НАВЧАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЛІЧБИ З ВИКОРИСТАННЯМ КОМП’ЮТЕРА Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, задачі, теоретико-методологічну основу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані про впровадження і апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні основи навчання старших дошкільників лічби в умовах комп’ютеризації навчально-виховного процесу дошкільних навчальних закладів” – здійснено аналіз філософських, педагогічних і психологічних робіт з означеної проблеми, висвітлено теоретичні основи формування в дітей старшого дошкільного віку понять про лічбу та ефективного використання комп’ютера як засобу навчальної діяльності дошкільників через комп’ютерно-ігровий комплекс.

Аналіз наукової літератури свідчить, що навчання лічби є основою математичного розвитку дітей старшого дошкільного віку, дає можливість дітям оволодіти системою початкових математичних знань, умінь і навичок.

Для обґрунтування теоретичних основ навчання дітей старшого дошкільного віку лічби проаналізовано педагогічні роботи Ф. Блехер, Я.–А. Коменського, Н. Менчинської, Й. Песталоцці, Є. Тихеєвої, Л. Толстого, К. Ушинського, І. Френзеля, Л. Шлегер та інших. Психологічні аспекти проблеми висвітлені у працях Г. Костюка, Н. Непомнящої, М. Поддьякова.

Звернення до історико-педагогічної спадщини засвідчило, що на початку ХХ століття на методику навчання дошкільників лічби мали вплив ідеї прихильників методу вивчення чисел – монографічного (А. Грубе, В. Євтушевський та інші) та методу вивчення дій – обчислювального (О. Гольденберг, П. Гур’єв, В. Латишев та інші), а подальші дослідження Ф. Блехер, В. Кемниця, К. Лебединцева, Г. Леушиної, Є. Тихєєвої, Л. Шлегер довели положення про неможливість протиставлення числа лічбі.

Означена проблема отримала розвиток у дослідженнях формування математичних уявлень на базі розуміння відношень між величинами, що вимірюються, і власне мірою (П. Гальперін, Н. Непомняща); пізнавальних здібностей дітей дошкільного віку (М. Поддьяков), методики навчання лічби дітей різних вікових груп (Н. Бакст, Ф. Михайлова, З. Пігулевська), підготовки до вивчення математики в школі (Л. Метліна).

Збагаченню змісту та методів навчання дітей дошкільного віку лічби на основі теоретико-множинного підходу Г. Леушиної сприяли наукові розвідки Н. Баглаєвої, О. Грибанової, Л. Плетенецької, А. Столяра, Т. Тарунтаєвої, О. Фунтікової, К. Щербакової, які на сучасному етапі впровадження особистісно орієнтованої моделі навчання залишаються актуальними. Визначено, що під “навчанням дитини старшого дошкільного віку лічби” слід розуміти цілеспрямований процес формування в дитини понять про лічбу за допомогою різноманітних методів та засобів.

Сучасні дослідники Н. Баглаєва, Л. Зайцева, С. Татаринова формулюють висновок про те, що особливу наукову цінність має введення дошкільників у світ логіко-математичних уявлень за допомогою різноманітних засобів – моделей, схем, схематичних малюнків і зображень. Загалом, математичний розвиток дошкільника залежить не лише від змісту навчання, а й від форми, методів та засобів подання нового матеріалу. Це дає нам підстави для припущення, що комп’ютер є одним з ефективних технічних засобів навчання дітей дошкільного віку, адже він поєднує в собі всі функції технічних засобів і застосовується з метою формування елементарної інформаційної та комп’ютерної грамотності дошкільників, що згодом слугуватиме основою їхньої інформаційної культури.

Сензитивним для використання комп’ютера як засобу навчання є старший дошкільний вік, оскільки у дитини до п’яти років повністю розвивається символічна функція наочно-образного мислення, що є основним показником рівня її розумового розвитку (Ю. Бабаєва, А. Войкунський, В. Давидов та інші). Цей вік збігається з переходом від наочно-образного до логічного мислення, що і дає можливість оволодіти комп’ютером.

Теоретичним підґрунтям використання комп’ютера для навчання дошкільників лічби в умовах дошкільного навчального закладу є парадигма особистісно орієнтованого виховання (Г. Балл, І. Бех) та дослідження засобів навчання дітей дошкільного віку (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, Н. Кудикіна).

