагогічно-виховні, культурно-побутові та інші риси, що особливо актуалізують цю роботу. У межах дослідження важливим є виявлення світоглядно-ціннісної готовності студентської молоді до утворення сім’ї та народження й виховання дитини. Проблема ця є актуальною ще й у зв’язку з тим, що останніми роками, на тлі негативного ставлення молоді до шлюбу на початку третього десятиліття життя, з’являються все більш чітко виражені прагнення до особистісної самореалізації через побудову успішного шлюбного життя.

Таким чином, проаналізувавши ключові причини актуалізації проблеми створення сім’ї для студентської молоді, а також розглянувши різні виміри такого феномена як студентська сім’я, зокрема її готовність народжувати, доглядати й виховувати дитину, ми можемо визначити ряд основних проблем, що посідають значне місце у середовищі студентської сім’ї та вимагають негайного пошуку соціальних, громадських, індивідуально-психологічних, організаційних шляхів вирішення. Серед них такі як низький рівень життя, гострі проблеми з житлом, неможливість заробити кошти для існування, конфліктні ситуації в сім’ї, поєднання навчання з вихованням дитини та ін. Погіршення соціальної адаптації студентських сімей ускладнюється в нашій країні ще й тим, що держава не надає відповідної уваги – ні на законодавчому, ні на організаційно-адміністративному рівні – тим проблемам, які виникають перед молодим подружжям. Недостатньою, зокрема, є законодавча підтримка соціального сприяння розвиткові студентської сім’ї. Отже, одним з основних факторів актуалізації проблеми створення сімей студентською молоддю повинна бути скоординована діяльність державних установ, адміністрацій ВНЗ, громадських організацій та університетських громад щодо підтримки молодих сімей у справі вирішення багатьох соціально-адаптаційних проблем, що перед ними постають. Для вироблення ефективної державної та громадської політики щодо сприяння утворенню та розвитку студентських сімей необхідним є теоретико-методологічне обґрунтування.

Ураховуючи всі аспекти актуалізації проблеми створення сім’ї для студентської молоді, визначено: по-перше, причини актуалізації проблеми створення сім’ї для студентської молоді мають багатовимірний характер, відображаючи безліч світоглядних, соціокультурних, ціннісних, цивілізаційних, інформаційних тенденцій, що панують у сучасному світі. Більше того, сімейні цінності стають для молоді тим фундаментом, який дає змогу на основі міжособистісних відносин довіри, любові, взаємопідтримки й розуміння протистояти загальносоціальним тенденціям хаотизації та знецінення соціальних комунікативних зв’язків в інформаційному суспільстві. По-друге, для підтримки позитивних тенденцій розвитку феномена студентського шлюбу й сім’ї необхідне теоретико-методологічне дослідження й визначення основних параметрів такого суспільно-особистісного явища як студентська сім’я. По-третє, молода студентська сім’я, як і будь-яка інша молода сім’я, має високий рівень внутрішньої конфліктності, зустрічається з різноманітними суперечностями в організації сімейного життя, основними з яких є вірогідність світоглядно-ціннісної та психологічної несумісності (особливо зважаючи на малий життєвий досвід і несформованість світоглядно-духовної сфери особистості молодят), матеріально-побутові проблеми, проблеми психологічного, комунікативного й побутового характеру, що з’являються з народженням дитини; складнощі, що виникають із продовженням якісного навчання й науковою діяльністю, проблема забезпеченості житлом і часто неможливість спільного проживання. По-четверте, важливим чинником актуалізації проблеми створення сім’ї для студентської молоді є надання молодим родинам зручних кімнат у сімейних гуртожитках, що може навіть розглядатися як перевага над молодими нестудентськими сім’ями, які змушені, здебільшого, вирішувати питання житла самостійно. По-п’яте, проаналізувавши основні чинники, що зумовлюють народження дитини в студентській сім’ї, а також основні проблеми, що виникають у молодих батьків щодо догляду за нею та її виховання, можемо зробити висновок про те, що існує нагальна необхідність підтримки й різних видів допомоги таким сім’ям з боку державних установ, адміністрацій ВНЗ, громадських організацій та університетських громад. У результаті виконання цього завдання здійснено аналіз соціокультурного контексту становлення соціокультурних орієнтацій у вимірах пріоритету здоров’я, створення сім’ї та виховання дитини у структурі змін студентських орієнтацій, націлених на соціогуманістичний компонент стратегії розвитку сучасного суспільства як нової парадигми, що оптимально поєднує людино-націє-державоцентричність, в основі якої – захист прав людини та громадянина, створення умов для самореалізації особистості на рівні сім’ї.

У третьому розділі – «Праксеологічні засади формування світоглядних орієнтацій сучасних студентів» – досліджуються процеси ефективності управління, що є ціннісним дискурсом студентської молоді у трансформаційному суспільстві, визначають спрямованість і зміст державотворчих процесів, розбудови громадянського суспільства й темпів саморозгортання особистості.

