Костанецький П.П. Комплекс технологічних елементів і прийомів вирощування дині в степу України

Короткий зміст

У першому розділі (огляд літератури) наводиться аналіз результатів досліджень вітчизняних та іноземних учених з питань морфобіологічних особливостей, екологічних умов і технологій вирощування дині.

Методика і умови проведення досліджень. У другому розділі подаються задачі, методика проведення польових та лабораторних досліджень, характеристика погодних та ґрунтових умов. Для виконання експериментальної роботи були проведені дослідження в 2001-2003 рр. в СТОВ „Злагода” Костянтинівського району Донецької області. В досліді 1 „Сорти дині, придатні для механізованого збирання на насіннєві цілі” було включено шість районованих для степу  України сортів дині: Голянка, Криничанка, Тавричанка (контроль), Інея, Лада, Самарська. Схема досліду 2 „Вивчення схем розміщення і густоти рослин дині” для сорту Голянка включала наступні варіанти (площа живлення; густота рослин): 140х50 см (0,7 м²; 14,3 тис. шт./га); 140х70 см (0,98 м²; 10,2 тис. шт./га); 140х105 см (1,47 м²; 6,8 тис. шт./га); 140х140 (контроль) (1,96 м²; 5,1 тис. шт./га); 140х180 см (2,52 м²; 3,9 тис. шт./га); 140х120 см (2 рослини в гнізді) (1,68 м²; 11,8 тис. шт./га). Для сорту Самарська відповідно такі: 180х35 см (0,68 м²; 14,7 тис. шт./га); 180х50 см (0,99 м²; 10,2 тис. шт./га); 180х70 см (1,26 м²; 7,9 тис. шт./га); 180х105 см (контроль) (1,89 м²; 5,3 тис. шт./га); 180х180 см (3,24 м²; 3,0 тис. шт./га); 180х120 см ( 2 рослини в гнізді) (2,16 м²; 9,2 тис. шт./га). Схеми розміщення для сорту Голянка включені з урахуванням колії трактора – 140 см, а для сорту Самарська – 180 см. У досліді 1 насіння висівали широкорядним способом за схемою розміщення рослин 140х70 см, а в досліді 2 – згідно з варіантами досліду. Метод дослідження – лабораторно-польовий. Повторність варіантів у дослідах була чотириразова, площа посівної ділянки – 155,7 м² (довжина–13,9 м, ширина–11,2 м), площа облікової – 100 м² (довжина–11,9 м, ширина–8,4 м). Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний малогумусний. Вміст гумусу в орному шарі – 3,4-4,0 %, азоту (N) на 100 г сухого ґрунту – 12-14 мг; фосфору (Р₂О₅) – 320-360 мг; калію (К₂О) – 140-160 мг. Найменша вологоємність (НВ) ґрунту – 21,5-24,0 % маси абсолютно сухого ґрунту. Об’ємна маса ґрунту – 1,18 г/см³. Реакція ґрунтового розчину (рН) – 6,2-6,8. Гідролітична кислотність – 0,2-0,4 мг/екв.

Під час проведення спостережень, обліків та аналізів у дослідах використовували „Методику полевого опыта” Б.А. Доспехова; „Методику опытного дела в плодоводстве и овощеводстве” під редакцією В.Ф. Беліка; „Методику дослідної справи в овочівництві і баштанництві” за редакцією Л.Г. Бондаренка, К.І. Яковенка; „Методику біоенергетичної оцінки технології в овочівництві” О.С. Болотських, М.М. Довгаль.

Погодні умови росту і розвитку дині по роках досліджень були неоднорідні. Прохолодною та затяжною весною, спекотним, посушливим літом та теплою осінню характеризувався 2001 р. Сума активних температур за вегетаційний період становила 1320 ⁰С, при середній багаторічній 1198 ⁰С. Кількість опадів на протягом травня–вересня дорівнювала 266,8 мм, тобто 57 % від норми. 2002 р. характеризувався теплою весною та жарким літом. У найспекотнішому місяці–липні максимальна температура досягала +36,3 ⁰С. Опади випадали досить нерівномірно: у травні їх було на 7,3 мм, липні–на 31,7 мм більше багаторічних даних, тоді як у червні, серпні–менше багаторічних. Погодні умови в 2003 р. характеризувалися теплою, посушливою весною. Польові роботи почалися в перший декаді квітня. У літні місяці температура повітря була нижче багаторічної на 0,5 ⁰С у червні, на 6 ⁰С – у липні та на 3,7 ⁰С – у серпні. Кількість опадів перевищила багаторічну норму в червні на 35,9 мм, у липні – на 109,7 мм, у серпні – на 39,8 мм.

Після збирання попередника (пшениця озима) ділянку дискували дисковим лущильником ЛДГ-10А в агрегаті з трактором Т-150 на глибину 6-8 см у двох напрямках. Зяблеву оранку проводили в другій декаді вересня на глибину 23 – 25 см плугом з передплужниками ПЛН -5-35 в агрегаті з трактором Т-150. Боронували рано навесні по діагоналі до напрямку оранки зубовими боронами БЗТС-1,0 в агрегаті із широкозахватною зчіпкою СП-16 і трактором Т-150. У другій – третій декаді квітня та перед сівбою здійснювали культивацію дослідної ділянки на глибину відповідно 12–15 см та 6–8 см культиватором КПСП-4 в агрегаті з трактором ДТ-75. У посушливі роки (2002-2003) або коли ґрунт надмірно розпушений, перед сівбою його коткували гладенькими котками в агрегаті МТЗ–80 + 3КВГ-1,4. Насіння висівали, коли ґрунт на глибині його загортання прогріється до температури +12...+14 ⁰С запланованим способом та схемами розміщення, пунктирною сівалкою СПЧ-6ФС в агрегаті з трактором Т-70 СМ норма висіву – 2-3 кг на 1 га та вручну під маркер та сапку по 2-3 насінини в лунку на глибину 4-6 см (при достатній вологості ґрунту насіння загортали на меншу глибину, а при недостатній – на більшу глибину). Після сівби ділянку коткували агрегатом МТЗ-80 + ККШ-6 для створення кращої капілярності і забезпечення насіння вологою на час появи сходів. Залежно від метеорологічних умов та ступеня засміченості ґрунту виконали 2–3 міжрядні обробки і ручне прополювання. Збирали плоди дині при настанні біологічної стиглості.