Дисертаційна робота базується на теоретичних положеннях сучасних дослідників (Ю. Горвиц, О. Кореганова, С. Новосьолова, Г. Петку) щодо впровадження комп’ютерних технологій у педагогічний процес дошкільних навчальних закладів. Узято до уваги твердження Ю. Горвіца, О. Кивлюк, В. Козій, В. Сороки, Л. Чайнової, що комп’ютеризація педагогічного процесу повинна не змінювати його, а лише доповнювати. Дослідженнями В. Давиденко, С. Дяченко, О. Кореганової, А. Короткова, Г. Лаврентьєвої, Т. Науменко, І. Стеценко та інших доведено, що комп’ютер у життя дитини може увійти лише через гру, тому в дошкільних навчальних закладах функціонує комп’ютерно-ігровий комплекс, який завдяки складовим: комп’ютерна зала, ігрова зала (містить навчальну зону), спортивний комплекс та кімната релаксації – забезпечує поєднання процесу освоєння персонального комп’ютера з іграми та заняттями.

У дослідженні вивчено та проаналізовано сучасний комплекс інформації щодо формування основ комп’ютерної, інформаційної грамотності дітей старшого дошкільного віку (К. Зворигіна, С. Іванова) та інформаційної культури педагогів (Б. Гершунський, С. Дяченко, А. Єршов, М. Жалдак, А. Коломієць та інші).

Слід зазначити, що думки дослідників щодо визначення понять “інформаційна” та “комп’ютерна грамотність дошкільника” різняться (В. Гриценко, С. Дяченко, Т. Науменко, Н. Сороко, І. Стеценко та інші). У контексті нашого дослідження використання комп’ютера спрямоване на підвищення інформаційної грамотності дітей та формування їхньої комп’ютерної грамотності. Поняття “комп’ютерна грамотність дитини старшого дошкільного віку” визначаємо як володіння мінімальними навичками роботи з комп’ютером: самостійне вмикання та вимикання, пошук необхідних програм, уміння користуватися маніпулятором та клавіатурою, знання правил техніки безпеки роботи з комп’ютером. Інформаційна грамотність дитини старшого дошкільного віку – це вміння оперувати відомою та здійснювати пошук нової інформації, в тому числі з використанням комп’ютера.

У другому розділі – “Експериментальне вивчення особливостей використання комп’ютера для навчання дітей старшого дошкільного віку лічби” – окреслено методику, хід педагогічного експерименту (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) та результати його першого етапу.

Основними завданнями констатувального етапу експерименту були: визначити компоненти, критерії, показники та рівні навченості дітей старшого дошкільного віку лічби; провести діагностування рівня навченості дітей старшого дошкільного віку лічби за традиційною методикою та коефіцієнту якості знань в контрольній та експериментальній групах; здійснити статистичну обробку даних за допомогою дослідження основних статистичних характеристик вибірок: середнього (арифметичного) значення, дисперсії та стандартної помилки за критеріями Пірсона, Стьюдента і Фішера.

Експериментальною базою дослідження стали дошкільні навчальні заклади № 44 м. Рівне, № 5 м. Здолбунів (Рівненська обл.), № № 3, 5 м. Кременець (Тернопільська обл.), № 6 м. Новоград-Волинський (Житомирська обл.) та
№ № 5, 8 м. Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.).

Різними етапами експерименту було охоплено 368 дітей, 64 вихователі та 546 батьків. В експерименті з упровадження комп’ютерного програмно-педагогічного засобу “Лічба” брали участь 162 дитини (78 – контрольна група;
84 – експериментальна група), 35 вихователів та 230 батьків.

Експериментальна робота здійснювалася в двох напрямах: вивчення навченості лічби як одного із показників оволодіння дитиною старшого дошкільного віку математичними знаннями за традиційною постановкою навчального процесу та комп’ютерної грамотності дітей і дорослих (педагогів та батьків).

Відповідно до теоретичних основ навчання лічби, узагальнених даних особливостей прояву знань, умінь та навичок лічби було визначено компоненти навчання дітей старшого дошкільного віку лічби: когнітивний (знання про лічбу), мотиваційний (позитивне ставлення до навчання лічби) та діяльнісний (лічильні уміння та навички, їх використання у різних видах діяльності).