У підрозділі 3.1. – «Світоглядна культура студентської молоді як основа управління процесом становлення системи цінностей» – показано, що особливого значення набула проблема формування світогляду, світоглядної культури особистості, які відповідають сучасній трансформаційній добі культурно-історичного розвитку. Розглянуто світоглядну культуру як системну організацію внутрішнього світу особистості, її орієнтації в природному та соціальному середовищі; як спосіб внутрішнього впорядкування взаємозв’язків індивідуального та соціального суб’єктів. Формування світоглядної культури дає змогу особистості виробити об’єктивне ставлення до навколишнього світу, до самої себе, здійснити світоглядний вибір, орієнтований на загальнолюдські й національні цінності.

Формування світоглядної культури особистості відбувається впродовж життя людини. Однак юнацький вік, який характеризується більш інтенсивним становленням самосвідомості особистості, її світогляду й стійкого образу «Я», є стрижневим і найбільш сприятливим для її формування. Вироблення критичного погляду на дійсність зумовлює динамічні зміни у світовідчутті, світосприйманні, світорозумінні, загалом у світоставленні молодої людини, визначає її місце в навколишньому природному й соціальному середовищі, мету її власного життя. Згідно із системно-змістовим та структурним розглядом предмета дослідження нами визначено сутність та структурні особливості світоглядної культури колишніх старшокласників, а нині студентів, основні суперечності та можливі шляхи її формування.

Визначено поняття «світоглядна культура», що є складним утворенням, яке об’єднує змістовий, психологічний і соціальний аспекти, реалізація яких дає змогу робити висновок про ефективність її формування. З’ясовано, що предметно розрізнене вивчення шкільних дисциплін, яке усталилося в сучасній школі, не забезпечує сьогодні повною мірою формування світоглядної культури особистості. Такий стан зумовлений відсутністю світоглядної цілеспрямованості у вивченні шкільних предметів, їхньою ізольованістю в реалізації світоглядних можливостей, втілених у змісті окремих навчальних дисциплін, неефективним застосуванням форм і методів навчання. Тому світоглядна перспектива особистості є «тонким» моментом у становленні особистості майбутнього фахівця під час навчання у системі вищої професійної освіти.

Визначено, що пріоритетною умовою формування світоглядної культури майбутнього фахівця є наявність системи у змісті світоглядної освіти. Лише узгодження світоглядного змісту навчальних програм, підручників створює основу для ефективного формування світоглядної культури майбутніх фахівців.

Досліджено, що задовольнити умови ефективного формування світоглядної культури особистості майбутнього фахівця доцільно шляхом реалізації її пізнавального, оцінно-ціннісного та діяльнісного компонентів. Пізнавальний компонент передбачає наявність і свідоме засвоєння особистістю світоглядних знань, зокрема знань про природу, людину, суспільство, світ; розуміння різних світоглядних понять, систем відношень «людина – природа», «людина – людина», «людина – суспільство», «людина – світ», «людина – Всесвіт»; наявність умінь і навичок дає змогу витлумачити з філософських позицій сутність різних природних і суспільних явищ та процесів, зробити узагальнення та власні висновки. Оцінно-ціннісний компонент забезпечує усвідомлення особистістю майбутнього фахівця його ставлення до світоглядного змісту навчального матеріалу, до подій і явищ, які відбуваються в суспільстві й у світі загалом, ціннісні орієнтації, цінності, ідеали. Величезна роль тут належить гуманітарному блоку навчальних дисциплін, серед яких найбільш продуктивними є філософія, політологія, культурологія, етика та естетика. Намагання скоротити викладання їх у ВНЗ «спричинить удар» по формуванню саме світоглядних засад особистості. Діяльнісний компонент полягає у готовності особистості до реалізації власних світоглядних переконань у практичній діяльності, визначає життєву активність і соціальну позицію майбутнього фахівця, його світогляд у дії. Значний резонанс тут викликає суспільно-громадська практика студентів, оскільки знання, які отримані в аудиторії, проходять перевірку й закріплення на практиці у формі набутого соціально-політичного досвіду.

З’ясовано, що активізації інтеграційного процесу світоглядних знань про природу, людину, суспільство в цілісну систему сприяє реалізація його змістового, організаційно-методичного та психологічного аспектів. Змістовий аспект передбачає інтеграцію знань навколо провідних науково-світоглядних ідей для забезпечення їх цілісності та світоглядної визначеності і включає базові та методологічні знання. Організаційно-методичний аспект інтеграції забезпечує формування системного мислення майбутніх фахівців на основі світоглядних понять, вироблення умінь комплексного використання знань, удосконалення навичок оперування способами пізнання дійсності. Психологічний аспект інтеграції полягає у досягненні особистістю заданого рівня розуміння світоглядних завдань і проблем, у формуванні пізнавальної відкритості, у стимулюванні особистості до самопізнання, самовдосконалення.