Сорти дині, придатні для механізованого збирання на насіннєві цілі (розділ 3). Ріст і розвиток рослин. Дані спостережень показують, що тривалість фенологічних фаз розвитку рослин була різною. Вегетаційний період від масових сходів до біологічної стиглості плодів в роки досліджень коливався для ранньостиглих сортів: Голянка – 58–63 доби, Криничанка – 62–71, для середньораннього: Тавричанка (контроль) – 66–75, для середньостиглих: Інея – 68–86, Лада – 72–84, Самарська – 77–90 діб. Сорти ранньостиглої групи характеризувалися відносно коротким періодом плодоношення (17–21 доба), дружним дозріванням та віддачею врожаю у порівнянні із середньостиглими сортами (22–28 діб). Коефіцієнт кореляції показує, що між тривалістю вегетаційного періоду і урожайністю різних сортів є різниця. Так, сильний зв’язок (R > 0,7) спостерігається по сортах Голянка, Інея, Самарська; середній (R = 0,5–0,7) – по сортах Криничанка, Лада та слабкий (R = 0,3 – 0,5) у сорту Тавричанка. Коефіцієнт детермінації (R²), що вказує на міру тісноти зв’язку, був найбільший (0,9654–0,9977) по сортам Голянка, Інея, а найменший (0,1631–0,2852) – по сортах Тавричанка, Криничанка.

Ранньостиглі сорти мали коротшу довжину стебла, а середньостиглі – навпаки, довшу. Довжина стебла за 2001-2003 рр. на сортах дорівнювала: Тавричанка (контроль) – 77–115 см, Голянка – 65–75, Криничанка – 89–107, Інея – 87–119, Лада – 101–127, Самарська – 112–131 см. Максимальна кількість пагонів була по сортах Лада – 8–14 шт., Інея – 9–12, Самарська – 9–18, тоді як по сорту Тавричанка (контроль) – 8–15 шт., а по ранньостиглих сортах Голянка – 9–11, Криничанка – 9–15 шт. Сумарна довжина пагонів залежала від умов розвитку, а також від кількості пагонів на рослині. Найменшу кількість чоловічих квіток на рослині за 2001-2003 рр. спостерігали по сортах Голянка, Інея (11,5-11,8 шт.), а найбільшу кількість жіночих квіток по сортах Самарська, Тавричанка (контроль), Лада (4,0-6,0 шт.). Переважно середньостиглі сорти мали найбільшу сиру надземну масу рослини у 2001 р. (5,8–5,9 кг на 1 рослину) – Тавричанка і Лада, у 2002 р. (5,3 кг) – Інея, 2003 р. (5,9–6,2 кг) – Тавричанка і Самарська. Найменшу сиру масу рослини спостерігали по ранньостиглих сортах Голянка (2,6–4,1 кг) і Криничанка (3,3–4,6 кг). Рослини пізньостиглих сортів дині (Лада, Самарська) мали більшу кількість листків, у порівнянні з ранньостиглими (Голянка, Криничанка).

Продуктивність фотосинтезу. Найбільша асиміляційна поверхня рослин в 2001 р. була по сортах Самарська, Криничанка (0,65–0,66 м² на 1 рослину; 6,6–6,7 тис. м²/га), у 2002 р. по сортах Голянка, Самарська (0,7–0,82 м² на 1 рослину; 7,1–8,3 тис. м²/га), тоді як у 2003 р. по сортах Голянка, Лада, Самарська (0,61–0,76 м² на 1 рослину; 6,2–7,7 тис. м²/га). Індекс листової поверхні як співвідношення площі     листків посіву до площі живлення був найбільшим у 2001 р. (0,65–0,67) по сортах Лада, Самарська, Криничанка, а найменшим (0,48) – по сорту Голянка; у 2002 р. відповідно становив 0,71–0,83 по сортах Голянка, Самарська; найменшим (0,56) індекс листової поверхні був по сорту Тавричанка, тоді як у 2003 р. високим він (0,62–0,77) був по сортах Голянка, Лада, Самарська, а низьким (0,54) по сорту Криничанка. У рівнянні кореляційного зв’язку впливу площі листків на урожайність фактично по всіх сортах спостерігається сильний зв’язок (R= 0,9012 – 0,99966), крім сорту Тавричанка, у якої цей зв’язок слабкий (R = 0,4382). Сорт Голянка мав найбільший показник господарської ефективності – 0,37–0,92, а низьким цей показник був по сорту Лада (0,29–0,48). Чиста продуктивність фотосинтезу у фазу достигання плодів ранньостиглих сортів (Голянка, Криничанка)  була дещо нижча 4,9–5,6 г/м²∙добу  у порівнянні із середньостиглими сортами (Інея, Лада, Самарська) – 5,1–6,7 г/м²∙добу.