Для якісної характеристики рівнів навченості старших дошкільників лічби було обрано такі критерії і показники:

– сформованість понять про лічбу (оволодіння знаннями про лічбу відповідно до вимог освітньої програми й більше; наявність знань про лічбу відповідної вікової групи; наявність знань попередньої вікової групи; відсутність знань про лічбу).

– пізнавальний інтерес до процесу навчання лічби (наявність стійкого інтересу до математичної діяльності, зокрема до процесу навчання лічби; прояв інтересу до деяких математичних завдань; незацікавленість; негативне ставлення до навчання лічби);

– усвідомлене самостійне використання знань, умінь та навичок лічби у життєвих ситуаціях (використання набутих знань в усіх життєвих ситуаціях, розуміння лічби як необхідності життєвої компетентності, прояв самостійності у виконанні завдань на лічбу; застосування лічильних умінь у життєвих ситуаціях частково з допомогою вихователя; виконання завдань лише за участі дорослих, усвідомлення зроблених помилок; невміння використовувати набуті знання щодо лічби в життєвих ситуаціях).

З урахуванням вищеозначених компонентів, критеріїв і показників, ми визначили чотири рівні навченості старших дошкільників лічби (початковий, середній, достатній та високий). Для їх виявлення було використано сукупність діагностичних методів, зокрема опитування за розробленими автором анкетами, бесіди, спостереження за педагогічним процесом тощо.

У дошкільників початкового рівня відсутні чіткі знання про лічбу, виникають труднощі під час лічби, коли предмети розміщені не в ряд; наявна значна кількість помилок при відповіді, відсутня увага та бажання відповідати (19,1 %; у контрольній групі – 16,7 %; в експериментальній – 21,4 %).

У дітей середнього рівня знання про лічбу неповні, не завжди чіткі; діти розрізняють кількісну або порядкову лічбу; не завжди правильно будують числовий ряд; правильно виконують лише половину запропонованих завдань; звертаються за допомогою (49,4 %; у контрольній групі – 51,3 %; в експериментальній – 47,6 %).

Дошкільників з достатнім рівнем навченості лічби характеризує відносно повне володіння знаннями, умінням лічити. Діти рахують будь-які предмети, розрізняють кількісну та порядкову лічбу; будують числовий ряд, визначають місце кожного об’єкта; активні, виявляють зацікавлення завданнями, потребують додаткового пояснення на деякі з них; відповіді неповні або частково правильні; не завжди можуть використати набуті знання в різних сферах життєдіяльності (22,3 %; у контрольній групі – 23,0 %; в експериментальній – 21,5 %).

У дітей високого рівня повне, чітке й стабільне розуміння поняття лічби. Діти лічать предмети, звуки, рухи; розрізняють кількісну та порядкову лічбу; будують за одним параметром ряд величин, визначають у ряді місце кожного окремого об’єкта; використовують здобуті математичні знання і вміння в самостійних іграх та різних видах діяльності; активні, зацікавлені, не відволікаються; виконують завдання за мінімальний проміжок часу, відповідають чітко і швидко (9,2 %; у контрольній групі – 9,0 %; в експериментальній – 9,5 %).

Причинами низького рівня навченості дошкільників лічби вважаємо невисоку ефективність методики навчання дітей старшого дошкільного віку лічби та недостатню кількість застосування новітніх засобів навчання, зокрема комп’ютера, в педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів.

Вірогідність даних підтверджена за допомогою статистичного аналізу вибірок з обчисленням критерію Пірсона (χ²); надійність результатів – 95,0 % вірогідності.

Аналізуючи результати даних в експериментальній та контрольній групах, ми відмітили, що середнє (арифметичне) значення () у контрольній групі – 9,1; експериментальній – 8,9 (обчислення правильні зі стандартною помилкою на рівні 0,5). Різниця значень статистично обраного показника – середнього (арифметичного) значення () у контрольній і експериментальній групах дорівнює 0,2. Це означає, що показники рівнів обох груп перебувають в одній генеральній сукупності, вони майже однакові; отже, є підстави стверджувати, що ми маємо рівні стартові умови.