Встановлено, що реалізовувати інтегративний підхід до формування світоглядної культури майбутніх фахівців доцільно шляхом впровадження в навчальний процес інтегрованих курсів, які забезпечують засвоєння провідних світоглядних ідей з опорою на конкретні наукові знання і факти та перетворення їх у власні переконання.

У підрозділі 3.2. – «Макро- або загальноцивілізаційний рівень умов формування світогляду студентської молоді» – визначено, що соціальні зміни на макрорівні зумовлюють насамперед світогляд особистості на засадах обов’язковості й незаперечності їхнього впливу на суб’єкт. Саме дух інформаційної доби, що інтенсивно народжується сьогодні, охоплює всі рівні свідомості людини й не може вже позбутися цього впливу. Особистість потрапляє в ситуацію, яка вже детермінована, тому вона, не сприймаючи загальноеволюційні тенденції, потрапляє у стан маргінальної й залишається поза межами соціального прогресу.

Світоглядна культура і ціннісне поле особистості мають генетичні та управлінські зв’язки між собою, що охоплюють три рівні буття свідомості людини: макро-, мезо- і мікрорівні та відповідні цим горизонтам продукти. На макрорівні закладаються і діють такі чинники, проти яких особистість практично не може встояти і, зазвичай, сприймає їх як віяння часу й загальноеволюційного процесу, передбачити які вона неспроможна. На мікрорівні особистість нібито замикається на власний внутрішній світ і за допомогою самосвідомості доводить селекційну роботу до завершення, активно використовуючи для цього оригінальні технології самоуправління, наприклад, тайм- і лайф-менеджмент.

У нашому розумінні загальноцивілізаційний дискурс формування світогляду студентської молоді віддзеркалює бінарну парадигмальність, сутність якої полягає у паритетному підходові до гармонізації відносин у найширшому інформаційно-мовному, світоглядному, національно-патріотичному, державотворчому, врешті, геополітичному, геостратегічному контекстах. Словом, консолідувати націю можна на основі вироблення світогляду, в основі якого елементи етнічного й цивілізаційного, традиційного й інноваційного, власного й запозиченого, а це можливо в контексті нової соціогуманістичної концепції вищої освіти.

У підрозділі 3.3. – «Мезо- або середній рівень умов формування світогляду студентської молоді» – процес формування світоглядної культури молодого фахівця й нової системи цінностей як запрограмованого ним самим продукту набуває сталості й усвідомлюється особистістю за рахунок обрання професії і ВНЗ, вибору форм навчання й виховання, участі у самоврядувальних і політичних процесах. Визначено, що управління є ціннісним дискурсом студентської молоді у трансформаційному суспільстві, актуальною проблемою, оскільки саме він визначає спрямованість і зміст державотворчих процесів, розбудови громадянського суспільства й темпів саморозгортання особистості.

Доведено, що ключем до управлінського впливу на ціннісне поле особистості є її світоглядна культура, що є сталим духовним утворенням, яке виконує декілька важливих функцій у селекції цінностей. На мезорівні особистість є активним суб’єктом, який самостійно обирає напрям професійної підготовки і кваліфікаційні рівні за власним бажанням, чинники ВНЗ і позауніверситетської освіти лише виконують допоміжну роботу у справі формування спочатку світоглядної культури, а потім і сукупності цінностей, перевірка якості якої досягається у ході студентського самоуправління. При цьому спостерігаються дві типові ситуації у сфері набутих цінностей, а саме: вони, нові цінності, гармонують із вимогами зовнішнього середовища або трансформаційних процесів і тоді мова йде про еволюційний їх характер, або вони вступають у конфронтацію зі старими цінностями – тоді мова йде про конфліктний їх характер.

Таким чином, доведено, що світоглядна культура й ціннісне поле особистості мають генетичні й управлінські зв’язки між собою, що охоплюють три рівні буття свідомості людини: макро-, мезо- і мікрорівні та відповідні цим горизонтам продукти. У результаті такого розгляду проаналізовано взаємовплив зовнішніх і внутрішніх чинників у системі виховання та освіти як духовно-інтелектуального потенціалу нації, вираженого у соціогуманістичних, інтеграційних і цивілізаційних рамках, зосередженні на фахових, моральних, патріотичних та інших якісних характеристиках студентства як основних носіїв і продуцентів людського капіталу, випереджальній науково-технічній та інноваційній діяльності, а не на відсталих сировинних технологіях.

У результаті зазначеного акцентовано увагу на необхідності рекрутувати патріотичну, інтелектуальну й моральну еліту як критичну масу, здатну на високому професійному рівні самовіддано та відповідально служити українському народові, сприяти побудові відкритого громадянського й високоморального суспільства, в якому знання та інформація, висока культура й мораль мають стати ресурсом соціального і духовно-інтелектуального розвитку України.