Для вивчення можливості використання комп’ютера як засобу навчання лічби в педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів нами була проведена робота з виявлення комп’ютерної грамотності дітей (бесіди), вихователів (анкетування, аналіз планів навчально-виховної роботи, спостереження за педагогічним процесом) і батьків (анкетування).

З’ясувалося, що понад 45,0 % дітей старшого дошкільного віку вміє користуватися комп’ютером, незалежно від того, чи застосовується він у педагогічному процесі дошкільних навчальних закладів, інші – виявляють до нього інтерес.

Виявлено, що в педагогів ставлення до комп’ютера як засобу навчання переважно позитивне (98,5 %), однак ефективно використовувати його в своїй роботі вони не навчилися: лише 45,3 % респондентів мають навички самостійної роботи з комп’ютером. Низький рівень поінформованості про новинки в розробці комп’ютерних програм та ігор, недостатній рівень володіння навичками роботи з комп’ютером та небажання щось змінювати негативно позначаються на інформаційній культурі педагогів, і відповідно, на формуванні інформаційної та комп’ютерної грамотності дітей. Разом із тим, вихователі готові до використання комп’ютера в своїй роботі спочатку фрагментарно: для вивчення окремої теми, висвітлення конкретної події чи віртуальної подорожі, а згодом і до використання комп’ютера безпосередньо як додаткового засобу навчання на заняттях різного типу.

Результати анкетування засвідчили, що батьків турбує вплив комп’ютера на фізичний і розумовий розвиток дітей, який, на їхню думку, не завжди є позитивним. Використання комп’ютера в домашніх умовах зазвичай відбувається без дотримання санітарно-гігієнічних вимог та контролю за діями дітей з боку дорослих. Батьки малообізнані з рекомендованими для дітей дошкільного віку комп’ютерними програмами, підбирають їх навмання. Водночас, вихователі та батьки схвалюють ідею використання комп’ютера як засобу навчання лічби, зазначаючи, що потребують допомоги в її практичному здійсненні.

Дані констатувального етапу експерименту дали змогу сформулювати висновок про необхідність розроблення комп’ютерного програмно-педагогічного засобу для навчання дітей старшого дошкільного віку лічби.

У третьому розділі – “Педагогічні умови навчання дітей старшого дошкільного віку лічби з використанням комп’ютера” – наведено дані формувального та контрольного етапів педагогічного експерименту, здійснено їх аналіз за допомогою критеріїв Пірсона, Стьюдента та Фішера.

На основі аналізу теоретичних джерел, виявлення особливостей навчання дітей старшого дошкільного віку лічби та використання комп’ютера як засобу навчання в перебігу констатувального етапу педагогічного експерименту було виокремлено педагогічні умови, що сприяють ефективному навчанню дошкільників лічби з використанням комп’ютера:

– формування понять про лічбу в дітей старшого дошкільного віку в процесі поєднання традиційної методики навчання і роботи з комп’ютером;

– розроблення та впровадження комп’ютерного програмно-педагогічного засобу для навчання старших дошкільників лічби;

– підвищення інформаційної культури педагогів та батьків.

Розроблений комп’ютерний програмно-педагогічний засіб “Лічба” дав змогу забезпечити повторення матеріалу, вивченого в середній групі; вивчення нового матеріалу (використання презентацій для ознайомлення з цифрами в межах 10); закріплення матеріалу (виконання практичних завдань – поєднання традиційної (робота з дидактичним роздавальним матеріалом) та експериментальної роботи (використання демонстраційних можливостей комп’ютера); самостійна діяльність (розв’язування індивідуальних завдань на комп’ютері). Це дало можливість підтримувати інтерес дітей до математики, комп’ютера, навчальних і розвивальних комп’ютерних програм.

Робота з дошкільниками на формувальному етапі експерименту передбачала:

– підготовку дітей 5-го року життя до роботи з комп’ютером (проведено заняття та бесіди на підвищення комп’ютерної грамотності дошкільників “Правила поводження в комп’ютерній залі”, “Історія комп’ютерної техніки”, “Знайомство з будовою комп’ютера”, “Функції складових комп’ютера; призначення клавіш та маніпулятора “миш”, “Знайомство з комп’ютерними програмами” тощо);

– навчання дітей 6–го року життя лічби (проведено серію занять з використанням комп’ютерного програмно-педагогічного засобу “Лічба”, спрямованих на формування лічильних умінь. Тематичний блок “Вчимося рахувати разом із комп’ютером” містив заняття, побудовані за різними сферами життєдіяльності дитини, програмовий зміст яких передбачав індивідуальну роботу дитини з комп’ютером (“Чарівний сад”, “Подорож до лісу”, “Що в імені твоєму”, “Усі професії хороші”, “У світі казки. Білосніжка і семеро гномів” тощо) та колективні заняття-подорожі (“Історія мого народу”, “Подорож країнами світу”,
“У царстві тварин”, “Я – людина”). Різні види занять були спрямовані на вирішення таких задач: сприяти підвищенню інтересу до лічильної діяльності; розвивати зорову пам’ять на цифри; збагачувати емоційний досвід дітей, спонукати до виконання вправ самостійно, у парі, групою; формувати вміння використовувати набуті знання в практичній діяльності.

Підвищення інформаційної культури вихователів дошкільних навчальних закладів забезпечувалося завдяки проведенню семінарів з елементами тренінгу (“Комп’ютер – ефективний технічний засіб навчання дітей старшого дошкільного віку”, “Санітарно-гігієнічні норми та вимоги до використання комп’ютера в навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів”, “Комп’ютерні програми для дошкільників”, “Шкідливість надмірного захоплення комп’ютерними іграми”, “Розробка дидактичного матеріалу за допомогою комп’ютера”) та майстер-класів з використанням на заняттях комп’ютерного програмно-педагогічного засобу “Лічба”.

Розроблена комп’ютерна програма дала змогу вихователям урізноманітнити та активізувати педагогічний процес; посилити мотивацію до навчання; закріпити матеріал, що вивчається; підвищити власний рівень комп’ютерної грамотності тощо.

Підвищення інформаційної культури батьків здійснено за допомогою різного роду методів та форм роботи. Для збагачення батьків необхідними знаннями про комп’ютер було проведено семінари з елементами тренінгу (“Санітарно-гігієнічні норми використання комп’ютера в домашніх умовах”, “Підбір комп’ютерної техніки та облаштування робочого місця в домашніх умовах”, “Розвиток умінь роботи з комп’ютером”, “Комп’ютерні ігри для дошкільників” тощо) та індивідуальні бесіди. Комп’ютерний програмно-педагогічний засіб “Лічба” для батьків дав змогу організувати спільну з дитиною навчальну діяльність, використовуючи при цьому програмний продукт; навчити лічби за допомогою комп’ютера. Підготовці дітей до роботи з комп’ютером сприяла попередня робота вихователів та батьків у сім’ї. Проводилися спільні заходи дошкільного навчального закладу і сім’ї “Подорож
в країну математика з комп’ютером”.

Серед методів, використаних у роботі з дорослими, найефективнішими виявилися: розв’язання педагогічних ситуацій, бесіди, спільні ігри дітей та дорослих (“Рахуємо разом”, “Хто наступний”, “Сусідні числа”) тощо.

Перевірку ефективності навчання лічби здійснено групою незалежних експертів шляхом порівняння результатів за пропонованою методикою
(з використанням комп’ютерного програмно-педагогічного засобу “Лічба”)
в експериментальній групі та за традиційною методикою в контрольній групі.

На контрольному етапі з метою аналізу інформації щодо динаміки змін у рівнях навченості дітей старшого дошкільного віку лічби з використанням комп’ютера експертною групою була проведена підсумкова діагностика. Виявлено, що початковий рівень навченості дошкільників лічби у контрольній групі знизився на 9,0 %, в експериментальній – на 14,3 %; середній рівень у контрольній групі знизився на 6,4 %, в експериментальній – на 16,6 %; достатній рівень у контрольній групі зріс на 9,0 %, в експериментальній – на 20,2 %; високий рівень у контрольній групі зріс на 6,4 %, в експериментальній – на 10,7 %. Динаміку показників рівнів навченості дітей старшого дошкільного віку лічби представлено в таблиці.